Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Фінансова ініціатива"про стягнення 529 709,62 грн. відсотків розрахованих на залишки вільних коштів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору банківського рахунку № БР/52 про відкриття та введення рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання від 17 червня 2005 року не перерахував на розрахунковий рахунок позивача відсотки на залишки вільних коштів на рахунку в сумі 529 709,62 грн.

Ухвалою від 29.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.07.2010 року.

В судовому засіданні 12.07.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 12.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 30.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 30.07.2010 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 30.07.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/316, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі ухвалою від 30.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 03.09.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2010 року подав додаткові документи по справі та надав усні прояснення по суті спору.

В судовому засіданні 03.09.2010 року представник відповідача подав документи на вимогу ухвали суду та підтримав раніше поданий відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва,-

17 червня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"(далі –позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Фінансова ініціатива"(далі –відповідач, банк) було укладено Договір банківського рахунку № БР/52 про відкриття та ведення рахунків у національній валюті та іноземних валютах суб’єктам господарювання (далі - Договір), пунктом 1.1. сторони погодили, що банк відкриває клієнту поточний рахунок (рахунки) № 260010100066 та здійснює його (їх) розрахунково –касове обслуговування відповідно до діючих нормативно –правових актів Національного банку України (далі –НБУ).

Відповідно до пункту 1.2 Договору нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта здійснюються в розмірі 0,01% річних.

Додатковою угодою від 01.08.2005 року сторони виклали п. 1.2. Договору в наступній редакції: "Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта здійснюються в розмірі:

до 100 тис. грн. –0,5 % річних

від 100 до 200 тис. грн. - 1% річних

від 100 до 500 тис. грн. - 2% річних

від 500 до 1000 тис. грн. - 3% річних

більш 1000 тис. грн. –4 % річних".

Згідно з пунктом 2.1.2 Договору банк бере на себе зобов’язання надавати клієнту послуги з розрахунково –касового обслуговування, які пов’язані з переказом коштів на рахунок (з рахунку клієнта, в тому числі з урахуванням надходжень сум на його рахунок протягом операційного часу) клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати операції протягом операційного часу банку.

Пунктом 2.1.14 Договору сторони узгодили, що банк зобов’язаний повертаючи клієнту розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на статті нормативно –правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (що засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера відбитком штампа банку).

Відповідно до пункту 2.1.17 Договору банк бере на себе зобов’язання забезпечити схоронність коштів клієнта.

Пунктом 2.1.19 Договору сторони узгодили, що банк бере на себе зобов’язання надавати клієнту (його представнику за довіреністю) виписки про стан рахунку (рахунків) клієнта в банку на наступний робочий день за попередній. Виписка за рахунком клієнта складається банком на підставі розрахункових документів (на паперових носіях та в електронному вигляді), в яких відображаються (у вигляді дебетових і кредитових оборотів) суми за кожним виконаним документом, і форма якої містить всі реквізити платіжного документа. У разі втрати клієнтом виписки з його особового рахунку, на письмову вимогу клієнта надається дублікат виписки. Сплата за видачу дубліката виписки здійснюється згідно з тарифами банку.

Відповідно до пункту 2.1.21 Договору банк бере на себе зобов’язання зберігати таємницю операцій за рахунком клієнта.

Згідно з пунктом 2.1.22 Договору банк бере на себе зобов’язання зараховувати відсотки на залишки вільних коштів на рахунку клієнта згідно з пунктом 1.2 цього Договору на рахунок клієнта кожного місяця не пізніше останнього робочого дня.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення 529 709,62 грн. суми відсотків на залишки вільних коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач у відповідності до умов Договору зобов’язаний сплатити відсотки на залишки вільних коштів, так як останній в порушення умов Договору цього не здійснював.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Частиною 1 ст. 1070 ЦК України визначено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 2.1.22 Договору сторони визначили, що банк зобов’язаний зараховувати відсотки на залишки вільних коштів на рахунку клієнта згідно з пунктом 1.2 цього Договору на рахунок клієнта кожного місяця не пізніше останнього робочого дня.

Таким чином, зважаючи на наведені норми права та умови Договору, у відповідача перед позивачем існує обов’язок саме здійснювати зарахування відсотків на рахунок позивача, а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з банку відсотків не відповідають способу захисту, що може бути застосований судом за таких умов.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд, –

1. В позові відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.