За позовом Прокурора Центрального району міста Сімферополя (95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 6) в інтересах держави в особі:

1) Державного агентства України з інвестицій та інновацій (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 11);

2) Державної установи "Партнерський фонд" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65 б)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства "Пневматика" (95048, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68)

Про спонукання укласти договір.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивачів – 1) не з’явився (клопотання).

2) не з’явився.

Від відповідача – Волкова С. М. – предст., дов. №05/1073 від 10.09.2010р.

Прокурор – Горна Є. К., посв. № 08059.

Суть спору: Прокурор Центрального району міста Сімферополя звернувся до Господарського суду АР Крим інтересах держави в особі Державного агентства України з інвестицій та інновацій та Державної установи "Партнерський фонд" з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Пневматика", в якій просить суд зобов’язати відповідача укласти з Державним агентством України з інвестицій та інновацій та Державною установою "Партнерський фонд" договір про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане в рамках реалізації договору урядом України та урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів з визначенням розстрочки платежів з дня вступу рішення в силу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що в рамках підписаної між урядами України і Японії 10 червня 2004 року в м. Токіо і ратифікованої

Законом України від 1 червня 2004 року угоди про технічну співробітництво та грантову допомогу, було укладено договір (у формі обміну урядовими нотами) між Україною і Японією про падання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів та затверджено протокол до нього, який підписано 15 березня 2006 року в м. Києві. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.09.2006 №497-р (497-2006-р) Державне агентство України з інвестицій та інновацій призначено уповноваженим за виконання договору. Згідно умов програми грантової допомоги учасник цієї програми отримує куплені від імені уряду України товари на умовах повернення засобів, витрачених на їх придбання з розстрочкою платежів. За твердженням прокурора, ВАТ "Пневматика" стало переможцем конкурсу на участь у програмі грантової допомоги. Між Державним агентством України з інвестицій та інновацій та компанією Crown Agents for Oversea Governments and Administrations Limited (агент) укладено договір від 14 березня 2007, згідно з яким агент купує товари від імені Держінвестицій на користь учасників грантової допомоги. Агентом був укладений договір BS/UKR 19/11053/01 від 24.01.2008 з компанією "Batex" Ltd на постачання металообробного устаткування для ВАТ "Пневматика" на загальну суму, яка еквівалентна 2662157,55 грн. в українській валюті. Прокурор зазначає, що у відповідності з вищезазначеним договором та листом у вересні 2008 року ВАТ "Пневматика" було поставлено обладнання. Листом від 23.02.10р. №2010-03/21-02 Партнерським фондом на адресу відповідача направлено проект договору №3 від 05.02.2010 р. про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане у рамках реалізації Україною договорів між урядом України і урядом Японії про надання японського гранту непроектноґо типу на закупівлю товарів, де сторонами є Державне агентство України з інвестицій та інновацій та державна установа "Партнерський фонд", з одного боку, і ВАТ "Пневматика" - з іншого, в якому передбачалося перерахування в українській валюті засобів еквівалентних сумі виплат за витрачене ВАТ "Пневматика" у межах договору устаткування на рахунок "Партнерського фонду". Ухилення відповідача від підписання цього договору стало підставою для подання позову про укладання договору в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Державна установа "Партнерський фонд" у судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце слухання справи була проінформована належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Державне агентство України з інвестицій та інновацій у судове засідання не з’явилося, однак направило до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, суд

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено прокурором в позовній заяві, 10 червня 2004 р. між Урядом України та Урядом Японії укладено Угоду про технічне співробітництво та грантову допомогу, яку ратифіковано Законом України від 1 липня 2004 р. № 1969-ІУ (1969-15) .

Зазначеною Угодою передбачено, що Уряд Японії надаватиме грантову допомогу Уряду України для придбання товарів та/або послуг, які необхідні для виконання інноваційних та інвестиційних проектів відповідно до чинного законодавства Японії, а також домовленостей, зазначених у Угоді.

Крім того, цією Угодою встановлено, що окремі домовленості, які регулюють конкретні проекти фінансової допомоги, що виконуються в межах цієї Угоди, оформлюються між двома Урядами у формі обміну нотами.

На виконання зазначеної Угоди 15 березня 2006 р. між Урядом України та Урядом Японії укладено Угоду (у формі обміну нотами) про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів та Узгоджений протокол щодо процедурних питань.

Угодою передбачалось, що Уряд Японії надає Уряду України грант на суму триста мільйонів (300000000) єн для закупівлі товарів, а Уряд України забезпечує накопичення коштів в українській валюті для цілей економічного і соціального розвитку в Україні.

Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 6 Угоди Уряд України, намагаючись вкласти кошти, еквівалентні загальній сумі виплат у японських єнах, гарантує, що він укладе суму, еквівалентну, принаймні, половині суми в японських єнах, виплаченої для закупівлі товарів, зазначених у підпункті 1 пункту 2, в українській валюті, якщо між відповідними органами двох Урядів не домовлено по-іншому, на рахунок, відкритий на його ім'я в українському державному банку чи банку погодженому між відповідними органами двох Урядів. Внесок робиться протягом трьох років з дати набрання чинності цими домовленостями, якщо між відповідними органами двох Урядів не домовлено по-іншому. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 60-р "Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2006 р. № 497" (60-2007-р) Держінвестицій визначено уповноваженим органом, відповідальним за виконання Угоди та Протоколу.

ВАТ "Пневматика" стало переможцем конкурсу на участь у програмі грантової допомоги.

02 квітня 2008 року був укладений контракт №BJ\UKR19\11053\011-1 між компанією The Crown Agents for Oversea Governments and Administrations Limited, яка діє в якості агента від імені та за дорученням її Принципала – Уряду України – Покупець з однієї сторони, ТОВ "Батекс" - Постачальник з другої сторони, та АТ "Пневматика" - Кінцевий користувач.

За умовами вказаного контракту Уряд Японії надав Непроектну грантову допомогу Уряду України у відповідності з Обміном Нотами, які підписані між двома Урядами 15 березня 2006 року.

Отримувачем вантажу назначено (Вантажоотримувач) Асоціація "Центр підтримки регуляторних реформ" (Україна, 04070, м. Київ, Боричев узвіз,8) для постачання АТ "Пневматика" - "Кінцевий користувач". Ціна Контракту - 454050,00 доларів США.

Постачання: Вантаж повинен бути доставлений на умовах СРТ, вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, 95048, Крим, Україна не пізніше 18 серпня 2008 року.

Згідно додатку № 2 від 10.07.2008 АТ "Пневматика" вже визначено не в якості Кінцевого користувача, а в якості Вантажоотримувача (юридична адреса: вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, 95048, Крим, Україна); загальна ціна Контракту 553890, 00 доларів США.

Листом від 23.02.10р. №2010-03/21-02 Партнерським фондом на адресу відповідача направлено проект договору №3 від 05.02.2010 р. про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане у рамках реалізації Україною договорів між урядом України і урядом Японії про надання японського гранту непроектноґо типу на закупівлю товарів, де сторонами є Державне агентство України з інвестицій та інновацій та державна установа "Партнерський фонд", з одного боку, і ВАТ "Пневматика" - з іншого, в якому передбачалося перерахування в українській валюті засобів еквівалентних сумі виплат за витрачене ВАТ "Пневматика" у межах договору устаткування на рахунок "Партнерського фонду".

Враховуючи те, що вказаний договір з боку відповідача підписаний не був, Прокурор Центрального району міста Сімферополя в інтересах держав в особі Державного агентства України з інвестицій та інновацій та Державної установи "Партнерський фонд" звернувся до суду з позовом про примусове укладення вказаного договору.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, у тому числі, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа – позовної заяви, обов’язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

У той же час, матеріали справи свідчать, що вимоги прокурора про спонукання ВАТ "Пневматика" укласти з Державним агентством України з інвестицій та інновацій та Державною установою "Партнерський фонд" договір про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане в рамках реалізації договору урядом України та урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів з визначенням розстрочки платежів, нормативно не мотивовані – прокурором не зазначено, які саме приписи законодавства зобов’язують відповідача укласти такий договір.

Ухвалами ГС АР Крим від 13.08.2010 р. та 02.09.2010 р. суд, зокрема, зобов’язав позивачів надати нормативне обґрунтування виникнення у відповідача обов’язку по укладенню спірного договору.

Однак, вказані вимоги суду були залишені прокурором та позивачами поза увагою.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України "Про судоустрій України". Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому, частиною 3 цієї статті визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Отже, Господарський кодекс України (436-15) обмежує право сторін звертатися до суду за вирішенням переддоговірного спору, прямо передбачаючи випадки такого звернення.

Таким чином, укладення між ВАТ "Пневматика", Державним агентством України з інвестицій та інновацій та Державною установою "Партнерський фонд" договору про порядок здійснення розрахунків за обладнання, отримане в рамках реалізації договору урядом України та урядом Японії про надання японського гранту непроектного типу на закупівлю товарів з визначенням розстрочки платежів, можливе виключно за наявності прямої вказівки закону про обов'язковість укладення відповідного договору для цих суб'єктів.

В свою чергу, доказів виникнення у ВАТ "Пневматика" обов’язку щодо укладення спірного договору прокурором та позивачами суду надано не було.

Згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 2 статті 82 ГПК України передбачено, що рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Отже, рішення у справі про задоволення позову може бути прийнято судом лише в тому випадку, коли наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності дозволяють суду зробити чіткий, безумовний та однозначний висновок про обґрунтованість вимог позивача.

Однак, враховуючи ненадання суду доказів виникнення у відповідача обов’язку по укладенню договору, який згідно з положеннями чинного законодавства України не відноситься до категорії договорів, укладення яких є обов’язковим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В позові відмовити.