Позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств, звертаючись до господарського суду просить постановити рішення про повернення СПД ОСОБА_2 майна, переданого за недійсним правочином, а саме - приміщення надбудови, загальною площею 209,9 кв.м., яке розташоване в м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого,1(ринок "Завокзальний").

В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що рішенням господарського суду Волинської області у справі №7/106-72 від 07.07.2003 року за Волинською спілкою споживчих товариств визнано право власності на торговий комплекс - ринок "Завокзальний", площею 11063,6 м.кв по вул. Карпенка-Карого,1 у м. Луцьку.

Вказаний комплекс до 01.01.2006 року перебував на балансі Луцького госпрозрахункового ринку, який був припинений як юридична особа шляхом приєднання до Волинської облспоживспілки з передачею всіх прав і обов’язків, в т.ч. майнових правонаступнику - облспоживспілці.

Як зазначає позивач, в період здійснення господарської діяльності Луцьким госпрозрахунковим ринком з підприємцем ОСОБА_2 23.02.2002 року був укладений договір оренди з викупом основних засобів терміном на 12 років 9 місяців, відповідно до якого останньому було передано в тимчасове користування об’єкт нерухомості - приміщення громадської вбиральні, розташованого на території ринку "Завокзальний", що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого,1.

Відповідно до п.4.1.2 Договору оренди від 23.02.2002 року орендар взяв на себе зобов’язання провести капітальний ремонт орендованого приміщення. Вартість проведеного ремонту зараховується в орендну плату за користування майном ( п.3.1 Договору).

Водночас, під час проведення ремонтних робіт даху над орендованим приміщенням орендарем було самочинно зведено надбудову, площею 209,9 м.кв. та 11.04.2003 року укладено додаткову угоду до договору за умовами якої СПД ОСОБА_2 вказана надбудова передавалась йому у власність, про що складено акт приймання-передачі.

Разом з тим, позивач посилається на рішення господарського суду Волинської області від 15.11.2007 року у справі №8/77-92 відповідно до якого визнано недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002 року, укладений на 12 років і 9 місяців між Луцьким госпрозрахунковим ринком та підприємцем ОСОБА_2 на споруду туалету, пл. 216 кв.м., що розташована на території ринку "Завокзальний".

Дане рішення набрало законної сили, а відтак недійсними визнаються усі зміни та доповнення до договору оренди, оформлених у письмовій формі, в т.ч. і додаткова угода від 11.01.2003 року.

За загальними правилами, в разі визнання правочину недійсним сторони зобов’язані повернути все отримане згідно правочину.

Позивач посилається на рішення господарського суду Волинської області від 27.11.2006 року у справі №7/153-75, відповідно до якого відмовлено в задоволенні позову підприємцю ОСОБА_2 про визнання права власності на вказану надбудову.

Крім того, на підставі рішення господарського суду Волинської області від 18.06.08р. у справі №1/84-78 було задоволено позов облспоживспілки та визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки, площею 30-2 кв.м., яка знаходиться по вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку, укладеного 18.02.2005 року між Луцькою міською радою та підприємцем ОСОБА_2

В подальшому орендоване приміщення вбиральні повернуте Волинській облспоживспілці, а Луцькою міською радою надано облспоживспілці в оренду спірну земельну ділянку.

Як зазначає позивач, повертати надбудову підприємець не має наміру, оскільки вважає себе законним власником надбудови.

Відповідач у поданому на адресу суду відзиву від 29.06.2010р. проти позову заперечує, посилаючись на рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007 року №322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно", відповідно до якого ОСОБА_2 було оформлено право власності на магазин промислових товарів заг.пл.209,9 м.кв. на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку.

Як зазначає відповідач, дане рішення Луцькою міською радою було прийняте на підставі розгляду матеріалів погодження самочинного будівництва та введення об’єкта нерухомого майна в експлуатацію, а тому застосовувати ст. 216 ЦК України та Постанову Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року (v0009700-09) є помилковим і не стосуються повернення новоствореного майна.

Посилаючись на судові рішення по справі №1/104-11а відповідач вважає відсутність підстав застосування реституції та задоволення позовних вимог.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 17.08.10 р. було подано клопотання про долучення до матеріалів справи: копію договору оренди землі від 20.02.09р. та додаток до даного договору від 16.10.09 р.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 17.08.10 р. було долучено до матеріалів справи: копію заяви на адресу Луцького міського голови про надання в оренду земельної ділянки, копію Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – магазину промислових товарів від 05.02.2007 р.; копію свідоцтва від 21.05.1007 р. про право власності на магазин промислових товарів, заг.пл.. 209,9 кв.м., що розташований в м.Луцьку за адресою вул.Карпенка-Карого,1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Відповідач в судовому засіданні подав зустрічну позовну заяву від 06.09.2010 р. до Волинської облспоживспілки споживчих товариств, про відшкодування вартості капітального ремонту.

В обгрунтування зазначених вимог посилається на укладений між сторонами договір оренди з викупом, згідно якого орендар бере в тимчасове володіння споруду загальною площею 216 кв.м., яка розташована на території ринку "Завокзальний", по вул. Карпенка-Карого,1 в м. Луцьку.

Згідно Додатку №3 до вказаного договору, сторонами був затверджений кошторис та договірна ціна на проведення капітального ремонту приміщення споруди туалету, яка склала 259673 грн.

рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.07 р. у справі №8/77-92 визнано недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002 р. Дане рішення набрало законної сили. Однак, при задоволенні позову про визнання недійсним Договору оренди з викупом від 23.02.2002 р., господарський суд Волинської області не вирішив питання про відшкодовування підприємцю ОСОБА_2 вартості проведеного ним капітального ремонту споруди туалету, яка розташована на території ринку "Завокзальний"в м. Луцьку.

На підставі ухвали суду від 06.09.2010 р. за №01-15/266 зустрічну позовну заяву підприємцю ОСОБА_2 повернуто судом без розгляду на підставі ст. 60 ГПК України у зв’язку з відсутністю підстав для його сумісного розгляду з первісним позовом.

Розглянувши наявні матеріали по праві та заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

23.02.2002 року між Орендодавцем – Луцький госпрозрахунковий ринок в особі директора Ломаги М.В. та Орендарем – ОСОБА_2 був укладений договір оренди з викупом терміном на 12 років 9 міс., відповідно до якого останньому було передано в тимчасове користування об’єкт нерухомості приміщення громадської вбиральні, розташованого на території ринку "Завокзальний", що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул..Карпенка-Карого,1.

Відповідно до п.4.1.2 Договору оренди від 23.02.2002 року орендар взяв на себе зобов’язання провести капітальний ремонт орендованого приміщення. Вартість проведеного капремонту зараховується в орендну плату за користування майном (п.3.1 Договору).

Орендар зобов’язувався провести капітальний ремонт об’єкту що орендується у строки узгоджені сторонами.

Згідно додаткової угоди від 11.01.03 р. до договору оренди з викупом від 23.02.2002 року, підписаної сторонами передбачено п.4.2 змінити і викласти в редакції: кошторисна вартість ремонту становить 319125 грн., фактичне виконання робіт становить 319125 грн.

Пункт 6.2 договору доповнити: орендарю заключити договір оренди з Луцькою міською радою на оренду земельної ділянки, на якій знаходиться споруда туалету ( п.1.3 доповнення).

На підставі п.1.4 доповнення розділ 8 договору було доповнено п.8.3 договору відповідно до якого: надбудова як окрема будівля над орендованою спорудою туалету у відповідності з затвердженим орендодавцем планом криші туалету (додаток №4 до договору оренди з викупом від 23.02.02 р) являється власністю орендаря, який використовує її на власний розсуд.

Згідно п.1.5 розділ 11 доповнено п.11.4 згідно якого: Вартість робіт, які виконанні орендарем, згідно акту приймання на дах і надбудову в сумі 54557,0 грн. і включені в кошторисну вартість і фактичне виконання робіт.

Згідно договору п.1.1 Додаткової угоди від 11.01.03 р. до договору оренди з викупом від 23.02.2002 р. сторони дійшли згоди не змінювати розрахунку в сторону збільшення терміну оренди споруди туалету на ринку "За вокзальний".

Як визначено в п.1.6 доповнення враховуючи, що вартість надбудови не включається до суми виконаних робіт по капремонту для зарахування їх в оплату оренди об’єкта, тому надбудову над спорудою туалету ринку "Завокзальний" вважати власністю орендаря з моменту підписання даної угоди.

Згідно Акту прийомки-передачі від 11.01.2003 р. об’єкт незавершеного будівництва - надбудови над орендованим приміщенням туалету на ринку "Завокзальний" залишковою балансовою вартістю в сумі 54 557,00 грн. Луцьким госпрозрахунковим ринком було передано підприємцю ОСОБА_2

рішенням господарського суду Волинської області від 07.07.2003 р. у справі № 7/106-72 від 07.07.2003 року за Волинською обласною спілкою споживчих товариств визнано право власності на торговий комплекс – ринок "За вокзальний" площею 11063,6 м.кв. по вул. Карпенка-Карого,1 в м. Луцьку, який до 1.06.2006 р. перебував на балансі Луцького госпрозрахункового ринку.

Постановою Волинської обласної спілки споживчих товариств від 14.09.2005 р. №153 "Про припинення юридичної особи-Луцького госпрозрахункового ринку" діяльність ринку припинена шляхом його приєднання до Волинської облспоживспілки з передачею всіх прав і обов’язків, в т.ч. майнових правонаступнику - облспоживспілці .

На підставі рішення господарського суду Волинської області від 15.11.2007р. у справі №8/77-92 за позовом Волинської облспоживспілки до підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна визнано недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002 р. укладений на 12 років 9 місяців між Луцьким госпрозрахунковим ринком та підприємцем ОСОБА_2 на споруду туалету пл..216 кв.м., що розташована на території ринку "Завокзальний".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2008 р. рішення залишено в силі. Постановою Вищого господарського суду від 22.05.08 р. судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана

повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на

виконання цього правочину, а в разі неможливості такого

повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні

майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки договір оренди з викупом від 23.02.2002 р. визнаний судом недійсним, недійсними визнаються усі зміни та доповнення до нього, оформлені в письмовій формі як додатки до нього, в тому числі і додаткова угода від 11.01.2003 р.

Заперечення відповідача про те, що додаткова угода від 11.01.2003 р. не визналась судом недійсною є безпідставними, оскільки додаткова угода від 11.01.2003 р. є договором приєднання до основного договору від 23.02.2002 р. і не може розглядатись як самостійна угода.

Водночас, рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2007 р. у справі №8/77-92 встановлено невідповідність угоди вимогам закону, перевищення Луцьким госпрозрахунковим ринком повноважень при передачі майна в оренду з викупом та з правом переходу майна у приватну власність відповідачу, порушенням прав членів споживчих товариств, які на добровільних засадах об’єдналися в обласну спілку і мають свою частку в майні.

Крім того, перехід майна у власність відповідачу перешкоджало б належному функціонуванню ринку.

За таких обставин надбудова, яка отримана підприємцем ОСОБА_2 у власність на підставі недійсного правочину підлягає поверненню облспоживспілці, за актом приймання – передачі, як правонаступнику Луцького госпрозрахункового ринку.

При цьому судом враховано таке.

рішенням господарського суду Волинської області від 27.11.2006 р. по справі №7/153-75 за позовом підприємця ОСОБА_2 до Волинської обласної спілки споживчих товариств, КП "Волинське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на приміщення надбудови на спорудою громадської вбиральні, що знаходиться на території Луцького ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого,1 в позові відмовлено.

Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. у даній справі рішення, в частині відмови, визнання права власності на приміщення надбудови залишено в силі.

рішенням господарського суду Волинської області №1/84-78 від 18.06.2008 р. позов Волинської спілки споживчих товариств задоволено. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 18.02.2005 р., укладеного між підприємцем ОСОБА_2 та Луцькою міською радою.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. у справі №1/84-78 рішення суду від 18.06.2008 р. залишено без змін.

Суд не приймає дововодів підприємця ОСОБА_2 про те, що йому виконкомом Луцької міської ради 21.05.07 р. на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 17.05.07 р. №322-19 було видано свідоцтво про право власності на магазин промислових товарів, заг. пл. 209,9 м.кв., який розташований в м. Луцьку по вул.Карпенка-Карого,1. Таким чином, посилання позивача на застосування двохсторонньої реституції, як зазначає відповідач, стосується лише майна отриманого за недійсним правочином і не стосується новоствореного майна, відповідно до якого застосовується норма ч.1 ст. 331 ЦК України.

Між тим, слід врахувати, що СПД ОСОБА_2 побудував надбудову без згоди наймодавця, як це встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.07 р. у справі №8/77-92 (а.с.20-21), зробивши при цьому поліпшення які неможливо відокремити без шкоди для об’єкта оренди.

Механізм застосування реституції відображено у ПОСТАНОВІ №9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , згідно пункту 10 якої, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

На підставі зазначеного суд приходить до висновку про задоволення позову.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача то судові витрати слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 15, 16, 216 ЦК України, 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

1.Позов задовольнити.

2.Повернути Підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 спілці споживчих товариств майно передане за недійсним правочином, а саме : приміщення надбудови заг. пл.. 209,9 м2, яке розташоване в м. Луцьку, по вул. Карпенка-Карого,1 (ринок "Завокзальний") по акту прийому-передачі.

3.Судові витрати покласти на відповідача.

Стягнути з СПД ОСОБА_2 на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств 85 грн. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на ІТЗ.