За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

за участю Генеральної прокуратури України

про спонукання до виконання дії

Суддя М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача: Фещенко В.А. - представник за довір. №б/н від 01.09.2008р.;

від відповідача : Конта М.П..- представник за довір. № 60 від 30.06.2010р.

від Генеральної прокуратури: не з"явились.

В судовому засіданні 08.09.2010 року, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2003р. у справі №36/283 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволені повністю.

Зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву надати Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"дозвіл на проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2002р. №456, а саме у двоповерховій, окремо розташованій будівлі їдальні загальною площею 1996,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119.

Звільнено Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"від сплати орендної плати з дня укладання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2002р. №456 до завершення ремонтних робіт в орендованому приміщенні.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"державне мито в розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням №132 від 21.03.2003р. державне мито в сумі 17,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 36/283 від 01.07.2003р. апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2003р. у справі № 36/283 –без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2003р. було видано наказ № 36/283 від 17.07.2003р.

Ухвалою Вищого господарського суду України № 36/283 від 27.08.2003р. касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на постанову від 01.07.2003р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 36/283 повернуто скаржнику, а зазначену справу –до Господарського суду міста Києва.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2003р. № 36/283 видано наказ № 36/283 від 25.09.2003р.

Ухвалою Вищого господарського суду України № 36/283 від 16.10.2003р. відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву у відновленні пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного Господарського суду від 01.07.2003р. у справі № 36/283.

Постановою Вищого господарського суду України №36/283 від 20.01.2009р. касаційне подання заступника Генерального прокурора України задоволено.

рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2003р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2003р. у справі № 36/283 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного суду України № 36/283 від 19.03.2009р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України № 36/283 від 20.01.2009р.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва справу № 36/283 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/283-35/94 від 08.05.2009р. розгляд справи призначено на 27.05.2009р.

До початку судового засідання від позивача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі № 36/283-35/94.

В судовому засіданні 27.05.2009р. представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження по справі до остаточного виконання постанови Господарського суду міста Києва № 30/11 від 03.11.2005р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс"до Регіонального відділення Фонду держмайна України по місту Києву про включення орендованого приміщення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та просив суд задовольнити останнє.

В судовому засіданні 27.05.2009р. представник відповідача надав письмові пояснення до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечував проти вищезазначеного клопотання позивача про зупинення провадження у справі та просив суд відмовити в задоволенні останнього, як безпідставного.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішив відмовити позивачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі № 36/283-35/94 до остаточного виконання постанови Господарського суду міста Києва № 30/11 від 03.11.2005р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс"до Регіонального відділення Фонду держмайна України по місту Києву про включення орендованого приміщення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, як безпідставного та необґрунтованого.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/283-35/94 від 27.05.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.06.2009р. та зобов’язано позивача надати суду додаткові документи, в т.ч. в обґрунтування другого клопотання про зупинення провадження справі.

09.06.2009 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва № 36/283-35/94 від 27.05.2009р.

В судовому засіданні 10.06.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.06.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. № 36/283-35/94 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"з доданими до неї документами повернуто скаржнику на підставі ст.ст. 86, 106 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.06.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.06.2009 року, для надання можливості сторонам надати суду додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2009р., на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, зупинено провадження у справі № 36/283-35/94 до розгляду справи №30/187 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс"про розірвання договору оренди № 456 від 09.12.2002р. (з урахуванням зміни позовних вимог –виселення), в рамках якого судом досліджується наявність, або відсутність на даний час правовідносин між сторонами за спірним договором № 456 від 09.12.2002 року у Київському апеляційному господарському суді.

07.07.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 36/283-35/94.

Вказане клопотання обґрунтовується наступним.

Ухвалою Верховного суду України від 18.03.2010р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю виробничій фірмі "Астейс"у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2010р. у справі №30/187.

До вказаного клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву додана копія Ухвали Верховного суду України від 18.03.2010р. у справі № 30/187.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2010р., на підставі ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі № 36/283-35/94, розгляд справи призначено на 23.07.2010р.

23.07.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Представник Генеральної прокуратури України в судове засідання 23.07.2010р. не з’явився, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/283-35/94 від 23.07.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 30.08.2010р.

В судовому засіданні 30.08.2010 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 08.09.2010 року, для дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

09.12.2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Астейс"(далі –позивач) був укладений договір оренди № 456 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –договір оренди), згідно якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 1996,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119 і знаходиться на балансі ВАТ "Київський завод художнього скла".

В акті приймання-передачі нерухомого майна в оренду від 10.12.2002 року зазначено, що на час передачі орендованого приміщення останнє знаходиться у стані, непридатному для використання його за призначенням, а також обумовлено, що технічний та пожежобезпечний стан орендованого приміщення незадовільний.

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено право позивача з дозволу відповідача вносити зміни до складу орендованого приміщення, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення вартості орендованого приміщення.

Позивач надав витяг робочого проекту на ремонт приміщення по просп. Червонозоряному, 119 в м. Києві та технічні умови, тобто довів необхідність у проведенні ремонтних робіт по технічному переозброєнню, що зумовить підвищення вартості орендованого приміщення, а тому дозвіл відповідача на проведення ремонтних робіт є необхідною умовою для здійснення ремонту.

Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на проведення ремонтних робіт.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в чинній на той час редакції від 20.05.1999р.) орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Аналогічні положення містить і п.6.2 укладеного між сторонами договору оренди.

Отже, надання відповідачем, як власником, відповідної згоди на реконструкцію, технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна, є наслідком його вільного волевиявлення, а чинне законодавство не передбачає можливість примушування відповідача до надання відповідної згоди в судовому порядку. Такі питання повинні вирішуватися учасниками орендних правовідносин лише за взаємною згодою, оскільки в іншому випадку порушуватимуться права власника.

Що стосується позовних вимог про повне звільнення відповідача від сплати орендної плати на період з дня укладення договору оренди до завершення ремонтних робіт у орендованому приміщенні, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскілки згідно зі статтею 266 ЦК УРСР та ч.3 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в чинній на той час редакції від 07.02.2002р.) передбачено лише можливість зменшення орендної плати у разі, якщо з незалежних від орендаря обставин можливість передбаченого договором користування орендованим майном істотно зменшилась.

Та обставина, що згідно акта приймання-передачі нерухомого майна в оренду від 10.12.2002 року технічний та пожежобезпечний стан орендованого приміщення незадовільний, не може звільняти позивача від обов'язку сплачувати орендну плату в силу вимог ч.2 ст. 262 ЦК УРСР, відповідно до якої наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладенні договору.

Суд також враховує, що пред’явлений позов не відповідає способам захисту цивільних прав орендаря, оскільки згідно з п. 2 ст. 270 чинного на той час ЦК УРСР (1540-06) наймач може пред’явити в суді, арбітражі або в третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму в разі, якщо майно в силу обставин, за які наймач не відповідає, виявиться в стані, непридатному для користування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду належних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 32, 33, 43, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. В позові відмовити.

2. рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.