У судовому засіданні 27.10.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" 60757,67 грн. (52786,62 грн. - основного боргу, 1029,94 грн. - 3% річних, 4061,35 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 2879,76 грн. - пені) заборгованості за Договором поставки № 4600018256 від 03.01.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2010 порушено провадження у справі № 15/249 та призначено до розгляду на 22.06.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 продовжено строк вирішення спору у справі № 15/249 до 30.10.2010 та відкладено розгляд справи на 28.09.2010.

29.06.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 розгляд справи відкладено на 05.10.2010 у зв’язку із службовим відрядженням судді Хоменка М. Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2010 відкладено розгляд справи № 15/249 на 27.10.2010р.

27.10.2010р. в судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" 60286,23 грн. (49363,52 грн. - основного боргу, 1799,65 грн. - 3% річних, 6422,03 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, 2701,03 грн. - пені) заборгованості за Договором поставки № 4600018256 від 03.01.2008 року.

Відповідач у судове засідання 27.10.2010р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

03 січня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" - Постачальник (далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Унгвар" - Покупець (далі - Відповідач) уклали Договір поставки № 4600018256 (далі - Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов’язувався поставляти товари, відповідно до поданих Покупцем (ТОВ "ВК Унгвар") замовлень, а Покупець (ТОВ "ВК Унгвар") зобов’язувався приймати такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість. Асортимент та ціна на товари зазначені у Специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець (ТОВ "ВК Унгвар") зобов’язувався перераховувати кошти за поставлений товар на поточний рахунок Позивача (Постачальника) на умовах відстрочки платежу після 40 календарних днів з дати приймання товару Покупцем (ТОВ "ВК Унгвар"), що вказана в накладній.

01 грудня 2008 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Унгвар" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" укладено Угоду про заміну сторони, відповідно до умов п. 1.1. якої ТОВ "ВК Унгвар" передає, а Відповідач - ТОВ "Квіза-Трейд" приймає усі права та обов’язки, покладені за Договором поставки № 4600018256 від 03.01.2008р. на ТОВ "ВК Унгвар", а Позивач - ТОВ "Оптіс-К", у свою чергу, не заперечує проти згаданого переходу прав і обов’язків від ТОВ "ВК Унгвар" до Відповідача - ТОВ "Квіза-Трейд", що розуміється як згода Позивача - ТОВ "Оптіс-К".

Згідно п. 1.2. Угоду про заміну сторони від 01.12.2008р., передача прав і обов’язків на підставі даної Угоди не тягне для сторін будь-яких змін та/або доповнень до умов Договору поставки № 4600018256 від 03.01.2008р.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 52786,62 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).

В зв’язку з тим, що Відповідач не виконав зобов’язання щодо оплати поставленого товару, Позивач звертався до Відповідача з відповідними претензіями.

В порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 3430,12 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача склала 49363,52 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України: Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 49363,52 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов’язання, сплата якої передбачено п. 6.1. Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним в позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 6422,03 грн. інфляційних нарахувань, 1799,65 грн. три проценти річних від простроченої суми та 2701,03 грн. пені.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорено ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 49363,52 грн. основного боргу, 6422,03 грн. інфляційних нарахувань, 1799,65 грн. три проценти річних та 2701,03 грн. пені визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 602,86 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 520, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57, код ЄДРПОУ 30437110), з будь-яких рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" (88000, м. Ужгород, вул. Гвардійська, буд. 26, код ЄДРПОУ 33985559, р/р 26000001311109 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) 49363 (сорок дев’ять тисяч триста шістдесят три) грн. 52 коп. - основного боргу, 1799 (одна тисяча сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 65 коп. - 3% річних, 6422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 03 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, 2701 (дві тисячі сімсот одна) грн. 03 коп. пені, 602 (шістсот дві) грн. 86 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіс-К" в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд".