СУТЬ СПОРУ : 12.10.2009 р. за вх. № 7838 Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "СТАТУС" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Україна" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення солідарно з останніх 124454,72 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2009 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було залучено ОСОБА_3

Позивач на позовних вимогах наполягає, 02.11.2009 р. за вх. № 28108, 29.09.2010 р. за вх. № 25891 та 08.10.2010 р. за вх. № 26883 надав пояснення у справі та просить суд залучити до участі у справі замість Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" та на підставі ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1190, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Україна" та Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 124 454,72 грн., які зазнала ПрАТ "СК "Статус".

Відповідач (ТОВ "Автотранс-Україна") проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позов від 02.11.2009 р. за вх. № 28109, поясненнях від 16.11.2009 р. за вх. № 29611 та від 07.10.2010 р. за вх. № 26730.

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) 02.11.2009 р. за вх. № 28117 звернувся із заявою про припинення провадження у справі, а 02.12.2009 р. із заявою про зупинення провадження у справі.

02.12.2009 р. за вх. № 31352 третя особа надала пояснення у справі.

Ухвалою від 02.12.2009 р. провадження у справі було зупинено до розгляду справи № 25/145-09-5551.

Ухвалою від 20.09.2010 р. провадження у справі було поновлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

21.01.2008 р. о 11 год. 30 хв. у м. Одеса, пр-т Шевченка, зі сторони Шампанського провулку, сталося зіткнення автомобілів: "Меrcedes 609", д/н НОМЕР_1 що є власністю Відповідача-2 та знаходився у володінні Відповідача-1, під керуванням водія ОСОБА_3 (який керував даним ТЗ на підставі подорожнього листа №094419, маршрут №137) та автомобіля Rover", д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під керуванням водія ОСОБА_4 (на підставі довіреності).

Позивач зазначає, що з приводу ДТП на водія ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення Правил дорожнього руху України, а саме п.п. 2.3 "б", 12.3, 13.1, що спричинило пошкодження автомобіля "Range Rover", д/н НОМЕР_2. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2008 р. по адміністративній справі № 3-33022/08, водія ОСОБА_3 визнано винним у вчинені порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Позивач також вказує, що автомобіль. e Rover", д/н НОМЕР_2, що отримав пошкодження в результаті ДТП 21.01.2008р., застрахований громадянином ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності від 27.11.2006 р., в ЗАТ "Страхова компанія "Статус", у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту НТ № 000516 від 26.02.2007 р. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 86 від 11.02.2008 р. відновлювальний ремонт автомобіля марки Rover", д/н НОМЕР_2, складає: 153762,48 грн.

Позивач стверджує, що у зв'язку зі страховим випадком, на підставі страхового акту № 3055-У.Р від 15.09.2008 р. виплатив страхове відшкодування в сумі 148934,72 грн., що на його думку підтверджується платіжними дорученнями № 1008, 921, 876, 1067. Витрати на проведення автотоварознавчого дослідження склали 510,00 грн., які згідно платіжного доручення № 336 від 20.02.2008р. були сплачені ВАТ "Одеса-Авто" та також підлягають відшкодуванню страховику.

Посилаючись на ст. 1191 ЦК України, Позивач зазначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування. Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач зазначає, що цивільна відповідальність ТОВ "Автотранс-Україна" та водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ЗАТ "Міська страхова компанія" за полісом ВА/4743467 І-типу. Тому 14.05.2009 р. ЗАТ "СК "Статус" звернулося до ЗАТ "Міська страхова компанія" із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 24990,00 грн., яке було виплачено останньою у повному обсязі.

Посилаючись на ст. 1194 ЦК України Позивач зазначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ВА/4743467 ліміт відповідальності складає 24 990 грн., фактичні витрати, що пов'язані з даним страховим випадком та підлягають відшкодуванню Відповідачами на думку останнього складають 124 454,72 грн.

Позивач вказує, що 29.07.2009 р. звернувся до ТОВ "Автотранс-Україна" з вимогою відшкодувати шкоду в порядку регресу, в задоволені якої останнім було відмовлено. На регресну вимогу до Ф.О.П. ОСОБА_1 за №1037 від 21.09.2009 р. відповіді не надходило.

Позивач зазначив, що ТОВ "Автотранс-Україна" було відмовило у задоволенні регресної вимоги з тих підстав, що 01.11.2007 р. між ним та Ф.О.П. ОСОБА_1 був укладений договір № 34 про умови використання автобусного маршруту та згідно п.2.1.13 та 4.3 якого Ф.О.П. ОСОБА_1 самостійно несе відповідальність за шкоду, завдану ним третім особам. Позивач з позицією ТОВ "Автотранс-Україна" не згоден та вважає її незаконною.

З урахуванням вищевикладеного, Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідачів суму завданих збитків у розмірі 124 454,72 грн.

В поясненнях від 02.11.2009 р. за вх. № 28108 Позивач додатково пояснив, що згідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Норма статті 1190 ЦК України, згідно з якою особи, які спільними діями або бездіяльністю завдали шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, на думку Позивача, застосовується і до відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки.

Відповідач (ТОВ "Автотранс-Україна") у відзиві на позов від 02.11.2009 р. за вх. № 28109 проти позовних вимог заперечує та зазначає, що є перевізником і на підставі відповідної ліцензії АВ № 322012 надає послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Для організації здійснення перевезень на автобусному маршруті ТОВ "Автотранс-Україна", крім власних спеціалістів (працівників) та транспортних засобів, додатково, на підставі господарських договорів, залучало фахівців відповідної кваліфікації із транспортними засобами. Правовідносини між залученими фахівцями (не працівниками ТОВ "Автотранс-Україна") та ТОВ "Автотранс-Україна" були врегульовані умовами укладених господарських договорів.

Відповідач-1 вказує, що 01.11.2007 р. ТОВ "Автотранс-Україна" та Ф.О.П. ОСОБА_1 було укладено Договір № 34 про умови використання автобусного маршруту, відповідно до умов якого Ф.О.П. ОСОБА_1 зобов'язався експлуатувати транспортний засіб у належному технічному стані відповідно розкладу руху з додержанням схеми руху по маршруту, Правил дорожнього руху (1306-2001-п) і вимог Міністерства транспорту України по забезпеченню безпечного перевезення пасажирів (п.п.2.1.1.-2.1.2., 2.1.4. Договору). При виконанні умов Договору № 34 від 01.11.2007 р. ОСОБА_1 використовував власний автомобіль "Меrcedes 609", д/н НОМЕР_1 належний йому згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС № 665654.

Відповідач-1 зазначає, що згідно п.2.1.13 та п.4.3 Договору № 34 від 01.11.2007 р. Ф.О.П. ОСОБА_1 самостійно несе відповідальність за шкоду, завдану ним третім особам. Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, але ані власник автомобіля "Меrcedes 609", д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_1, ані його водій ОСОБА_3. у трудових відносинах з ТОВ "Автотранс-Україна" ніколи не перебували і не перебувають.

З урахуванням зазначеного Відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог заявлених до ТОВ "Автотранс-Україна".

Відповідач-2 (Ф.О.П. ОСОБА_1) проти позовних вимог заперечує, 02.11.2009 р. за вх. № 28117 надав заяву про припинення провадження у справі в якій зазначає, що питання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, врегульовані положеннями ст. 1187 ЦК України у відповідності до яких під "джерелом підвищеної небезпеки" чинне законодавством України визначає діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Відповідач-2 зазначає, що за юридичною ознакою "володільцем джерела підвищеної небезпеки" визнається тільки та особа, яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної небезпеки (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо). Згідно з матеріальною ознакою "володільцем джерела підвищеної небезпеки" визнається та особа, яка одночасно з наявністю у неї одного з вищеперелічених прав, також фактично використовує, зберігає або утримує джерело підвищеної небезпеки.

На момент виникнення ДТП, що сталася 21.01.2008 р. володільцем джерела підвищеної небезпеки, як за юридичною, так і за матеріальною ознаками (на підставі тимчасового реєстраційного талону ВІА №218174 від 19.05.2006 р.), на думку Відповідача-2 виступало ТОВ "Автотранс-Україна".

Також Відповідач-2 зазначає, що за загальними принципами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, запровадженими існуючою судовою практикою у постанові Пленуму ВСУ від 27.03.1992 р. № 6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди", якщо власник передає транспортний засіб іншій особі без належного правового оформлення, то суб'єктом відповідальності є власник транспортного засобу. Якщо ж особа користувалась (керувала) транспортним засобом по довіреності або на іншій правовій підставі, то саме на неї покладається обов'язок відшкодування за завдану шкоду, а не на власника. З урахуванням зазначеного, незважаючи на те, що автомобіль марки "Меrcedes 609", д/н НОМЕР_1 належить Ф.О.П ОСОБА_1 на праві власності, Відповідач-2 вважає, що сама по собі ця обставина, з урахуванням положень п. 15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388 (1388-98-п) , не робить його суб'єктом юридичної відповідальності у розумінні ч.2 ст. 1187 ЦК України.

Відповідач-2 наполягає на тому, що відповідальність у даному випадку повинні нести ТОВ "Автотранс - Україна" та гр. ОСОБА_3 під керуванням якого перебував автомобіль марки " Меrcedes 609", д/н НОМЕР_1.

Відповідач-1 16.11.2009 р. за вх. № 29611 надав пояснення в яких зазначив, що отримання ним тимчасового реєстраційного посвідчення на й автомобіль не позбавляло Ф.О.П. ОСОБА_1 права у будь-який час експлуатувати свій автомобіль і не може свідчити про передачу автомобіля "Меrcedes 609", д/н НОМЕР_1 у виключне користування ТОВ "Автотранс-Україна" і про володіння ТОВ "Автотранс-Україна" цим автомобілем. На думку Відповідача-1 підтвердженням передачі автомобіля у користування може бути лише письмовий договір оренди з відповідним актом прийому-передачі автомобіля, але в період дії Договору № 34 від 01.11.2007 р. договір оренди автомобіля не укладався і акти прийому-передачі не оформлялись.

Відповідач-1 наполягає на тому, що зобов'язання за цим Договором Ф.О.П. ОСОБА_1 виконував як особисто, так і із залученням своїх працівників, зокрема водіїв ОСОБА_3 та Білого В.В., оплату роботи яких здійснював виключно Ф.О.П. ОСОБА_1 В період дії договору № 34 від 01.11.2007 р. і експлуатації автомобіля "Mercedes 609", д/н НОМЕР_1 Ф.О.П. ОСОБА_1 самостійно отримував і розпоряджався всією виручкою, що надходила від пасажирів в якості оплати за проїзд, самостійно забезпечував пальним зазначений транспортний засіб. ТОВ "Автотранс-Україна" в свою чергу за умовами зазначеного Договору здійснювало предрейсове медичне обстеження та контроль технічного стану транспортного засобу (п.2.2.5.). за бажанням Ф.О.П. ОСОБА_1 забезпечувало місце стоянки транспортного засобу (п.2.2.6.), а також забезпечувало Ф.О.П. ОСОБА_1 (його працівників) необхідною документацією, в тому числі дорожніми листами (п.2.2.3.).

Відповідач-1 вказує, що дорожні листи за будь-яких обставин не є доказами правомірного або неправомірного володіння ТОВ "Автотранс-Україна" джерелом підвищеної небезпеки, оскільки дорожні листи не є а ні договором, на підставі якого виникають права і обов'язки його сторін, а ні встановленою законом підставою виникнення права володіння, а ні підтвердженням фактичного тримання транспортного засобу у себе. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", дорожній лист є документом для визначення та обліку роботи транспортного засобу. За надані послуги Ф.О.П. ОСОБА_1 щомісячно сплачував ТОВ "Автотранс-Україна" 600 грн.

Відповідач-1 також зазначив, що ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На виконання зазначених вимог законодавства для можливості експлуатації належного йому автомобіля Ф.О.П. ОСОБА_1 19.09.2007 р. застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану цим автомобілем в ЗАТ "Міська страхова компанія" за полісом № ВА/4740897 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідач-1 наполягає на тому, що на момент ДТП, експлуатацію автомобіля згідно Договору № 34 від 01.11.2007 р. здійснював Ф.О.П. ОСОБА_1, а безпосередньо керував автомобілем водій ОСОБА_3 Ф.О.П. ОСОБА_1, як особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за полісом № В А/4740897 від 19.09.2007 р., 22.01.2008 р. звернувся до ЗАТ "Міська страхова компанія" із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.

З урахуванням зазначеного Відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог заявлених до ТОВ "Автотранс-Україна".

02.12.2009 р. за вх. № 31352 третя особа надала пояснення по суті спору в яких зазначила, що восени 2005 р. він звернувся до Ф.О.П. ОСОБА_1 з проханням про працевлаштування. Останній відвіз його в ТОВ "Автотрансервіс" де в нього були перевірині необхідні документи на предмет відповідності для водія даної категорії, проведено співбесіду, інструктаж з техники безпеки. Письмових заяв про прийняття на роботу до Ф.О.П. ОСОБА_1 та ТОВ "Автотрансервіс" він не писав.

Третя особа вказує, що йому був виданий технічний талон на транспортний засіб. Кожного дня, виходячи на працю, проходив медичний огляд та отримував дорожній лист в ТОВ "Автотранссервіс", автобус зберігався в автопарку "Автотрансервіс". 21.01.2008 р. перебуваючи на маршруті № 137 здійснив зіткнення з автомобілем "Ренж Ровер". Ремонт автобусу за кермом якого знаходився, виконав за власний рахунок, про що є розписка Ф.О.П ОСОБА_1 про відсутність будь яких претензій до мене у зв'язку з ДТП.

02.12.2009 р. за вх. № 31294 Відповідач-2 надав клопотання про зупинення провадження у справі в якому останній зазначив, що ТОВ "Автотранс-Україна" на час підписання договору про використання автобусного маршруту № 34 від 01.11.2007 р. фактично було нав'язано ФОП ОСОБА_1 умови п. 4.3 Договору відповідно до яких: "Підприємець" або особа, яка управляє транспортним засобом, самостійно несе повну відповідальність за заподіяну ними третім особам шкоду". З урахуванням зазначеного, ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору про використання автобусного маршруту №34 від 01.11.2007р., укладеного з ТОВ "Автотранс - Україна", в частині умов п. 4.3 цього договору, що суперечать цивільному законодавству України.

Ухвалою від 02.12.2009 р. провадження у справі було зупинено до розгляду справи № 25/145-09-5551.

Ухвалою від 20.09.2010 р. провадження у справі було поновлено.

29.09.2010 р. за вх. № 25891 та 08.10.2010 р. за вх. № 26883 Позивач надав пояснення у справі в яких просить суд залучити до участі у справі замість Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" та на підставі ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1190, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Україна" та Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 124 454,72 грн., які зазнала ПрАТ "СК "Статус".

В наданих 07.10.2010 р. за вх. № 26730 додаткових поясненнях Відповідач–1 додатково зазначив, з урахуванням того, що транспортний засіб - автомобіль "Mercedes 609", д/н НОМЕР_1 який був учасником ДТП 21.01.2008 р. по пр-ту Шевченка в м. Одесі, ніколи не належав і не належить ТОВ "Автотранс-Україна", ані водій цього транспортного засобу ані його власник у трудових відносинах з ТОВ "Автотранс-Україна" ніколи не перебували і не перебувають, правові підстави для солідарної сплати ТОВ "Автотранс-Україна" на користь ПАТ "Страхова компанія "Статус" суми збитків, завданих ДТП 21.01.2008р., відсутні.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1187 ЦК України встановлено порядок та підстави відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки є спеціальним деліктом, враховуючи особливості механізму завдання шкоди, а також умов виникнення деліктного зобов'язання.

Суб'єктом відповідальності за статтею 1187 ЦК України є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених в законі.

Відповідно до ст.ст. 1188, 1190 ЦК України, на які посилається Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Вищезазначені статті, зокрема, визначають особливості відповідальності осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди. Такі особи несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

Відповідальність осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, базується на загальних положеннях ст. 543 ЦК України.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Відповідачем-1 (ТОВ "Автотранс-Україна") та Відповідачем-2 (Ф.О.П. ОСОБА_1) було укладено Договір № 34 про умови використання автобусного маршруту, відповідно до умов якого останній зобов'язався експлуатувати транспортний засіб у належному технічному стані відповідно розкладу руху з додержанням схеми руху по маршруту, Правил дорожнього руху (1306-2001-п) і вимог Міністерства транспорту України по забезпеченню безпечного перевезення пасажирів (п.п.2.1.1.,2.1.2., 2.1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1.13, п. 4.3 Договору № 34 від 01.11.2007 р. Відповідач-2 (Ф.О.П. ОСОБА_1) самостійно несе відповідальність за шкоду, завдану ним третім особам.

Також з наявних матеріалів справи вбачається, що при виконанні Договору № 34 від 01.11.2007 р. Відповідач-2 використовував власний автомобіль "Mercedes 609", д/н НОМЕР_1 який належить йому у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС № 665654.

Більш того, згідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

рішенням господарського суду Одеській області від 12.02.2010 р. у справі № 25/145-09-5551 було встановлено що Підприємець (Ф.О.П. ОСОБА_1) несе особисту відповідальність за виконання умов договору. Підприємець або особа, яка керує транспортним засобом, самостійно несе повну відповідальність за спричинену ними третім особам шкоду. Згідно виданого 15.12.04 р. Роздільнянським МРЕВ ДАІ ГУ УМВУ України в Одеській області свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ОІС № 665654 ОСОБА_1 є власником автомобіля Марки "Mercedes 609", д/н НОМЕР_1. Тимчасовий талон не є тим документом який засвідчує наявність у особи, згідно п.1 ст. 317 ЦК України, права власності на транспортний засіб, оскільки даною нормою визначається, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном, тоді як тимчасовий реєстраційний талон свідчить лише про наявність у особи право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 р. у справы № 25/145-09-5551 встановлено, що водій вищевказаного автомобіля (громадянин ОСОБА_3.), який був визнаний винним у скоєнні ДТП постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2008р., не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Автотранс-Україна", а тому відсутні підстави для покладення на товариство відповідальності на підставі ч.1 ст. 1172 ЦК України.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд не вбачає підстав для солідарної відповідальності ТОВ "Автотранс-Україна" з Ф.О.П. ОСОБА_1

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК України визначає збільшення чи зменшення розміру позовних вимог зміну підстави або предмета позову до початку розгляду судом справи по суті шляхом подання письмової заяви виключно як право, а не обов’язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

З урахуванням того, що Позивачем були заявлені позовні вимоги саме про "стягнення солідарно з Відповідачів суми завданих збитків у розмірі 124 454,72 грн.", такі позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Позивача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

З п.1.4. Статуту Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" вбачається, що товариство є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Моноліт", припиненого шляхом перетворення у Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус", надалі перейменованого у Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус".