Позивач звернувся до суду з позовом звернути стягнення на заставлене майно - нежитловий об'єкт за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 34-В на загальну суму5 525 815,96 гривень, яка складається із: 4 920 000,00 гривень - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 224 543,63- заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 25.11.2008 року по 18.03.2009 року; 46 058,84 гривень-прострочена заборгованість по сплаті комісії, нарахованої з 25.11.2008 року по 18.03.2009 року; 153 665,75 гривень - пеня за порушення строків повернення кредиту ( кредитної лінії) за період з 09.02.2009 року по 18.03.2009 року; 4 654,71 гривень - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом ( кредитною лінією) за період з 05.01.2009 року по 18.03.2009 року; 1 004,13 гривень - пеня за несвоєчасну сплату комісії по кредиту за період з 05.01.2009

року по 18.03.2009 року; 143 713,20 гривень - інфляційні втрати за період з 09.02.2009 року по 18.03.2009 року, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії); 13 260,89 гривень - інфляційних втрат за період з 05.01.2009 року по 18.03.2009 року, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією); 2720,10 гривень - інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати комісії за кредитом за період з 05.01.2009 року по 18.03.2009 року; 15 366,58 гривень - три проценти річних за період з 09.02.2009 року по 18.03.2009 року, нараховані за порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії); 681,18 гривень - три проценти річних за період з 05.01.2009 року по 18.03.2009 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією); 146,95 гривень - три проценти річних за період з 05.01.2009 року по 18.03.2009 року, нараховані за порушення строків сплати комісії за кредитом, шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною 6 154 592,00 гривень.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі кредитного договору № 05 КБ/2008 від 07.02.08 р., норм Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про заставу" (2654-12) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) та мотивовані тим, що позичальник, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, а саме, не повернув банку суму основного боргу та не сплатив розмір процентів, нарахованих за користування кредитними грошовими коштами.

Відповідач у відзиві просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що юридичну особу –позичальника ТОВ "Каїр-Миколаїв" ліквідовано та 17.04.09 р. державним реєстратором було проведено припинення юридичної особи. Відповідач зазначає, що у відповідності зі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" та ст. 593 Цивільного кодексу України, зобов’язання за кредитним договором таким чином припинилися, а відтак припинилася і іпотека.

Позивач 11.10.10 р. надав до канцелярії суду пакет документів, який свідчить про спростування інформації викладеної у відзиві. Так, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 29.12.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Каїр-Миколаїв" існує в державному реєстрі під номером 1005197407, оскільки 14.12.09 р. реєстратором було скасовано реєстраційну дію 15221170013004456, яку було проведено 17.04.09 р. за судовим рішення (ухвала господарського суду Миколаївської області від 24.11.09 р. по справі № 5/83/09).

В додаткових запереченнях на позов (вх. № 13173 від 13.10.10 р.) відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в зв’язку зі зверненням даної вимоги до суду після спливу строку позовної давності; крім того, відмовити в задоволенні позову стосовно стягнення 46058,84 грн. простроченої заборгованості по сплаті комісії нарахованої з 25.11.08 р. по 18.03.09 р., оскільки іпотечним договором № 05 КБ/2008/І від 07.02.08 р. не передбачено право позивача на стягнення заборгованості по сплаті комісії за рахунок заставленого майна відповідача.

Також, відповідач скерував до суду 13.10.10 р. клопотання в якому просив оголосити в засіданні перерву для отримання відповіді на пропозицію та для підготовки мирової угоди.

Представник позивача в судовому засіданні 14.10.10 р. заперечив на пропозиції відповідача щодо укладання мирових угод по спірним відносинам.

Суд, оголосив перерву до 28.10.10 р. для прийняття висновків по справі.

В доповненнях до відзиву, 27.10.10 р. відповідач просить суд припинити провадження у справі, оскільки п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, в даному випадку третейська угода сторонами укладена у вигляді третейського застереження в іпотечному договорі.

Свого представника відповідач в судове засідання 28.10.10 р. з невідомих причин не направив.

28.10.10 р. позивач надав уточнення до позовної заяви в яких зазначив, що 153 665,75 грн. –це 30% річних від простроченої суми, які нараховані відповідачу у відповідності до п. 9.1 договору кредиту.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ПАТ "ВТБ Банк" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк". Таким чином, судом на підставі ст. 25 ГПК України по даній справі здійснено процесуальне правонаступництво позивача .

За результатами розгляду справи, 28.10.10 р. суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

07.02.2008 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк" (надалі –банк) та ТОВ "Каїр-Миколаїв"(надалі –позичальник) було укладено кредитний договір № 05 КБ/2008, згідно з умовами якого Банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти (кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії) на таких умовах:

- сума кредиту - 4 920 000,00 грн.;

- строк користування до 07.02.09 р.;

- плата за користування кредитом встановлюється –16 відсотків річних;

- оберненість траншів –не більше 90 днів

а позичальник, зі свого боку, взяв на себе зобов’язання: повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та в порядку встановлених цим договором та сплатити банку нараховану плату за користування кредитом (порядок якого передбачено умовами п. 7 договору) незалежно від настання строку виконання зобов’язання у випадках визначених п. 4.4 договору.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Пунктом 8 договору сторони дійшли згоди, що перерахування банку плати за користування кредитом на рахунок № 20682301000128 в розмірі встановленими п.1.1 кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочій день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту. У разі погашення кредиту повністю або частково після 17-00 години робочого дня, позичальник сплачує банку плату за користування кредитом виходячи із відсоткової ставки, зазначеної в п.1.1 кредитного договору, як за один день користування кредитом. Сума процентів розраховується на суму кредиту, що була погашена після 17-00 годин робочого дня банку. Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 20626301000128 в строк, встановлений п.1.1 кредитного договору. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги банку у наступній черговості:

- у першу чергу сплачується сума кредиту;

- у другу чергу сплачуються проценти за користування кредитом і неустойка;

- у третю чергу відшкодовуються витрати банку, що пов’язані із одержанням виконання.

Погашення кредиту та сплата плати за користування кредитом може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь якою іншою особою.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо надання позичальникові кредиту шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі –4 920 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку та меморіальними ордерами.

Однак, позичальник умови договору не виконував належним чином, а саме не повернув суму основного боргу 4 920 000,00 грн. в обумовлений договором строк та не сплатив суму процентів за користування кредитною лінією за період з 25.11.2008 року по 18.03.2009 р. яка склала в розмірі 224 543,63 грн.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини боргу позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 договору № 05КБ/2008 від 07.02.08 р. позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановлених кредитним договором. Позичальник зобов’язаний сплатити банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року сторони обумовили, що починаючи з 01.10.2008 року позичальник зобов’язаний щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом банку в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кредитом, на рахунок № 611149110300.

Отже, беручи до уваги умови додаткової угоди № 1 позивач обґрунтовано нарахував позичальнику комісію за управління кредитом банку в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кредитом за період з 25.11.08 р. по 18.03.09 р. в сумі 46 058,84 грн.

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, за порушення умов кредитного договору щодо сплати відсотків, позичальнику обґрунтовано нараховано 30% річних від простроченої суми за період з 09.02.09 р. по 18.03.2009 р., згідно п. 9.1 кредитного договору, в сумі 153 665,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 143 713,20 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивач нарахував позичальнику інфляційні втрати в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, за період з 05.01.2009 р. по 18.03.2009 р. в сумі 13 260,89 грн., інфляційні втрати, в результаті прострочення сплати комісії по кредиту за період з 05.01.09 р. по 18.03.2009 р. в розмірі 2 720,10 грн., 3% річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту, за період з 09.02.09 р. по 18.03.09 р. в сумі 15 366,58 грн., 3% річних, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, за період з 05.01.09 р. п о18.03.09 р. в розмірі 681,18 грн. та 3% річних за весь час прострочення сплати комісії по кредиту за період з 05.01.09 р. по 18.03.09 р. в сумі 146,95 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, п.1 ст. 503, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у строки та обсягах, встановлених договором. Отже, несплата кредиту і процентів є порушенням вищенаведених вимог законодавства, а також умов кредитного договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.2 договору № 05КБ/2008 від 07.02.08 р. у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 05КБ/2008 від 07.02.2008 року сторони внесли зміни та доповнення до п. 9.2 кредитного договору, виклавши пункт в наступній редакції: у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом та комісії, що передбачена п. 4.4.1 позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення виконання.

На виконання вищевказаного пункту позивач нарахував позичальнику пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 05.01.09 р. по 18.03.09 р. в сумі 4 654,71 грн. та пеню за несвоєчасну сплату комісії по кредиту за період з 05.01.09 р. по 18.03.09 р . в розмірі 1 004,13 грн.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач же звернувся до господарського суду з позовом 30.08.2010 року, тобто коли вже сплив строк позовної давності для стягнення неустойки (пені).

За приписами ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в стягненні з позичальника пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 05.01.09 р. по 18.03.09 р. в сумі 4 654,71 грн. та пені за несвоєчасну сплату комісії по кредиту за період з 05.01.09 р. по 18.03.09 р . в розмірі 1 004,13 грн., у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Отже, всього заборгованість по кредитному договору позичальника перед позивачем на день розгляду справи складає 5 520 157,12 грн., у тому числі сума основного боргу - 4 920 000,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом - 224 543,63 грн., прострочена заборгованість по сплаті комісії –46 058,84 грн., 30% річних від простроченої суми –153 665,75 грн., інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту –143 713,20 грн., інфляційні втрати, що виникли в результаті порушення строку сплати відсотків за користування кредиту –13 260,89 грн., інфляційні втрати у зв’язку з простроченням сплати комісії за кредитом –2 720,10 грн., 3% річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту –15 366,58 грн., 3% річних, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом –681,18 грн., 3% річних, нараховані за порушення строків сплати комісії за кредитом –146,95 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, забезпеченням зобов'язань за вищевказаним кредитним договором виступив іпотечний договір від 07.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим № 250, згідно умов якого позивач виступає іпотекодержателем, а відповідач –іпотекодавцем (майновим поручителем боржника ТОВ "Каїр-Миколаїв").

Так, за договором іпотеки від 07 лютого 2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем, банку було передано у іпотеку нежитловий об’єкт, що розташований за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 34-В, та належить іпотекодавцю на підставі дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ № 939600 від 06.02.08 р., виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22 лютого 2005 року за № 326 та зареєстрованого Миколаївським МБТІ 06.02.08 р. за реєстраційним № 10065110 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17646050 від 06.02.2008 року.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17646070 від 06.02.08 р., реєстраційний номер 10065110 номер запису 2158 в книзі 18, опис об’єкта складається з: літ. Г-2 –адмінбудівля загальною площею 659,50 кв.м, літ. О-2- адмінбудівля загальною площею 235,50 кв.м, літ. С-2-майстерні загальною площею 1096,50 кв.м, літ. Ю-майстерні загальною площею 495,70 кв.м, літ. М- майстерні загальною площею 30,60 кв.м, літ. Л –майстерні загальною площею 83,00 кв.м, літ.З –майстерні загальною площею 59,40 кв.м, літ. Е- складу загальною площею 190,70 кв.м, літ. В-трансформаторної, літ. Д-2 –прохідної, літ. Х- вбиральні, літ. Ш-операторської, огорожею № 7,8,9,10,11,14,15,16; споруд № 12,13,18-26,28,29,30,31,32, І,ІІ загальною вартістю 851654 грн.

Предмет іпотеки сторони погодили оцінити в 6 154 592,00 грн. Предмет іпотеки знаходиться у володінні іпотекодавця за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 34 В.

Стаття 202 Господарського Кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечуються заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Так, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Приписи частини 7 вищезгаданої статті виключають односторонню відмову від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмову від виконання або відстрочку виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання,забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 19, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З урахуванням викладеного, оскільки за час дії кредитного договору позичальник неналежним чином виконував свої кредитні зобов’язання, відповідачу було направлено вимогу про усунення порушення № 310 від 17.02.09 р. в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Але, вимога з боку відповідача була залишена без відповіді, крім того відсутні будь-які докази щодо погашення існуючої заборгованості.

Таким чином, оскільки третя особа не розрахувалась з банком за своїми зобов'язаннями в повному обсязі, порушивши вимоги відносно виконання зобов'язань належним чином та у встановлений в кредитному договорі строк, то позивач має всі підстави для звернення стягнення на майно відповідача, як майнового поручителя, що перебуває у іпотеці за вищевказаним договором застави.

Не приймаються до уваги заперечення відповідача в частині стягнення заборгованості по сплаті комісії, оскільки пунктом 1 іпотечного договору визначено, що предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 3 цього договору, для забезпечення виконання позичальником зобов’язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, терміни та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 05КБ/2008 від 07.02.07 р. та будь якими додатковими угодами до нього, які збільшують основне зобов’язання.

Додатково, слід зазначити, що відповідно до п. 13.1 іпотечного договору від 07.02.07 р. сторони обумовили, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.

Згідно частини першої статті 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про третейські суди" правила третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору визначаються цим Законом та третейською угодою. Правила третейського розгляду, визначені угодою сторін відповідно до частини першої цієї статті, не можуть суперечити обов'язком положенням цього Закону, які не надають сторонам права домовлятися з окремих питань.

З урахуванням того, що Іпотечний договір № 05КБ/2008 від 07.02.2008р. за р/н 250 був укладений до прийняття Закону України від 05.03.2009р. № 1076Л/І, яким обмежена підвідомчість справ третейським судам, в тому числі у спорах щодо нерухомого майна, то подання ПАТ "ВТБ Банк"позовної заяви про звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором до господарського суду як до компетентного суду вирішувалось у відповідності до чинного законодавства.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено підвідомчість справ третейським судам, а саме "третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом (1701-15) , можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (згідно із змінами, внесеними до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) .

Отже, аналіз цієї норми Закону (1701-15) дає підстави для висновку, що справи по даної категорії спорів не підвідомчі третейським судам.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Здійснити процесуальне правонаступництво. Замінити Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк" його правонаступником Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

2. Позов задовольнити частково.

3. Звернути стягнення на заставлене майно –нежитловий об’єкт за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Новозаводська, будинок 34-В на загальну суму 5 520 157,12 гривень, яка складається із: сума основного боргу - 4 920 000,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом - 224 543,63 грн., прострочена заборгованість по сплаті комісії –46 058,84 грн., 30% річних від простроченої суми –153 665,75 грн., інфляційні витрати, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту –143 713,20 грн., інфляційні витрати, що виникли в результаті порушення строку сплати відсотків за користування кредиту –13 260,89 грн., інфляційні витрати у зв’язку з простроченням сплати комісії за кредитом –2 720,10 грн., 3% річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту –15 366,58 грн., 3% річних, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом –681,18 грн., 3% річних, нараховані за порушення строків сплати комісії за кредитом –146,95 грн., 25 500 грн. державного мита та витрати по інформаційному забезпеченню судового процесу у сумі 236,00 грн.