Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсним договору від 25.03.2008 р. про оренду земельної ділянки площею 0,0925 га, що знаходиться за адресою: смт. Коктебель, вул. Леніна, 142-а (кадастровий номер 01 116 457 0001 001 0129), укладеного між відповідачами; про визнання дійсним договору сер. ВАС №659906 від 27.12.2002 р. про оренду земельної ділянки площею 0,0925 га, що знаходиться за адресою: смт. Коктебель, вул. Леніна, 142-а (кадастровий номер 01 116 457 0001 001 0129), укладеного між відповідачем-1 і позивачем. Разом з тим, позивач просить витребувати із незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку, а також – дерев’яні тимчасові будівлі, що знаходяться на території земельної ділянки. В цілях забезпечення позову просить заборонити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, пов’язані з відчуженням дерев’яних споруд бази відпочинку та землі, розташованих за адресою: смт. Коктебель, вул. Леніна, 142а.

У судовому засіданні 16.08.2010р. представником Коктебельської селищної ради наданий відзив на позов. Відповідач-1 вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Також у засіданні суду 16.08.2010 р. ФОП ОСОБА_1. надав суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач-2 просить суд у задоволенні позову ПП "Алла К" відмовити. В судовому засіданні 26.08.2010р. представник відповідача-1 надав суду додатковий відзив на позов.

30.08.2010р. від ліквідатора Приватного підприємства "Алла К" надійшли заперечення на відзив Коктебельської селищної ради.

21.09.2010р. від ліквідатора Приватного підприємства "Алла К" надійшла телеграма з клопотанням відкласти слухання справи на іншу дату та час у зв’язку із важкістю забезпечення явки ліквідатора.

Заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Оскільки всі необхідні документи були надані сторонами та позивачем не надано доказів неможливості явки, суд вважає можливим розглянути справу у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1 відповідача-2, суд

На підставі рішення 3 сесії 24 скликання Коктебельскої селищної ради №122 від 23.05.2002р. та рішення 8 сесії 24 скликання Коктебельскої селищної ради №448 від 24.10.2002р. між Коктебельською селищною радою та ПП "Алла К" був укладений договір оренди землі від 27 грудня 2002 року, згідно п.1.1 якого позивачу була передана в оренду земельна ділянка площею 0,0925 га, кадастровий номер 01 116 457 0001 001 0129, для будівництва та обслуговування бази відпочинку.

Відповідно до п.1.2 договору земельна ділянка була передана позивачу на строк до 23.05.2051року.

03 березня 2003 року договір був зареєстрований у Феодосійському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів договорів тимчасового користування землею зроблено запис під № 241.

24 липня 2004 року, на підставі рішення 35 сесії 24 скликання №2338 від 62004 p., до цього Договору була укладена додаткова угода (№ державної реєстрації 241 від 17.09.2004 p.), згідно з умовами якої Приватному підприємству "Алла К" було надане право передавати орендовану земельну ділянку у суборенду.

22 вересня 2004 року позивач уклав з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ГП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис під №000401900397 від 30.08.2004 р.

Відповідно до п.п.1,2,6 вищевказаного договору відповідачу-2 надавалася у суборендне користування земельна ділянка площею 0,0925 га, кадастровий номер 01 116 457 0001 001 0129, для будівництва та обслуговування бази відпочинку на строк до 23.05.2051року.

20.08.2007р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Коктебельскої селищної ради з заявою вх. №220 з проханням передати земельну ділянку площею 0,0925га йому в орендне користування.

25.03.2008р. на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради від 06.12.2007р. №1567 та рішення 26 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради "1645 від 31.01.2008р. між Коктебельскою селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Пунктом 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний згодою сторін.

Стаття 654 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 5.2 Договору, укладеного між Коктебельською селищною радою та ПП "Алла і К", визначено, що дія договору припиняється достроково за згодою сторін.

20.08.2007 р. Приватним підприємством "Алла К" на адресу Коктебельської селищної ради була надіслана заява (вхідний № 219) у якій повідомлялося, що воно відмовляється від права користування вищевказаною земельною ділянкою та просило передати цю земельну ділянку Фізичній особі-підприємця ОСОБА_1.

Коктебельська селищна рада на 20 сесії 5 скликання своїм рішенням №1454 від 23.08.2007 року прийняла відмову позивача від права користування земельною ділянкою та дала згоду на розірвання договору оренди землі № 241 від 03.03.2003р. за згодою сторін.

Також Коктебельською селищною радою був визначений строк, з якого вищевказаний договір вважається розірваним за згодою сторін, а саме: з моменту державної реєстрації договору оренди землі у новій редакції з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Одночасно цим рішенням відповідачу-2 була надана згода на розроблення Технічної документації по землевпорядкуванню в частині оформлення документів, що свідчать про право оренди на вищевказану земельну ділянку.

На підставі викладеного, суд вважає, що сторонами була досягнута взаємна згода щодо дострокового припинення укладеного договору оренди землі, а вимоги закону щодо розірвання договору порушені не були.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ в м.Феодосії звернулася до Господарського суду АРК з заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні боржника - Приватного підприємства "Алла К" у зв'язку з наявністю заборгованості відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою ГС АР Крим від 27.08.2009р. визнано банкрутом Приватне підприємство "Алла К" та призначено ліквідатором банкрута керівника ДПІ в м. Феодосії Гордееву Н.В.

Ухвалою ГС АР Крим від 11.02.2010 р. повноваження ліквідатора керівника ДПІ в м. Феодосії Гордеевой Н.В. припинено, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Трубо Розу Тимерханівну.

29.03.2010 року до суду від ліквідатора Трубо Р.Т. надійшло клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури.

Ухвалою ГС АР Крим від 08.04.2010 р. дане клопотання було задоволено, продовжено строк ліквідаційної процедури боржника Приватного підприємства "Алла К" та повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Трубо Р.Т. на шість місяців до 27.08.2010р.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсним угод боржника на підставах, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону.

В свою чергу частиною 10 ст.17 названого Закону передбачено, що керуючий санацією має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково.

Таке визнання недійсними договорів боржника може відбуватися лише на стадії санації боржника чи його ліквідації, оскільки у цих процедурах вирішується питання щодо формування активу та його реалізації з метою зменшення пасиву боржника шляхом задоволення вимог кредиторів. Внаслідок таких дій відбувається повернення майна боржника у ліквідаційну (конкурсну) масу, за рахунок якої здійснюється погашення грошових вимог його кредиторів. У зв'язку з чим, кредитори мають право тільки в процедурі санації чи ліквідації боржника через арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) боржника ініціювати визнання недійсними договорів, укладених боржником.

Пунктом 11 ст. 17 Закону передбачено виключно дві підстави, з яких суд може визнати оспорюванні угоди недійсними, а саме у тих випадках якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави визнання недійсним договору оренди землі, заявлені у позові, не відповідають підставам, передбаченим ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 20.06.2006р. у справі про банкрутство ТОВ "Забудівник" (господарське судочинство. Судова практика у господарських справах №11-12/2006, а.55).

Тобто, визнання недійсними угод здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і процесуально оформлюється ухвалою. Позовне провадження про визнання угоди недійною не порушується. Таку правову позицію також викладено у постанові Верховного суду України від 07.12.2004р. у справі №367/5-342.

Стосовно позовної вимоги про визнання дійсним договору сер. ВАС №659906 від 27.12.2002 р. про оренду земельної ділянки площею 0,0925 га, що знаходиться за адресою: смт.Коктебель, вул. Леніна, 142-а (кадастровий номер 01 116 457 0001 001 0129), укладеного між Приватним підприємством "Алла К" та Коктебельською селищною радою суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з часу відкриття ліквідаційної процедури припинилася підприємницька діяльність банкрута, у тому числі, пов’язана з виконанням зобов’язань за договором оренди та підстав для задоволення позову у цієї частині не має.

Також, стаття 216 ЦК України передбачає правові наслідки недійсності правочину, а саме у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (подвійна реституція).

Результатом задоволення такого позову буде застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає, що його права порушені, не будучи стороною такого договору.

Оскільки позивач не є стороною за договором, укладеним між Коктебельскою селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, суд вважає, що його право не підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода Закону (2343-12) .