ТОВ "Регіон" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ "Контінент", ТОВ "Деснагрейн" про визнання недійсним договору застави № 1 від 30.01.2009 р., укладений між ТОВ "Регіон", ТОВ "Контінент" та ТОВ "Деснагрейн".

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем наступним.

30.01.2009 р. між позивачем та відповідачами було укладено договір застави № 1, згідно умов якого ТОВ "Регіон" надало у заставу ТОВ "Деснагрейн" майбутній врожай ячменю 2009 р. в забезпечення зобов’язань ТОВ "Контінент" перед ТОВ "Деснагрейн" за договором № 37/Р-П-2008 від 07.08.2008 р.

Статутом ТОВ "Регіон", а саме п. 9.7. передбачено затвердження зборами учасників товариства договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 100 000, 00 грн.

Так, вартість переданого за оскаржуваним договором предмету застави складає 942 000, 00 грн.

Як вбачається із договору застави, вказаний договір від ТОВ "Регіон" був підписаний генеральним директором з порушенням компетенції виконавчого органу товариства, встановленої статутом.

Також, в порушення п. 9.7. статуту ТОВ "Регіон" затвердження оскаржуваної угоди зборами учасників товариства не відбулось.

Отже, договір застави № 1 від 30.01.2009 р. суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

У зв’язку із чим, позивач просить суд визнати недійсним договір застави № 1 від 30.01.2009 р., укладений між ТОВ "Регіон", ТОВ "Контінент" та ТОВ "Деснагрейн".

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2010 р. (суддя Третьякова О. О.) порушено провадження у справі № 22/080-10 за позовом ТОВ "Регіон" до ТОВ "Контінент", ТОВ "Деснагрейн" про визнання договору застави недійсним і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.05.2010 р.

11.05.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення № 968 від 06.05.2010 р., у яких він виклав додаткові обґрунтування своїх позовних вимог.

12.05.2010 р. до загального відділу суду від відповідача-2 надійшов письмовий відзив б/н від 11.05.2010 р. на позов, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

У своєму відзиві на позов відповідач-2 зазначає, що статутом позивача передбачено лише затвердження, а не надання дозволу на укладення спірного договору.

Таким чином, сама по собі відсутність з боку зборів учасників товариства затвердження договору застави не може впливати та не впливає на чинність цього договору.

Крім того, відповідно до п. 6.9. договору сторони підтверджують підписанням цього договору отримання всіх належних дозволів і повноважень від своїх вищих органів (у разі, якщо таке погодження вимагається чинним законодавством або статутами сторін).

12.05.2010 р. перед судовим засіданням до загального відділу суду від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 11.05.2010 р. про призначення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів.

12.05.2010 р. судове засідання у призначений судом час відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 19.04.2010 р. не відбулось у зв’язку із поданням відповідачем-2 вищевказаного клопотання.

Ухвалою заступника Голови суду від 13.05.2010 р. клопотання б/н від 11.05.2010 р. відповідача-2 про призначення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2010 р. призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 02.06.2010 р.

27.05.2010 р. до загального відділу суду від відповідача-2 надійшло клопотання б/н від 27.05.2010 р., у якому він просив об’єднати в одне провадження справи, що розглядаються господарським судом Київської області № 22/080-10 про визнання договору застави недійсним та № 5/047-10 про звернення стягнення на предмет застави.

02.06.2010 р. до загального відділу суду від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 02.06.2010 р., у яких він виклав додаткові обґрунтування своїх заперечень проти позову.

02.06.2010 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача-2 про об’єднання справ судом було його відхилено за безпідставністю і необґрунтованістю.

02.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.06.2010 р.

16.06.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення № 996 від 15.06.2010 р., у яких він виклав додаткові обґрунтування своїх позовних вимог.

16.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.07.2010 р.

06.07.2010 р. перед судовим засіданням до загального відділу суду від позивача надійшла заява № 1001 від 05.07.2010 р. про відвід судді Третьякової О. О. від розгляду справи, що ухвалою заступника Голови суду від 09.07.2010 р. була залишена без задоволення. Також даною ухвалою, з метою усунення позапроцесуального тиску на суддю, а також напруги під час розгляду справи, уникнення сумнівів в неупередженості судді Третьякової О. О., справу № 22/080-10 передано для подальшого провадження судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2010 р. (суддя Бацуца В. М.) прийнято до провадження справу № 22/080-10 за позовом ТОВ "Регіон" до ТОВ "Контінент", ТОВ "Деснагрейн" про визнання договору застави недійсним та присвоєно їй номер № 22/080-10/14 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 06.08.2010 р.

06.08.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення № 1027 від 04.08.2010 р., у яких він виклав додаткові обґрунтування своїх позовних вимог.

06.08.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.08.2010 р.

20.08.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.09.2010 р.

01.09.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомив, документи, витребувані судом, не надав.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

30.01.2009 р. між ТОВ "Регіон", ТОВ "Контінент" та ТОВ "Деснагрейн" було укладено договір застави № 1, згідно умов п. 1.1. якого ТОВ "Деснагрейн" має право у випадку невиконання ТОВ "Контінент" своїх зобов’язань за основним договором задовольнити свої грошові вимоги за рахунок заставленого майбутнього врожаю ячменю ТОВ "Регіон".

Згідно п. 2.1. договору цей договір забезпечує виконання ТОВ "Контінент" зобов’язання щодо вчасної та повної оплати ТОВ "Деснагрейн" платежів, час сплати яких має наступити, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 37/Р-П-2008 від 07.08.2008 р., відповідно до якого ТОВ "Контінент" виступив покупцем товару.

Відповідно до п. 2.2. договору строк виконання зобов’язання, забезпеченого цим договором, вказаний згідно п. 2.2.1. основного договору –до 15.08.2009 р.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що цей договір забезпечує виконання у повному обсязі зобов’язання по сплаті 937 202, 39 грн., а також додатково відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і звернення стягнення на предмет застави відповідно до основного договору згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно п. 4.1. договору предметом застави є майбутній врожай товару (ячменю), який буде вирощено та зібрано у 2009 році у кількості 942, 0 тон, що вирощений ТОВ "Регіон" на площі 235, 5 га, з врожайністю 4 т/га за ціною 1000, 0 грн./т, загальною вартістю 942 000, 00 грн. з відповідних полів, розташованих на території Згурівської селищної ради Київської області.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов’язань за ним з урахуванням положень п. 2.2. договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із укладенням договорів застави здійснюється Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про заставу" (2654-12) , іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 574 цього ж кодексу застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 145 цього ж кодексу у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірний договір застави був підписаний від імені ТОВ "Регіон" директором Гусинським В. Д., діючого на підставі статуту товариства, та скріплений печаткою даного товариства.

Пунктом 6.9. договору передбачено, що сторони підтверджують підписанням цього договору отримання всіх належних дозволів і повноважень від своїх вищих органів (у разі, якщо таке погодження вимагається чинним законодавством або статутами сторін). У разі, якщо таке погодження не отримано, вважається, що на день підписання цього договору згідно ст. 241 Цивільного кодексу України сторонами схвалено його вчинення.

Отже, на момент підписання уповноваженими особами сторін спірного договору застави останні самі підтвердили отримання всіх належних дозволів від своїх вищих органів та наявність у них необхідного обсягу поноважень для укладення даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, підпунктом з) пункту 9.7. статуту ТОВ "Регіон", затвердженого загальними зборами учасників 03.12.2001 р. (протокол № 1) і зареєстрованого Згурівською районною державною адміністрацією Київської області 17.12.2001 р., передбачено, що до компетенції зборів учасників, серед інших питань, належить питання затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 100 000, 00 грн.

Згідно п. 9.8 статуту ТОВ "Регіон" виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є дирекція.

Відповідно до п. 9.9 статуту ТОВ "Регіон" роботою виконавчого органу керує генеральний директор.

Пунктом 9.10. статуту ТОВ "Регіон" передбачено, що дирекція вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що входять до компетенції зборів учасників.

Пунктом 9.13. статуту ТОВ "Регіон" передбачено, що положення трудових угод з генеральним директором не можуть виключати його повноважень в тому, що він розпоряджається майном товариства в межах наданих йому статутом і зборами учасників повноважень, укладає договори, видає доручення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказаними положеннями статуту ТОВ "Регіон" не передбачено надання зборами учасників товариства дозволу (згоди) генеральному директору товариства на укладення договору (угоди), укладеної на суму, що перевищує 100 000, 00 грн., а передбачено лише прийняття зборами учасниками товариства рішення щодо затвердження такої угоди.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, позивачем не було надано суду належних доказів, що б підтверджували наявність рішення зборів учасників ТОВ "Регіон" про відмову в затвердженні договору застави № 1 від 30.01.2009 р.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК), Земельним кодексом України (2768-14) , Сімейним кодексом України (2947-14) , Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (1023-12) (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV (3161-15) ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (161-14) (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV (1211-15) ) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши договір застави № 1 від 30.01.2009 р., укладений між ТОВ "Регіон", ТОВ "Контінент" та ТОВ "Деснагрейн", суд дійшов висновку, що його зміст не суперечить положенням Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) передбачено, що при вирішенні спорів, пов’язаних з розмежуванням компетенції голови та членів колегіального виконавчого органу товариства, господарським судам необхідно враховувати нижченаведене. У разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов’язків він на підставі частини другої статті 99 та статті 161 ЦК повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Звернути увагу судів, що порядок скликання та визначення кворуму в засіданні колегіального виконавчого органу товариства повинні передбачатися в установчих документах товариства. У разі їх неврегульованості судам необхідно за аналогією застосовувати положення законодавства, що встановлюють кворум та інші питання щодо загальних зборів відповідного товариства (обов’язковість повідомлення усіх членів колегіального виконавчого органу про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).

Судам необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п’ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

Таким чином, у директора ТОВ "Регіон" Гусинського В. Д. був необхідний обсяг повноважень для підписання договору застави № 1 від 30.01.2009 р. та його укладення, так як статутними документами товариства не встановлення будь-яких обмежень його компетенції для укладення такого договору, а факт незатвердження такого договору загальними зборами учасників товариства не впливає на його чинність і дійсність.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір застави № 1 від 30.01.2009 р., укладений між ТОВ "Регіон", ТОВ "Контінент" та ТОВ "Деснагрейн", не суперечить положенням Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяло на момент вчинення правочину, та те, що у директора ТОВ "Регіон" Гусинського В. Д. був необхідний обсяг повноважень для підписання договору застави № 1 від 30.01.2009 р., то позовна вимога позивача про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.