Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" (надалі –"Компанія") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (надалі –ТОВ "Метро") про стягнення 121 431,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки товарів та надання послуг №23005 від 01.01.2009 р. позивач поставив товар, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 121 431,25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.10.2010 р.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 719 935,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 20.10.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, вказує на наявність гарантійних листів позивача щодо погашення заборгованості ТОВ "Роза-Стиль" перед відповідачем, а також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із необхідністю ознайомитися із матеріалами справи.

Судом в задоволенні клопотання відмовлено з огляду на наступне:

По-перше, із заяви про збільшення позовних вимог від 07.10.2010 р. вбачається, що її копія була надіслана відповідачу поштою 08.10.2010 р. (касовий чек №3791 від 08.10.2010 р.

По-друге, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р., яка отримана відповідачем 14.10.2010 р. (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №11805993 від 12.10.2010 р.) задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи, зобов’язано відповідача надати суду заперечення на позовну заяву з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Наведене свідчить про завчасну обізнаність відповідача щодо існування заяви про збільшення позовних вимог та наявність достатнього часу для реалізації відповідачем свого права згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та ознайомлення з матеріалами справи у визначеному порядку.

По-третє, представником відповідача в судовому засіданні надано відзив на позов, в якому викладено його правова позиція щодо суті спору, яка не ставиться в залежність від ціни позову, та акт перевірки розрахунків, який складений відповідачем, але не підписаний сторонами, згідно якого заборгованість відповідача визначена у більшому розмірі ніж заявлено позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення судом правової позиції відповідача та наявністю в матеріалах справи достатніх доказів для її розгляду по суті, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та подальшого відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

01.01.2009 р. та 01.01.2010 р. між ТОВ "МГБ Метро Груп Байінг Україна", що діє від імені ТОВ "Метро" на підставі договору про надання послуг із закупівельної діяльності №858-MGB-08 від 05.05.2009 р. (покупець), та Компанією (постачальник) було укладено договори поставки товарів та надання послуг №23005 (надалі –"Договори").

Відповідно до п. 1.1 Догорів постачальник зобов’язується постачати покупцю товари, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати ці товари на умовах даних договорів.

Згідно із п. 2.8 Договорів право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено вивантаженими на приймальну платформу торгового центру, і сторони підписали транспорту накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Пунктом 3.2 Договорів передбачено, що покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 10 цих договорів протягом терміну платежу, зазначеного у п.п. 1.1 додатків №7.

Положеннями ч. 1 п. 1.1 Додатку №7 до Договору від 01.01.2009 р. встановлено, що покупець оплачує товари протягом 78 днів (79 днів в редакції від 01.01.2010 р.) з дня отримання товарів у торговельному центрі покупців за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні за адресою покупця, яка вказана в додатках №1 до договорів, протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки.

На виконання умов Договорів протягом їх дії позивач поставляв товари, а відповідач приймав та оплачував їх.

31.07.2010 р. сторонами складено та підписано акт перевірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача по оплаті поставленого згідно Договорів товару становить 1 015 749,60 грн.

Відповідно до наданого представником відповідача в судовому засіданні складеного ним акту перевірки розрахунків, який не підписаний сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем становить 804 969,86 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 719 935,62 грн.

Договори є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (товарні накладні, акти перевірки розрахунків, податкові накладні) підтверджується факт поставки позивачем товару за Договорами, його прийняття, часткова оплата відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 719 935,62 грн.

При цьому, представником відповідача в судовому засіданні надано не підписаний сторонами акт перевірки розрахунків, відповідно до якого за обліком відповідача його заборгованість перед позивачем становить 804 969,86 грн.

Товарні накладні, податкові накладні та акт перевірки розрахунків від 31.07.2010 р. підписані повноважними представниками та скріплені штампами відповідача, а будь-яких заперечень щодо їх укладення відповідачем не надано.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи ч. 1 п. 1.1 Додатків №7 до Договорів, грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого за Договором товару на момент розгляду справи настало.

Твердження відповідача про те, що між сторонами існує лише один договір поставки товарів та надання послуг №23005, який укладено 01.01.2010 р., а договору поставки товарів та надання послуг №23005, укладеного 01.01.2009 р., не існує, спростовується матеріалами справи, оскільки товарні накладні на поставку товару, яка здійснювалася протягом 2009 року, та які підписані повноважним представником та скріплені штампом відповідача містять посилання на Договір від 01.01.2009 р., його копія міститься в матеріалах справи, а судом оглянуто оригінал в судовому засіданні. Крім того, в акті перевірки розрахунків, наданим представником відповідача в судовому засіданні, визначені такі товарні накладні, як підстава поставки товару.

Посилання відповідача на гарантійні листи позивача, в яких останній гарантував погашення заборгованості ТОВ "Роза-стиль" за договором №20024 від 01.01.2009 р., яку присуджено до стягнення на користь відповідача рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. у справі №48/182, що, на його думку, є підставою для затримки оплати заборгованості за поставлений згідно Договорів товар, судом відхиляється з огляду на наступне.

По-перше, надані відповідачем гарантійні листи позивача не є гарантією в значенні ст. 546 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не є банком, фінансовою установою чи страховою організацією (гарантом).

По-друге, рішення господарського суду міста Києва у справі №48/182 прийнято 28.04.2010 р. та набрало законної сили 11.05.2010 р., перебуває на стадії примусового виконання, а згідно чинного законодавства України заміна боржника на даній стадії не допускається, не інакше як в порядку, передбаченому ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

По-третє, твердження відповідача про виникнення у Компанії зобов’язання погасити заборгованість ТОВ "Роза-стиль" не є безумовною обставиною, яка свідчить про припинення зобов’язання ТОВ "Метро" оплатити заборгованість перед позивачем за Договорами, оскільки відповідачем будь-яких дії визначених Главою 50 Цивільного кодексу України (435-15) , в т.ч. ст. 601 вказаного кодексу не вчинено.

По-четверте, доказів того, що Компанія є правонаступником ТОВ "Роза-стиль" відповідачем не надано, а з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Роза-стиль" та Компанія є дві окремі юридичні особи.

ТОВ "Метро" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, відповідачем не доведено відсутності зобов’язання по сплаті заборгованості перед позивачем за Договорами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача спірного грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 719 935,62 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги Компанії про стягнення з ТОВ "Метро" заборгованості у розмірі 719 935,62 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, просп. П.Григоренка, 43; ідентифікаційний код 32049199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Пайова, 24; ідентифікаційний код 35752453) заборгованість у розмірі 719 935 (сімсот дев’ятнадцять дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 62 коп., державне мито у розмірі 7 199 (сім тисяч сто дев’яносто дев'ять) грн. 36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення –25.10.2010 р.