За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс"

(99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, будинок 67, кв. 23)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99008, АДРЕСА_1),

про розірвання договору, поверненням майна та стягнення заборгованості 16087,60 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Позивач ( Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс" ) –Рубля О.С., представник, довіреність б/н-а від 30.08.10 ;

Відповідач ( Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору розірваним, поверненням майна та стягнення заборгованості 16087,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору суборенди обладнання для приготування гарячих напоїв, в частині належного та своєчасного внесення плати за суборенду.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.08.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 31.08.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи був відкладений 31.08.2010 на 14.09.2010.

У судовому засіданні 14.09.2010 позивач, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить розірвати договір суборенди обладнання для приготування гарячих напоїв, укладений 01.03.2009, зобов’язати відповідача повернути майно, яке є об’єктом суборенди, а також стягнути з відповідача суму боргу за орендною платою, з урахуванням пені, штрафу 20% та 3% річних, що складає 16087,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, уточнення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судове засідання 14.09.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, що зазначена у Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України, про причини неявки не повідомив.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця, місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є 99008, АДРЕСА_1 (а.с. 40, 47).

Поштова кореспонденція фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, яка направлялась судом на вказану адресу, поверталася до суду з відміткою пошти про неможливість вручення у зв’язку з "закінченням терміну зберігання"(а.с.48-49).

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (v1228600-06) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві, з урахуванням уточнень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

01.03.2009 між ТОВ ТОВ "Бест Трейд Сервіс Плюс" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (суборендар), був укладений договір суборенди (Договір) (а.с.11-16).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Договору орендодавець зобов’язується передати суборендарю в строкове платне користування обладнання (Предмет оренди), найменування, модель, серійний номер, рік випуску, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого вказані в Специфікації (додаток №1 до договору). Загальна договірна вартість Предмету оренди складає 276000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 46000,02 грн.

Передача Предмета оренди суборендарю та його повернення орендодавцю оформлюється актом прийому - передачі (пункт 4.1 Договору).

Вказане майно передано відповідачу за актом прийому-передачі від 01.03.2009 (а.с.20).

Згідно пункту 3.1 Договору орендні платежі нараховуються до першого числа кожного місяця за користування Предметом оренди в попередньому місяці. За користування Предметом оренди суборендар щомісячно до п’ятого числа включно місяця, наступного за місяцем експлуатації Предмета оренди, сплачує орендодавцю орендні платежі в розмірі 4350,00 грн., в тому числі ПДВ - 870,00 грн.

Позивач зобов’язання щодо виконання умов договору виконав в повному обсязі, відповідач, в свою чергу, з квітня 2009 року припинив належним чином сплачувати орендну плату за користування отриманим в суборенду обладнанням.

Відповідно до пункту 7.3 Договору за несвоєчасне внесення платежів суборендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період наявності заборгованості, за кожний день прострочення, починаючі від дня наступного за днем кінцевого строку оплати, я також штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Період нарахування неустойки (пені, штрафу) за невиконання, неналежне виконання зобов’язань не повинен перевищувати 1 календарних рік від дня коли зобов’язання повинно було бути виконано (пункт 7.4 Договору).

Згідно з пунктом 7.5 Договору суборенди за порушення зобов’язань, передбачених даним Договором, винна сторона сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 7.10 Договору, орендодавець має право достроково в односторонньому порядку припинити цей Договір, якщо суборендар прострочив сплату орендної плати понад 20 (двадцять) календарних днів.

У разі припинення договору суборендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів сплатити орендодавцю всі належні до сплати платежі та повернути обладнання (пункт 7.11 Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору, він дії до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

З моменту отримання письмового повідомлення про дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, у зв’язку з невиконанням умов договору, використання предмета оренди не допускається (пункт 10.2 Договору).

Враховуючи наявність несплаченої суми заборгованості, позивач звернувся до Господарського суду міста Севастополя з вимогами про розірвання договору суборенди, у зв’язку з тим, що суборендарем протягом 10 місяців не здійснюється плата за договором, повернення обладнання та сплату боргу в розмірі 13050,00 грн. (за період з 01.05.2010 по 02.08.2010, враховуючі розмір орендної плати –4350,00 грн.), а також суми пені –328,93 грн., 3% річних –98,67 грн. та суми штрафу –2610,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором суборенди майна, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України (436-15) № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України (435-15) № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України - до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до частини першої статті 759, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк; розмір цієї плати встановлюється договором найму.

Згідно з частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за договором виконав –передав обладнання за актом прийому-передачі (арк.с. 20).

Проте, відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання в повному обсязі не виконав, а саме, відповідач, порушуючи умови договору не вносив орендну плату за договором належним чином.

У зв’язку з неналежним виконанням умов договору, позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням про дострокове припинення дії договору суборенди обладнання та вимогами на протязі 10 днів з моменту отримання повідомлення повернуті обладнання, прийняте в суборенду, а також сплатити суму заборгованості (арк.с. 21).

Вказане повідомлення було надіслано відповідачу 20.07.2010 (арк.с. 22-23).

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем –сума заборгованості відповідача перед позивачем з 01.05.2010 по 02.08.2010 становить 13050,00 грн. (арк.с. 9).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, об’єкт суборенди відповідачем на дату розгляду справи не повернутий, сума боргу не сплачена.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок, визнає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 328,93 грн., штраф в розмірі 2610,00 грн. та 3% річних –98,67 грн.

Суд вважає вимоги позивача у вказаній частині такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов’язання.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 328,93 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2610,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов’язання або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 7.3 Договору, штраф за прострочку внесення орендної плати дорівнює 20% від суми заборгованості.

Таким чином, враховуючи суму заборгованості у розмірі 13050,00 грн., розмір штрафу за розрахунком позивача становить 2610,00 грн. (13050,00*20/100 = 2610,00 грн.) /арк. с. 10/.

Суд вважає вказаний розрахунок вірним, а позовні вимоги позивача у вказаній частині такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 7.5 Договору суборенди за порушення зобов’язань, передбачених даним Договором, винна сторона сплачує 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

На підставі вищевикладеного, нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості 3% річних у сумі 98,67 грн. за період з 01.05.2010 по 02.08.2010 судом визнані такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до уточнень до позову, позивач просить розірвати договір оренди та повернути орендоване майно.

Суд вважає означені вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

На думку суду, вимога про розірвання договору відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов договору суборенди в частині повного та своєчасного внесення плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору суборенди обладнання для приготування гарячих напоїв від 01.03.2009, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Пунктом 7.11 Договору передбачено повернення предмету оренди протягом 10 днів після отримання повідомлення щодо повернення об’єкту оренди.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору суборенди, об’єкт суборенди підлягає поверненню позивачу, а саме:

Отже, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача повернути орендоване майно та передати його позивачу також підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 331 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., понесені позивачем.

Крім того, згідно з підпунктами "а", "в" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93, із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 1% від суми позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладення, зміни або розірвання господарських договорів –5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В раховуючі те, що відповідно до вимог Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита" (z0050-93) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) , за якими державне мито з позовної заяви про повернення (витребування майна) визначається з урахуванням вартості спірного майна в розмірі 1% від суми позову (вартості спірного майна) –тобто як за вимогу майнового характеру ; таким чином, оскільки, загальна вартість майна складає 276000,00 грн., сума державного мита, яка підлягає сплаті складає 2760,00 грн., а також враховуючі наявність вимог немайнового характеру, щодо яких розмір державного мита складає 85,00 грн., - загальна сума державного мита, що повинна бути сплачена, складає 2845,00 грн.

Таким чином, сума державного мита, яка не була сплачена позивачем при подачі позову у розмірі 2514,00 грн. (2845,00 грн. –331,00 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

1. Позов задовольнити .

2. Розірвати договір суборенди обладнання для приготування гарячих напоїв, укладений 01 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс" (99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, будинок 67, кв. 23, ідентифікаційний код 36197913) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (99008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) .

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (99008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс" (99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, будинок 67, кв. 23, ідентифікаційний код 36197913) обладнання для приготування гарячих напоїв у кількості 7 (сім) одиниць за Договором суборенди обладнання від 01 березня 2009 року:

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс" (99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, будинок 67, кв. 23, ідентифікаційний код 36197913) суму 16087,60 грн. (шістнадцять тисяч вісімдесят сім грн., 60 коп.), з яких: сума основного боргу –13050,00 грн., пеня - 328,93 грн., штраф - 2610,00 грн. та 3% річних –98,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд Сервіс Плюс"(99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, будинок 67, кв. 23, ідентифікаційний код 36197913) державне мито в сумі 331,00 грн. (триста тридцять одна грн., 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 2514,00 грн. (дві тисячі п’ятсот чотирнадцять грн., 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 20.09.2010.