На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на майновий комплекс по вул. Алма-Атинській, 39 в м. Києві, а саме: адміністративна будівля, дежурні приміщення, майстерні водопостачання, гараж на дві машини, гараж "Дарниця", павільйон над автосвердловиною № 25 (без шахти), павільйон над автосвердловиною № 24, насосна каналізаційна станція, склад, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця".

09.08.2010 до Господарського суду міста Києва надійшли уточнення позовних вимог, в яких позивач просить визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об’єкти нерухомого майна по вул. Алма-Атинській, 39 в м. Києві, що знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", а саме: адміністративна будівля площею 120,0 кв.м, літера М за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1979, дежурні приміщення площею 188,0 кв.м, літера Н за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1979, майстерні водопостачання площею 218,6 кв.м, літера О за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1935, гараж на дві машини площею 130,3 кв.м, літера П за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1976, гараж "Дарниця" площею 52,0 кв.м, літера Р за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1968, павільйон над автосвердловиною №25 (без шахти) площею 7,4 кв.м, літера С за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1971, павільйон над автосвердловиною № 24 площею 22,5 кв.м, літера Т за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1950, насосна каналізаційна станція площею 20,4 кв.м, літера И за технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1965.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" та обліковується на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1. З моменту побудови спірного майна воно експлуатується виключно Залізницею. Проте, в оформленні права власності на вказане майно відповідачем було відмовлено.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що при зверненні до Головного управління комунальної власності міста Києва не було дотримано всіх вимог Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 (ra0062017-01) , а тому у відповідача не було підстав для видачі свідоцтва.

Третя особа-1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Третя особа-3 проти позову заперечує та зазначає, що відповідач діяв відповідно до встановленого порядку реєстрації права власності.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

Згідно зі ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі ст. 116 Конституції України до функцій Кабінету Міністрів України, зокрема, віднесено управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , який втратив чинність з 20.06.2007, було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені в Законі України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) .

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом (185-16) , повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Стаття 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до компетенції уповноважених органів управління (міністерств) відносить, зокрема, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затвердження статутів підприємств; здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789 (789-2006-п) затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення (789-2006-п) встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно із ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом (436-15) та іншими законодавчими актами.

Статутом ДТГО "Південно-Західна залізниця" (далі - залізниця), визначено, що залізниця - це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" та статутне територіально-галузеве об’єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Майно Залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві господарського відання. Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству (п. 4.2 Статуту)

Відповідно до п. 4.3 Статуту джерелами формування майна залізниці є майно, в т.ч. нерухоме, передане залізниці.

Згідно з п. 4.1. Статуту Майно Залізниці становлять необоротні та оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі залізниці.

Згідно із Статутом залізниці до її складу входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи.

Відповідно до Довідки АБ № 228843 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до складу залізниці входить відокремлений структурний підрозділ без права юридичної особи – Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 (далі - управління). Відповідно до Положення про управління, майно управління відноситься до державної власності, є частиною майна залізниці і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", довідки про балансову належність від 16.03.2010 № 681, інвентарних карток обліку основних засобів, по вул. Алма-Атинська, 39 в місті Києві розташовані об’єкти нерухомості, що обліковуються на балансі структурного підрозділу Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 та знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", а саме :

- Адміністративна будівля площею 120,0 кв.м, літера "М" за Технічним паспортом, інвентарний № 024043, рік введення в експлуатацію 1979;

- Дежурні приміщення площею 188,0 кв.м, літера "Н" за Технічним паспортом, інвентарний № 024045, рік введення в експлуатацію 1979;

- Майстерні водопостачання площею 218,6 кв.м, літера "О" за Технічним паспортом, інвентарний № 010029, рік введення в експлуатацію 1935;

- Гараж на дві машини площею 130,3 кв.м, літера "П" за Технічним паспортом, інвентарний № 010034, рік введення в експлуатацію 1976;

- Гараж "Дарниця" площею 52,0 кв.м., літера "Р" за Технічним паспортом, інвентарний № 010035, рік введення в експлуатацію 1968;

- Павільйон над автосвердловиною № 25 (без шахти) площею 7,4 кв.м, літера "С" за Технічним паспортом, інвентарний № 010030, рік введення в експлуатацію 1971;

- Павільйон над автосвердловиною № 24 площею 22,5 кв.м, літера "Т" за Технічним паспортом, інвентарний № 010043, рік введення в експлуатацію 1950;

- Насосна каналізаційна станція площею 20,4 кв.м, літера "И" за Технічним паспортом, інвентарний № 024042, рік введення в експлуатацію 1965;

Майно перебуває на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою за підписами начальника та головного бухгалтера управління.

Земельні ділянки за кадастровими №№ 66:259:017, 66:259:012, 66:259:013, 66:259:016, 66:259:027, 66:259:026, 66:259:028, на яких розташоване вище зазначене нерухоме майно, відведені для побудови спірних об'єктів згідно рішення Виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих від 06.09.1949 № 2076 (та плану забудови № 10951). Станом на момент вирішення спору земельні ділянки перебувають у користуванні ДТГО "Південно-Західна залізниця" та відносяться до земель залізничного транспорту згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру.

Відповідно до наявних в матеріалах справи податкових розрахунків, управління сплачує податок за землю, на якій розташовано спірне нерухоме майно. Як слідує з матеріалів справи залізниця за власний рахунок утримує зазначене майно, здійснює його поточний ремонт та обслуговування.

Згідно з ч. 8 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 (ra0062017-01) , Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти не житлового фонду усіх форм власності (крім не житлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Третя особа-1 звернулась до відповідача з заявою щодо оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна по вул. Алма-Атинській, 39 у місті Києві.

Листом від 06.08.2009 року № 042/13/1-6665 Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказало на відсутність у позивача повного пакету документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На час будівництва спірних об’єктів нерухомості у 1935, 1950, 1965, 1968, 1976, 1979 роках існувала виключно соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) власності.

Відповідно до ст. ст. 4-6 Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937, ст. ст. 10, 11 Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978 соціалістична власність в УРСР мала форму державної або форму кооперативно-колгоспної власності. Тобто, згідно з нормами Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937, Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978 (888-09) , ст. 90 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963) спірне нерухоме майно відносилося до об'єктів права державної власності. З проголошенням незалежності України їх правовий статус не змінився, що, зокрема, підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) , згідно з якою майно державних підприємств відноситься до об'єктів права загальнодержавної власності.

Доказів того, що на час розгляду спору спірні об’єкти вибули з державної власності, суду не надано.

Частиною 3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі (436-15) визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні об’єкти нерухомого майна побудовані на підставі відповідних проектних та дозвільних документів, входять до складу основних засобів Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в особі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, знаходяться на його балансі, утримуються за рахунок коштів державного підприємства та використовується у виробничий діяльності державного підприємства, з моменту будівництва і до сьогоднішнього часу перебувають у державній власності.

Будівництво та розміщення спірних об’єктів, на які позивач просить визнати право власності, не порушує прав інших осіб. Земельні ділянки, на яких це майно розміщено, обліковуються за третьою особою-1. Від часу будівництва об’єктів та на даний час вимог про звільнення цих земельних ділянок до третьої особи-1 не висувалося. Претензій на спірне майно іншими особами не заявлено. Площа спірних об’єктів нерухомого майна відповідає наявним в матеріалах справи інвентарним даним, які визначені у технічних паспортах, виготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Приписами статті 3 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" встановлено, що об’єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб`єктами управління об’єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про транспорт" транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Стаття 5 Закону України "Про залізничний транспорт" також встановлює, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.91 № 311 (311-91-п) затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно залізничного транспорту, яке знаходиться у повному господарському віданні залізниць, до цього переліку не включено.

Згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожен суб’єкт господарювання має право на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України власність в Україні може існувати у формі приватної, державної та комунальної.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлене для захисту права власності.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних справ і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладаються на сторону.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник з вини позивача (при зверненні з заявою про оформлення права державної власності позивач не подав відповідачу усіх необхідних документів) судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017584) на об’єкти нерухомого майна по вул. Алма-Атинській, 39 в м. Києві, що знаходяться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033), а саме:

- Адміністративна будівля площею 120,0 кв.м, літера "М" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1979;

- Дежурні приміщення площею 188,0 кв.м, літера "Н" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1979;

- Майстерні водопостачання площею 218,6 кв.м, літера "О" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1935;

- Гараж на дві машини площею 130,3 кв.м, літера "П" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1976;

- Гараж "Дарниця" площею 52,0 кв.м., літера "Р" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1968;

- Павільйон над автосвердловиною № 25 (без шахти) площею 7,4 кв.м, літера "С" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1971;

- Павільйон над автосвердловиною № 24 площею 22,5 кв.м, літера "Т" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1950;

- Насосна каналізаційна станція площею 20,4 кв.м, літера "И" за Технічним паспортом, рік введення в експлуатацію 1965;

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .