третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору будівельно-виробниче підприємство "Строїтель–Плюс" (м. Сімферополь, вул. Глінки/Ж. Дерюгінї, 57В/2А).

про стягнення 326 037.00 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Зеленко Роман Васильович. Представник, довіреність від 10.11.2009р., кооператив "Центр".

Відповідача: не з'явився, дитячий протитуберкульозний санаторій "Москва".

Третя особа: не з’явилась, будівельно - виробниче підприємство "Строїтель–Плюс".

Суть спору: у липні 2008 року кооператив "Центр" звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" та просив стягнути з відповідача 326037.00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001 року, який діяв з 03 квітня 2001 року по 03 квітня 2007 року та строк дії було продовжено до 30 квітня 2007 року відповідно до рішення господарського суду АР Крим від 19 жовтня 2007 року по справі № 2-5/9204-2007.

рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2010 у справі № 2-27/8259-2008 позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" на користь кооперативу "Центр" 289014.00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001 року; стягнуто з Дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" на користь кооперативу "Центр" 2889.99 грн. державного мита та 104.60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в позові відмовлено (т. 4 а.с. 7-12).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2010 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2010 року у справі № 2-27/8259-2008 залишено без змін (т. 4 а.с. 43-54).

Постановою Вищого господарського суду України від 22 червня 2010 року рішення господарського суду АР Крим від 18 січня 2010 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2010 року скасовані. Справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим (т. 4 а.с. 73-77).

Позовні вимоги вмотивовані відмовою відповідача відшкодувати вартість полишень орендованого за договором від 03 квітня 2001 року майна, який припинив свою дію у зв’язку зі спливом строку, на який він був укладений, та обґрунтовані посиланнями на частину 2 статтю 27 Закону України "Про орендну державного та комунального майна" та статтю 778 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (т.3 а.с.18-21).

Так, відповідач вважає, що позивачем не було надано доказів наявності згоди санаторію "Москва" на здійснення поліпшень орендованого майна –приміщень кліматопавільйону санаторію та доказів того, що поліпшення орендованого майна були зроблені саме за рахунок коштів орендаря.

Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на висновок про вартість об’єкту оренди від 21 липня 2006 року в обґрунтування вартості здійснених невід’ємних поліпшень, здійснений суб’єктом оціночної діяльності, товариством з обмеженою відповідальністю "Проектінвестбуд", оскільки така оцінка була проведена з метою визначення розміру орендної плати, а не ідентифікації та оцінки невід’ємних поліпшень орендарем орендованого майна. До того ж, така оцінка була здійснена без замовлення з боку орендодавця –санаторію "Москва", без створення інвентаризаційної комісії та без затвердження Фондом державного майна України.

На думку відповідача, вказаний висновок також не може бути належним доказом для визначення вартості невід’ємних поліпшень орендованого майна, оскільки суперечить Наказу Фонду державного майна України № 377 від 27 лютого 2004 року "Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід’ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації" (z0343-04) , відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого дата оцінки призначається наказом відповідного органу приватизації, і проведенню незалежної оцінки орендованого нерухомого майна передує виконання відповідних робіт підготовчого етапу, визначених у пункті 8 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10 грудня 2003 (1891-2003-п) року.

Також відповідач зазначив, що долучений позивачем до справи акт приймання виконаних робіт зі сторони санаторію підписано завідуючим господарством Креп А.А., який не мав права діяти від імені санаторію без довіреності.

12 серпня 2010 року відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності по даній справі до вимог кооперативу "Центр" про стягнення 326037.00 грн. вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001 року (т. 4 а.с. 82).

30 серпня 2010 року позивач надав клопотання про поновлення строку позовної давності (т.4 а.с. 86-89).

В судове засідання 24 вересня 2010 року відповідач та третя особа не з’явилися, про причини відсутності суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Оскільки відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

03 квітня 2001 року між сторонами у справі укладена угода оперативної оренди державного нерухомого майна, відповідно до пункту 1.1 якого санаторій "Москва" (орендодавець) передає державне, яке числиться на його балансі на праві повного господарського ведення, що знаходиться у сфері управління Міністерства охорони здоров’я України, нерухоме майно кліматопавільйону площею 334,5 кв.м. для організації відпочинку дітей, розташоване за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 1, а кооператив "Центр" (орендар) приймає його в оперативну оренду згідно акту прийому-передачі (додаток № 1) (т. 1, а.с. 14-17).

Відповідно до пункту 1.2 вказаної угоди, вартість об’єкту визначається у відповідності з актом оцінки (додаток 2), складеному на підставі вимог Методики оцінки вартості об’єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10 серпня 1995 року (629-95-п) , зі змінами, затвердженими постановами Кабінету міністрів України № 683 від 27 липня 1996 року (683-96-п) , № 699 від 18 травня 1998 року (699-98-п) та складає станом на 01 грудня 2000 року – 36 963.00 грн.

03 січня 2001 року, на виконання пункту 2.1 угоди, позивачем прийнято орендоване майно в користування, що підтверджується актом приймання-передачі в оперативну оренду державного нерухомого майна.

В пункті 7.1 угоди сторони погодили, що договір діє протягом трьох років з 03 квітня 2001 року по 03 квітня 2004 року.

При цьому, в пункті 7.7 угоди обумовлено, що у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну умов угоди оренди протягом одного місяця після закінчення дії угоди, вона вважається продовженою на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені угодою.

Крім того, в угоді сторони встановили, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переустаткування, що обумовлюють підвищення його вартості. У випадку розірвання угоди поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних засобів з дозволу орендодавця, є власністю орендаря (пункт 4.2.2 та пункту 7.5 угоди).

Згідно рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2007 року по справі № 2-5/9204-2007, яке набрало законної сили, за позовом кооперативу "Центр" до Фонду майна АР Крим, за участю третіх осіб – дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" та Міністерства охорони здоров’я України, про спонукання до укладення договору оренди, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" до кооперативу "Центр" про витребування майна з незаконного володіння, встановлено, що строк дії даної угоди сплинув 30 квітня 2007 року.

Частина 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, суд вважає таким, що не потребує додаткового доказування факт продовження договірних взаємовідносин між сторонами у справі за угодою від 03 квітня 2001 року до 30 квітня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що під час дії угоди оперативної оренди, позивачем було здійснено роботи з поліпшення орендованого майна.

Пунктом 4.2.2 угоди встановлено, що орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переустаткування, що обумовлюють підвищення його вартості.

Крім того, пунктом 7.5 угоди передбачено, що у випадку розірвання угоди поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних засобів з дозволу орендодавця, є власністю орендаря.

Листом за вих. № 30 від 25 жовтня 2007 року позивач просив відповідача, у зв’язку з укладенням договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться у руйнівному стані, дати дозвіл на здійснення відновлювальних робіт (реконструкцію) приміщення для використання за цільовим призначенням (т. 3, а.с. 92).

Відповідач узгодив частину виконаних робіт, що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва на ремонт кліматопавільйону санаторій "Москва" в пгт. Симеїз, надана лише на суму 139574.00 грн. (т. 1 а.с. 64-65).

Враховуючи, що 30 квітня 2007 року договір оренди від 03 квітня 2001 року припинив свою дію, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати вартість невід’ємних поліпшень орендованого майна, однак дані вимоги були залишені відповідачем поза увагою, що і з’явилося підставою для звернення кооперативу "Центр" до господарського суду з даним позовом.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, при визначенні вартості поліпшень орендованого майна послався на висновок про вартість об’єкта незалежної оцінки, яким визначено вартість об’єкту оренди –кліматопавільйону станом на 21 липня 2006 року становить 366 000.00 грн. (т. 1 а.с. 20).

В процесі розгляду справи, з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань в галузі будівництва і техніки, в тому числі з метою визначення вартості невід’ємних поліпшень, судом була призначена комплексна судово-економічна та судово-технічна експертиза (т. 3 а.с. 95-97).

З висновків експертизи № 64/09 від 30 вересня 2009 року (т. 3 а.с. 108-135) слідує, що на замовлення кооперативу "Центр" у серпні-жовтні 2003 року виконувались роботи з капітального ремонту кліматопавільйону санаторію "Москва" (м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, 1) будівельно-виробничим підприємством "Строїтель-Плюс".

При цьому зазначено, що фактична вартість виконаних будівельно-виробничим підприємством "Строїтель-Плюс" робіт з ремонту кліматопавільйону на замовлення кооперативу "Центр" відповідає тій, що відображена в актах приймання-передачі виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень 2003 року.

Крім того, вказано, що вартість робіт, виконаних вказаним підприємством, що відображена в актах приймання виконаних підрядних робіт за серпень, вересень, жовтень 2003 року, відповідає Правилам визначення вартості будівництва ДБН Д.1-1-2000.

Згідно з висновком, експертним дослідженням було встановлено, що відповідно до Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід’ємні поліпшення за період його оренди, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України від 27 лютого 2004 року № 377 (z0343-04) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 року під № 343/8942 "невід’ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на поліпшення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих властивостей, відділення яких призведе до зменшення його ринкової вартості".

Експерт дійшов висновку, що при ремонті кліматопавільйону прямі витрати, перераховані в цінах станом на 01 липня 2009 року, склали 293444.00 грн. З урахуванням загальновиробничих витрат, які в цінах станом на 01 липня 2009 року складали 104229.00 грн., вартість підрядних робіт склала 397673 грн. В цінах станом на 01 липня 2009 року вартість робіт: розборка, демонтаж, погрузка, перевезення мусору, зборка і розборка інвентарних будівельних лісів – 4430.00 грн.

Враховуючи, що вартість загальновиробничих витрат до вартості невід’ємних поліпшень орендованого майна експертом не включалась, експерт дійшов висновку, що витрати на невід’ємні поліпшення орендованого майна склали 289014.00 грн. (293444.00 грн. – 4430.00 грн.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вказане, свідчить про здійснення позивачем поліпшення орендованого майна за згодою орендодавця.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначає, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

При цьому зазначено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до спірних прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи, що права та обов’язки сторін за угодою оперативної оренди від 03 квітня 2001 року продовжували існувати до 30 квітня 2007 року, суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України (435-15) в редакції 2003р.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 778 Цивільного кодексу України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Частина 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10 квітня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, визначає, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором.

Вказана норма кореспондується зі статтею 778 Цивільного кодексу України, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою наявності підстав для відшкодування орендарю витрат на поліпшення орендованого майна є згода на це орендодавця.

Сторони за умовами угоди оперативної оренди від 03 квітня 2004 року узгодили, що орендар зобов’язується своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованих основних фондів (пункт 4.1.2.) та має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переустаткування, що обумовлюють підвищення його вартості (пункт 4.2.2.).

При цьому, зазначеною угодою сторонами не обумовлено форму дозволу орендодавця, в якій орендарю необхідно здійснювати узгодження щодо реконструкції орендованого майна.

З матеріалів справи вбачається, що згода орендодавця (відповідача), згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва на ремонт кліматопавільйону санаторій "Москва" в пгт. Симеїз, надана лише на суму 139 574.00 грн. (т. 1 а.с. 64-65).

Крім того, саме ця сума була сплачена кооперативом "Центр" за виконані роботи третій особі - будівельно-виробничому підприємству "Строїтель–Плюс", що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордеру (т. 3, а.с. 42, 55-56)

Тим самим, суд дійшов висновку, що саме в частині стягнення суми 139574.00 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що вказані витрати понесені за його рахунок або рахунок іншої особи, а не позивачем по справі.

За таких обставин справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, підлягає задоволенню клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, з огляду на наступне.

Вимагаючи застосувати строк позовної давності по даній справі, відповідач посилався на те, що перебіг строку позовної давності для позивача закінчився в квітні 2008 року, оскільки договір оренди спірних приміщень припинений 30 квітня 2007 року у зв’язку з відмовою орендодавця продовжувати його на новий строк.

Однак, рішення господарського суду АР Крим від 19 жовтня 2007 року (т. 4 а.с. 90-91) про зобов’язання кооперативу "Центр" звільнити приміщення кламатопавільйону, набрало чинності 10 грудня 2007 року, у зв’язку з залишенням його без змін Севастопольським апеляційним господарським судом (т. 4 а.с.92-95).

Таким чином, суд вважає вказані причини пропуску строку позовної давності поважними, у зв’язку з чим вважає можливим його відновити для забезпечення позивачу права на захист.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 29 вересня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82- 84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Поновити кооперативу "Центр" строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з дитячого протитуберкульозного санаторію "Москва" 326037.00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001 року.

3. Стягнути з Державного закладу Дитячий протитуберкульозний санаторій "Москва" (98680, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Сімеїз, вул. Радянська, 1, код 01995723) на користь кооперативу "Центр" (98670, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с. Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 9, код 24024117) 139574.00 грн. на відшкодування вартості внесених невідокремлених поліпшень орендованого майна за договором оренди від 03 квітня 2001 року, 1395,74 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.