СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755"про стягнення збитків у розмірі 1514,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом передачі відповідачу відповідно до п. 2.5. наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68 (z0414-99) та договору схову державного майна №21 державного майна, зокрема об’єктів цивільної оборони –діапроектору "Світязь"та приладу ДП-5.

Про фактичну наявність вказаних приладів на власному складі, зазначає позивач, його було повідомлено відповідачем листом від 09.07.2009 року.

Однак, продовжує позивач, за результатами перевірки від 09.07.2009 року щодо стану збереження та використання державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755"у процесі приватизації, але перебуває у нього на балансі, представниками регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області було встановлено, що у відповідача відсутні прилад ДП-5 та діапроектор "Світязь".

Внаслідок цього, вважає позивач, відповідачем було завдано збитки державі у розмірі 1514,75 грн., що складаються із збитків заподіяних внаслідок втрати державного майна –188,50 грн. (прилад ДП-5 –187,50 грн. та діапроектор "Світязь"- 1 грн.), витрат пов’язаних із розміщенням оголошення –326,25 грн. та проведенням незалежної оцінки розміру збитків –1000 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 25.02.2010 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 12.04.2010 року.

Ухвалою від 12.04.2010 року, у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 06.05.2010 року.

Ухвалою від 06.05.2010 року, задоволено клопотанням сторін про вирішення спору за межами двохмісячного строку та відкладено розгляд справи на 08.06.2010 року, а відповідача, при цьому, зобов’язано надати суду докази наявності у нього об’єктів цивільної оборони –діапроектору "Світязь"та приладу ДП-5.

Ухвалою від 08.06.2010 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 17.06.2010 року.

Ухвалою від 17.06.2010 року, за усним клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 10.08.2010 року. При цьому, позивача зобов’язано надати суду докази понесення збитків в розмірі 1000 грн. та письмові заперечення на відзив на позов.

Ухвалою від 10.08.2010 року, розгляд справи відкладено на 07.09.2010 року.

На день вирішення спору, 07.09.2010 року, представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, що не перешкоджає вирішенню спору без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

06.03.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Відкритим акціонерним товариством "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755"укладено договір схову №21 (Договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачу за актом прийому-передачі державне майно, в тому числі такі об’єкти цивільної оборони як діапроектору "Світязь"та прилад ДП-5.

Підпунктом 2.1. Договору визначено, що вступ відповідача у зберігання майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та підписання акту прийому-передачі.

Згідно з актом прийому-передачі від 06.03.2000 року, позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання вищезазначені об'єкти цивільної оборони: прилад ДП-5 балансовою вартістю, станом на 01.01.1997 року, 26 грн. та діапроектор "Світязь" балансовою вартістю, станом на 01.01.1997 року 33 грн., які знаходяться на балансі, але не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприемство-17755", м. Чернівці, вул. М. Тореза, 62.

09.07.2009 року представниками регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області здійснено перевірку стану збереження та використання державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ "Чернівецьке АТП-17755"у процесі приватизації, але перебуває у нього на балансі, та встановлено, що у підприємства відсутні прилад ДП-5 та діапроектор "Світязь"про що складено акт №8 від 09.07.2009 року.

Відповідач, в процесі розгляду справи, довести наявність у нього спірного мана не зміг.

Разом з тим, відповідно до п.п. Договору він вступає в дію з дати його підписання сторонами строком на п’ять років. Таким чином, строк дії договору закінчився 06.03.2005 року.

На час підписання договору схову №21 від 06.03.2000 року цивільно-правові відносини схову регулювались нормами Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 року. Так, відповідно до частини першої статті 413 ЦК УРСР за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості. Одночасно, до спірних відносин по закінченні дії Договору, застосовуються положення Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 року, де, частиною третьою статті 950 визначено, що зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Разом з тим, матеріалами справи не доведено факту наявності у відповідача умислу або грубої необережності які б призвели до наслідків у вигляді втрати спірного майна, а відтак відповідач не повинен відповідати за втрату цього майна.

Крім того, позивачем в процесі розгляду справи, не надано доказів в підтвердження понесення ним збитків у заявленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень а частиною першою статті 43 цього кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Досліджені у судовому засіданні докази, в розрізі встановлених вищезазначених обставини справи, дають суду зробити висновок про недоведеність позовних вимог, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.