Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця" м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів: 1. Державного підприємства "Добропіллявугілля" м. Добропілля; 2. Відкритого акціонерного товариства Державної холдінгової компанії "Добропіллявугілля" м. Добропілля; 3. Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" м. Білозерське про зобов’язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення збитків у сумі 448814,40грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на праві господарського відання належить індивідуально визначено майно - під’їзна колія № 2 довжиною 417 погонних метра, яка розташована на земельній ділянці, що видана на праві постійного користування. Вказував, що з боку відповідачів мали місце протиправні дії щодо порушення цілісності майна – частини залізничної колії, зайняття земельної ділянки, обмеження доступу та заподіяння внаслідок цього шкоди.

Відповідач 1 проти позову заперечував, вказуючи на те, що певна частина залізничної колії є складовою належного йому на праві власності (господарського відання) майна, яке розташоване на земельній ділянці належній йому на праві постійного користування. Демонтаж частини колії обумовлювався необхідністю проведення ремонтних робіт.

Відповідач 2 надав до суду відзив в якому зазначав, що за наказом Міністерства вугільної промисловості, відповідач 1 є правонаступником, в тому числі щодо спірного майна. В судовому засіданні повністю підтримував позицію відповідача 1 у справі.

Відповідач 3 вважає, що з його боку не вчинювалось протиправних дій щодо майна належного позивачу. Вказував, що спірна залізнична колія знаходиться у нього на праві оренди за договором з позивачем. Демонтаж частини колії здійснено відповідачем 1 та відповідачем 2.

В ході судового розгляду справи позивачем була подана заява в порядку ч.2 ст. 83 ГПК України, в якій він просив суд вийти за межі позову, стосовно правових підстав, а саме наполягав на тому, що окрім порушень його прав як законного володільця залізничної колії та земельної ділянки, відповідач 1 та відповідач 2 відступили від порядку узгодження проведення ремонтних (реконструкційних) робіт ваговимірювальної техніки, чим порушили єдиний технологічний процес надання залізничних послуг.

Ухвалою суду від 13.09.10р. було викликано до участі в судове зсідання посадову особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна фірма "ГРАМ", для надання пояснень по суті спору, зокрема, стосовно технічних умов ТУ У 29.2- 13479257-0046:2007 на "Ваги вагоні тензометрическі ВЄТ - XXXXXX", що входили до складу проекту реконструкції будівництва вагонних ваг ВЄТ-150В15 на об’єкти: "Шахта "Білозерська", ВАТ Державної холдінгової компанії "Добропіллявугілля". Проте, посадова особа не з’явилась, хоча й була належним чином повідомлена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд встановив.

Відповідно до п.1.1 статуту позивача зазначено, що ДП "Донецька залізниця" – це створене у відповідності із законами України "Про транспорт" (232/94-ВР) , "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) , ЦК України (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) державного підприємства, засноване на державної власності, яке входить до сфері управління Міністерства транспорту та зв’язку України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (надалі Укрзалізниця).

Пунктами 4.1. – 4.2 статуту передбачено, що майно залізниці становлять оборотні та нематеріальні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджується зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь–які дії, що не суперечать чинному законодавству та цього статуту.

На підставі данних первинного бухгалтерського обліку, на балансі позивача обліковується залізнична колія № 2, технічні характеристики, якої наведені в картки інвентарного обліку та додатку до неї, відомості під’їзної колії, схемі примикання під’їзних колій № 2 та № 4, технічно-розпорядчому акті (арк.справи 117-120, 127т.1, 107-112т.2).

07.11.08р. між позивачем (в подальшому залізниця) та відповідачем 1 був укладений договір про подачу та забирання вагонів ДП "Добропіллявугілля" при станції Лунна ДП "Донецької залізниці" №1/226-7522, в якому, згідно із статутом залізниці України, правилами перевезень вантажу і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вантаження і забирання з під’їзної колії, яка належить та примикає до станції Лунна ДП "Донецької залізниці" через стрілку №1 к путі №2 і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", якій встановлено у граничного стовпчика стрілки №8.

В подальшому, між позивачем (орендодавець) та відповідачем 3 (орендар) був укладений договір оренди під’їзної колії від 03.02.10р. №Д/П 10000254/п4-8, в якому орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне визначне майно - під’їзна колія №2 довжиною 417 п.м.к (надалі майно), що розташовано за адресою: Донецька область, ст. Лунна та знаходиться на балансі Красно армійської дистанції колії оцінки і становить, на 30.11.09р. у розмірі 224554грн. Майно передається в оренду з метою розміщення тензометричних ваг.

Згідно з п. 2, 2.6 договору оренди під’їзної колії 03.02.10р вказано, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання – передачі майна. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому – передачі.

Вказана залізнична колія розташована на земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування на підставі державного акту за № ЯЯ 057595, та, розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 04.10.04р. №566 є постійним користувачем земельною ділянкою, загальною площею 103,0269га, яка розташована на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області (акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №11).

Водночас, в свідоцтві на право власності на нерухоме майно, виданому відповідачу 2, вказується, що останньому належить об’єкт нерухомого майна, а саме: будівля вагова літ. А - 7,0кв.м; прибудова літ. а -1, загальною площею 8,5кв.м; приміщення вагового механізму літ. Б – 92,8кв.м.; залізнична колія (що діє на підставі рішення виконавчого комітету Святогорівської селищної ради від 18.04.07р.№33).

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, відповідачу виділена в постійне користування земельна ділянка, загальною площею 0,0155га, яка розташована за адресою Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області за межами населеного пункту для експлуатації та обслуговування приймально - здавального пункту (вагова) шати "Білозерська" (що діє на підставі розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації №365 від 21.09.09р.).

На підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 02.04.10р. №100 "Про припинення діяльності ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля" (v0100644-10) та відповідно до ГК України (436-15) та ЦК України (435-15) , законів України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) , "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних (755-15) від 21.02.03р. №92 та ухвали господарського суду донецькій області від 28.01.10р. у справі №15/301б було встановлено, що ДП "Добропіллявугілля" є правонаступником усіх прав та обов’язків ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля".

15.04.10р. наказом Міністерства вугільної промисловості України ДП "Добропіллявугілля" за №48 "Про створення ВП Управління "Учтранспроект" було вирішено створити у складі ДП "Добропіллявугілля" ВП Управління "Учтранспроект".

Станом на 01.06.2010р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 складені передавальні баланси (арк. справи 137-141 т.1).

Після проведення приєднання, відповідачем отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.08.10р., згідно якому, відповідачем отримано право на об’єкти нерухомості а саме: будівля вагової літ. А-1, загальної площею 7,0кв.м; прибудова літ. а -1, загальною площею 8,5кв.м; приміщення вагового механізму літ. Б – 1, загальною площею 92,8кв.м.; залізнична колія літ.I (на підставі рішення виконавчого комітету Святогорівської селищної ради "Про оформлення права власності на будівлю вагової" від 18.08.10р. №55).

За розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 31.05.2010р. №217 "Про припинення права користування земельної ділянками" було припинено право користування відповідача 2 земельної ділянкою площею 0,0155га.

14-15 червня 2010р. відбулось демонтування відповідачем 1 частини залізничної колії, про що складений акт загальної форми №91 від 14.06.10р.

На час звернення до суду та прийняття рішення у справі залізнична колія не відновлена.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Як вказано вище, відповідач 1, обґрунтовуючи правомірність своєї поведінки щодо демонтажу частини залізничної колії, посилається на те, що вона є належним йому майном, як складова частина вагової платформи тензометричних ваг.

В обґрунтування цієї позиції відповідачем 1 надані матеріали проектної документації будівництва вагонних ваг ВЄТ-150В15 на об’єкті: "Шахта "Білозерська", ВАТ Державної холдінгової компанії "Добропіллявугілля" (арк. справи 16- 52 т.2).

Демонтаж частини колії проведений з посиланням на необхідність здійснення ремонтних робіт ваг, про що свідчить висновок експертизи №14.- 09. - 21.- 2а37.10 елементів тензометричних вагонних ваг ВЕТ - 150В 15 (заводський номер 586).

Проте, вказані твердження відповідача 1 спростовуються доказами наявними в матеріалах справи (зокрема, поданими ним самим).

В якості доказів прав відповідача 2 (як попереднього володільця на частину залізничної колії, як складової ваг), надано додаток до розподільчого балансу - перелік основних фондів за підзвітними особами Добропілького ПТУ станом на 01.10.1976р. (арк. 49 т.2), в якому в переліку основних фондів вказані "Ж.д.веси ш-та Белозерская"; Здание ж.д.веси в ш-та Белозерская". Але, вказаний документ не містить навіть підписів осіб, які мали його складати.

Так, само не свідчить про наявність прав на вказане майно інвентарний опис основних засобів (арк. 52 т.2).

Отже, доказів, які б безумовно підтверджували права відповідача 2 на ваги, які існували до реконструкції – не надано.

Проект будівництва ваг (оглянутий судом в оригіналі та в копіях долучений до матеріалів справи), складає собою декілька документів, які об’єднані шляхом прошиття. На титульній сторінці (арк. справи 16 том 2) вказано, що проектна документація затверджена 27.05.08р. Разом з цим, в паспорті ваг ( який долучений до документації) вказана дата прийняття їх в експлуатацію 08.08.08р. При цьому, паспорт ваг мав бути переданий замовнику реконструкції тільки після виконання робіт за договором від 18.03.08р. Акт прийому –передачі виконання робіт датований 07.08.08р.

Таким чином, суперечність данних проектної документації спростовує ії достовірність

Суд зазначає, що дійсно, в проектній документації, як один з видів робіт передбачений демонтаж існуючій вагової платформи та монтаж нової.

На підтвердження отримання деталей до вагової платформи відповідачем 1 надані відомість комплектації, накладна №41від 07.08.08р., листування з ТОВ "Інноваційна фірма ГРАМ" (арк.76-77, 83, 85 том 2).

Разом з цим, у висновку експертизи №14.- 09. - 21.- 2а37.10 елементів тензометричних вагонних ваг ВЕТ - 150В 15 (заводський номер 586) (на який спирається відповідач 1) вказано, що реконструкція та модернізація механічних ваг РС – 200Д24В зав. №2875, полягає в заміні системі механічних ваг та відлікового устрою на металеві опори з вбудованими тензометричними датчиками з електронної системою виміру ваги та збереженням існуючій вагової платформи, покритий, фундаментом, приямка, і приміщення прийомоздавача.

Отже, складання проектної документації та отримання деталей для проведення реконструкції ваг у серпні 2008р., не доводять факт заміни частки залізничної колії, яка існувала та залишилась незмінною.

Крім того, акт вибору місця встановлення вагонних ваг та акт введення в експлуатацію (арк. справи 87-88 том 1), передбачав їх розміщення на залізничний колії №2, тобто, на вже існуючий речі.

Окрім наведеного, про відсутність прав у відповідачів 1,2 на частину залізничної колії №2 є той факт, що між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір 07.11.08р. про подачу та забирання вагонів ДП "Добропіллявугілля" при станції Лунна ДП "Донецької залізниці" №1/226-7522,

Суд звертає увагу, що укладання договору відбулось 07.11.08р., тобто, після проведення реконструкції ваг. Проте, за умовами цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання з під’їзної колії, яка належить залізниці та примикає до станції Лунна ДП "Донецької залізниці" через стрілку №1 к путі №2 і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", якій встановлено у граничного стовпчика стрілки №8.

Графічне зображення та опис залізничної колії № 2 (арк. справи 120 - 123, 127 том 1), включає в себе ділянку, на який розташовані ваги.

Тобто, відповідач 1, укладаючи вказаний договір, також підтвердив відсутність інших, ніж позивач, володільців частини залізничної колії №2 та наявність їх (прав) у позивача.

Наведене нівелює позицію відповідача 1 щодо правомірності демонтажу частини залізничної колії № 2.

Слід зазначити, що відповідач 1 маючи намір провести ремонт ваг, був зобов’язаний узгодити це з позивачем, відповідно до Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті затвердженою наказом Мінтрансу від 05.04.2004, № 279 (z0527-04) . Проте, вимоги щодо узгодження проведення ремонту не були дотримані. Неналежний технічний стан ваг не надавав останньому прав на демонтаж колії, а міг слугувати лише підставою невикористання ваг за призначенням.

Також, суд вважає, що відповідач 3 припустився порушень вимог діючого законодавства, які покладені на нього як орендаря частки залізничної колії № 2.

Так, відповідно до ст. 395, 396 ЦК України, ч.2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач 3 мав забезпечити схоронність майна, недопущення посягань на це майно та інше.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неправомірними є дії відповідача 1 щодо демонтажу частини залізничної колії № 2, облаштування загороджень на земельної ділянці (що не належить жодному з відповідачів) та бездіяльність відповідача 3 щодо недопущення такого демонтажу.

Як слід, позовні вимоги, щодо зобов’язання відновлення демонтованої частки залізничної колії № 2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню по відношенню до відповідача 1 та відповідача 3.

Також, підлягають задоволенню, як похідні, позовні вимоги до відповідача 1 та відповідача 3, щодо відновлення земельної ділянки. При цьому, суд зазначає, що наслідком відновлення має бути забезпечення встановлення демонтованої частки залізничної колії та не пов'язується з обов’язком проведення ремонтних робіт вагового обладнання.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідач 1 протягом двох місяці не проводить ремонтних робіт ваг (вагового обладнання), чим порушує приписи ч.4, 5 ст. 319 ЦК України. Отже, відновлення залізничної колії не може в данному випадку, залежати від намірів відповідача 1 провести ремонт вагового обладнання.

Крім того, враховуючи його недобросовісну поведінку, суд, керуючись ч.2,6 ст. 13 ЦК України дійшов висновку про те, що вагове обладнання, також, як і металева огорожа та конструкції мають бути демонтовані відповідачем 1, для забезпечення доступу з проведення відновлення земельної ділянки, частини залізничної колії.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як вказано вище, судом встановлено відсутність прав відповідача 1 на залізничну колію №2 та земельну ділянку, на якій вона розташована. Відсутність врегульованих правовідносин з позивачем (або відповідним державним органом, в повноваження якого входить вирішення питань щодо надання прав користування земельними ділянками), позбавляють відповідача 1 в теперішній час претендувати на користування земельною ділянкою, та, як слід, встановлювати на неї ваги, вагове обладнання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про заборону відповідачу 1 повторного встановлення на під’їзної (залізничної) колії № 2 частково демонтованого вагового обладнання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення цілісності залізничної колії призвело до неможливості забезпечення технологічного циклу подачі та забирання вагонів, на виконання зобов’язань залізниці перед відповідачем 3, та, як слід, позбавило можливості отримання плати за надання відповідних послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Докази втрат позивача, внаслідок ненадання послуг з подачі та забирання вагонів додані до матеріалів справи (арк. справи 22-23, 28-32 т.1).

Посилання відповідача 1 на те, що через два дні, після демонтажу частини залізничної колії, позивач вже продовжував здійснювати надання послуг шляхом використання іншої під’їзної колії (що на його думку, є свідченням можливості недопущення власних збитків в попередні дні) оцінюються судом критично, з огляду на те, що відповідач 1 не надав доказів, які підтвердили, що інші залізничні колії на момент демонтажу були належним чином облаштовані для вказаних цілій використання.

Разом з цим, не доведеними, на думку суду, залишились вимоги щодо демонтажу будівлі (споруди) вагової, оскільки, в позовній заяві не вказано жодних негативних наслідків, які настали для позивача, як правомірного користувача земельної ділянки, на якій розміщено спірне майно.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 1, відповідача 3.

На підставі ч. 2, 6 ст. 13 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України, ч. 2 ст. 386 ЦК України, ч. 2 ст. 49, ст. 137 ГК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 82- 85 ГПК України, суд, -

Задовольнити частково позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк до відповідачів: 1. Державного підприємства "Добропіллявугілля" м. Добропілля; 2. Відкритого акціонерного товариства Державної холдінгової компанії "Добропіллявугілля" м. Добропілля; 3. Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" м. Білозерське про зобов’язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення збитків у сумі 448814,40грн.

Зобов’язати Державне підприємство "Добропіллявугілля" м. Добропілля (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) демонтувати вагонні ваги, вагове обладнання, прибрати металеву огорожу та конструкції що розташовані на під’їзній колії №2 за адресою: Донецька область, ст. Лунна.

Зобов’язати Державне підприємство "Добропіллявугілля" м. Добропілля (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) та Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" м. Білозерське (85013, Донецька область, м. Білозерськ, вул. Строїтельна, 17, ЄДРПОУ 36028628) усунути порушення прав позивача як власника відновити демонтовану ділянку під’їзної колії №2 (довжиною 16 п.м.к., яка розташована за адресою: Донецька область, ст. Лунна) та земельну ділянку на якій розташовані вагонні ваги, вагове обладнання.

Заборонити Державному підприємству "Добропіллявугілля" м. Добропілля (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) повторне встановлення на під’їзній колії №2, яка розташована за адресою: Донецька область, ст. Лунна частково демонтованого вагового обладнання.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля" м. Добропілля (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) на користь ДП "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) заподіяні збитки у розмірі 448814,40грн.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля" м. Добропілля (85000, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) витрати по сплаті державного мита у сумі 4530,65грн. та на інформаційне технічне забезпечення у сумі 118 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" м. Білозерське (85013, Донецька область, м. Білозерськ, вул. Строїтельна, 17, ЄДРПОУ 36028628) витрати по сплаті державного мита у сумі 42,50грн. та на інформаційне технічне забезпечення у сумі 160,50грн.