Приватне підприємство "АНК" звернулось до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 138900,00 грн. заборгованості за поставлену за видатковими накладними продукцію, якою є інертно - будівельні матеріали (пісок, щебінь). Позовні вимоги ґрунтуються на стверджені про постачання відповідачу протягом 2005-2007 років будівельних матеріалів у кількості 3522,349 тон за узгодженою ціною.

В судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги з посиланням на надані докази та матеріали справи.

Відповідач - ПП ОСОБА_1, який у минулому по даній справі оскаржував ухвали про порушення справи, про відмову в прийнятті зустрічного позову, зупинення та поновлення провадження по справі, в судове засідання не прибув, свого представника до суду не направив, про причини неприбуття в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надав. В той же час, матеріали справи свідчать про те, що відповідач отримав ухвалу суду від 01.09.2010 року з викликом в судове засідання та необхідністю виконання вимог щодо надання письмового відзиву на позов, доказів сплати боргу або обґрунтування причин його несплати, реєстраційних документів. таким чином, суд виконав всі необхідні процесуальні дії спрямовані на розгляд справи за участю сторін та забезпечення рівності їх прав при вирішенні спору.

Статтями 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходились у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справ, дослідивши докази, заслухавши представників позивача суд, прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалами справи, протягом 2005 - 2007 років приватним підприємством "АНК"приватному підприємцю ОСОБА_1 здійснювалась поставка інертно-будівних матеріалів. Під час здійснення моніторингу дебіторської заборгованості було виявлено заборгованість ПП ОСОБА_1 перед ПП "АНК"за поставлену продукцію. Станом на 10.07.2009 року така заборгованість за 2005-2007 роки склала.

За 2005 рік поставлено: 1. Видаткова накладна № 61 від 9 лютого 2005 року - відпущено пісок в кількості 1250 тонн на суму 15000,00 грн.; 2. видаткова накладна № 888 від 19 вересня 2005 року - відпущено щебінь фр 5-20, щебінь фракція 20-40 в кількості 350 та 150 тонн відповідно на загальну суму 28050,00 грн.; 3. видаткова накладна № 1108 від 1 листопада 2005 року - відпущено щебінь фракція 20-40 в кількості 135,70 тонн на суму 7734,90 грн.; 4. видаткова накладна № 1228 від ЗО листопада 2005 року - відпущено щебінь фракція 20-40 в кількості 173,100 тонн на суму 9866,70 грн.;

За 2006 рік поставлено: 1. Видаткова накладна № 0000217 від ЗО березня 2006 року - відпущено пісок в кількості 100,00 тонн на суму 1400,00 грн.; 2. Видаткова накладна № 0000528 від 31 травня 2006 року - відпущено щебінь фракція 5-20 в кількості 200,00 тонн на суму 13400,00 грн.; 3.Видаткова накладна № 0000673 від ЗО червня 2006 року - відпущено щебінь фракція 5-20 в кількості 200,00 тонн на суму 13400,00 грн.; 4. Видаткова накладна № 0000817 від 31 липня 2006 року - відпущено щебінь фракція 5-20 в кількості 300,00 тон за щебінь фракція 20-40 в кількості 300 тон, на загальну суму 38700,00 грн.; 5. Видаткова накладна № 0001089 від 21 вересня 2006 року - відпущено щебінь фракція 5-20 в кількості 200,00 тонн на суму 13400,00 грн.;

За 2007 рік поставлено: 1. Видаткова накладна № 0000568 від 23 травня 2007 року - відпущено щебінь фракція 5-20 в кількості 163,549 тонн на суму 11448,40 грн.; Всього загальна заборгованість за 2005-2007 роки складає 138900,00 грн.

З метою відшкодування суми боргу 10.07.2009 року ПП ОСОБА_1 було направлено листа з вимогою погасити виниклу заборгованість за поставлену продукцію - інертно-будівельні матеріали за 2005-2007 роки в розмірі 138900,00 гривень. Однак на теперішній час ПП ОСОБА_1 вказана заборгованість не повернута. Останнім надано відповідь про відсутність заборгованості.

Таким чином на даний час перед ПП "АНК"у ПП ОСОБА_1 існує заборгованість в розмірі 138900,00 гривень, яку останній фактично відмовився сплатити.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України - відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до. ст. 193 Господарського кодексу України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договорі законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплаті товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, як договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги ПП "АНК" законними і обґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст. ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати взяті на себе зобов'язання належним чином та у встановлений строк, а за їх порушення вони несуть відповідальність згідно діючого законодавства.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача згідно до положень ст. 49 ГПК України, оскільки з вини останнього спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р не відомий на користь приватного підприємства "АНК", 73000, м. Херсон, вул. Привокзальна, 4/115, код ЄДРПОУ 21296967, п/р 26006310017101 в ХФ АБ "Південний" МФО 352640, 138900,00 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) заборгованості за отримані інертно - будівельні матеріали, 1389,00 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) державного мита, 118,00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.