Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості зі сплати лізингових платежів за лізинговою угодою №FL-0425-08-OD від 10.09.2008р. у розмірі 17223,85 грн., платежів за дострокове припинення лізингової угоди у розмірі 27861,95 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за лізинговою угодою №FL-0425-08-OD від 10.09.2008р. в частині своєчасної сплати лізингових платежів в сумі 17223,85грн. Крім того, у зв’язку із достроковим припиненням лізингу, відповідач зобов’язаний сплатити платіж в розмірі 27861,95грн. У зв’язку із несплатою відповідачем в добровільному порядку зазначених сум, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Представник відповідача підтримав раніше надані ним заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву. При цьому відповідач посилається на те, що що договір фінансового лізингу №FL-0425-08- OD від 10.09.2008р. фактично продовжив договірні відносини, що існували між сторонами на підставі іншого договору фінансового лізингу – угоди з лізингу №OD00404/3 від 18.07.2005р., на підставі якого відповідачу був наданий у фінансовий лізинг автомобіль FORD FOCUS 2.0. Після виконання відповідачем обов’язків зі сплати лізингових платежів за лізинговою угодою №OD00404/3 від 18.07.2005р., представник ТОВ "Перша лізингова компанія" запропонував замість викупу автомобіля продовжити існуючі договірні відносини щодо автомобіля TOYOTA модель Camry 3.5 із зарахуванням коштів, які складали суму викупу попереднього автомобіля, в рахунок оплати за новий автомобіль. Проте в укладеній лізинговій угоді №FL-0425-08-OD від 10.09.2008р. ці умови не були зазначені, тому відповідач вважає, що він був введений в оману щодо умов нового договору. Щодо стягнення штрафних санкцій, то відповідач вважає, що строк позовної давності для його стягнення сплив, оскільки ст. 258 ЦК України строк для стягнення штрафу складає 1 рік. Також відповідач зазначив, що мав намір розірвати лізингову угоду ще раніше, однак позивач ухилявся від цього.

Відповідач також посилається на неправомірне на його думку одностороннє збільшення позивачем розміру лізингових платежів.

Відповідач зазначає, що позивачем не було надано суду належних доказів щодо отримання відповідачем рахунків на сплату лізингових платежів та докази відправки таких рахунків не можуть бути доказами отримання останніх відповідачем.

Слід зазначити, що позивачем суду надавались додаткові пояснення в обгрунтування заявлених ним вимог та заперечення на відзив відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк вирішення спору продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

10 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (надалі Лізингодавець) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (надалі Лізингоодержувач) була укладена лізингова угода №FL-0425-08-OD (надалі угода, а.с.24-35).

Предмет лізингової угоди визначений сторонами в п. 1.1, відповідно до якого лізингова угода регулює юридичні відносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з лізингу транспортного засобу, зазначених у додатку 1 цієї угоди.

Відповідно до п. 2.1 угоди, як тільки відбудеться підписання Додатку 2 до цієї лізингової угоди Лізингоодержувачем та Лізингодавцем, транспортний засіб вважається прийнятим Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах цієї лізингової угоди.

Пунктом 2.3 угоди передбачено, що строк лізингу транспортного засобу визначений в додатку 1 цієї лізингової угоди, який є її невід’ємною частиною. Строк лізингу починається з початкової дати, під якою розуміють: дату підписання акту приймання-передачі лізингоодержувачем.

Строк чинності цієї угоди розпочинається датою підписання даної угоди та закінчується: датою викупу або повернення транспортного засобу лізингодавцеві згідно з розділом 12 цієї угоди, за умови повного розрахунку по лізингових та інших платежах; або датою дострокового припинення дії даної угоди згідно з розділом 13, 14, 15 та 16 цієї угоди (п.2.4 угоди).

В пункті 2.5 угоди встановлено, що дату викупу або повернення транспортного засобу визначається в акті приймання-передачі.

Вартість транспортного засобу визначається в акті-прийому передачі на дату його підписання (п. 2.6 угоди).

Також пунктом 2.6 лізингової угоди передбачено, що в подальшому Лізингоодержувач відшкодовує частини вартості транспортного засобу у складі лізингових платежів та здійснює викуп транспортного засобу згідно з виставленими йому рахунками в український гривні і які змінюються та перераховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу Національного Банку України до іноземної валюти, визначеної в додатку 1, на дату виставлення рахунку.

Лізингові та інші платежі узгоджені сторонами в розділі 8 лізингової угоди. Зокрема, п. 8.1 угоди встановлено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві перший лізинговий платіж як це визначено в додатку 1 протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди; щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків – фактур згідно з лізинговим протоколом (додаток 1).

Лізингові платежі вказані в Українській гривні (ГРН) на день підписання лізингового протоколу. В подальшому Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в Українській Гривні (ГРН) і які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу Національного Банку України до іноземної валюти, визначеної в додатку 1, на день виставлення такого рахунку (п. 8.2 угоди).

10.09.2008р. сторонами був підписаний додаток №1-ТО-03318-0-08-36 лізинговий протокол до лізингової угоди №FL-0425-08- OD (а.с.36-42).

За умовами п.1 цього протоколу у лізинг був переданий транспортний засіб TOYOTA CAMRY 3.5 3.5/0 A/T sedan Premium – білий.

Відповідно до п.2.3 протоколу строк лізингу становить 36 календарних місяців. Датою повернення транспортного засобу є дата, що визначена в акті прийому передачі.

01 жовтня 2008 року сторони підписали Додаток 2 до лізингової угоди №FL-0425-08-OD – акт приймання-передачі (а.с.43), в пункті 1 якого зазначено, Лізингодавець надав Лізингоодержувачу транспортний засіб: TOYOTA Camry 3.5 Prеmium A/T, реєстраційний номер АА 7894 НТ, рік випуску 2008, колір білий, кузов JTNBK40K703042493, тип транспортного засобу – легковий седан, постійне свідоцтво про реєстрацію ААС408134, зареєстрований власник ТОВ "Перша Лізингова Компанія".

Згідно п.1.4 акту приймання-передачі, вартість транспортного засобу, що складається із вартості автомобіля, додаткового обладнання та аксесуарів, становить 175639, 43 українських гривень, крім того ПДВ становить 35127,89 українських гривень (20%), що разом складає 210767,32 українських гривень із ПДВ.

Пунктом 4 акту приймання-передачі встановлена дата повернення транспортного засобу – 30 вересня 2011 року.

Розділом 6 лізингового протоколу сторони встановили графік лізингових платежів: вересень 2008 року – 4196,62грн., жовтень 2008 року – 5776,06грн., листопад 2008 року – 5779,94грн., грудень 2008 року – 5783,85грн., січень 2009 року – 5787,80грн., лютий 2009 року – 5791,78грн., березень 2009 року – 5795,80грн., квітень 2009 року - 5799,84грн., травень 2009 року - 5803,93грн., червень 2009 року - 5808,05грн., липень 2009 року - 5812, 21грн., серпень 2009 року – 5816,40грн., вересень 2009 року – 5820,63грн., жовтень 2009 року – 5824,89грн., листопад 2009 року – 5829,20грн., грудень 2009 року – 5833,53грн., січень 2010 року – 5837,91грн., лютий 2010 року – 5842,32грн., березень 2010 року – 5846,78грн., квітень 2010 року – 57851,27грн., травень 2010 року – 5855,80грн., червень 2010 року – 5860,36грн., липень 2010 року – 5864,97грн., серпень 2010 року – 5869,62грн., вересень 2010 року – 5874,31грн., жовтень 2010 року – 5879,04грн., листопад 2010 року – 5883,81грн., грудень 2010 року – 5888,63грн., січень 2011 року -5893,48грн., лютий 2011 року – 5898,37грн., березень 2011 року – 5903,31грн., квітень 2011 року – 5908,28грн., травень 2011 року – 5913,31грн., червень 23011 року – 5918,37грн., липень 2011 року – 5923,49грн., серпень 2011 року – 5928,64грн., вересень 2011 року – 5933.84грн.

Разом сума лізингових платежів з ПДВ складає 214836,44грн.

Ціна викупу транспортного засобу складає 93070,27грн., включно з ПДВ – 15511,71грн.

25 грудня 2008р. СПД ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Перша лізингова компанія" з проханням розглянути питання щодо розірвання договору лізингу №FL-0425-08-OD у зв’язку із тяжким фінансовим становищем Лізингоодержувача (а.с.52).

20 січня 2009р. сторонами був складений Акт повернення (Додаток №4/1), згідно до якого Лізингоодержувач повернув Лізингодавцеві автомобіль TOYOTA модель Camry 3.5 Prеmium A/T, 2008 року випуску, державний номер АА 7894 НТ, кузов JTNBK40K703042493 (а.с.44).

В пункті 3 вказаного акту сторони зазначили, що Лізингоодержувач розуміє, що, якщо залишились несплачені борги, стягнення, або інші платежі згідно з цією Угодою, Лізингоодержувач не звільняється від їх подальшої сплати після підписання цього Акту повернення.

20 липня 2009р. ТОВ "Перша лізингова компанія" направило на адресу СПД ОСОБА_1 вимогу, згідно до якої повідомляло про необхідність погашення заборгованості за договором фінансового лізингу №FL-0425-08-OD в загальній сумі 45 749,50 грн., з яких 17 223,85 грн. – заборгованість з лізингових платежів, 240,17 грн. пені та 27 861,95 грн. – платіж за дострокове припинення лізингової угоди (а.с.45-51). До вказаної вимоги позивачем також були додані для сплати рахунки-фактури.

У зв’язку з несплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 45 749,50 грн. в добровільному порядку, ТОВ "Перша лізингова компанія" звернулось до господарського суду АР Крим із відповідним позовом.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. (723/97-ВР) (із змінами).

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначені обов’язки Лізингоодержувача, якій, зокрема, зобов’язаний прийняти предмет лізингу та користуватись ним відповідно до його призначення та умов договору; своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положення аналогічного змісту міститься в лізинговій угоді, укладеній між сторонами, а саме в п.8 останньої.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, у порушення взятих на себе зобов’язань відповідачем не були сплачені лізингові платежі за грудень 2008р. та січень 2009р. за виставленими рахунками (а.с.49-50) на загальну суму 17 464,02 грн. (з урахуванням 240,17 грн. пені).

При цьому суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо того, що таки рахунки ним не отримувалися, позивачем суду не надано доказів отримання таких рахунків відповідачем та що за даними рахунками позивач в односторонньому порядку неправомірно збільшив розмір лізингових платежів з огляду на таке.

Зі змісту лізингової угоди, а також аналізу норм чинного законодавства не випливає, що рахунок-фактура, за яким має бути сплачений лізинговий платіж, має бути вручений Лізингоодержувачу особисто (або його повноважному представнику) під підпис, надісланий замоленою поштою з повідомленням, або вручений будь-яким іншим способом, щоб у Лізингодавця були наявні відповідні докази отримання Лізингоодержувачем таких рахунків.

Суду позивачем були надані поштова квитанція від 20.07.2009р. (а.с.47), опис вкладення у цінний лист (а.с.48), за наявності яких суд доходить висновку, що відповідні рахунки-фактури були направлені на адресу відповідача як Лізингоодержувача у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо розміру лізингових платежів, то суд зазначає, що відповідно до п.8.7 лізингової угоди №FL-0425-08-OD зміна розміру лізингових платежів підлягає узгодженню сторонами шляхом підписання Додаткової угоди.

Разом з тим, пунктом 8.1 угоди встановлено, що щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією Лізинговою Угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків – фактур згідно з Лізинговим протоколом. Лізингові платежі вказані в Українській гривні на день підписання Лізингового протоколу. В подальшому Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в Український гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї Лізингової Угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в Додатку №1 на дату виставлення такого рахунку.

Пунктом 6 Лізингового протоколу від 10.09.2008р. також встановлено, що відповідач (Лізингоодержувач) сплачує лізингові платежі згідно з виставленими рахунками-фактурами в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом цієї лізингової угоди пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до долару США на дату виставлення такого рахунку.

Таким чином, сторони дійшли згоди, що лізингові платежі змінюються (перераховуються) на дату виставлення рахунку відповідно до зміни курсу НБУ до долару США.

Суд також не приймає посилання відповідача на існування між сторонами домовленостей про зарахування ціни викупу автомобіля Ford Focus 2.0 по лізинговій угоді №OD00404/3 від 18.07.2005р. в рахунок погашення лізингових платежів відповідача за лізинг автомобіля TOYOTA Camry 3.5, державний номер АА7894НТ по лізинговій угоді №FL-0425-08-OD від 10.09.2008р. При цьому суд виходить з того, що дійсно між сторонами по даної справі 18.07.2005р. була укладена лізингова угода №OD00404/3, предметом за якою був автомобіль Ford Focus 2.0, державний номер АА 7146АР. Сторони виконали свої зобов’язання за вказаною угодою у повному обсязі, що ними не спростовується. Після закінчення лізингу автомобіля Ford Focus у відповідача виникло право на його викуп за ціною, визначеною в протоколі, що є додатком до угоди (24 995,04 грн.). Однак, відповідач таким правом не скористався.

Між сторонами ані в лізинговій угоді №OD00404/3 від 18.07.2005р., ані в лізинговій угоді №FL-0425-08-OD від 10.09.2008р., ані в додатках до цих угод не містилось положення про домовленість про те, що ціна викупу автомобіля Ford Focus за лізинговою угодою №OD00404/3 має бути включена в рахунок погашення платежів за лізинг автомобіля TOYOTA Camry за лізинговою угодою №FL-0425-08-OD. При цьому суд погоджується з твердженням позивача, що включення такого пункту до умов угоди було б безпідставним, оскільки це свідчило б про те, що позивач, не маючи будь-яких фінансових зобов’язань перед відповідачем, погодився би на безоплатній основі сплатити за відповідача 24 995,04 грн. за лізинг автомобіля TOYOTA Camry.

Більш того, наявність такої б домовленості між сторонами суперечила нормам чинного законодавства.

З огляду на таке, суд також вважає безпідставними твердження відповідача щодо того, що лізингова угода була укладена з ним в результаті омани з боку позивача.

Суд також не погоджується з твердженнями відповідача, що платіж, встановлений п.13.2 угоди, є штрафною санкцією (штрафом), строк позовної давності про стягнення якої сплив.

Так, в п.13.2 лізингової угоди було передбачено, що у разі дострокового припинення даної лізингової угоди за ініціативою Лізингоодержувача, Лізингоодержувач здійснює на користь Лізингодавця платіж за дострокове припинення лізингової угоди, розмір якого дорівнює сумі трьох щомісячних лізингових платежів, як це зазначено у додатку 1.

Відповідно до п.1 угоди платіж, передбачений підпунктом 13.2 угоди, дійсно є штрафною санкцією.

Однак, вказана штрафна санкція за своєю правовою природою суттєво різниться від штрафних санкцій, визначених в ст. 258 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в 1 рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В свою чергу, Цивільним кодексом України (435-15) визначене поняття "неустойка". Згідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з аналізу наведених норм випливає, що строк позовної давності в 1 рік застосовується до вимог про стягнення штрафу, якій за своєю природою є господарською санкцією за несвоєчасне виконання стороною певних зобов’язань.

Тоді як платіж, визначений п.13.2 лізингової угоди як штраф, не є господарською санкцією за порушення стороною договору (угоди) зобов’язання, а є певною господарською санкцією у вигляді відповідного платежу передбаченого за можливість дострокового припинення лізингу.

Більш того, суд погоджується з твердженнями позивача щодо того, що відповідно до ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Даною нормою Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що після сплати неустойки боржник зобов’язаний надалі виконувати взяті на себе зобов’язання.

Однак, відповідно до умов лізингової угоди сторони передбачили, що після повернення відповідачем транспортного засобу та сплати платежу за дострокове припинення лізингу транспортного засобу, відносини сторін по лізинговій угоді припиняються, окрім обов’язку відповідача сплатити заборгованість за лізинговими платежами, яка виникла до припинення лізингу.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що платіж за дострокове припинення лізингу транспортного засобу, передбачений п.13.2 угоди, не у неустойкою у розумінні ст.ст. 549, 552 ЦК України, відповідно, позовна давність в 1 рік не застосовується.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що угодою не передбачена сплата лізингових платежів авансом (так позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за грудень 2008р. в розмірі 8037,60 грн. за рахунком від 28.11.2008р.) та те, що додатком №1-ТО-03318-0-08-36 визначено дату виставлення рахунку-фактури, а саме – 15 числа поточного місяця. Вказані твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема, змістом лізингової угоди, п.8.1 п.8 якої передбачено, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків - фактур згідно до Лізинговим протоколом (Додатком 1).

В свою чергу, в лізинговому протоколі (додатку №1) зазначено, що лізингові платежі та інші платежі мають сплачуватись на рахунок Лізингодавця, вказаний в черговому рахунку-фактурі (п.6, а.с.40). Положення про виставлення рахунку-фактури 15 числа поточного місця в Протоколі (додатку №1 до лізингової угоди) взагалі відсутнє.

Крім того, відповідачем у порушення норм ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено фактів неодноразового звернення до позивача із пропозицією про припинення лізингу до 25.12.2008р.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 21.09.2010р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 27.09.2010р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (01001, м. Київ, пров. Музейний, 4; р/р26007003070000 в АБ "ІНГ Банк Україна" м. Київ, МФО 300539, ЄДРПОУ 30436756) 17223,85грн. заборгованості, 27861,95 грн. платежу за дострокове припинення лізингу, 450,86грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.