до дочірнього підприємства "Мукачівська кераміка" закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод", с. Павшино Мукачівського району

про стягнення 154425,84 грн.,

Суддя С.Б. Швед

секретар судового засідання – Анісімова І.Ю.;

від позивача – Кіштулинець В.Ф., представник по довіреності від 14.06.2010р. №1930;

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Закарпатської філії ПАТ "КБ "Хрещатик" (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до дочірнього підприємства "Мукачівська кераміка" закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" (далі - Позичальник) про стягнення( з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.08.2010 № 05-651, а.с.46-49) 154425,84 грн. заборгованості за кредитом (в т.ч. 51505,69 грн. - відсотки за користування кредитом, 43362,01 - пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. –інфляційні нарахування, 3000,00 грн. –комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 36382,09 грн. –недоотримана сума коштів від реалізації предмета іпотеки (заставленого майна)).

Позовні вимоги обґрунтовуються поданими суду доказами, що підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості.

Представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив, тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України .

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:

Судовим розглядом справи встановлено, що нарахування Банком до сплати Позичальником суми 154425,84 грн. (в т.ч. 51505,69 грн. - відсотки за користування кредитом, 43362,01 - пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 20176,05 грн. –інфляційні нарахування, 3000,00 грн. –комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 36382,09 грн. –недоотримана сума коштів від реалізації предмета іпотеки проведено на підставі укладених між сторонами цивільно –правових правочинів - генерального кредитного договору від 28.02.2008р. №10-ЮО-08 та додатків до нього від 28.02.2008р. №№11-ЮО-08КЛ,12-ЮО-08, а також додаткових угод від 01.09.2010р., з яких і випливає зобов’язання Позичальника щодо сплати заявленої до стягнення суми коштів за предметом позову.

Спірні нарахування відсотків, пені, комісії та інфляційних проведені Банком за період з липня 2009р. по червень 2010р. (розрахунки, а.с. 73-77).

Згідно з п. 3.1. генерального кредитного договору від 28.02.2008р. №10-ЮО-08 забезпечення зобов’язання Позичальника за кредитом проведено за рахунок заставленого майна –іпотека споруди механічного цеху (літ. "Д"), загальною площею 2063,7 м2, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Павшино, вул. Волошина, 13. Заставна вартість вказаного майна складала суму 785360,00 грн.

Як свідчать наявні у матеріалах справи доказові матеріали та підтверджено представником позивача, Банк звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитом, що надавався у загальній сумі 300 000 грн. ( а.с.16-20) на підставі вищезазначених правочинів.

За результатом судового розгляду поданих Банком позовів, господарським судом Закарпатської області були прийняті відповідні судові акти, зокрема:

1) рішення від 17.12.2008р. по справі №5/169, яким присуджено до стягнення з Позичальника суму 257372,94 грн. заборгованості за кредитом (в т.ч. 189760,00 грн. –основний борг, 45000,00 грн. –сума дострокового повернення кредиту, 10252,67 грн. –відсотки за користування кредитними коштами, 600,00 грн. –комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 7224,76 грн. –пеня за прострочення повернення кредитних коштів, 4535,51 грн. –інфляційні нарахування);

2) рішення від 22.09.2009р. по справі №6/97, яким присуджено до стягнення з Позичальника суму 92972,69 грн. (в т.ч. 23945,54 грн. –прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, 22513,64 грн. –відсотки за користування кредитними коштами, 2400,00 грн. –комісія, 44113,51 грн. –пеня за прострочення сплати кредитних платежів).

Зазначені судові акти, залишені в силі Львівським апеляційним господарським судом Закарпатської області за результатами їх апеляційного оскарження (постанови від 19.05.2009р. по справі №5/169 та від 09.02.2010р. по справі №6/97 –копії наявні у матеріалах даної справи).

Згідно з названими судовими рішеннями погашення заборгованості Позичальника перед Банком мало бути проведено за рахунок заставленого майна шляхом реалізації предмета іпотеки з початковою ціною 785360,00 грн.

На виконання вищезазначених рішень суду були видані відповідні накази, на підставі яких здійснювалося виконавче провадження РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції.

У процесі проведення виконавчих дій заставлене майно було реалізоване на прилюдних торгах за ціною 330000,00 грн. (протокол Закарпатської філії "Спеціалізоване підприємство Юстиція" від 15 червня 2010р. №1-6/020/10/і), що підтверджено також і актом державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 29.09.2010р. (а.с. 61).

Отримані від реалізації заставленого майна кошти були спрямовані на погашення присудженої до стягнення з відповідача заборгованості на підставі вищевказаних судових рішень (копії платіжних доручень на загальну суму 319450,00 грн., а.с. 62-64).

25.06.2010р. РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню зазначених судових рішень(а.с.58-59).. .

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором ( ст. 589 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави ( ст. 591 Цивільного кодексу України ).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

У відповідності з приписами пункту 8 частини першої ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону ( частини перша та друга ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Отже, наведені вище фактичні дані по справі, у відповідності з приписами чинного законодавства, свідчать про те, що господарським судом Закарпатської області були винесені судові рішення, з виконанням яких зобов’язання Позичальника, за укладеними з Банком кредитними договорами, припинялося, оскільки, згідно з даними судовими актами, у повному обсязі задовольнялися вимоги Банку по погашенню кредиту, пені, відсотків, комісії, інфляційних та інших нарахувань.

Також судом, згідно з приписами ст. 591 Цивільного кодексу України, було визначено початкову ціну реалізації заставленого майна - 785360,00 грн., у відповідності з його заставною вартістю, передбаченою п.п. 3.1. Договору.

Реалізація предмету іпотеки за ціною нижчою, ніж вказано судом та передбачено умовами Договору, а також недостатність коштів від реалізації заставленого майна для погашення зобов’язань Позичальника перед Банком, не є підставою для повторного нарахування на суму недоїмки пені, відсотків, інфляційних, та комісії, які Банк просить стягнути з відповідача за наслідками розгляду даної судової справи.

Недостатність коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, згідно з частиною другою ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу - заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 названого Закону .

Всі спірні питання щодо невиконання рішень господарського суду Закарпатської області по справах №5/168 та №6/97 підлягали вирішенню у межах виконавчого провадження щодо їх примусового виконання, без повторного звернення Банку до суду за стягненням недоотриманих коштів та інших нарахувань, здійснених на суму боргу за попередніми рішеннями суду.

З винесенням господарським судом Закарпатської області зазначених вище судових актів і визначенням судом порядку спрямування присуджених до стягнення сум коштів, зобов’язання Позичальника за Договором та додатковими правочинами до нього припинилося.

Крім того, спрямування коштів, отриманих від реалізації заставного майна, повинно було здійснюватися у порядку визначеному судом по справах №5/168 та №6/97, а не будь –яким іншим чином, що викликало штучну недоїмку з погашення пені у сумі 7901,04 та інфляційних нарахувань у сумі 28481,05 грн. (доповнення до позовної заяви від 10.08.10 №05-651, а.с. 47).

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача суми 154425,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 32- 34, 43, 49, 75, 82- 84, 115 Господарського процесуального кодексу України,