Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого: Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., Терлецького О. О., при секретарі судового засідання Журіній О. О., за участю представників: від Закритого акціонерного товариства "Дарницький шовковий комбінат "Дарна" - гр. Р., розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Дарницький шовковий комбінат "Дарна" (далі - ЗАТ "Дарницький шовковий комбінат "Дарна") до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, за скаргою ДПІ у Деснянському районі м. Києва про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2006 року, встановила:

У липні 2005 року ЗАТ "Дарницький шовковий комбінат "Дарна" звернулось в суд з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення N 0003342301/0 від 7 липня 2005 року в частині визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій зі сплати земельного податку. В обґрунтування позову товариство посилалось на те, що ДПІ в порушення вимог статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були нараховані штрафні санкції в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвалених рішень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22 серпня 2005 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При вирішенні спору суд виходив з того, що податкові зобов'язання, які виникли в результаті господарської діяльності у період після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, повинні бути сплачені відповідно до податкового законодавства у встановлені строки. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нарахування відповідачем штрафних санкцій у зв'язку із заниженням позивачем сум податкових зобов'язань по сплаті земельного податку не суперечить положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

Зазначене судове рішення мотивоване тим, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань по сплаті земельного податку податковою інспекцією було здійснено неправомірно, оскільки податкові зобов'язання по сплаті податку виникли у позивача у період дії мораторію.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 травня 2006 року погодився з висновками суду попередньої інстанції про те, що по податкових зобов'язаннях, які виникли в період дії мораторію, штрафні санкції за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

У скарзі ДПІ у Деснянському районі м. Києва про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами зроблено посилання на порушення судом норм матеріального права, неоднакове застосування статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та наведено постанову суду касаційної інстанції, в якій інакше застосовано дану норму права.

Так, при вирішенні аналогічної справи суд дійшов висновку про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Скарга Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлені вимоги, ухвалене за результатами планової документальної перевірки дотримання ЗАТ "Дарницький шовковий комбінат "Дарна" вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2002 року по 31 березня 2005 року, та валютного законодавства за період з 3 жовтня 2000 року по 31 березня 2005 року.

У грудні 1997 року відносно ЗАТ "Дарницький шовковий комбінат "Дарна" порушено провадження у справі про банкрутство. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 січня 2001 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

На підставі наведених норм суди дійшли висновку про те, що по податкових зобов'язаннях, які виникли в період дії мораторію, штрафні санкції за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

З обґрунтованістю таких висновків не можна погодитися.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань по сплаті земельного податку настав у позивача після 17 січня 2001 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

З огляду на наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України, постанова суду апеляційної інстанції, якими позовні вимоги задоволені, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату суми податкового зобов'язання з земельного податку, яке виникло в період дії мораторію, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасоване.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2006 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 22 серпня 2005 року залишити без змін.