За позовом відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж", смт. Теофіполь Хмельницької області

про стягнення 124800,00 грн.

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивач: Ромашин В. М. - представник за довіреністю від 15.07.2008р.

відповідач: Хомяк О. М. - представник за довіреністю від 21.05.2009р.

Повний текст рішення підписаний та складений 06.09.2010 р.

Суть спору: позивач - відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод", смт.Теофіполь звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж", смт. Теофіполь Хмельницької області 124 800,00грн. заподіяних збитків згідно укладеного між сторонами договору комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на реалізацію) від 23.05.2006р. № 58. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на вказаний договір, накладну № 202 від 23.05.2006р. на отримання цукру у кількості 30 т та мішків у кількості 600 шт., довіреність № 628297 від 23.05.2006р., вимогу №2 від 05.02.2009р., вимогу №2 від 13.02.2009р., інформаційну довідку Хмельницької торгово-промислової палати від 02.04.2009р. тощо.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від "09" червня 2010 року зупинялося провадження у справі №22/789 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт.Теофіполь до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж", смт. Теофіполь Хмельницької області про стягнення 124800,00 грн., а копії окремих матеріалів по справі №22/789 було надіслано в прокуратуру Хмельницької області для перевірки відповідно до ст. 97 ГПК України.

30.07.2010 року на адресу Господарського суду Хмельницької області з Теофіпольського РВ УМВС України в Хмельницькій області надійшла копія постанови про закриття кримінальної справи №17/0060, порушеної за фактом вчинення шахрайських дій відносно ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" за ч. 4 ст. 190 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2010р. провадження у справі №22/789 поновлено.

Повноважний представник позивача підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами. Позивач зазначає, що відповідач не реалізував цукор-пісок, який був наданий на комісію до 30 жовтня 2006 р. Вказаний товар ТзОВ ВКП "Авантаж" зобов'язано було повернути до ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" чи відшкодувати його вартість, або провести зустрічний продаж цукрових буряків на суму отриманого цукру-піску.

Позивач подав суду заяву від 06.09.2010 р. в якій останній просить суд не розглядати заяву про збільшення позовних вимог від 03.09.2010 р. Однак даною заявою просить суд при визначенні ціни позову брати до уваги довідку товарної біржі "Шепетівська" від 02.09.2010 р.

Оскільки дана заява не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювальні законом інтереси, вона господарським судом приймається.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов вказує на те, що 23.05.2006р. між ТОВ "ВКП "АВАНТАЖ" та ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" було підписано договір комісії про продаж тридцяти тон цукру. Відповідно до п.3.1. зазначеного договору позивач зобов'язувався передати ТОВ "ВКП "АВАНТАЖ" майно на комісії перелік якого мав бути визначений у додатку до договору, який є його невід'ємним додатком. Проте, зазначає представник відповідача, сторонами після підписання договору, що знаходиться в матеріалах справи не було визначено переліку майна, що підлягало передачі, і відповідно невід'ємний додаток до договору сторонами не складався та не погоджувався, що підтверджується відсутністю останнього. Крім того, на думку відповідача, сторонами не було погоджено істотних умов договору комісії встановлених ч.3 ст. 1012 ЦК України, зокрема умов про це майно та його ціну, що унеможливлювало виконання договору та прямо вказує на те, що зазначений договір не був укладеним, і як наслідок у сторін не виникало взаємних прав та обов'язків. Відповідач звертає увагу, що при підписанні договору комісії ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" отримав від ТОВ "ВКП "АВАНТАЖ" бланк довіреності серії ЯЛЦ №628297 на отримання цінностей, у якій зазначались відомості про особу Критюка Івана Степановича. Проте передана довіреність не містила у собі зразка підпису особи (Критюка І.С.), на якого була виписана, а також не містила підписів керівника товариства та головного бухгалтера, а відтак на думку відповідача, не могла бути підставою для видачі будь-яких матеріальних цінностей позивачем. Крім того, з пояснень відповідача вбачається, що ТОВ "ВКП "АВАНТАЖ" 23.05.2006 року не отримувало від ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" тридцяти тон цукру через Критюка І.С., як про це зазначає позивач, оскільки між сторонами не було погоджено умов про майно, що передавалось на комісію та його ціну, не визначався перелік майна, що підлягало передачі, що підтверджується матеріалами наявними у справі, а також може бути підтверджено поясненнями працівника Критюка І. С. та службової особи ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", що нібито безпосередньо відпускала цукор, підпис якої міститься у накладній №202 від 23.05.2006р. в позиції "відпустив", яких необхідно залучити до участі у справі та викликати в судове засідання для дачі пояснень. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "АВАНТАЖ" зазначає, що підписи керівника (Сороки І.К.) та особи, що одержала довіреність (Критюка І.С.) зазначені у копії довіреності та підпис особи, що отримала 30т. цукру зазначений у копії накладної №202, від 23.05.2006р., які подані до суду є підробленими з метою заволодіння грошовими коштами на суму 124800,00грн., що за необхідності може бути підтверджено шляхом призначення та проведення почеркознавчої експертизи підпису Критюка І.С, який за словами позивача безпосередньо отримував цукор. Крім того, представник відповідача просить суд звернути увагу на той факт, що навіть із матеріалів поданих позивачем вбачається, що у ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" взагалі не було підстав для відпуску майна зазначеного у накладній №202 від 23.05.2006р., оскільки підпис особи зазначений в позиції "отримав" накладної №202, повністю відрізняється від зразку підпису особи, що одержала довіреність серії ЯЛЦ №628297, який зазначений у копії довіреності і є підставою для відпуску цінностей. А тому, відповідач вважає, що за обставин, коли сторонами не було досягнуто істотних умов договору комісії, не було визначено переліку майна, що підлягало передачі від комітента до комісіонера, не було передано комісіонеру майна для здійснення продажу, ТОВ "ВКП "АВАНТАЖ" обґрунтовано вважає позовні вимоги необгрунтованими, заявленими до суду з метою завдання шкоди та безпідставного отримання грошових коштів і як наслідок такими, що повністю не підлягають задоволенню.

Представник відповідача заявив в судовому засіданні усне клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін, обгрунтовуючи необхідністю виклику в судове засідання Критюка І.С. для дачі пояснень.

В задоволенні даного клопотання належить відмовити оскільки воно не обгрунтовано будь-якими підставами та доказами. Так, обставини на які посилається відповідач як на підставу для відкладення розгляду справи були встановлені під час кримінальної справи згідно постанови від 15.05.2010 р.. При цьому судом звертається увага, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше 2 місяців від дня одержання позовної заяви (п.1 ст. 69 ГПК України).

Відповідно до ст. 75 ГПК справа вирішується за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

23.05.2006 р. між позивачем (комітент) та відповідачем (комісіонером) укладено договір комісії на продаж продукції №58. Комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції –цукор-пісок у кількості 30 т. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою (п.1 договору).

Комісіонер зобов'язується: самостійно здійснювати необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконувати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі-продажу на найбільш вигідних для нього умовах; прийняти у комітента майно, призначене для комісії, та вжити всіх необхідних заходів для його збереження від втрати, нестачі або пошкодження; оглянути майно, що передасться на комісію, перевіриш його якість га комплектність, впевнитись у його придатності для продажу; інформувати комітента про хід виконання доручення, повідомиш останнього про укладену в його інтересах угоду та передачу продукції покупцю, а також надаси комітентові копію укладеної угоди; надати звіт комітенту та передати останньому всі права та документи стосовно покупця, що виникають з угоди (п. 2 договору).

Комітент зобов'язується : передати комісіонеру майно на комісії перелік якого визначений в додатку до даною Договору, який є його невід'ємною частиною, звільнити Комісіонера від обов'язків, узятих ним на себе щодо виконання доручення перед покупцем та іншими особами, і моменту надання звіту Комісіонера, прийняти звіт комісіонера, розглянути та затвердити його, а також на його підставі відшкодуєш витрат, які здійснив комісіонер при виконанні угоди (п. 3 договору).

3а виконання доручення комітент сплачує Комісіонерові винагороду в розмірі 0,1% від суми угоди з покупцем (п. 4 договору).

Винагорода комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум з грошових коштів, перерахованих покупцем Комісіонерові за продаж майна комітента. Якщо Комісіонер не реалізував майно надане йому на комісію комітентом до 30.10.2006р. з моменту відвантаження продукції, він зобов'язаний поверну їй майно комітенту чи відшкодувати його вартість або провести зустрічний продаж цукрових буряків, на суму отриманих матеріальних цінностей (п. 5 договору).

Комісіонер зобов'язаний виконати доручення до 30 жовтня 2006 року з моменту відвантаження продукції. Договір може бути пролонгований за згодою сторін (п. 6 договору).

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Відповідно до накладної №202 від 23.05.2006р. та довіреності ЯЛЦ № 628297 від 23.05.2006р. вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" 23.05.2006 року отримало від ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" 30 тон цукру та шістсот шт. мішків через Критюка І.С.

Накладна №202 від 23.05.2006р. та довіреності ЯЛЦ № 628297 від 23.05.2006р. підписані представниками сторін, що свідчить про відсутність будь-яких претензій до кількості та якості отриманої продукції з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж".

Відповідно до постанови про закриття кримінальної справи від 15.05.2010 р., кримінальну справу №17/0060, порушену за фактом вчинення шахрайський дій відносно ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" за ч.4 ст. 190 КК України, зарито провадженням на підставі п.2ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину. Крім того, зі змісту даної постанови вбачається, що факт реалізації та придбання цукру між вказаними сторонами відбувся, отримання піску-цукру від ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" відбувся у встановленому порядку.

05.02.2009р. відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод", направило товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" вимогу щодо погашення заборгованості протягом 10 календарних днів а саме: повернути 30 тонн цукру-піску в мішкотарі або грошовий еквівалент на суму отриманого на комісію товару по середньоринковій ціні, яка складається в момент повернення.

13.03.2009р. відкрите акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод", повторно направило товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" вимогу щодо погашення заборгованості протягом 10 календарних днів або грошовий еквівалент на суму отриманого на комісію товару по середньо ринковій ціні, яка також відповідачем залишена без задоволення.

Оскільки у добровільному порядку вказану заборгованість відповідачем сплачено не було, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 124800,00 грн. збитків. При цьому розрахунок збитків визначався на підставі довідки товарної біржі "Шепетівська" де середня оптова ціна на білий цукор - пісок станом на 21.04.2009 р. становила 4620 грн. за тону. Крім того, відповідно до інформаційної довідки Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/116 від 02.04.2009 р., згідно якої ціна на цукор в березні 2009 року склала 4,16 грн./кг, ціна на березень 2009 р. склала 4,31 грн./кг.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (436-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. ст. 1011, 1012 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договору комісії.

Договором від 23.05.2006р. сторони визначили умови виконання комісії на продаж продукції. Згідно взятих на себе обов'язків передбачених пунктом 3.1. договору позивач передав товарно-матеріальних цінностей - пісок, в кількості 30 т. (згідно п.1.1 договору). Будь-які зауваження з боку відповідача щодо якості та комплектності товару відсутні.

Підписавши накладну №202 від 23.05.2006р. та довіреність ЯЛЦ № 628297 від 23.05.2006р., відповідач підтвердив отримання цукру у кількості 30т.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав зобов'язання визначені п.5.2 договору та не реалізував товарно-матеріальні цінності до 30 жовтня 2006 р., не повернув майно позивачу, не відшкодував його вартість та не провів зустрічний продаж цукрових буряків на суму отриманих матеріальних цінностей.

Доводи відповідача в частині невизначеності переліку майна, що підлягало передачі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом п.1.1 договору, згідно якого відповідач повинен був здійснити продаж саме цукру-піску в кількості 30 т.

Інші доводи відповідача щодо підроблення підписів на довіреності та накладній, а таким чином не отримання товарно-матеріальних цінностей, судом до уваги не приймаються оскільки останні не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, дані доводи спростовуються змістом постанови про закриття кримінальної справи від 15.05.23010 р. Так, згідно постанови Критюк І.С. дійсно отримав 26 травня 2006 р. 30 т цукру для відповідача, який в подальшому був розвантажений на території товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж". Також постановою встановлений факт отримання цукру -піску саме відповідачем і у встановленому порядку.

Чинним законодавством, ч.4 ст. 225 ГК України передбачено що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала права розрахувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п.п.1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч. 1,2, 3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 614 вказаного кодексу визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України, та встановлені судом факти позивачем доведено, що діях відповідача є склад правопорушення, за яке застосовується така міра відповідальності як відшкодування збитків.

Зокрема, розмір збитків в сумі 124800 грн. (30 т х 4620грн/т (ціна цукру-піску в квітні 2009 р. - час коли позивач звернувся з позовом до суду) = 138600 грн.) доведено матеріалами справи, а саме: договором №57 від 23.05.2006 р.,, довідки товарної біржі "Шепетівка" від 02.09.2010 р., інформаційною довідкою Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/116 від 02.04.2009 р., довідкою головного управління статистики №13-19/245 від 03.09.2010 р.

Враховуючи, що п. 5.2 договору №58 від 23.05.2006 р. передбачено обов'язок відповідача відшкодувати вартість майна та приймаючи до уваги п.1 ст. 1021 Цивільного кодексу України щодо відповідальності комісіонера перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна, суд вважає що між неналежним виконанням відповідачем обов'язків передбачених договором комісії і шкодою заподіяною внаслідок порушення зобов'язання, існує прямий причинний зв'язок, який в процесі розгляду справи позивачем доказано.

Також, в процесі розгляду справи сторонами не наведено обставин, які б свідчили про відсутність в діях відповідача вини.

При цьому судом звертається увага, що у випадку порушення зобов'язання за договором, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 124800,00грн. збитків підлягають задоволенню, оскільки відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача, оскільки спір виник з неправомірних дій останнього.

Керуючись ст. 44, ст. 49, ст. 82, ст. 84- 85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт.Теофіполь до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" смт. Теофіполь про стягнення 124800,00 грн . задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Авантаж" (Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Жовтнева, 11, код 21335012) на користь відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Жовтнева, 12, код 05394995) 124800, 00 грн. ( сто двадцять чотири тисячі вісімсот гривень 00 коп.) збитків, 1248,00 грн. (одну тисячу двісті сорок вісім гривень 00 коп.) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.

Повний текст рішення підписаний та складений 06.09.2010 р.