ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар"звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" про стягнення з останнього збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 9 136 446,77 грн., 3% річних в розмірі 492 851,07 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов’язку згідно Договору №39 про пайову участь у будівництві від 10.12.2004р. щодо оформлення до 31.03.2006р. документів на землекористування (укладення з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки на будівництво будинку за Договором), що дає право, як вказує позивач, на підставі п. 3, п. 4 Додаткової угоди №5 від 15.12.2005р. вимагати відшкодування збитків.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов, згідно якого заперечує проти позову, вважає заявлені вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, зазначаючи, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання обов’язку, передбаченого п. 3 Додаткової угоди №5 від 15.12.2005р. до Договору про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку №39 від 10.12.2004р. щодо оформлення документів на землекористування, про що свідчать звернення відповідача до Київського міського голови Омельченка О.О. від 22.02.2006р., лист відповідача від 20.07.2006р. до новообраного міського голови Черновецького Л.М. Відповідач також вказує на те, що, починаючи з 14.03.2005р. у його відносини з Київською міською радою та Київською міською адміністрацією активно втручалось Міністерство оборони України, яке у своїх листах від 14.03.2005р. №220/612 та від 28.04.2006р. №22/1818 висловлювало прохання призупинити оформлення земельних ділянок і дати розпорядження відповідним службам щодо оформлення договору оренди виключно з Міністерством оборони України. При цьому, як зазначає відповідач, він повідомляв позивача та третю особу 1 про неможливість вчасного виконання свого обов’язку щодо укладення договору оренди земельної ділянки у зв’язку з дією обставин не переборної сили (лист від 28.03.206р., лист від 23.05.2006р. №6/393 та від 06.07.2006р. №6/503.

Третя особа 1 та третя особа 2 не надали суду письмових пояснень щодо суті заявлених позовних вимог.

11.08.2010р. Державним підприємством "Управління капітального будівництва та інвестицій"заявлено зустрічний позов про визнання недійсними пунктів 3-5 Додаткової угоди №5 від 15.12.2005р. до Договору №39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку від 10.12.2004р.

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що названі в п. 3 Додаткової угоди №5 до Договору №39 збитки в розумінні ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України не є збитками, так як конкретну суму таких збитків передбачити наперед у договорі неможливо, з огляду на що положення цього пункту порушують норму ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України; неправомірність п. 3 Додаткової угоди №5 полягає також у тому, що сума збитків прив’язується до квадратної площі квартир, які передаються згідно цією угоди; оспорюваний пункт Додаткової угоди є кабальним, таким, що включений до угоди під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, а тому має бути визнаний недійсним за ст. 233 Цивільного кодексу України; недійсність п. 3 Додаткової угоди тягне за собою недійсність двох наступних пунктів цієї угоди –п. 4, п. 5, оскільки вони тісно пов’язані і не можуть існувати без п. 3.

Відповідачем за зустрічним позовом надано письмовий відзив, згідно якого просить відмовити повністю в задоволенні зустрічного позову та зазначає, що, посилаючись на ст. 233 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом не наводить та не підтверджує ніякими доказами наявність тяжких обставин чи вкрай невигідних умов, які могли б слугувати підставою для застосування ст. 233 Цивільного кодексу України; сторони Додаткової угоди №5 заздалегідь визначили мінімальну суму коштів, що має сплатити ДП "УКБІ"на користь ТОВ "БК "Антар", що відповідає правилам ст.ст. 22, 225 Цивільного кодексу України; право вимагати сплатити збитки поставлене сторонами в залежність від певної обставини (укладення договору оренди земельної ділянки).

Треті особи не надали письмових пояснень щодо заявлених зустрічних позовних вимог.

15.09.2010р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар"та Закритого акціонерного товариства "Фінансова компанія "Сантанна"надійшла заява про застосування позовної давності, згідно якої просять застосувати позовну давність до вимог Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій"за його зустрічним позовом про визнання недійсним пунктів 3, 4, 5 Додаткової угоди №5 до Договору №39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку від 10.12.2004р., у зв’язку з чим відмовити у задоволенні вимог за зустрічним позовом.

Судові засідання неодноразово відкладались, у зв’язку з клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи для надання часу на укладення мирової угоди.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 01.10.2009р., 05.11.2009р., 17.12.2009р., 21.01.2010р., 20.05.2010р., 24.06.2010р., 12.08.2010р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку прийняття рішення сторони мирову угоду не уклали.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

10.12.2004р. між Малим приватним підприємством "Антар", як генпідрядником, Державним підприємством "Управління капітального будівництва та інвестицій", як замовником, Закритим акціонерним товариством "Фінансова компанія "Сантанна", як пайовиком, укладено Договір №39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку.

03.03.2005р. ці ж самі сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар"уклали Додаткову угоду №1 про заміну сторони у зобов’язанні за Договором №39 від 10.12.2004р., згідно якої погодили здійснити заміну сторони у зобов’язанні, а саме: первісний генпідрядник –Мале приватне підприємство "Антар", відступив новому генпідряднику –Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар"всі права та перевів на нього всі обов’язки, які виникли у первісного генпідрядника на підставі укладеного Договору №39.

Предметом Договору №39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку є фінансування будівництва та будівництво житлового будинку з метою забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, а також отримання сторонами у власність частини приміщень в будинку у визначених цим Договором розмірах.

Відповідно до п. 1.4. Договору з урахуванням Додаткової угоди №2 від 04.08.2005р. до нього під терміном "будинок"сторони розуміють житловий будинок, який будуватиметься на земельній ділянці орієнтовною площею 2,21 га за адресою: м. Київ, Солом’янський район, вул. Народного ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна), військове містечко 168. План розташування названої земельної ділянки та її межі зазначаються у додатку до цього Договору.

Згідно з п. 1.5. Договору з урахуванням Додаткової угоди №2 від 04.08.2005р. попередні характеристики будинку наведені у додатку №1. Всі інші характеристики будинку (кількість поверхів, кількість та розміри приміщень, їх призначення тощо) визначатимуться сторонами додатково та зазначатимуться у додатку до цього Договору.

В Додатку №1 до Додаткової угоди №2 від 04.08.2005р. до Договору №39 від 10.12.2004р. визначено попередні характеристики будинку, а саме: житловий будинок на 232 квартири із соціальною інфраструктурою, загальна площа квартир в цілому –22 272,0 м. кв., загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень в цілому –4 454,0 м. кв. загальна площа непів підземних автостоянок манежного типу в цілому –6 960,0 м.кв., загальна кількість авто в напівпідземних автостоянок манежного типу в цілому –232 а/ст., загальна кількість 16-25 поверхових будинків –1 будинок.

У відповідності до п. 1.2. Договору третя особа 1 по справі зобов’язалася здійснити у повному обсязі фінансування будівництва будинку, а відповідач за первісним позовом в свою чергу зобов’язався після здачі будинку в експлуатацію передати позивачеві за первісним позовом або зазначеним третім особам у власність визначену згідно з цим Договором частину приміщень в будинку.

Позивач за первісним позовом, відповідно до п. 1.3. Договору, зобов’язався за рахунок коштів, отриманих ним від третьої особи 1 по справі, повністю збудувати згідно з проектною документацією і здати відповідачеві за первісним позовом "під ключ"(без чистого оздоблення, за виключенням частки відповідача) в строк, визначений цим Договором, будинок, а відповідач за первісним позовом при цьому зобов’язався надати позивачеві за первісним позовом будівельний майданчик для будівництва будинку, проектно-кошторисну документацію, прийняти будинок у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.1. Договору розподіл приміщень будинку, будівництво якого буде фактично профінансоване третьою особою у справі, здійснюватиметься таким чином: третій особі 1 належатиме 80 відсотків приміщень будинку (частка третьої особи), а відповідачеві за первісним позовом належатиме 20 відсотків приміщень будинку (частка відповідача за первісним позовом).

Статтею 7 Договору встановлено інші обов’язки сторін, серед яких, зокрема, обов’язок відповідача за первісним позовом щодо укладення з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки для будівництва будинку; передачі позивачеві за первісним позовом по акту будівельного майданчика для будівництва будинку; забезпечення одержання вихідних даних на проектування, розробку і узгодження проекту, замовлення та виконання робочої документації будівництва, вирішення та узгодження з місцевими органами влади питання, що пов’язані з будівництвом будинку та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів згідно з встановленим законодавством України порядком та отриманням комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; обов’язок позивача за первісним позовом щодо якісного та своєчасного виконання всіх робіт з будівництва будинку; обов’язок третьої особи 1 щодо забезпечення у повному обсязі фінансування будівництва будинку.

Відповідно до п. 10.1. Договору орієнтовний термін введення будинку в експлуатацію становить 60 місяців з моменту укладення даного Договору.

15 грудня 2005р. сторони по справі уклали Додаткову угоду №5 до Договору №39 від 10.12.2004р.

Пунктом 2 Додаткової угоди №5 від 15.12.2005р. сторони погодили, що позивач за первісним позовом до 31 березня 2006р. передаватиме безпосередньо відповідачеві за первісним позовом 27 квартир №№1, 2, 3, 4, 19, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 36, 49, 50, 51, 52, 60, 68, 69, 70, 71 та 72 загальною площею 1 864,6 квадратного метра, розташованих у місті Чернігові (будівельна адреса: м. Чернігів, вул. Бєлова, 25-А, поштова адреса: м. Чернігів, вул. Бєлова, 29) для безквартирних військовослужбовців гарнізону міста Чернігів, в рахунок збільшення частки третьої особи 1 у справі згідно з п. 3.7. Договору.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди №5 від 15.12.2005р. у випадку невиконання відповідачем за первісним позовом до 31-го березня 2006р. свого обов’язку щодо оформлення документів на землекористування (укладення з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки для будівництва будинку за Договором) третя особа 1 по справі або позивач за первісним позовом по справі вимагати від відповідача за первісним позовом відшкодування на його користь збитків за таке невиконання, загальний розмір яких не може бути меншим суми, яка вираховується із розрахунку 2 950 гривень за кожен квадратний метр загальної площі квартир, переданих згідно з цією Додатковою угодою, що становить загальну суму не менше 5 500 570, 00 грн.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди №5 відшкодування збитків, зазначених у пункті 3 цієї Додаткової угоди, здійснюється відповідачем за первісним позовом не пізніше 30-го червня 2006р. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача за первісним позовом. У випадку прострочення відповідачем за первісним позовом зазначеного у цьому пункті платежу, загальна сума коштів, зазначена у пункті 3 цієї Додаткової угоди, має бути не пізніше 05-го липня 2006р. переглянута сторонами. У випадку відмови відповідача за первісним позовом від перегляду розміру такої суми, він зобов’язаний буде сплатити додатково на користь позивача за первісним позовом пеню у розмірі 1 (одного) відсотка за кожен день несплати, починаючи з 05-го липня 2006р., від суми у розмірі 5 500 570,00 грн.

Згідно з п. 5 Додаткової угоди №5 сторони погодили, що у випадку здійснення відповідачем за первісним позовом повної та своєчасної оплати згідно з пунктом 4 цієї Додаткової угоди, частка третьої особи 1 за Договором (підпункт 3.1.1. пункту 3.1. цього Договору) не збільшуватиметься на площу квартир, переданих позивачем за первісним позовом відповідачеві за первісним позовом згідно з цією Додатковою угодою, та оплачених відповідачем за первісним позовом.

Державне підприємство "Управління капітального будівництва та інвестицій"просить визнати п. 3-5 Додаткової угоди №5 недійсними, посилаючись на ст. 233 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та зазначаючи, що конкретну суму збитків передбачити наперед у договорі неможливо; неправомірно суму збитків прив’язувати до квадратної площі квартир, які передаються згідно угоди; оспорюваний пункт Додаткової угоди є кабальним, таким, що включений до угоди під впливом тяжкої для позивача за зустрічним позовом обставини і на вкрай невигідних для нього умовах.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другої стороною.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно дві обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов’язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов’язань визначений законом.

Таким чином, ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України передбачає право сторін господарського зобов’язання попередньо, до його виконання, визначити узгоджений розмір збитків, які підлягають до відшкодування, або в твердій грошовій сумі, або у вигляді процентних ставок.

З цією частиною статті Господарського кодексу (436-15) кореспондується ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, встановлення сторонами договору суми збитків, що підлягають до відшкодування, у твердій грошовій сумі, як в п. 3 Додаткової угоди №5, є правомірним, таким, що передбачено чинним законодавством України.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивачем за зустрічним позовом не наведено, яким нормам законодавства суперечать пункти 3-5 Додаткової угоди №5.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, вчинений особою під впливом тяжкої обставини, як випливає зі змісту ст. 233 Цивільного кодексу України, характеризується такими ознаками: особа вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах; особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини; особа вчиняє такий правочин добровільно, вона сама може бути ініціатором такого правочину; особа усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

Позивачем за зустрічним позовом не вказано, які тяжкі обставини вплинули на підписання ним Додаткової угоди №5, зокрема, її пунктів 3-5, та не надано відповідних доказів того.

Крім цього, у відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Додаткова угода №5 укладена Державним підприємством "Управління капітального будівництва та інвестицій", Закритим акціонерним товариством "Фінансова компанія "Сантанна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар"15.12.2005р., тому саме з цього дня починається відлік строку позовної давності за вимогою про визнання недійсними пунктів даної угоди, і закінчується згідно ст. 257 Цивільного кодексу України 16.12.2008р.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з даною зустрічної позовною заявою 11.08.2010р., тобто пропустивши строк позовної давності.

У відповідності до ч. 3, ч. 4 Цивільного кодексу України (435-15) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що відповідачем за зустрічним позовом та третьою особою 1 заявлено про застосування строку позовної давності по заявленій позивачем за зустрічним позовом вимозі, а також враховуючи те, що, як встановлено, позивачем за зустрічним позовом пропущено цей строк, суд на підставі ч. 3, ч. 4 Цивільного кодексу України (435-15) відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Як встановлено вище, згідно п. 3 Додаткової угоди №5 від 15.12.2005р. до Договору №39 про пайову участь у будівництві та будівництві житлового будинку від 10.12.2004р. відповідач за первісним позовом у строк до 31.03.2006р. мав оформити документи на землекористування (укладення з Київської міською радою договору оренди земельної ділянки для будівництва будинку за Договором). В разі невиконання даного зобов’язання до 31.03.2006р. у позивача за первісним позовом та третьої особи 1 виникає право вимагати від відповідача за первісним позовом відшкодування збитків.

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом не виконав даного обов’язку у визначений строк. Договір оренди земельної ділянки з Київською міською радою був укладений 27.07.2006р., згідно якого Київська міська рада передала Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій" земельну ділянку за адресою вул. Народного ополчення, 3, у Солом’янському районі м. Києва, розміром 5,8000 га, для будівництва житлового комплексу з об’єктами соціальної інфраструктури, кадастровий номер 8 000000000:72:292:0025, строком на 5 років.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання має відшкодувати кредиторів завдані цим збитки.

Частинами 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправної поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Перші три елементи складу правопорушення розглядаються як об’єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу. Четвертий складовий елемент правопорушення –вина є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й самий факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв’язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Суд вважає, що невиконання відповідачем за зустрічним позовом зобов’язання щодо оформлення документів на землекористування у визначений строк відбулося за відсутності його вини, про що свідчать доводи відповідача за первісним позовом, викладені у відзиві, та надані на їх підтвердження докази.

Так, згідно рішення Київської міської ради від 24.11.2005р. №432/2893 (ra_432023-05) "Про передачу земельної ділянки Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій"для будівництва житлового комплексу з об’єктами соціальної інфраструктури на вул. Народного ополчення, 3, у Солом’янському районі м. Києва"вирішено, зокрема, перевести частину земель оборони площею 5,80 га на вул. Народного ополчення, 3, у Солом’янському районі м. Києва до земель запасу житлової та громадської забудови; затверджено проект відведення земельної ділянки Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій"для будівництва житлового комплексу з об’єктами соціальної інфраструктури на вул. Народного ополчення, 3, у Солом’янському районі м. Києва; передати ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій"за умови виконання п. 4 рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 5,80 га для будівництва житлового комплексу з об’єктами соціальної інфраструктури на вул. Народного ополчення, 3, у Солом’янському районі м. Києва за рахунок запасу житлової та громадської забудови.

Листом від 22.02.2006р. №6/113 відповідач за первісним позовом звертався до Київського міського голови Омельченка О.О. з проханнями прискорити надання офіційного рішення Київської міської ради від 24.11.2005р. для оформлення договору земельної ділянки.

Листом від 20.07.2006р. №6/527 відповідач за первісним позовом звертався до Київського міського голови з проханням прискорити отримання підприємством договору оренди земельної ділянки по вул. Народного ополчення, 3, у Солом’янському районі міста Києва.

В матеріалах справи наявні листи Міністерства оборони України до Київської міської державної адміністрації, Київського міського голови про призупинення оформлення земельних ділянок (лист від 14.03.2005р. №220/612), про оформлення на Міністерство оборони України договору оренди земельної ділянки по вул. Народного Ополчення, 3, яка виділена Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій"(лист від 28.04.2006р. №220/1818, лист від 01.06.2007р. №220/2352).

При цьому, слід зазначити, що відповідач за первісним позовом повідомляв позивача за первісним позовом та третю особу 1 про наявність обставин, що заважають виконати обов’язок по оформленню документів у строк (лист від 28.03.2006р. №6/229, лист від 23.05.2006р. №6/393, лист від 06.07.2006р. №6/503, лист від 07.07. 2006р. №6/508, лист від 13.07.2007р. №7/356).

Наведені обставини дають підставу зробити висновок про відсутність вини відповідача за первісним позовом в порушенні строку оформлення документів на землекористування, а отже відсутність повного складу правопорушення та обов’язку щодо відшкодування збитків.

Також, відповідно до п. 9.1., п. 9.2. Договору сторони не нестимуть відповідальності за цим Договором у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків відповідно до цього Договору внаслідок виникнення обставини непереборної сили, тобто надзвичайної або невідворотної за даних умов події, яка знаходиться поза контролем сторін. До обставин непереборної сили сторони, зокрема, відносять: пожежа, повінь, землетрус або інші стихійні лиха, війна, військові дії будь-якого виду, аварії, дії органів державної влади і управління, а також будь-які інші обставини, що знаходяться поза контролем сторін, є надзвичайними або невідворотними за даних умов подіями, у тому числі прийняття закону або іншого нормативного акту України, що забороняє або обмежує будь-яку дію, передбачену цим Договором. Настання, дія і припинення обставини непереборної сили підтверджується документом, виданим уповноваженим на те органом. Сторона, яка знаходиться під дією обставини не переробної сили, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 10 робочих днів з моменту настання обставини не переробної сили. Після припинення обставини не переробної сили сторона, яка знаходилася під дією обставини не переробної сили, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 10 днів з моменту припинення обставини не переробної сили.

Судом встановлено, що невиконання відповідачем за первісним позовом обов’язку щодо оформлення документів на землекористування пов’язано з діями органів влади, які полягали у призупиненні розгляду клопотань відповідача за первісним позовом по оформленню права користування земельними ділянками, що згідно п. 9.1. Договору є обставинами непереборної сили, у разі виникнення яких сторони не несуть відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків.

За таких обставин, враховуючи відсутність вини відповідача за первісним позовом, а також положення п. 9.1. Договору суд відмовляє в задоволенні первісного позову.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.