Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (далі –відповідач) про спонукання до внесення змін до договору оренди комунального майна № 444/3-99 від 20.10.1999, укладеного між сторонами, шляхом підписання додаткової угоди в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 651, 762 Цивільного кодексу України, статтю 286 Господарського кодексу України, статтю 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", положення яких передбачають можливість внесення змін в договір оренди на вимогу однієї сторони у випадках, встановлених законом. При цьому позивач зазначає, що необхідність внесення змін до Договору щодо розміру орендної плати визначена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Постановою Кабінету Міністрів України № 1846 від 27.12.2006 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" (1846-2006-п) , якою до орендованого відповідачем майна встановлено іншу оренду ставку, а тому розмір орендної плати має бути переглянутий.

Ухвалою від 24.03.2008 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.05.2008 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2008 апеляційна скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя від 12.05.2008 залишена без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 12.05.2008 скасовано, матеріали справи передані для нового розгляду до господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою від 16.02.2009 справу прийнято до провадження суддею Головко В.О. з привласненням справі № 5020-2/100-3/126.

Ухвалою від 17.03.2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Севастопольську міську Раду.

Відповідач у відзиві на позов вказує на те, що позивачем не дотримані вимоги статті 181 Господарського кодексу України в частині надсилання іншій стороні договору пропозицій про зміну умов договору, оскільки фактично орендодавець надіслав орендарю протокол погодження змін до договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999, який за змістом не відповідає тому протоколу, що наданий позивачем до суду. У зв’язку з цим, на думку відповідача, у суду немає підстав для задоволення позову. Крім того відповідач зазначає, що стаття 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачає лише приведення розміру орендної плати у відповідність до її ринкової вартості, тому зміна умов договору оренди, які не стосуються орендної плати, є необґрунтованою. Також відповідач, посилаючись на статтю 653 Цивільного кодексу України, зауважує на неправомірності змінення умов договору щодо розміру орендної плати з 01.04.2007, оскільки в разі зміни договору в судовому порядку, зобов’язання змінюється з моменту набрання рішенням законної сили /том 1, арк. с. 52-55, 136-138/.

У судовому засіданні 23.09.2010 представник позивача надала суду заяву про уточнення позовних вимог /том 2, арк. с. 63/, відповідно до яких просить при прийнятті рішення у справі враховувати протокол узгодження змін в редакції позивача, яка надана відповідачем /том 1, арк. с. 139-142/.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 23.09.2010 не з’явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином –рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення –та своєчасно, що підтверджується відміткою канцелярії суду на зворотному боці останнього аркуша ухвали від 14.09.2010 /том 1, арк. с. 29, зворотний бік/.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, –підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Тому суд визнав можливим розглянути справу за відсутністю відповідача та третіх осіб за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 23.09.2010 оголошувалась перерва. Після перерви судове засідання було продовжено.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2010 наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням наданих уточнень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

20.10.1999 між власником комунального майна на праві оперативного управління –Державним комунальним підприємством "Аррікон", перейменованим у Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Аррікон" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Полюс-Юг", яке в подальшому було замінено Товариством з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 444/3-99 (далі –Договір), предметом якого є оренда водноспортивної бази "Нептун" загальною площею 1419,84 м2, яка розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2.

У п. 9.1 Договору визначено, що договір діє з моменту його підписання до 31.05.2012.

Об’єкт оренди був переданий Орендарю на підставі акта приймання-передачі майна від 04.04.2003 /том 1, арк. с. 13/.

Сторони неодноразово змінювали умови Договору шляхом підписання відповідних Протоколів /том 1, арк. с. 14, 15, 17/.

Відповідно до Протоколу від 04.04.2003 погодження змін до договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999 /том 1, арк. с. 15/ вартість майна визначена відповідно до акта оцінки від 31.11.2002 і становить 383800,00 грн. (пункт 1.1 Договору в редакції протоколу від 04.04.2003).

Розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради № 344 від 13.11.2002 та складає 32346,70 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 2%, 10%, 12% від вартості об’єкта оренди. Орендна плата становить 3365,79 грн. з ПДВ за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця. Сума орендної плати підлягає щомісячному коригуванню Орендарем при внесенні чергового платежу відповідно до індексу інфляції, визначеного Мінстатом України (п. 3.1 Договору в редакції Протоколу від 04.04.2003).

Листом № 47 від 28.01.2008 позивач надіслав відповідачеві пропозицію про зміну Договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999 /том 1, арк. с. 18/, що підтверджується описом вкладень до цінного листа та фіскальним чеком № 8104 від 28.01.2008 /том 1, арк. с. 19/, разом із підписаним та скріпленим печаткою Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради Протоколом погодження змін до Договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999 /том 1, арк. с. 20-21/.

Проте, відповідач не відреагував на пропозицію позивача, що і стало причиною для звернення останнього до суду із позовом про внесення змін до Договору № 444/3-99 оренди нерухомого майна від 20.10.1999.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (254к/96-ВР) . Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142- 143, 145 Конституції України, пунктів 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах отриманих повноважень. Права органів місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

За змістом частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначене відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст та районів у містах.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.2.1 Статуту Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон", засновником Підприємства є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради. Метою діяльності Підприємства є здійснення підприємницької діяльності. Предметом діяльності Підприємства, зокрема, є прийняття на баланс підприємства, передання на баланс інших підприємств будівель, будов, споруд, окремих приміщень нежитлового фонду, що є комунальною власністю згідно з розпорядженнями Севастопольської міської державної адміністрації, передання в оренду за рішенням власника /том 1, арк. с. 22-26/.

Статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що даний Закон (2269-12) регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу (435-15) застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідні положення містить і пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) .

Суд зазначає, що хоча Договір № 444/3-99 оренди комунального майна був укладений 20.10.1999, тобто до набрання чинності Цивільним (435-15) і Господарським кодексами України (436-15) (01.01.2003), спірні правовідносини сторін продовжують існувати до теперішнього часу.

Отже, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) , а враховуючи те, що об’єктом оренди є комунальне майно, –також і норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено і в частині першій статті 188 Господарського кодексу України.

При цьому, статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, що пропозиція про зміну договору була надіслана позивачем відповідачу 28.01.2008, даний позов до суду поданий 03.03.2008, тобто після спливу встановленого статтею 188 Господарського кодексу України 20-денного строку.

Таким чином, вимога позивача про зміну умов договору в судовому порядку є правомірною.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (v015p710-02) (справа про досудове врегулювання спорів № 1-2/2002), Верховний Суд України в постанові від 17.06.2008 (справа № 8/32пд) та Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 15.01.2010 № 01-08/12 (v_001600-10) наголошують на тому, що недотримання стороною вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання або зміну договору, не позбавляє його права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення до відповідача прямого позову з цього приводу.

Зважаючи на вищевикладене, доводи відповідача щодо ненадсилання йому позивачем пропозицій щодо внесення змін до Договору № 444/3-99 від 20.10.1999 (точніше, надсилання іншої редакції протоколу, ніж та, що додана до позову) є безпідставними, а тому відхиляються судом.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та третьою статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України також встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

В пункті 3.2 Договору сторони погодили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін у випадку зміни цін і тарифів, методики розрахунку орендної плати, а також в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України –для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, –для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування –для об’єктів, що перебувають у комунальній власності.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) надає позивачеві право вимагати перегляду розміру орендної плати, оскільки відповідно до частини 3 статті 118 цього Закону договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов’язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 301-р від 23.05.2007 (301-2007-р) , органам місцевого самоврядування відповідно до статті 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" рекомендовано у 2007 році під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, що передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі, застосовувати орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) .

За приписами частини п’ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

На підставі викладеного, рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 18.03.2007 "Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя" було, зокрема, вирішено, що розрахунок розміру орендної плати здійснюється згідно з Методикою розрахунку орендної плати, визначеною для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (786-95-п) (зі змінами та доповненнями).

Тому суд вважає правомірним посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" (1846-2006-п) , якою в новій редакції затверджена як сама Методика, так і процентні ставки по оренді майна.

У пункті 3.1 Договору в редакції Протоколу від 04.04.2003 погодження змін до Договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999 /том 1, арк. с. 15/ розмір орендної плати встановлюється відповідно до Методики, що затверджена рішенням сесії міської Ради № 344 від 13.11.2002.

За наведених обставин позивач вправі вимагати від орендаря приведення спірного договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення потрібних змін стосовно розміру орендної плати з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов’язкового для позивача і відповідача.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що орендоване приміщення використовується орендарем для розташування об’єктів торгівлі та дозвілля мешканців та гостей міста (п. 1.1 Договору в редакції Протоколу від 04.04.2003).

Крім того, розрахунок розміру орендної плати до договору оренди /том 1, арк. с. 16/, який підписаний відповідачем, також передбачає, що спірне приміщення останній використовує окремо під магазин, парикмахерську, кафе, надання побутових послуг, сауну та офіс, тому і розмір орендної плати нараховувався за трьома різними ставками –12%, 12%, 12%, 2%, 12% та 10% відповідно.

Отже, вказане цільове призначення орендованого майна (магазин, парикмахерська, кафе, надання побутових послуг, сауна, офіс) підпадає під пункти 4, 9, 11, 21 Додатку 2 до Методики розрахунку та використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) (з наступними змінами і доповненнями), яка застосовується до комунального майна в силу рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 18.03.2007 "Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя", і відповідають процентним ставкам 25%, 18%, 15%, 5% відповідно. Саме такі ставки і запропоновано Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради в пропозиції щодо внесення змін до пункту 3.1 Договору /том 1, арк. с. 20-21, 139-141/.

Позивач пропонує викласти пункт 3.1 Договору в наступній редакції: "Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 58931,70 (п’ятдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять одна грн. 70 коп.) гривень за рік. Орендна плата визначена, виходячи з 5%, 15%, 18%, 25% від вартості об’єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, що передається в оренду, станом на 31 листопада 2002 року. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не зараховуються до орендної плати. Орендна плата складає 9064,66 (дев’ять тисяч шістдесят чотири грн. 66 коп.) гривень (з урахуванням індексів інфляції станом на квітень 2007 року) за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з 01.04.2007. Орендна плата має бути перерахована на рахунок КП СМР "Аррікон": п/р 26000945207871, у банку СФ АКБ УСБ, код ОКПО 20711909, МФО 324195. Оподаткування орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства. Згідно з рішенням міської Ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю".

Відповідач заперечує проти встановлення нового розміру орендної плати з 01.04.2007 /том 1, арк. с. 136-138/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Виходячи з принципу диспозитивності та свободи договору, визначення конкретної дати, з якої сторони встановили початок дії змін щодо свого договору є виключною прерогативою сторін цього договору, якщо інше не встановлено законодавством.

Матеріалами справи підтверджується відсутність згоди відповідача щодо дати (01.04.2007), вказаної позивачем у пункті 2 Протоколу погодження змін до Договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999.

Частиною п’ятою статті 188 Господарського кодексу України унормовано, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на відсутність згоди сторін та відповідної імперативної норми законодавства суд вважає, що підстави для внесення змін до пункту 3.1 Договору в частині запропонованої позивачем дати визначення нового розміру орендної плати –9064,66 грн. –з 01.04.2007 відсутні, тому новий розмір орендної плати буде діяти для сторін з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Перевіривши розмір річної та місячної орендної плати, наданий позивачем /том 1, арк. с. 141-142/, суд зазначає, що він повністю відповідає Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) (з наступними змінами і доповненнями), яка застосовується до комунального майна в силу рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 "Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя".

Відповідно до пункту 3.1 Договору, який відтворює положення пункту 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) , розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи те, що позивач визначив розмір місячної орендної плати лише станом на 01.01.2008 –10217,70 грн. /том 1, арк. с. 142/, суд вважає за потрібне визначити розмір орендної плати із застосуванням індексів інфляції, визначених Державним комітетом статистики України, станом на 01.10.2010, оскільки дане рішення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку, набере чинності не раніше ніж через 10 днів із дня складення, тобто у жовтні 2010 року.

Отже, орендна плата з 01.10.2010 становитиме 14952,92 грн. з ПДВ, виходячи з наступного розрахунку:

Поряд із наведеною вимогою позивач просить змінити преамбулу Договору, виклавши її в наступній редакції: "Власник комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського відання) КП СМР "Аррікон", в особі директора Колесникової В.Г., яка діє на підставі Статуту, що іменується в подальшому "Орендодавець", з одного боку, і ТОВ "Страна Дельфиния", в особі директора Шилюка Юрія Петровича, який діє на підставі Статуту, що іменується в подальшому "Орендар", з іншого боку, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , відповідно до наказу голови ФКМ № 1083 від 07.11.2007, домовилися про наступне".

Відповідач не висловив будь-яких заперечень стосовно преамбули Договору, тому в цій частині спір між сторонами відсутній.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, за винятком встановлення нового розміру місячної орендної плати з 01.04.2007.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи зазначене, суд покладає на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись статтями 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити повністю.

2. Викласти преамбулу Договору № 444/3-99 оренди нерухомого майна від 20.10.1999 в наступній редакції: "Власник комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського відання) КП СМР "Аррікон", в особі директора Колесникової В.Г., яка діє на підставі Статуту, що іменується в подальшому "Орендодавець", з одного боку, і ТОВ "Страна Дельфиния", в особі директора Шилюка Юрія Петровича, який діє на підставі Статуту, що іменується в подальшому "Орендар", з іншого боку, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , відповідно до наказу голови ФКМ № 1083 від 07.11.2007, домовилися про наступне".

3. Викласти пункт 3.1 Договору № 444/3-99 оренди нерухомого майна від 20.10.1999 в наступній редакції: "Розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 58931,70 (п’ятдесят вісім тисяч дев’ятсот тридцять одна грн. 70 коп.) гривень за рік. Орендна плата визначена, виходячи з 5%, 15%, 18%, 25% від вартості об’єкта оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, що передається в оренду, станом на 31 листопада 2002 року. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не зараховуються до орендної плати.

Орендна плата складає 14952,92 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дві грн. 92 коп.) гривень (з урахуванням індексів інфляції станом на жовтень 2010 року) за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з 01.10.2010. Орендна плата має бути перерахована на рахунок КП СМР "Аррікон": п/р 26000945207871, у банку СФ АКБ УСБ, код ОКПО 20711909, МФО 324195.

Оподаткування орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з рішенням міської Ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (99011, м. Севастополь, наб. Корнілова, 2; ідентифікаційний код 25150054; п/р 2600047219 в СФ ЗАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Севастополь, МФО 380805) на користь Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон" (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 8, кв. 2, ідентифікаційний код 20711909; п/р 26000945207871 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195, код платежу 20711909) державне мито в сумі 85,00 (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

листопад	12106,83	101,7	12312,65		13922,83	100,9	14048,13
грудень	12312,65		101,5		12497,34				14048,13		101,1