за позовом Військового прокурора Феодосійського гарнізону, (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Руська, 10) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест", (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Жовтнева, 34),

про визнання права власності,

Суддя Л.О.Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача не з’явився, повідомлений належним чином,

від відповідача Кваша С.О., представник, довіреність від 15.01.2010р.,

за участю прокурора Пархоменко Д.П., старший помічник військового прокурора,

Суть спору: Військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест" про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно - будівлю №95 військового містечка №1, розташованого у м. Судак по вул. Набережній, 1, вартістю 2 348 444,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем оспорюється право власності держави в особі Міністерства оборони України на спірне майно.

Позивач вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статі 80 ГПК України (1798-12) внаслідок наявності рішення господарського суду, яким вже вирішений спір між тими ж сторонами про той же предмет спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

20.04.2006р. між Центром санаторного лікування Повітряних Сил Збройних сил України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест" (орендар) укладений договір оренди №1/18 нерухомого військового майна, розташованого у м. Судак, по вул. Набережній, 1, у військовому містечку № 1, будівля № 95.

Відповідно пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно – нежитлові приміщення двоповерхової човнової станції площею 320 кв.м. будівлі інвентарний № 95 (другий поверх), військового містечка № 1, розташованого за адресою: м. Судак, вул. Набережна, 1, яке знаходиться на балансі Центру санаторного лікування, обліковується у Феодосійській квартирно-експлуатаційній частині району, вартість якого визначена за експертною оцінкою та становить згідно акту оцінки 175 655,30грн. (без ПДВ).

Строк дії договору встановлений у 10 розділі та становить 365 днів з 20.04.2006р. по 19.04.2007р.

Розділом 6 сторони обумовили, що орендар має право з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати поліпшення орендованого майна.

Судом встановлено, що відповідачем у період строку дії договору оренди №1/18 здійснені невід’ємні поліпшення орендованого майна на суму 2038233,60грн.

В подальшому, відповідач у справі у порядку статей 331, 778 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на 92/100 частки спірного майна (87/100 з у рахування уточнених позовних вимог) та припинення права власності Міністерства оборони України на його частку, у зв’язку з її незначністю.

Предметом даного спору є визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на нерухоме майно - будівлю №95 військового містечка №1, розташованого у м. Судак по вул. Набережній, 1, вартістю 2 348 444,00грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу, а у разі пред’явлення позову прокурором – прокурору.

Як на підставу визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на спірний об’єкт нерухомості прокурор посилається на невизнання такого права відповідачем.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з’ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

рішенням господарського суду АР Крим від 09.09.2008р. у справі № 2-29/7634-2008 задоволений позов відповідача про визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом даного спору.

Зазначене рішення залишено в силі поставною апеляційної інстанції.

На підставі вищевказаних судових актів за Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвест" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення готелю по вул. Набережній, 16 в м. Судак.

Втім, постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009р. у справі № 2-29/7634-2008 (rs3298729) постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. та рішення господарського суду АР Крим від 09.09.2008р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2009р. у справі № 2-29/7634-2008-36/152 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Трансінвест" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009р. рішення суду першої інстанції від 13.08.2009р. залишено без змін.

В основу прийнятих господарськими судами м. Києва рішень про відмову в задоволенні вимог ТОВ "Трансінвест" покладений факт передачі в оренду товариству військового майна, що в свою чергу зумовлює його відчуження лише на підставах, встановлених положеннями статті 6 Закону України "Про правовий режим майна Збройних Сил України".

У зв’язку із чим, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Правовий режим майна у Збройних силах України та його особливості визначені положеннями Закону України "Про збройні сили України" (1934-12) та Закону України "Про правовий режим майна Збройних Сил України" (1075-14) згідно яких, майно у Збройних силах України є державною власністю і належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаціям збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном.

Як вже зазначалось, Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансінвест" Центром санаторного лікування Повітряних Сил Збройних сил України передавалось в оренду військове майно, отже здійснення товариством невід’ємних поліпшень такого майна не тягне набуття орендарем права власності на нього, про що сторони за договором №1/18 від 20.04.2006р. прямо передбачили у пункті 10.5.

Отже, слід зробити висновок, що власником спірного майна з урахуванням зроблених відповідачем невід’ємних поліпшень є саме держава Україна в особі органу державної влади – Міністерства оборони України.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

До основних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності. Конституція України (254к/96-ВР) , як Основний закон держави у статті 41, також регламентує непорушність права власності.

Положеннями статті 392 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна на пред’явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зверненнями ТОВ "Трансінвест" до судових органів з позовами про визнання права власності на спірне майно підтверджується факт невизнання ним права власності держави України на таке майно, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заявлене відповідачем клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статі 80 ГПК України (1798-12) внаслідок наявності рішення господарського суду (2-29/7634-2008-36/152), яким вже вирішений спір між тими ж сторонами про той же предмет спору не може бути задоволено внаслідок, по-перше різного складу сторін та різних обставин виникнення права на звернення до суду з відповідними позовами.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Позов задовольнити.

Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України, (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) право власності на нерухоме майно - будівлю № 95 військового містечка № 1, розташованого у м. Судак, по вул. Набережній, 1 вартістю 2 348 444,00грн.