За позовом Колективного підприємства "Авангард"

до Верховної Ради Автономної Республіки Крим

Треті особи: 1. Фонд майна Автономної Республіки Крим

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс - Юг"

про визнання недійсною постанови

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: не з’явився.

від третьої особи-1: не з’явився.

від третьої особи-2: Веремчук В.Є. - представник за довіреністю б/н від 15.03.10.

В судовому засіданні 16.09.2010, в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Колективного підприємства "Авангард"про визнання недійсною постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1863-2/01 від 20.06.2001р. "Про внесення доповнення в перелік майна яке належить Автономній Республіці Крим, підлеглого приватизації".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірною постановою були обмежені майнові права трудового колективу Колективного підприємства "Авангард", оскільки після прийняття зазначеної постанови було прийнято рішенням про відчуження майна, що не належить державі, без згоди членів трудового колективу Комунального підприємства "Авангард", що суперечить положенням чинного законодавства України. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що споруда котельні входить в єдиний майновий комплекс КП "Авангард", а тому є у власності позивача.

рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.08р. по справі №36/405 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.08р. по справі №36/405 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.08р. по справі №36/405 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.09р. по справі №36/405 постанову Київського апеляційного суду від 08.12.08р. та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.08р. по справі №36/405 скасовано, матеріали справи направлено на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи 06.10.09 Господарським судом м. Києва приймалося рішення № 36/405-16/332, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України у справі №36/405-16/332 від 15.04.10 касаційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим вирішено задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.09 у справі №36/405-16/332 - скасувати, а справу передати до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Ухвалою суду від 14.05.10 прийнято справу №36/405-16/332 до провадження, присвоєно справі № 36/405-16/332-40/257 та призначено розгляд справи на 08.06.10.

У судове засідання, призначене на 08.06.10, представники Сторін та Третьої особи-2 з’явилися.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з витребуванням доказів по справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу Господарський суд міста Києва встановив :

За твердженням позивача, спірною постановою обмежено майнові права трудового колективу Колективного підприємства "Авангард". На думку позивача, за результатом прийняття постанови, прийнято рішення про відчуження майна, що належить державі без згоди членів трудового колективу позивача. Позивач стверджує, що споруда котельні, що за результатом прийняття спірної постанови відчужена, входить до складу цілісного майнового комплексу КП "Авангард", а тому є власністю позивача.

Відповідач надав відзив та заперечує проти задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі, з підстав наведених у відзиві.

За твердженням відповідача спірна постанова прийнята у відповідності до вимог законодавства, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України та без порушень прав позивача. В обґрунтування посилається, зокрема, на ст. 138 Конституції України, ст.ст. 317, 319 ЦК України, ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим, п. 5 Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане їй в управління.

Третя особа 1 надала письмові пояснення та заперечує проти задоволення вимог позивача у повному обсязі, з підстав наведених у відзиві.

Третя особа-2 надала письмові пояснення та заперечила проти задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги - необґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стосовно позовних вимог заявлених за первинним позовом.

Предметом спору у справі, являється дотримання (недотримання) відповідачем вимог законодавства при прийнятті спірної постанови від 20 червня 2001р. № 1863-2/2001 (rb1863002-01) "Про внесення доповнення у перелік майна яке належить Автономній Республіці Крим, що підлягає приватизації". Справа слухалась неодноразово.

Враховуючи приписи ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи надані сторонами пояснення та обов’язок доказування передбачений ст.ст. 22, 32, 33, 34 ГПК України, суд звертає увагу на наступне.

Підставою виникнення прав та обов’язків у відповідності до ст. 11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи надані позивачем пояснення та наявні у матеріалах справи докази, підставою виникнення прав на котельню, що відчужена за наслідком прийняття спірної постанови є отримання майна на баланс заводу "Авангард", як колективної власності ВКФ "Фотон"(Наказ Орендного підприємства Сімферопольської ВКФ "Фотон" № 217 від 20.03.1994р. "Про будівництво та реконструкцію виробничих площ заводу "Авангард"на майданчику по вул. Севастопольська 42".

Водночас, Наказом Орендного підприємства Сімферопольської ВКФ "Фотон"№ 425 від 22.08.1995р. реорганізовано завод "Авангард"у ДП "Авангард"колективного підприємства "Кримфон", що входить до складу Сімферопольського оперативно-виробничого об’єднання "Фотон".

Враховуючи наведені обставини, суд вважає недоведеним існування права власності позивача на приміщення котельної, що відчужено за результатом прийняття спірної постанови.

Згідно ст. 10 ЗУ "Про підприємства в Україні"(діяв на момент прийняття спірної постанови), майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що передання та прийняття майна на баланс не породжує права власності, оскільки форма власності переданого майна залишається незмінною.

Керуючись ст. 138 Конституції України, до відання Автономної Республіки Крим віднесене управління майном, що належить Автономній Республіці Крим.

Відповідно до Постанови КМУ від 14.04.94р. № 238 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю та власністю Республіки Крим" (238-94-п) до власності АРК передається державне майно орендних підприємств, що знаходяться на її території. Право власності АРК підтверджено, за результатом, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.11.05р., виданим на підставі рішення виконкому Сімферопольської міської ради 28.10.2005р. № 2086.

Слід звернути увагу, що Сімферопольська ВКФ "Фотон"являлась орендним підприємством та відповідно до наведених норм - майно належало АРК, відповідно передання майна у власність чи у господарське відання, являлось можливим виключно за погодженням із власником.

За наявними у матеріалах справи доказами, лист від 28.08.95р., Сімферопольська ВКФ "Фотон"звернулась до ФДМАРК для отримання погодження щодо закріплення майна за новоствореними ДП (в т.ч. ДП КП "Авангард") на праві повного господарського відання.

Окрім цього, слід звернути увагу, що статут заводу "Авангард"- ДП КП "Кримфон" визначає статус майна та підставу (склад) формування. Так, п.5.1. Статуту, визначає першочергове формування майна за рахунок власності засновника та закріплює на праві повного господарського відання.

Тобто як при передачі майна на баланс так і при створенні кореспондованого положення ст. 10 ЗУ "Про підприємства в Україні", з урахуванням форми власності майна.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 ЦК України: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право та ін.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами. Обов’язок доказування згідно зі ст. 33 ГПК України покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

З урахуванням наведеного та норм ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, позивачем не доведено наявність прав на будівлю котельні, що у свою чергу не дає підстав вважати доведеним факт порушення права існування якого не доведено позивачем.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.