ОБСТАВИНИ СПРАВИ : позивачем подано позов про стягнення з відповідача суми у розмірі 43656 грн. 50 коп., заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

Представник позивача надав заяву про уточнення позовних, зданих до суду 25.08.2009, в порядку ст. 22 ГПК України, якою уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 43 656 грн. 50 коп., заподіяні порушенням природоохоронного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 25.08.2010 уточнені позовні вимоги позову підтримав.

Таким чином, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зданої до суду 25.08.2010, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 43 656 грн. 50 коп., заподіяні порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідач проти позову заперечує та вважає позовну заяву необґрунтованою і незаконною з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву № 259 від 20.08.2010, зокрема посилаючись на те, що:

- при перевірці держінспектором фактичні залишки лісопродукції в лісах не знімались, а дані були отримані на підставі даних бухгалтерського обліку станом на 01.04.2008 тоді, як термін вивезення або обробки круглих лісоматеріалів, згідно Санітарних правил в лісах України встановлений до 10 квітня, тобто законодавством дозволялось підприємству вивозити деревину ще протягом 10 календарних днів, що і було зроблено підприємством у встановлені терміни.

- лісоматеріали круглі, які наготовлялись під час проведення рубок підприємством вивозяться в цехи переробки протягом 10 днів із дня їх заготівлі, тобто діюче законодавство відповідачем порушено не було, та з інших підстав, викладених у запереченні.

Представником позивача надані заперечення на відзив відповідача, зданих до суду 16.09.2010, якими зазначив, що відповідачем не надано доказів щодо вивезення лісоматеріалів у строк, передбачений у лісорубному квитку від 03.09.07.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача збитків в розмірі 43 656 грн. 50 коп., заподіяні порушенням природоохоронного законодавства ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на результати проведеної 13.05.2008 перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Біловодське лісомисливське господарство". У ході перевірки було встановлено порушення вимог п. 13 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 (555-95-п) (далі -Правила) при проведенні відбору для рубки дерев, пошкоджених пожежею на території Біловодського лісництва, та той факт, що пропущені строки відведення та завершення рубки (розробку згарища потрібно було завершити до 01.08.2007).

Виявлене порушення було зафіксовано актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.05.2008. (а.с.6-9).

Розмір шкоди, нанесеної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства ДП"Біловодське лісомисливське господарство"(відповідачем), обчислений згідно п.52 Правил (555-95-п) та складає 24120 грн. 79 коп.

Крім того, у ході перевірки 13.05.2008 було встановлено, що ДП "Біловодське лісомисливське господарство"не вжило заходів щодо запобігання заселенню деревини шкідниками і пошкодженню грибами, що є порушенням п.п. 36, 37, 39, 52 Правил (555-95-п) .

Розмір стягнень, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства обчислено відповідно до Правил (555-95-п) та складає 19 535 грн. 71 коп. Загальний розмір стягнень за порушення ДП "Біловодське ЛМГ"вимог Правил складає 43 656 грн. 50 коп.

Позивачем на адресу відповідача надіслані претензія від 27.05.2008 №02-1113/606 на суму 19535 грн. 71 коп. та від 27.05.2008 №02-1112/605 на суму 24120 грн. 79 коп. з вимогою про сплату збитків(а.с.17-19), відповідач відповідями на претензії вимоги не визнав, з підстав, викладених у відповідях на претензії (а.с.20,21).

Оскільки відповідач не провів оплату розміру збитків, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків в розмірі 43 656 грн. 50 коп., заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, з підстав наведених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов’язань, вони регулюються положеннями глави 82 "Відшкодування шкоди" ЦК України (435-15) .

Загальне положення про цивільно–правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту цієї норми вбачається, що підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає .

З матеріалів справи вбачаться, що 13.05.2008 при перевірці дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства підприємства відповідача, встановлено порушення вимог п. 13 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 № 555 (555-95-п) (далі - Санітарні правила) при проведенні відбору для рубки дерев, пошкоджених пожежею на території Біловодського лісництва, та той факт, що пропущені строки відведення та завершення рубки (розробку згарища потрібно було завершити до 01.08.2007).

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач –спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду докази наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов’язок їх спростування.

Таким чином, позивач повинен був довести суду причинно наслідковий зв’язок між діями відповідача та заподіяними збитками.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.05.2008 проведена перевірка щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Біловодське лісомисливське господарство", перевіркою встановлено порушення вимог п. 13 Санітарних правил (555-95-п) при проведенні відбору для рубки дерев, пошкоджених пожежею на території Біловодського лісництва, та той факт, що пропущені строки відведення та завершення рубки (розробку згарища потрібно було завершити до 01.08.2007).

Як вбачається, позивачем при обчисленні розміру шкоди нанесеної державі в результаті порушення термінів проведення санітарних рубок на площі пройденій лісової пожежею 20-21.05.2007 в кв.26 Біловодського лісництва ДП "Біловодське ЛМГ", в розрахунки було взято дров'яну деревину, яка згідно діючих ГОСТів 9463-72 та 9462-71 до лісоматеріалів круглих не відноситься, тоді як згідно п .36 Санітарних правил в лісах України (555-95-п) окорці та обробці біологічними і хімічними препаратами підлягають тільки круглі лісоматеріали та стовбури.

Судом встановлено, що при перевірці позивачем фактичні залишки лісопродукції в лісах не знімались, а дані про це були отримані лише на підставі даних бухгалтерського обліку станом на 01.04.2008 тоді, як термін вивезення або обробки круглих лісоматеріалів, згідно Санітарних Правил (555-95-п) встановлений до 10 квітня, тобто законодавством дозволялось підприємству вивозити деревину ще протягом 10 календарних днів, що і було зроблено підприємством у встановлені терміни.

Лісоматеріали круглі, які наготовлялись під час проведення рубок підприємством вивозяться в цехи переробки протягом 10 днів із дня їх заготівлі, тобто відповідачем чинне законодавство порушено не було.

Також, слід зазначити, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків за порушення відповідачем строків розробки лісосік, які мали місце відповідно при проведенні суцільних санітарних рубок ( п.13 Санітарних правил (555-95-п) ) кв. 26 Біловодського лісництва ДП "Біловодське ЛМГ"є не обґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки п. 13 Санітарних правил в лісах України (555-95-п) , розповсюджує свою дію виключно на проведення вибіркових санітарних рубок, а не суцільних санітарних рубок, термін розробки яких встановлено.

При розгляді справи судом встановлено, що фактичні данні станом на 13.05.2008, які вказані у акті перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Біловодське лісомисливське господарство"відсутні данні щодо вивезення деревини, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі лісорубним квитком № 18 від 03.09.2007.

Згідно зі ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб, виробництва населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів;

забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

У відповідності до ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту

лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від

пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу,

захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації.

Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосуванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів визначається центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства з урахуванням замовлень власників лісів і постійних лісокористувачів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з

питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і

постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 43 656 грн. 50 коп., заподіяні порушенням природоохоронного законодавства.

За своєю правовою природою сума, що заявлена позивачем до стягнення є збитками.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 623 ЦК України) або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України (435-15) ).

Так, сторони зобов’язані довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов’язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

При цьому встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - наслідком такої протиправної поведінки.

Цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника, отже відповідач зобов’язаний довести той факт, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Позивачем повинно бути доведено факт того, що він реально поніс збитки у заявленому розмірі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що докази понесених позивачем збитків в сумі 43 656 грн. 50 коп. в матеріалах справи відсутні.

Докази протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, докази вини відповідача (як підстави для настання відповідальності) - в матеріалах справи відсутні.

Більш того, матеріалами справи підтверджено, що фактичні данні станом на 13.05.2008 щодо вивезення деревини, підтверджено матеріалами справи, у тому числі лісорубним квитком № 18 від 03.09.2007.

Крім того, при зверненні до суду із позовом про стягнення заподіяних збитків позивач повинен обґрунтувати розмір заявлених до стягнення збитків.

Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір понесених ним збитків.

Так, позивач не надав належних доказів того, що збитки в розмірі 43 656 грн. 50 коп., понесені внаслідок порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем, слід визнати не обґрунтованим, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають до задоволення, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд зазначає, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи ( постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92р. №6 "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) ).

Позивачем не доведений причинна-наслідковий зв’язок між такими діями та заподіяною шкодою.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні 16.09.2010 року за згодою учасників судового процесу були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується оскільки позивач звільнений від їх сплати .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 224, 225, 623 ЦК України, ст.ст. 22, 44, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. У задоволенні позову відмовити .

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.