На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "ДЕВІ" до колективного підприємства "Тесла"та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 1 119, 6 кв.м., яке складається: з групи приміщень № 1 площею 429, 9 кв.м., що розташовані на першому поверсі літери "А", групи приміщень № 1 площею 265, 2 кв.м., що розташовані на антресолі першого поверху літери "А"та групи приміщень № 1 площею 424, 5 кв.м., що розташовані на другому поверсі літери "А"в будинку № 37-Б по вулиці Бориспільській в Дарницькому районі міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2010 р. було порушено провадження у справі N 2/212 та призначено до розгляду на 02.09.2010 р.

У судовому засіданні 02.09.2010 р. була оголошена перерва до 07.09.2010 р.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, були складені протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач-1 та його представник у судовому засіданні участі не приймали. Однак, Відповідач-1 у наданому відзиві на позов проти позовних вимог не заперечував, просив слухати справу у його відсутності та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства України.

У судовому засіданні представник Відповідача-2 проти позову заперечувала, виклавши дані заперечення у відзиві, наданому суду та просила прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-2, дослідивши в сукупності всі обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам в їх сукупності, суд встановив:

Позивач за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 05.02.2003 р. придбав у власність у Відповідача-1 об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 1 119, 6 кв.м., яке складається: з групи приміщень № 1 площею 429, 9 кв.м., що розташовані на першому поверсі літери "А", групи приміщень № 1 площею 265, 2 кв.м., що розташовані на антресолі першого поверху літери "А"та групи приміщень № 1 площею 424, 5 кв.м., що розташовані на другому поверсі літери "А"в будинку № 37-Б по вулиці Бориспільській в Дарницькому районі міста Києва, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 06.02.2003 р. Договірна ціна об’єкта склала 250 000, 00 грн.

Відповідно до положень даного Договору, Відповідач-1 зобов’язався передати Позивачу об’єкт продажу –нежитлову будівлю по акту приймання-передачі з моменту підписання Договору.

Як зазначено в акті приймання-передачі, Відповідач-1 передав, а Позивач прийняв у власність нежитлову будівлю площею 1 119, 6 кв.м. в будинку № 37-Б по вул. Бориспільській в м. Києві.

Відповідно до ст. 44 ЦК України від 18.07.1963 р. угоди повинні бути укладені в письмовій формі та підписані особами, які їх укладають.

Згідно до ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Враховуючи вищезазначене Позивач звернувся до Відповідача-2 з проханням зареєструвати право власності на відповідне нерухоме майно, але отримав відмову.

Позивач вважає, що Відповідач-2 порушує його право власності, не дозволяючи йому здійснювати повноцінне користування, володіння та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) (далі - Положення) цілі обов'язкової державної реєстрації полягають, крім іншого, у забезпеченні визнання права власності та його захисту.

У відповідності до п. 1.5. цього Положення (z0157-02) обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти майном.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів прав власності.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Дії Відповідача, на якого покладено обов'язок проводити реєстрацію майна, що знаходиться в територіальних межах м. Києва повинні бути спрямовані на охорону права власності на нерухоме майно, шляхом здійснення його визнання через проведення державної реєстрації права власності, а отже, відмова в реєстрації права власності Позивача є невизнанням Відповідачем-2 права власності Позивача.

Відмова Відповідача-2 здійснити державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна позбавляє Позивача прав власника щодо зазначеного об'єкта, передбачених статтями 317 та 319 ЦК України.

Право власності Позивача на об'єкт нерухомого майна підтверджується обставинами, зазначеними у позовній заяві, а також копіями доданих до позовної заяви документів.

У відповідності із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові майна належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Внаслідок дій, які полягають у відмові визнати право власності, Позивач не має можливості здійснювати розпорядження і користування майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦК України відмова у державній реєстрації права на нерухомість може бути оскаржена до суду.

Позивач вважає, що дії Відповідача-2 суперечать вимогам закону. Оскільки, відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. В такому випадку власник майна має право пред’явити позов про визнання його права власності згідно ст. 392 ЦК України.

Згідно абзацу 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.11.2005 р. № 01-8/2167 (v2167600-05) , органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, пред’явленими згідно зі ст. 392 ЦК України. Таким органом зокрема і є відповідач по справі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною другою зазначеної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно технічної інвентаризації, проведеної Відповідачем-2 (Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна), нежитлові приміщення, які розташовані в будинку № 37-Б по вул. Бориспільській в м. Києві становлять 1 119, 6 кв.м.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлена обов’язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно та Додаток №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (z0157-02) , передбачає рішення суду про визнання права власності, як правовстановлюючий документ, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна.

Позивач неодноразово звертався в установленому законом порядку до Відповідача-2 із заявою про реєстрацію права власності на вищевказане нежитлове приміщення, розташоване по вул. Бориспільській, 37-Б у м. Києві.

Відповідач-2 відмовив позивачу у проведенні реєстрації права власності на вищезгадані нежилі приміщення на підставі невідповідності поданих заявником документів переліку правовстановлюючих документів на підставі, яких проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно, зокрема акту введення в експлуатацію об’єкта нерухомості.

Статтею 20 ГК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права являється визнання права.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки право власності Позивача на вищезгадані нежилі будівлі до даного часу Відповідачем-2 не зареєстровано і останній безпідставно відмовляється його реєструвати, суд вважає, що Відповідач-2 порушує право власності Позивача на вказані об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" також однією із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрали законної сили.

Отже, суд приходить до висновку, що підстави для відмови у реєстрації права власності відсутні, позовні вимоги приватного підприємства "ДЕВІ" є обґрунтованими та законними, а тому позов підлягає задоволенню.

За усним клопотанням позивача судові витрати покладаються на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, -

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за приватним підприємством "ДЕВІ"(79040, м. Львів, вул. Городоцька, 319,кв. 17, ЄДРПОУ 19327554) право власності на об’єкт нерухомого майна –нежитлове приміщення загальною площею 1 119, 6 кв.м., яке складається: з групи приміщень № 1 площею 429, 9 кв.м., що розташовані на першому поверсі літери "А", групи приміщень № 1 площею 265, 2 кв.м., що розташовані на антресолі першого поверху літери "А"та групи приміщень № 1 площею 424, 5 кв.м., що розташовані на другого поверху літери "А"в будинку № 37-Б по вулиці Бориспільській в Дарницькому районі міста Києва.

Зобов’язати комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В, ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за приватним підприємством "ДЕВІ" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 319,кв. 17, ЄДРПОУ 19327554) право власності на об’єкт нерухомого майна –нежитлове приміщення загальною площею 1 119, 6 кв.м., яке складається: з групи приміщень № 1 площею 429, 9 кв.м., що розташовані на першому поверсі літери "А", групи приміщень № 1 площею 265, 2 кв.м., що розташовані на антресолі першого поверху літери "А"та групи приміщень № 1 площею 424, 5 кв.м., що розташовані на другого поверху літери "А"в будинку № 37-Б по вулиці Бориспільській в Дарницькому районі міста Києва.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.