Сутність спору: Позивач просить визнати недійсною мирову угоду від 03.10.05р. до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.04.05р. № 10-ар/227-П та стягнути з відповідача заборгованість у вигляді переплати орендної плати за користування орендованим майном у сумі –176 943,01 грн., у зв’язку з тим, що мирова угода укладена під впливом помилки, що мирова угода передбачена лише господарським процесуальним кодексом, що до спірного випадку не відноситься, а також порушує права позивача.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що мирова угода укладена на загальних засадах цивільного законодавства, що мировою угодою сторони підтвердили факт дострокового розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 06.04.2005 року з 09.09.2005 року, та засвідчили те, що не мають один до одного претензій майнового чи немайнового характеру щодо виконання умов вказаного договору.

Відповідач також просить застосувати позовну давність.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині рішення вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.

В судовому засіданні, що відбулося 18.10.2010 року оголошувалась перерва до 28.10.2010 року. Після перерви експерт в засідання суду не з’явився, у зв’язку з тим, що сторони заявили, що він не потрібен. В судовому засіданні, що відбулося 28.10.2010 року представник відповідача заявив, що орендовані приміщення не повернуті.

По справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

Згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 10-ар/227-п Орендодавець (ТОВ "Аеросвіт Курорт") передає Орендарю (ТОВ "Валден-юг 2005") у строкове платне користування приміщення, які знаходяться у будівлі та на території СК Форос ТОВ "Аеросвіт Курорт"за адресою: АРК, м. Ялта смт. Форос, Фороський узвіз № 1 для організації пунктів громадського харчування та розваг. (п. 1.1).

Згідно п. 10.1 Договору, цей Договір набуває чинності з 01 травня 2005 року та двє до 30 квітня 2008 року.

Згідно Мирової угоди Сторони від 03 жовтня 2005 року (ТОВ "Аеросвіт Курорт" та ТОВ "Валден-юг 2005") розуміють, що Договір № 10-ар/227-п від 06.04.2005 року оренди нежитлового приміщення, укладений між ТОВ "Аеросвіт Курорт" та ТОВ "Валден-юг 2005" розірваний з 9 вересня 2005 року в односторонньому порядку ТОВ "Аеросвіт Курорт" на підставі п. 10.7.5 Договору. (п. 1).

рішенням Господарського суду АР Крим від 02-16 грудня 2008 року у позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 18 березня 2009 року касаційну скаргу ТОВ "Валден-Юг 2005" задоволено, рішення Господарського суду АР Крим від 02-16.12.2008 року скасовано.

В постанові Вищого господарського суду від 18 березня 2009 року вказується про те, що при новому розгляді необхідно надати правову оцінку п.п. 2, 3 мирової угоди, в яких фактично зазначено про відмову сторін від права на звернення до суду. Також необхідно з’ясувати правову природу спірної угоди, на виконання яких зобов’язань її було укладено, враховуючи те, що договір оренди на той час було розірвано відповідачем в односторонньому порядку, а також чи спрямований оскаржуваний правочин на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступних обставин:

На виконання вказівок Вищого господарського суду України щодо з’ясування спрямованості спірного правочину на реальне настання правових наслідків, по справі була проведена судово-бухгалтерська експертиза. (висновок № 130 від 11.08.2010 року).

Згідно висновків експертизи, позивач має перед відповідачем переплату по оренді в сумі 169 476,38 грн.

Таким чином, Мирова угода не відповідає умовам договору, ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГПК України, згідно з якими зобов’язання повинні виконуватись відповідно до умов договору та діючого законодавства.

Переплата по орендній платі вказує на те, що правова природа спірної мирової угоди не була спрямована на виконання фактичних зобов’язань, та, відповідно, не спрямована на реальні наслідки взаємовідносин між сторонами.

Окрім цього, переплата по орендній платі також вказує на помилку при укладенні Мирової угоди.

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Відповідно, здійснення такого правочину не може відповідати внутрішній волі позивача.

Окрім цього, в п. 2, п. 3 Мирової угоди вказується про фактичну відмову сторін від права на звернення до суду, що не відповідає ст. 55 та ст. 124 Конституції України, згідно яких кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права, та юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини.

При викладених обставинах суд також вважає, що мирова угода не відповідає основним принципам цивільного права, закріплених в ст. 3 ЦК України – принципам добросовісності, справедливості та розумності.

Окрім цього, Мирова угода по отриманню коштів за оренду, якої фактично не було також не може відповідати вказаним принципам.

Окрім цього, укладання Мирової угоди між суб’єктами господарювання передбачено процесуальним законодавством - ст. 78 та ст. 121 ГПК України, в процесі розгляду господарської справи, що в даному випадку відсутнє.

Таким чином, при викладених обставинах Мирова угода суперечить ч.ч. 1,3,4,5 статті 203 ЦК України, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною.

При викладених обставинах вимога про стягнення заборгованості у вигляді переплати орендної плати за користування орендованим майном підлягає задоволенню в сумі 169 476,38 грн. Вказана сума підтверджена висновком судово-бухгалтерської експертизи (висновок № 130 від 11.08.2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Мирова угода, на підстав якої кошти знаходились у відповідача, визнається недійсною, тобто, відпадає.

Згідно п. 1 ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину.

Договір оренди також не є діючим.

Суд також виходить із основних принципів цивільного права – принципу добросовісності, розумності та справедливості, закріплених в статті 3 ЦК України, виходячи із яких суд вважає, що особа не повинна отримувати кошти за оренду, якої не було.

Посилання відповідача на те, що позивач користується об’єктом оренди до теперішнього часу, не може бути прийняте до уваги.

Вказане посилання відповідача не відповідає обставинам справи.

Так, відповідач будь-яких вимог до позивача з приводу того, що він користується тривалий час майном безпідставно, не заявляв, а також не заявляв вимог щодо сплати за таке тривале користування, що з його сторони нерозумно.

Більш того, 16.10.2007 року відповідач отримав від позивача претензію, в якій він зазначав, що користування приміщеннями відбувалося по 08.09.2005 року

У відповіді на претензію відповідач будь-яких заперечень щодо вказаної обставини не заявив.

Більш того, сам відповідач у відзиві вказує, що відносини з позивачем врегульовані Мировою угодою, та будь-яких вимог майнового чи немайнового характеру не існує. При цьому відповідач не заперечує щодо посилання позивача у позові на те, що користування майном було по 08.09.2005 року.

З врахуванням викладених обставин будь-яких доказів щодо використання позивачем приміщень в теперішній час в підтвердження своєї заяви про це (відеозйомка, фотознімки та інше), відповідачем також не надано.

Таким чином, викладені обставини в їх сукупності дозволяють зробити висновок про те, що позивач не користується приміщенням з 09.09.2005 року, та заява відповідача про користування позивачем приміщеннями до теперішнього часу не відповідає дійсності.

Посилання відповідача на сплив позовної давності суд відхиляє, оскільки спірна угода підписана 03 жовтня 2005 року, а позов згідно поштового штампу поданий 09.09.2008 року.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Щодо спливу позовної давності по сплаті орендної плати, необхідно відмітити, що Додатковою угодою № 1 від 22.07.2005 року передбачена її попередня сплата.

Відповідно, право щодо такої сплати згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України також може бути порушене з 09.09.2008 року, тобто, з дати, коли сторони стали вважати, що договір розірвали, що підтверджує відповідний запис у Мировій угоді (п. 1).

Таким чином, щодо вказаних обставин згідно ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг позовної давності починається з 10.09.2005 року, та закінчується 10.09.2008 року.

Таким чином, з врахуванням ч. 2 ст. 255 ЦК України, позовна давність не сплила.

Окрім цього, якщо вважати, що позовна давність сплила, з врахуванням викладених обставин є підстави вважати причини її спливу поважними, оскільки відносини між сторонами були спірні та неврегульовані, що могло вплинути на правильність з’ясування стороною відповідних строків.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судові витрати позивача підтверджуються квитанцією № ПН234 від 09 вересня 2008 року на суму 85,00 грн. з державного мита; квитанцією № ПН238 від 09 вересня 2008 року на суму 118 грн. – на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; квитанцією № ПН236 від 09 вересня 2008 року на сумі 1769,34 грн. – з державного мита.

Позовні вимоги матеріального характеру складають: 176 943,01 грн.

1 % від 176 943,01 грн. складає 1769,43 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволених вимог, та складають по державному миту за вимогу матеріального характеру: в сумі 1694,76 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (169 476,38 *1769,43:176 943,01 = 1694,76 грн.)); за вимогу нематеріального характеру: 85,00 грн., оскільки вимога нематеріального характеру задоволена, та згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягає відшкодуванню повністю; за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за матеріальні вимоги: (169 476,38 *118:176 943,01 = 113,02 грн.)., за нематеріальні вимоги: 118 грн., оскільки нематеріальна вимога задоволена.

Оскільки судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються як за матеріальні, так і за нематеріальні вимоги, відповідно, на кожну із таких вимог відноситься по 118 грн. (236:2=118).

Таким чином, позивачу підлягає відшкодуванню відповідачем: по державному миту разом за матеріальні та нематеріальні вимоги: 1694,76 грн.+85,00 грн.= 1779,76 грн. За інформаційно-технічне забезпечення судового процесу: 113,02 грн. + 118 = 231,02 грн.

Згідно калькуляції вартість експертизи складає 2433,89 грн.

Згідно копії банківської роздруківки відповідачем сплачено 2433,89 грн. за проведення експертизи.

Пропорційність вартості експертизи складає: (169 476,38*2433,89:176 943,01 = 2331,18 грн.).

Таким чином, з ТОВ "Валден-юг 2005" на користь відповідача підлягає стягненню 102,71 грн. (2433,89 - 2331,18 = 102,71 грн. за проведення експертизи (висновок судово-бухгалтерської експертизи № 130 від 11.08.2010 року).

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Окрім цього, з позивача в дохід Державного бюджету підлягає стягненню недоплачене державне мито на суму 9 коп. згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) .

Так, виходячи із суми позову позивач повинен сплатити державне мито в сумі 1769,43 грн., а згідно квитанції № ПН236 від 09 вересня 2008 року за матеріальні вимоги позивачем сплачено 1769,34 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 46, 49, 82, 84, 85, ГПК України (1798-12) , суд –

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною Мирову угоду від 03.10.2005 року до Договору оренди нежитлового приміщення від 06.04.05р. № 10-ар/227-П.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт-Курорт" (98690, АР Крим, м. Ялта, смт. Форос, Фороський узвіз 1, ідентифікаційний код: 33006418, р/р 26003902 в Ялтинській філії КРУ АППБ "Аваль", МФО 384340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валденг-Юг 2005" (03141, м. Київ, вул. Соломенська 33, ідентифікаційний код: 33492216, п/р № 26001010602631 в КФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) заборгованість у вигляді переплати орендної плати за користування орендованим майном в сумі 169 476,38 грн., судові витрати з державного мита в сумі 1779,76 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,02 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валденг-Юг 2005" (03141, м. Київ, вул. Соломенська 33, ідентифікаційний код: 33492216, п/р № 26001010602631 в КФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеросвіт-Курорт" (98690, АР Крим, смт. Форос, м. Ялта, Фороський узвіз 1, ідентифікаційний код: 33006418, р/р 26003902 в Ялтинській філії КРУ АППБ "Аваль", МФО 384340) 102,71 грн. судових витрат за проведення експертизи (висновок судово-бухгалтерської експертизи № 130 від 11.08.2010 року).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валденг-Юг 2005" (03141, м. Київ, вул. Соломенська 33, ідентифікаційний код: 33492216, п/р № 26001010602631 в КФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) в дохід Державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 9 коп. недоплаченого державного мита.