Судова колегія у складі суддів: Корнієнко В.В. (головуючий), Лісовицький Є.А., Москаленко М.О., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_2, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 4.137.000,00 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2, паспорт;

від відповідача: Наумов О.М. за дов. від 16.08.2010;

Сутковий А.М., за дов. від 16.08.2010.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 21.11.2008 для розгляду даної справи призначена колегія у складі суддів: Корнієнко В.В. (головуючий у колегії), Яресько Б.В., Лісовицький Є.А.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 04.08.2010 в зв’язку із закінченням строку повноважень судді Яресько Б.В. замість останнього до складу колегії введено суддю Москаленко М.О.

Суть спору: позивачем, як учасником позивача ( ТОВ НВП "Антекс-Автоматика" ), якого 07.10.2005 виключено з товариства, заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 4.137.000,00 грн., зокрема:

- вартості частини майна товариства (відповідача), пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства в сумі 2.680.000 грн., втрат від інфляції в сумі 1.125.600,00 грн. за несвоєчасну виплату цієї частини майна;

- частини прибутку товариства в сумі 120.000 грн., втрат від інфляції в сумі 50400 грн. за несвоєчасну виплату частини прибутку;

- трьох процентів річних в сумі 161000 грн. за прострочення виплати частини майна товариства та частини прибутку товариства за період з 07.10.2006 по липень 2008 включно.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 01.09.2008 визнав позов частково: вимоги про стягнення вартості частини майна товариства на суму 98800 грн.; вимоги про стягнення частини прибутку товариства на суму 1600 грн.; всього позов визнано на суму 100400 грн.

В решті позову відповідач заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

рішенням загальних зборів учасників товариства (відповідача по справі) від 07.10.2005 позивача виключено з вказаного товариства.

Цими же зборами було прийняте рішення про виплату позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства та частини прибутку товариства на момент виключення позивача з товариства за підсумками роботи товариства за 2005 рік, але не пізніше ніж за 12 місяців з дня виключення позивача з товариства.

Позивач у позовній заяві вказав, що відповідач не виплатив йому ні вартості частини майна товариства, ні частину прибутку товариства.

На підставі вказаних доводів позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 4.137.000,00 грн., зокрема:

- вартості частини майна товариства (відповідача), пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства в сумі 2.680.000,00 грн., втрат від інфляції в сумі 1.125.600,00 грн. за несвоєчасну виплату цієї частини майна за період з 07.10.2006 по липень 2008 включно;

- частини прибутку товариства в сумі 120000 грн., втрат від інфляції в сумі 50400 грн. за несвоєчасну виплату частини прибутку за період з 07.10.2006 по липень 2008 включно;

- трьох процентів річних в сумі 161000 грн. за прострочення виплати частини майна товариства та частини прибутку товариства за період з 07.10.2006 по липень 2008 включно.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 01.09.2008 визнав позов частково: вимоги про стягнення вартості частини майна товариства на суму 98800 грн.; вимоги про стягнення частини прибутку товариства на суму 1600 грн.; всього позов визнано на суму 100400 грн.

В решті позову відповідач заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач вважає, що датою виключення позивача з товариства є не дата прийняття загальними зборами рішення про виключення позивача з товариства, а дата реєстрації змін до статуту товариства –13.02.2006 ( зміни стосовно складу учасників товариства з урахуванням виключення позивача з товариства ).

В ході розгляду справи судом було задоволено клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи об’єктів нерухомості ( які належали відповідачу на дату виключення позивача з товариства ) та товарознавчої експертизи об’єктів рухомого майна.

Експертиза була призначена для встановлення ринкової вартості майна відповідача на дату виключення позивача з товариства.

Ухвалою від 26.12.2008 суд призначив вказані експертизи та зобов’язав позивача оплатити їх вартість.

Клопотаннями від 13.01.2009 № 35 та від 26.01.2009 № 126 судовий експерт просив суд подати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертиз, та повідомив про необхідність оплатити вартість судової експертизи.

Після отримання судом необхідних матеріалів ( які вказував судовий експерт ) від РВ ФДМ України по Луганській області та БТІ м. Луганська, вказані матеріали були направлені судом судовому експерту.

Однак, вартість експертизи позивачем оплачена не була.

Повідомленням від 16.04.2009 № 542 судовий експерт вказав про неможливість проведення експертизи в зв’язку з неоплатою її вартості та ненаданням об’єктів експертизи для дослідження.

Листом від 23.04.2009 господарський суд додатково повідомив позивача про необхідність провести оплату експертизи.

Клопотанням від 19.05.2009 № 707 судовий експерт просив суд на 17.06.2009 на 15.00 годин забезпечити доступ експерту до об’єкту дослідження та належні умови роботи, а також запросити сторін за позовом на вказаний час.

Експерт також просив суд зобов’язати позивача прибути до експертного закладу для оплати за експертні послуги .

Ухвалою від 21.05.2009 господарський суд зобов’язав відповідача та власника приміщення забезпечити експерту доступ до об’єктів дослідження, забезпечити належні умови роботи експерту; зобов’язав сторін за позовом забезпечити прибуття своїх представників 17.06.2009 о 15.00 у місто знаходження об’єктів дослідження; зобов’язав позивача прибути до експертного закладу для вирішення питання про оплату судової експертизи .

Одночасно, цією ж ухвалою суд попередив позивача, що у разі невиконання вимог суду справа буде розглянута за матеріалами, які маються у справі (без експертного дослідження) .

Клопотанням від 06.07.2009 № 938 судовий експерт повідомив суд, що без оплати судова експертиза проводитися не буде.

Листом від 20.07.2009 господарський суд повідомив позивача про необхідність оплати судової експертизи в строк до 10.08.2009.

Суд повідомив позивача, що у разі неоплати вартості експертизи справу буде розглянуто за наявними матеріалами .

Позивач вартість експертизи не оплатив. Однак, надіслав суду клопотання від 07.08.2009 про зупинення провадження у справі ( при тому, що провадження і так було зупинено в зв’язку з призначенням судової експертизи ).

Позивач обґрунтовував своє клопотання від 07.08.2009 про зупинення провадження у справі тим, що він оспорює в судовому порядку рішення загальних зборів відповідача від 07.10.2005, яким його було виключено з товариства. Тобто якщо вказане рішення буде визнано недійсним у нього (позивача) відпадуть підстави позову ( він стане учасником товариства і сплачувати йому грошові кошти не буде підстав ).

Повідомленнями від 22.09.2009 № 1283 та від 13.10.2009 № 1369 судові експерти повідомили суд про неможливість дачі експертного висновку в зв’язку з неоплатою судової експертизи.

Ухвалою від 04.08.2010 господарський суд поновив провадження у справі ( суду стало відомо, що справа № 2/215н про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача від 07.10.2005, яким позивача було виключено з товариства, господарськими судами остаточно розглянута ).

На задоволення клопотання відповідача господарський суд ухвалою від 18.08.2010 продовжив строк розгляду справи на 15 днів – до 13.09.2010 .

13.09.2010 – в останній день розгляду справи, в судовому засіданні позивач подав суду квитанцію про оплату судової експертизи та заявив клопотання про проведення судової експертизи (яка вже призначалася судом але не була оплачена позивачем) та про зупинення провадження у справі.

Клопотання позивача не підлягає задоволенню в зв’язку із закінченням строку розгляду справи і неможливістю його продовження.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд розглядає справу на підставі документів, які є у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Частка позивача у статутному капіталі відповідача складає 40 %, що підтверджується установчим договором та статутом відповідача та визнано сторонами за позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу (ч. 2 ст. 54 Закону).

Відповідно до абз. 6 п. 3.5. рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14 (v5_14600-07) ( далі – рекомендації ВГСУ від 28.12.2007 (v5_14600-07) ) відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства"при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

рішенням загальних зборів учасників товариства (відповідача по справі) від 07.10.2005 позивача виключено із учасників вказаного товариства.

Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (абз. 3 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

Таким чином, виплата вартості частини майна товариства повинна була бути здійснена відповідачем до 07.10.2006 .

На дату розгляду справи відповідні виплати відповідачем позивачу не здійснені.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить ( виключається ) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства ( абз. 2 п. 3.7. рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007 (v5_14600-07) ).

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства . Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610 ( абз. 3 п. 3.7. рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007 (v5_14600-07) ).

Згідно балансу відповідача станом на 07.10.2005 ( баланс подано суду відповідачем та залучено до матеріалів справи ) вартість майна товариства ( з якої розраховується вартість частини майна товариства, пропорційна часткам позивачів у статутному капіталі ) складала 182000 грн. (активи –973800 грн.; зобов'язання –791800 грн.).

Частка позивача у статутному капіталі відповідача складає 40 %.

Таким чином, до сплати позивачу підлягає вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі в сумі 72800 грн. (182000 х 40 %).

В решті вимог про стягнення з відповідача вартості частини майна товариства слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю вимог.

Відповідач допустив прострочення свого грошового зобов’язання в зв’язку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Період прострочення казаний позивачем у позовній заяві: з 07.10.2006 по липень 2008 включно (670 днів).

Індекс інфляції за вказаний період (жовтень 2006 р. –липень 2008 р.) складає 141,18244056.

Втрати позивача від інфляції складають 29980,82 грн. ( 72800 х 141,18244056 : 100 = 102780,82 - 72800 ) та підлягають стягненню з відповідача.

Три проценти річних за 670 днів прострочення складають 3902,08 грн. ( 72800 х 0,008 (3 : 365) : 100 х 670 ) та підлягають стягненню з відповідача.

В решті вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції та трьох процентів річних за прострочення виплати вартості частини майна товариства слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

Згідно балансу відповідача станом на 07.10.2005 прибуток у відповідача на момент виключення позивача з товариства був відсутній .

За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача частини прибутку товариства, втрат від інфляції та трьох процентів річних за несвоєчасну виплату частини прибутку, слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих позовних вимог.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю положенням вищевказаного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Позивач звільнений від сплати державного мита (інвалід 2-ї групи).

За таких обставин відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 663 грн. ( пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 2,6 % ) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 6,14 грн. ( пропорційно розміру задоволених позовних вимог ) підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Півоварова, 3-г (поштова адреса: м. Сєвєродонецьк, вул. Автомобільна, 5, а/с 5), ідентифікаційний код 24853463, на користь ОСОБА_2, АДРЕСА_1, вартість частини майна товариства в сумі 72800 грн., втрати від інфляції в сумі 29980,82 грн., три проценти річних в сумі 3902,08 грн. ; наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Півоварова, 3-г (поштова адреса: м. Сєвєродонецьк, вул. Автомобільна, 5, а/с 5), ідентифікаційний код 24853463, на користь:

- Державного бюджету України державне мито в сумі 663 грн. ; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31118095700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22090200, символ звітності банку 095; наказ видати ДПІ у м. Сєвєродонецьк .

- Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 6,14 грн. ; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31217264700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22050003, символ звітності банку 264; наказ видати ДПІ у м. Сєвєродонецьк .

13 вересня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20 вересня 2010 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Луганської області.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.