Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства (надалі –ПП) "ТрастТер", м. Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів,

про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р.

За участю представників:

від позивача - Яворський В.І. - представник,

від відповідача – не з"явився.

Суть спору: ПП "ТрастТер", м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу № 396/0308 від 11.03.2008 р. в частині "реквізити та підписи сторін"назви Лізингоодержувач ПП "Траст Тер", який укладено з ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім". Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 215, 629 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність, одночасно просить розглядати спір за відсутності його представника.

Враховуючи клопотання відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 09.09.2010 р.

У судовому засіданні 20.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України (435-15) , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Позивачем оспорюється договір № 396/0308 від 11.03.2008 р. в частині "реквізити та підписи сторін"назви Лізингоодержувач ПП "Траст Тер". У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази, які б свідчили про наявність вищезгаданих передбачених ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) підстав для визнання договору недійсним. Позивач, зокрема оспорює договір з тих підстав, що у ньому невірно вказано його назву. Слід було вказати "ТрастТер", а у договорі вказано "Трат Тер". Проте усі інші реквізити позивача вказано у договорі вірно. Зазначена обставина, на думку суду, є опискою, яка не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також вимог законодавства України. Як вбачається з долучених відповідачем до матеріалів справи судових рішень у справі № 22/241 господарського суду Львівської області, спірний договір діяв, виконувався та не заперечувався сторонами, його чинність визнана сторонами та судом. Більше того, позивачем на вимогу суду не подано доказів державної реєстрації в якості юридичної особи іншого приватного підприємства з назвою "Траст Тер".

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 85 ГПК України, господарський суд -

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 21.09.2010 р.