( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs15024766) ) ( Додатково див. постанову Харківського апеляційного господарського суду (rs13835196) )

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Задоров Д.В,. за дов.

відповідача - Гужва М.В., за дов.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Елемент Лізинг", м.Київ

до ТОВ "Експрес" м. Харків

про стягнення 67259,69 грн.

Розглядається вимога ТОВ "Елемент Лізинг", м. Київ про стягнення з ТОВ "Експрес" м. Харків додаткової винагороди у сумі 67259,69 грн.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.11.2010 року оголошувалась перерва до 06.12.2010 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Між ТОВ "Елемент Лізинг" (позивач) та ТОВ "Експрес" (відповідач ) був укладений Договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0489/ДЛ від 04.09.2008 р. (далі - Договір № 0489).

Згідно п. 3 цього Договору Позивач придбає у власність предмет лізингу за договором № 0489 - пасажирський автобус І-VAN А07А1, шасі Y6DA07A0080000761, державний номерний знак АА2873НТ та надає його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного Договору і Правил (додаток № 1).

В свою чергу, відповідач на підставі п.1.1. Правил, зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком № 3 до Договору та їх невід'ємною частиною.

Позивач за актом приймання-передачі передав відповідачу предмет лізингу у користування 17 вересня 2008 року.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач повністю дотримувався графіку сплати лізингових платежів, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи 16.11.2010 року.

Позивач просить стягнути з відповідача додаткову винагороду, посилаючись на п.3.3.3 Додатку № 1 до Договору № 0489.

Так, позивач вважає, що він має право переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів у випадку коли курс гривні до долару США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнту дорівнює 5,00. У випадку зміни лізингового платежу, відповідач зобов'язаний додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі письмового повідомлення (рахунку-фактури) на протязі 5-х днів з дати отримання такого рахунку.

Додаткова винагорода розрахована позивачем за наступною формулою:

Додаткова комісія дорівнює = (розміру лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий): курс базовий, де курс базовий - це визначена договором величина, перевищення якої за рахунок коливання курсу валют НБУ веде до зміни розміру лізингових платежів; курс НБУ на дату нарахування лізингових платежів визначається Постановами НБУ; розмір лізингового платежу - щомісячні лізингові платежі, згідно Додатку №3.

Позивачем на адресу відповідача були виставлені наступні рахунки :

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_11_2008 від 03 лютого 2009 року на суму 988,22 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_12_2008 від 03 лютого 2009 року на суму 3 763,17 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 19_01_2009 від 03 лютого 2009 року на суму 3 662,34 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_02_2009 від 24 березня 2009 року на суму 3 616,15 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_03_2009 від 24 березня 2009 року на суму 3 569,94 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_04_2009 від 25 червня 2009 року на суму 3 523,74 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 18_05_2009 від 25 червня 2009 року на суму 3 373,35 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_06_2009 від 25 червня 2009 року на суму 3 315,31 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_07_2009 від 3 серпня 2009 року на суму 3 316,11 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_08_2009 від 7 вересня 2009 року на суму 3 442,12 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_09_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 3 704,83 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 19_10_2009 від 29 жовтня 2009 року на суму 3 618,70 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_11_2009 від 18 січня 2010 року на суму 3 605,24 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_12_2009 від 18 січня 2010 року на суму 3 533,95 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 18_01_2010 від 24 березня 2010 року на суму 3 529,16 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_02_2010 від 24 березня 2010 року на суму 3 487,64 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_03_2010 від 24 березня 2010 року на суму 3 414,16 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 19_04_2010 від 17 травня 2010 року на суму 3 311,90 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_05_2010 від 19 липня 2010 року на суму 3 270,18 гривень з ПДВ,

№ ЭЛ/Рах-0489\ ВК_ 17_06_2010 від 19 липня 2010 року на суму 3 213,48 гривень з ПДВ.

Відповідач не заперечує проти факту отримання вказаних рахунків, але відмовляється сплатити вказані в них суми.

Відповідно до п. 3.3.3 додатку № 1 до договору фінансового лізингу позивач як лізингодавець вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу) у випадку:

коли курс гривні по відношенню до долара США, встановлений поставною НБУ, буде перевищувати більш ніж на 2 % значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п'ять);

зміни відсотків за користування кредитом, залученим Лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, Національного банку України, обслуговуючих комерційних банків;

переоцінки предмету лізингу;

внесення до законодавства України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для Лізингодавця, пов'язані з предметом лізингу.

Відповідно до п. 3.3.3.5 додатку № 1 у випадку зміни лізингового платежу згідно з п. 3.3.3, Лізингоотримувач зобов'язаний у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого Додатком № 3 "Графік лізингових платежів", додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті протягом 3-х днів з дати виставлення.

Додаткова винагорода розрахована позивачем за наступною формулою:

Додаткова комісія дорівнює = (розмір лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий).

Так, відповідно до даної формули курс базовий - це визначена договором величина, перевищення якої за рахунок коливання курсу валют НБУ веде до зміни розміру лізингових платежів.

Однак умовами договору не передбачений розмір курсу базового.

Позивач помилково прирівнює визначене в п. 3.3.3 додатку № 1 до Договору значення коефіцієнта в розмірі 5,00 (п'ять) до курсу базового, оскільки це різні поняття, так курс це певний натуральний показник, а коефіцієнт це певний умовний показник, при цьому в договорі та в його додатках не визначено до якої величини співвідноситься коефіцієнт.

Також сторонами в договорі та в його додатках не визначена формула, за якою розраховується сума, що додатково сплачується до суми винагороди (комісії).

Крім того позивач визначає до стягнення в позовній заяві суму в розмірі 67 259,69 грн. як додаткову винагороду, однак умовами договору не передбачена можливість нарахування додаткової винагороди та не передбачений її розмір, а отже визначення сум додаткової винагороди фактично є зміною умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом правова норма міститься і в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Позивачем не був дотриманий порядок зміни умов договору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги неналежним чином обґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.