За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спільне підприємство "Укрінтерм"

та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору P. E. OROSI A.G

про стягнення 4959,18 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_3- представник по довіреності № 01/18-03-10 від 18.03.2010р.

від третьої особи 1: не з’явились

від третьої особи 2: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за Договором транспортно-експедиційного обслуговування № 23/03/2008 від 23.03.2008р. в розмірі 4 959,18 грн., в тому числі 2 440,74 грн. –основний борг, 2 238,61 грн. – пеня та 279,83 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2010р. порушено провадження по справі № 53/79, розгляд справи призначено на 22.03.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 22.03.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 12.04.2010р.

В судовому засіданні 12.04.2010р. у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.04.2010р.

Ухвалою суду від 30.04.2010р. продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін у справі.

Позивач в судове засідання 30.04.2010р. з’явився та надав суду додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що між позивачем та відповідачем було погоджено строк завантаження автомобіля з 26.03.2008р. по 28.03.2008р., адже відповідач не надсилав позивачу ніяких заперечень на внесені зміни в заявці. Позивач вказує, що відповідач не довів, що автомобіль для завантаження було подано позивачем із запізненням. В результаті позивач наголошує на тому, що відповідач не звертався до позивача з претензією щодо неналежного виконання зобов’язань по Договору; що відповідач виконав свої зобов’язання по Договору; що відносини відповідача з ФОП ОСОБА_4 не можуть ні в якому разі бути переадресовані до СПД ОСОБА_1

В судовому засіданні 30.04.2010р. представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача оригінал заявки № 16/03 від 24.03.2010р. з мокрою печаткою, відправлену відповідачем поштою.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача від 27.04.2010р., оскільки, як встановлено судом, заявка № 16/03 від 24.03.2010р. була отримана позивачем через засоби факсимільного зв’язку та її оригінал був оглянутий в судовому засіданні.

В клопотанні від 27.04.2010р. відповідач просить притягнути позивача до відповідальності за підробку документів.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача від 27.04.2010р. в частині притягнення позивача до відповідальності за підробку документів за необґрунтованістю та безпідставністю. Оскільки, до компетенції господарських судів не входить притягнення осіб до відповідальності за підробку документів.

В судовому засіданні 30.04.2010р. у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.06.2010р.

Ухвалою суду від 14.06.2010р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: P. E. OROSI A.G. та Спільне підприємство "Укрінтерм"; витребувано додаткові докази по справі та відкладено розгляд справи на 16.08.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2010р. розгляд справи відкладено на 20.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2010р. підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що відправлена 24.03.2008р. факсимільним зв’язком заявка на перевезення по маршруту Montecchio Maggiore (Vicenza) Italy, Via Bivio S.Vitale до Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22а позивачу була підтверджена останнім, однак відповідачем в односторонньому порядку до заявки відповідача були внесені зміни у дату завантаження з 26.03.2008р. на 28.03.2008р. Однак, незважаючи на внесені зміни автомобіль ні 26.03.2008р. ні 28.03.2008р. на завантаження не став. Після того, як автомобіль з вантажем 31.03.2008р. був замитнений в Італії, автомобіль вирушив до кордону України у м. Чоп. На митний термінал в м. Чоп (п. Тиса) автомобіль прибув 04.04.2008р., про що свідчить печатка радіологічного контролю в СМR № 316072. 04.04.2008р. на ім’я експедитора було направлено лист № 26 з попередженням про застосування до останнього відповідальності за запізнення автомобіля на завантаження на 5 діб в розмірі 2 500,00 грн. (5 діб х 500 грн.). За період з 10.04.2008р. до 20.08.2008р. відповідачем було надіслано на адресу експедитора листи з проханням надати документи на оплату за дане перевезення. Тільки 02.09.2008р. позивач надав відповідачу документи на оплату вищезазначеного перевезення. Виходячи з того, що вартість перевезення зазначена у заявці № 16/03 від 24.03.2008р. складає 16 074,00 грн., то сума, яка підлягає до сплати відповідачем становить 13 574,00 грн. (16 074,00 грн. –2 500,00 грн.). Згідно з платіжним дорученням № 95 від 23.09.2008р. відповідач оплатив рахунок позивача № 33 від 11.04.2008р. на суму 13 633,26 грн. Таким чином відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Крім того, представник відповідача неодноразово звертався до суду з клопотаннями про залишення позову без розгляду. Оскільки, як вважає відповідач, позивач не надав суду документи, які важливі для розгляду справи по суті.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні вказаного клопотання та вважає його безпідставним. Адже, у відповідності до вимог статей Господарського процесуального кодексу (1798-12) , господарський суд вирішує питання про залишення позовної заяви без розгляду на власний розсуд, без заяв та клопотань сторін у справі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились. Про час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені ухвалою суду від 16.08.2010р.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.09.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.03.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування № 23/03/2008, відповідно до п. 2.1. якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов’язання за кошти відповідача надати останньому транспортно-експедиційне обслуговування, а також інші послуги, пов’язані із перевезенням вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за заявками, які узгоджені сторонами.

Заявки, що узгоджені сторонами, регулюють взаємовідносини між ними відносно кожного окремого доручення відповідача. У заявках відповідача можуть бути відображені також інші суттєві умови договору, що не були обумовлені сторонами на момент підписання договору (п. 2.2. Договору).

Розділом 3 Договору визначені права та обов’язки позивача, зокрема серед яких: в 12-ти годинний термін після отримання за допомогою факсимільного зв’язку заявки відповідача, позивач зобов’язаний письмово (за допомогою факсимільного зв’язку) проінформувати відповідача про реєстраційні номери транспортного засобу, що буде здійснювати перевезення і, тим самим підтвердити прийняття доручення відповідача до виконання на умовах викладених у заявці останнього (п. 3.1.3. Договору); позивач зобов’язаний забезпечити своєчасну подачу для завантаження необхідного типу транспортного засобу, що відповідає вимогам, викладеним в заявці відповідача, в справному технічному стані та з необхідною для здійснення перевезень документацією встановленої форми (п. 3.1.4. Договору); позивач зобов’язаний надати відповідачу оригінал рахунку на сплату вартості доручення за фактом його виконання, акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортну накладу з відміткою (підпис уповноваженої особи та печатка/штамп) вантажоодержувача про отримання товару (п. 3.1.6. Договору).

П. 3.2. визначені права та обов’язки відповідача серед яких зокрема, відповідач зобов’язаний оплачувати виставлені позивачем рахунки, на умовах передбачених цим договором та в розмірі, погодженому в заявках (п. 3.2.4. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору рахунки позивача підлягають оплаті протягом семи календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення, що підтверджується відміткою вантажоотримувача в товарно-транспортній накладній.

П. 6.4. Договору передбачено, що у випадку запізнення транспортного засобу на місце розвантаження більш ніж на 9 годин від передбаченого заявкою відповідача часу розвантаження, позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі 250 грн. та 500 грн. за кожну наступну добу запізнення.

На виконання умов договору відповідач надав факсимільним зв’язком позивачу заявку № 16/03 від 24.03.2008р. на перевезення вантажу: дата завантаження 26.03.2008р., маршрут: Італія-Україна, вартість перевезення 16 074,00 грн., умови оплати: 7 днів після отримання СМR, рахунку та актів (оригінал заявки оглянутий в судовому засіданні, копія залучена до матеріалів справи).

Факт здійснення перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 316072.

На оплату за надані послуги позивач надав відповідачу рахунок № 33 від 11.04.2008р. на суму 16 074,00 грн.

У зв’язку з тим, що оплата вказаного перевезення була виконана частково на суму 13 633,26 грн. позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просив стягнути з відповідача 2 440,74 грн. боргу та штрафні санкції.

Відповідач зазначив, що підставою для часткової оплати наданих послуг стало запізнення автомобіля на завантаження та розвантаження, у зв’язку з чим відповідач, керуючись п. 6.4. Договору, застосував до позивача штраф.

Причиною спору у даній справі стало те, що позивач вважає, що він виконав покладені на нього обов’язки з перевезення вантажу належним чином, що підтверджуються заявкою та СМR, а відповідач вважає, що оскільки автомобіль запізнився на завантаження та розвантаження він правомірно нарахував позивачу штрафні санкції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 929 ЦК України договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

24.03.2008р. між сторонами у справі була укладена заявка № 16/03 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін у справі заявка № 16/03 була направлена позивачу засобами факсимільного зв’язку.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

З огляду на вищенаведене, заявка на перевезення вантажу була укладена між сторонами у справі у відповідності до чинного законодавства України та є належним доказом на підтвердження замовлення перевезення вантажу відповідачем до позивача.

Відповідач зазначив, що позивач самовільно, без погодження з відповідачем змінив дату завантаження автомобіля в заявці № 16/03 від 24.03.2008р.

При дослідженні оригіналу вказаної заявки судом встановлено, що позивач після отримання заявки від відповідача власноруч доповнив дату завантаження автомобіля "26.03.2008р.-28.03.2008р.".

З СМR не можливо встановити дату завантаження автомобіля, оскільки такі відомості в СМR відсутні.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що в заявці № 16/03 погодженою між позивачем та відповідачем, датою завантаження являється - 26.03.2008р.

Крім того, з CMR № 316072 вбачається, що автомобіль прибув на митний термінал в м. Чоп 04.04.2008р., про що свідчить печатка служби "Радіологічного контролю"№ 003.

З метою повного та всебічного розгляд спору суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору СП "Укрінтерм", яке виступало одержувачем вантажу та ПП Оросі, яке виступало перевізником.

З наданих суду пояснень одержувача вантажу СП "Укрінтерм"та заявки останнього на перевезення слідує, що 24.03.2008р. СП "Укрінтерм"надіслало заявку відповідачу на виконання перевезення комплектуючих до котельного обладнання по маршруту Montecchio Maggiore (Vicenza) Italy, Via Bivio S.Vitale до Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22а. В заявці вказана дата завантаження автомобіля 26.03.2008р. 28.03.2008р. при запиті документів для оформлення ПП на кордон виявилось, що вищевказана машина не завантажилась, тому що на місце завантаження ще не з’явилась. 06.04.2008р. СП "Укринтерм"звернулося до відповідача з листом, в якому вказало про запізнення автомобіля на завантаження та відповідно розвантаження.

З наданих суду пояснень перевізника слідує, що ним було отримано заявку на перевезення від позивача, яка була виконана належним чином. Карти тахографу по автомобілям НОМЕР_1/НОМЕР_2 по перевезенню вантажу у 2008р. на підприємстві не збереглися, оскільки не є документами суворої звітності. Водій, який здійснював перевезення на підприємстві не працює.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами завантаження автомобіля у строки визначені в заявці № 16/03 від 24.03.2008р., а відтак суд дійшов висновку, що відповідач в силу положень п. 6.4. Договору транспортно-експедиційного обслуговування правомірно застосував до відповідача штрафні санкції.

З огляду на недоведеність позивачем факту вчасного завантаження та розвантаження автомобіля, а відповідно підстав для стягнення з відповідача заборгованості, суд дійшов висновку щодо безпідставності позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.

Підстави для нарахування 2 238,61 грн. –пеня та 279,83 грн. –3% річних за прострочення виконання основного зобов’язання по оплаті транспортно-експедиційного обслуговування за договором № 23/03/2008 від 23.03.2008р. відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.09.2010р.