СУТЬ СПОРУ: Позивач просить на підставі ст. 392 ЦК України визнати за ним право власності на одноповерхову господарську будівлю розміром 9,90 м2 на 7,90 м2 по вулиці 16 Липня № 59 в м.Рівне загальною площею 78,21 м2 .

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що споруду господарського сараю в 1993 році викупив у колишніх мешканців будинку № 59 по вулиці 16 Липня у м.Рівне. Виконавчий комітет міської ради надавав дозвіл на проведення капітального ремонту. Виготовлена технічна документація. Об`єкт прийнятий в експлуатацію. В результаті капітального ремонту фактично створена нова річ. Однак бюро технічної інвентаризації відмовляється реєструвати право власності посилаючись на ту обставину, що об`єкт може бути у комунальній власності. Позивач вважає, що відповідач та третя особа оспорюють право власності.

Відповідач Рівненська міська рада позов заперечує. Свої заперечення обгрунтовує тим, що:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана"підставою набуття права власності на господарську будівлю за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 називає переробку речі, посилаючись при цьому на положення статті 332 Цивільного кодексу України.

Крім того позивач стверджує, що в 2003 році ним було викуплено споруду господарського сараю у колишніх мешканців будинку № 59 на вул. 16 Липня в м. Рівному.

Разом з тим, спосіб набуття права власності, визначений статтею 332 Цивільного кодексу України охоплює переробку чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів.

Це входить в протиріччя із твердженням позивача про фактичну купівлю будівлі в 2003 році.

Разом з тим загальні положення Цивільного кодексу України (435-15) про набуття права власності на нерухоме майно визначають необхідність прийняття такого до експлуатації з наступною державною реєстрацією відповідно до закону. Державній реєстрації в свою чергу, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) , передує технічна інвентаризація об'єкта.

Відповідно до ДБН А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених наказом Держкоммістобудування України 05.10.1994 року № 48 (v0048243-94) , введення в експлуатацію об'єктів, що не є державною власністю здійснюється за рішенням державних технічних комісій.

Державні технічні комісії призначаються районними, районними міста Києва, Севастопольською міською державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування.

До складу державних технічних комісій включаються представники забудовника (замовника), проектувальника, підрядника (при здійсненні будівництва підрядним способом), місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного пожежного нагляду, виконавчого органу відповідних місцевих Рад, а на підконтрольних об'єктах Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з енергозбереження додатково включаються представники цих органів.

Наявна в матеріалах справи копія акта прийняття нерухомого майна до експлуатації ніяким чином не може розцінюватись як акт державної технічної комісії.

Крім того, відповідно до Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) право на забудову (будівництво нових об'єктів, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт тощо) можливе за умови набуття земельної ділянки під вказаним об'єктом у власність чи користування.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається наявність права позивача на земельну ділянку під спірним об'єктом.

Третя особа Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради в судовому засіданні позов не визнає. Посилається на те, що спірний об`єкт є безгосподарським. Разом з тим вказала на відсутність документів, які підтверджують право комунальної власності. На балансі управління об`єкт не перебуває.

Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач та третя особа не визнають права власності позивача на спірний об`єкт висловлюючи припущення, що об`єкт може належати до комунальної власності територіальної громади м.Рівне. Однак, господарський суд такі заперечення не приймає до уваги, оскільки такі доводи є припущенням. Відповідач та третя особа не надали будь-яких доказів, що спірний об`єкт належав або належить комунальній власності.

Матеріалами справи доведено, що:

ТОВ "Русана" використовує нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 загальною площею 359,9 кв.м. (сумарна площа першого та другого поверхів приміщення) на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №1936 від 14 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. за реєстраційним номером 416. Вказане майно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне в особі Рівненської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ № 468866) та перебуває на балансі управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

У відповідності до п. 9.8 Договору оренди нежитлового приміщення № 1936 питання землекористування, сплата орендної плати за землю або земельного податку вирішується орендарем у встановленому законодавством порядку. Угоди про право користування чи володіння земельною ділянкою, на якій розташований орендований об'єкт нерухомості укладено не було, проте відповідно до відомості про наявність документів на землю (з відміткою ДШ у м. Рівне про отримання) ТОВ "Русана"є платником земельного податку за земельну ділянку площею 349 кв.м. згідно Договору про оренду приміщення в Управління комунальною власністю (в графі "документи, що встановлюють право власності та/або користування землею").

Також до матеріалів справи було додано виготовлений КП "РМБТІ"план земельної ділянки за адресою м. Рівне, вул.16 Липня, 59 з експлікацією розташованих на ній будівель від 06.07.1993 року. Згідно вказаного о плану площа земельної ділянки під орендованим приміщенням становить 287,30 кв.м., що на 1,7 кв.м. більше, ніж площа, вказана у звітних документах про оплату земельного податку. 67,81 кв.м. - площа господарського сараю станом на 1993 рік, проте у 1997-1998 роках була здійснена його переробка, внаслідок чого його площа збільшилася і сьогодні становить 78,21 кв.м.

Відповідно до довідки від 30.08.2010 року Управління Держкомзему у м.Рівне земельна ділянка на якій розташований торговий комплекс "Русана" обліковується землями запасу Рівненської міської ради.

Ні відповідач ні позивач не змогли пояснити, чому не укладений договір оренди земельної ділянки.

Таким чином спірний об`єкт не передавався в оренду позивачеві, що є підтвердженням того, що він не знаходився у комунальній власності, а дійсно належав мешканцям будинку № 59 в оренду.

Разом з тим, господарський суд вважає, що відсутність договору оренди земельної ділянки не впливає на вирішення спору, оскільки правовідносини землекористування, є похідними від права власності у даному випадку.

ТОВ "Русана" замовило проект капремонту фірмі "МЖК" і, отримавши в міській інспекції Держархбудконтролю дозвіл на виконання будівельних робіт № 49/127 від 17 липня 11997 року, господарським способом провело капітальний ремонт господарського сараю, зокрема: проведена повна заміна фундаментів будівлі, дерев'яно-дощаті стіни були замінені на і цегляні, вимурувані нові перестінки та повністю замінені стропильні конструкції і шиферний дах, виготовлені бетонні підлоги. Таким чином, на підставі дозволу виконкому Рівненської міської ради товариством "Русана" за допомогою власних будівельних матеріалів було перероблено будівлю господарського сараю, в результаті чого була створена нова річ - одноповерхова цегляна господарська будівля прямокутної форми з розмірами по зовнішніх гранях стін - 9,90 х 7,90(м), без підвалу, фундаменти бетонні, з глибиною закладання від рівня землі - 0,7м. (згідно технічного звіту № 98/08).

Відповідно до технічного звіту будівля знаходиться у задовільному стані. Робоча комісія прийнята в експлуатацію будівлю після капітального ремонту про що свідчить акт від 28 червня 1998 року.

З довідки начальника ЖЕКу № 3 від 12.12.1996 року вбачається, що до капітального ремонту спірний об`єкт був занедбаним сараєм в аварійному стані, котрим раніше користувалися мешканці будинку № 59 по вул16 Липня.

ТОВ "Русана"звернулося з запитом до архівного відділу виконавчого комітету Рівненської міської ради і отримало документи щодо власності господарського сараю: розпорядження виконавчого комітету Рівненської міської ради про дозвіл на капітальний ремонт господарського сараю № 82-Р від 21.01.1997 року та запит на нього, згода житлово-експлуатаційної контори № 3 на проведення капітального ремонту господарського сараю та запит на неї (копії додаються). Крім того, 20 березня 2006 року Житлово-комунальне підприємство "Паркове"надало довідку № 01-3/160 про те, що господарський сарай, який знаходиться на дворовій території житлового будинку № 59 по вул. 16 Липня не знаходиться на балансі ЖКП "Паркове".

Дані обставини свідчать про те, що спірна будівля була перероблена із аварійного сараю в господарську будівлю . В результаті його створена нова річ .

Господарський суд вважає, що в даному випадку не є суттєвим кому раніше належив спірний об’єкт. Визначальною є та обставина що в результаті переробки створена нова річ.

Згідно ч.1 ст. 332 Цивільного кодексу України "переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ".

Відповідно до п.4 ст. 332 Цивільного кодексу України "Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду".

Таким чином позивач правомірно набув права власності на перероблену річ.

Посилання третьої особи, що об’єкт є безгосподарським не приймається судом до уваги. В період до 2004 р. органи місцевого самоврядування були не позбавлені можливості прийняти рішення про передачу безхазяйного майна у державну власність.

Відповідно до ст. 137 ЦК України РСР майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської ради, винесеним за заявою фінансового органу.

Відповідно до ст. 335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщенні. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідач і третя особа не надали будь-яких доказів передачі безхазяйного майна в установленому порядку у комунальну власність.

Керуючись ст. 82- 84, 49 Господарського процесуального кодексу суд, -

1. Позов задоволити.

Визнати за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Русана" 33028 м.Рівне, вул.16 Липня, 59, код ЄДРПОУ 13979043 право власності на одноповерхову господарську будівлю розміром 9,90 м2 на 7,90 м2 загальною площею 78,21 м2 в м. Рівне по вулиці 16 Липня № 59.