Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Яновицький Є.О. –за дов.

від відповідач-1 Лиштва Ю.В. –за дов.

від відповідача -2 не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом закрите акціонерне товариство "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"та державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України про зобов’язання виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-2 неправомірно внесено запис до державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження рухомого майна позивача, що є предметом застави за договором застави № PL 08-138/28-2 від 29.02.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем-1. За твердженням позивача, сторонами не досягнуто домовленості щодо опису та кількості майна, переданого в заставу, а тому договір є не укладеним..

Ухвалою суду від 13.07.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/374, розгляд справи призначено на 13.09.2010 р..

Відповідач-1 позовні вимоги відхили повністю, посилаюсь на те, що предметом застави є товари в обороті, і сторонами досягнуто домовленості з усіх необхідних умов.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з’явився, про день та час проведення був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.02.2008 р. між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк"(заставодержатель) та закритим акціонерним товариством "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"(заставодавець) було підписано договір застави № РL 08-138/28-2 (далі - Договір застави).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави у разі невиконання та/або неналежного виконання боржником та/або заставодавцем боргових зобов'язань за кредитними договорами та/або в інших заставних випадках, в силу цього договору заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами заставодавця одержати виконання боргових зобов'язань та інших фактичних вимог за рахунок предмета застави.

Згідно з п. 1.2 Договору застави предметом застави є (і) товари, що належать заставодавцю на праві власності, асортимент, опис, кількість, місцезнаходження (включаючи назву утримувача) та заставна вартість яких зазначаються в переліку, у додатку № 1 до договору застави та який є його невід'ємною частиною; та (іі) інші товари, що належать заставодавцю на праві власності та якими може замінюватися предмет застави згідно з умовами договору застави.

20.04.2010 р. заставодавець отримав витяг з Державного реєстру обтяження рухомого майна №26883857, згідно з яким реєстратором державним підприємством "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України здійснено запис № 2, а саме: "зареєстрована поточна застава рухомого майна від 06.03.2008 р. за № 6742666 за договором застави, ЗАТ "ОТП Банк": товари в обігу (марочні віна, коньячні спирти та колекційні коньяки) згідно з діючою редакцією переліку до договору застави.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються: 1) відомості про обтяжувача та боржника; 2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувала; 3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації; 4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

В силу ст. 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.

Доказів недотримання вимог статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"при вчинення обтяження та підстав для його припинення позивачем не надано.

Предметом застави є товари в обороті, які зазначено у переліку, який є невід’ємною частиною договору застави. У переліку визначено, яке саме майно є предметом застави та його вартість.

Отже на позивача, як на заставодавця, покладено обов’язок забезпечити наявність за визначеною адресою необхідної кількості майна на вказану загальну суму. Зобов’язання позивача не суперечить вимогам Закону України "Про заставу" (2654-12) , в зв’язку з чим підстави вважати, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору застави відсутні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суду не надано належних в силу ст. 34 ГПК України доказів недійсності договору застави та неправомірності запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про поточну заставу рухомого майна від 06.03.2008 р. за № 6742666.

Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Доказами наданими в матеріали справи не доведено порушення прав позивача діями відповідача.

Інших доказів, ніж ті, що містяться в позовних вимогах позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд

В задоволені позову відмовити.

рішення підписано 06.10.2010 р.