В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 11/495-03 за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 3460083,21 грн. за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17.12.97 р., в тому числі: сума основної заборгованості 1207000,00 грн., сума нарахованих 3% річних за період з 01.04.2000 р. по 31.07.2009 р. - 462207,61 грн., сума збільшення боргу внаслідок застосування індексу інфляції за той же час - 1790875,60 грн.

В обґрунтування позову позивач вказував про те, що відповідно до інноваційного договору № 6397-28/53 від 17.12.97 р. Харківським відділенням Державного інноваційного фонду (ХВ ДІФУ) була надана інноваційна позика ТОВ "Укрпінополіетилен" для реалізації інноваційного проекту "Технологія виробництва і пінополіетилену та виробів з нього". Згідно п.4.1, 4.9 цього інноваційного договору ТОВ "Укрпінополіетилен" повинно було реалізувати проект відповідно до календарного плану (додаток № 4 до інноваційного договору) та кошторису витрат і остаточно розрахуватись з ХВ ДІФУ до 30.06.00 р. Однак позика відповідачем у встановлений строк не була повернута у зв'язку з чим позивачу на підставі ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України були нараховані 3% річних та інфляційні.

Відповідач надав відзив у якому просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення про стягнення суми основного боргу на строк до 5 років. Крім того, у відзиві відповідач вказував про те, що строк позовної давності про стягнення позики закінчився 30.06.2003 року, але відповідачем частково було погашено борг за вказаним інноваційним договором; перепоною своєчасного виконання зобов'язань за інноваційним договором була наявність об'єктивних обставин - затримка виготовлення та поставки обладнання, відсутність підготовлених кадрів, відсутність попиту на інноваційну продукцію та інше.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 23.09.2010 р. за вх. № 20358, надав письмові пояснення з додатком, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. У наданих письмових поясненнях позивач вказував про те, що відповідач протягом всього часу регулярно щомісячно повертає заборгованість за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17.12.97 р. невеликими сумами. Тому сума основної заборгованості зменшилася і станом на 23.08.2010 р. сума заборгованості дорівнює 1155000,00 грн., про що свідчать надані копії платіжних доручень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, а саме в частині суми основної заборгованості 1155000,00 грн., суми нарахованих 3% річних за період з 01.04.2000 р. по 31.07.2009 р. - 462207,61 грн., суми збільшення боргу внаслідок застосування індексу інфляції за той же час - 1790875,60 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Відповідно до інноваційного договору № 6397-28/53 від 17.12.97 р. (надалі - договір) Харківським відділенням Державного інноваційного фонду (ХВ ДІФУ) (інвестор) була надана інноваційна позика ТОВ "Укрпінополіетилен" (23.04.1998 р. АТ "Укрпінополіетилен" було перереєстровано у ТОВ "Укрпінополіетилен", яке набуло прав та обов'язків підприємства за інноваційним договором № 6397-28/53 у порядку правонаступництва) для реалізації інноваційного проекту "Технологія виробництва і пінополіетилену та виробів з нього". Згідно п.4.1, 4.9 цього інноваційного договору ТОВ "Укрпінополіетилен" (підприємство) повинно було реалізувати проект відповідно до календарного плану (додаток №4 до інноваційного договору) та кошторису витрат і остаточно розрахуватись з ХВ ДІФУ до 30.06.2000 р.

Судом було встановлено, що Українська державна інноваційна компанія (код 00041467) була створена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 13.04.2000 р. (654-2000-п) та була відповідно до п.2. даної постанови правонаступником майнових прав та зобов'язань, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень.

На підставі правонаступництва Українською державною інноваційною компанією додатковими угодами № 1,2 від 04.08.2000 р. була проведена зміна сторони "Інвестора" за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17.12.97 р.

В забезпечення виконання ТОВ "Укрпінополіетилен" зобов'язань по інноваційному договору від 17.12.1997 р. № 6397-28/53 між АТ "Харківський завод пластмас" та Українською державною інноваційною компанією 25.11.1997 р. був укладений договір застави.

рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2002 року по справі № 24/388 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2002 року було визнано укладеною з моменту набрання рішенням законної сили на умовах, зазначених у проекті, поданому позивачем, додаткову угоду до інноваційного договору № 6397-28/53 від 17.12.1997 р. умовами якої було передбачено наступне:

1. "Викласти абзац другий п. 2.1 ст. 2 договору у наступній редакції:

"Строки виконання проекту: початок - грудень 1997 року, кінець - 31 грудня 2007 року".

2. Строки перерахування платежів Підприємства визначено сторонами згідно до відповідного графіку, що є невід'ємною частиною договору.

3. Інші умови Договору залишаються без змін і сторони підтверджують свою прихильність до виконання своїх зобов'язань.

4. Ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками Інвестора та Підприємства і діє до дати повного погашення Підприємством позики, сплати видатків Інвестора та інших платежів відповідно до умов цієї додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною Інноваційного договору №6397-28/53 від 17.12.97 та складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для Інвестора та Підприємства".

Додатком №1 до додаткової угоди був передбачений графік погашення заборгованості по інноваційному договору № 6397-28/53 від 17.12.97 шляхом щомісячних платежів, а саме:

у 2002 році - 10 тис. грн./міс. (серпень-грудень 2002 р.);

у 2003 році - 20 тис. грн./міс.;

у 2004 році - 30 тис. грн./міс.;

у 2005 році - 35 тис. грн./міс.;

у 2006 році - 40 тис. грн./міс.;

у 2007 році - 47,65 тис. грн./міс.;

разом - 2121,8 тис. грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи доказів скасування рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2002 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2002 року по справі № 24/388 не міститься.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів перерахування відповідачем позивачу відповідних грошових коштів за договором відповідно до вказаного вище графіку не міститься.

Також, суд зазначає, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав до суду контррозрахунку сум основної заборгованості, інфляційних та 3% річних.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що станом на 01.08.2009 року основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 1207000,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що станом на 01.08.2009 року основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 1207000,00 грн. (в матеріалах справи відсутні докази зворотнього), та те, що відповідачем в процесі розгляду справи до 23.08.2010 року було сплачено 52000,00 грн. за вищевказаним договором, про що свідчать відповідні платіжні документи, які були надані позивачем, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основної заборгованості у розмірі 1155000,00 грн. При цьому господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 52000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних у зв'язку з чим суд вважає, що ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки представник позивача у судовому засіданні проти вказаного клопотання відповідача заперечував та вказував про те, що розстрочка виконання рішення по даній справі буде сприяти погіршенню фінансового стану підприємства позивача, яке державним підприємством, а кошті надані за позикою є державними коштами та вони необхідні для реалізації державної інноваційної політики.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, господарський суд відповідно до статей 44- 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 25500,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 52000,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, 33, код ЄДРПОУ 25181920, р/р 2600406162571 у ПАТКБ "Правексбанк" м. Києва, МФО 321983) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення (61058, м. Харків, вул. Ромена Роллана, 12, код ЄДРПОУ Харківського відділення 22682945, р/р № 26506000125834 в ХВ Укрексімбанку м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ ДІФКУ 00041467) - 3408083,21 грн. за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17.12.1997 р., в тому числі: сума основної заборгованості 1155000,00 грн., сума нарахованих 3% річних за період з 01.04.2000 р. по 31.07.2009 р. - 462207,61 грн., сума збільшення боргу внаслідок застосування індексу інфляції за той же час - 1790875,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінополіетилен" (61012, м. Харків, вул. Енгельса, 33, код ЄДРПОУ 25181920, р/р 2600406162571 у ПАТКБ "Правексбанк" м. Києва, МФО 321983) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Харківського регіонального відділення (61058, м. Харків, вул. Ромена Роллана, 12, код ЄДРПОУ Харківського відділення 22682945, р/р № 26506000125834 в ХВ Укрексімбанку м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ ДІФКУ 00041467) - 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.