За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда"

До Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд"

Про стягнення 20 398 459,64 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача Срібняк В.С. - представник

від відповідача Завгородня С.А. –представник

рішення прийнято у судовому засіданні 18.10.2010р. оскільки 19.07.2010р., 31.08.2010р., 07.09.2010р, 09.09.2010р., 11.10.2010р. оголошувалась перерва в судовому засіданні у порядку передбаченому ч. 3 ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-господарський центр "Піраміда" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Укратоменергобуд" 20 398 459,64 грн. заборгованості та про розірвання договору № 07-08/СП від 18.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2010р. порушено провадження у справі №44/407 та призначено розгляд справи на 19.07.2010р.

19.07.2010р. оголошено перерву в судовому засіданні до 31.08.2010р.

У судовому засіданні 31.08.2010р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову.

31.08.2010р. оголошено перерву в судовому засіданні до 07.09.2010р.

07.09.2010р. представник позивача подав в судовому засіданні НАДАВ письмові пояснення, якими заперечував доводи відповідача, наведені у відзиві.

07.09.2010р. оголошено перерву в судовому засіданні до 09.09.2010р.

09.09.2010р. оголошено перерву в судовому засіданні до 11.10.2010р.

У судовому засіданні 11.10.201р. представник відповідача подав письмові заперечення на доводи позивача.

11.10.2010р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.10.2010р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в обсязі та з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

18.04.2008р. між сторонами був укладений Договір субпідряду № 07-08/СП (далі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) відповідач доручає, а позивач зобов’язаний на свій ризик власними та залученими силами виконати роботи і придбати ЗІП і комплектуючі для створення оперативного резерву згідно з переліком робіт із створення оперативного резерву електрообладнання для роботи турбогенераторів електроблоків АЕС ДП НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до п. 2.1. договору договірна ціна є динамічною, але не більше за 169 827 079, 20 грн.

У квітні 2010 року сторони вирішили внести зміни до договору. У зв’язку з тим, що Додаткова угода № 1 не була підписана сторонами, відповідач склав та надіслав на адресу відповідача Додаткову угоду № 2, яка була підписана та засвідчена печатками сторін.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що дана угода є неукладеною, судом до уваги не беруться з наступних підстав:

Аргументація відповідача щодо неукладеності Додаткової угоди № 2 базується на тому, що сторони не дійшли в належні формі згоди щодо такої істотної умови договору, як ціна договору.

Пунктом 2. Додаткової угоди № 2 вказує, що договірна ціна робіт передбачених цим договором є динамічною і орієнтовно складає 236 237 368, 60 грн.

Дане положення свідчить, що сторони дійшли згоди щодо ціни договору, а отже, Додаткова угода № 2 є укладеною.

Проте, згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як свідчать надані сторонами докази, підписана позивачем Додаткова угода № 2 надійшла до відповідача 22.04.2010р., що і є датою укладення Додаткової угоди № 2.

На виконання умов договору позивач виконав роботи та придбав товарно-матеріальні цінності, які передав відповідачеві на загальну суму 130 248 611, 09 грн., що підтверджується підписаними сторонами

актом приймання виконаних робіт №1 за квітень 2008 року на суму 783 014, 40 грн.

актом приймання виконаних робіт №2 за жовтень 2008 року на суму 49 021 460, 75 грн.

актом приймання виконаних робіт №3 за грудень 2008 року на суму 789 846, 49 грн.

актом приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 13.02.2009р. на суму 6 372 811,32 грн.

актом приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 05.03.2009р. на суму 9 806 694,00 грн.

актом приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 19.04.2010р. на суму 63 474 784,13 грн.

Відповідач здійснив оплату за договором в сумі 109 850 151, 45 грн. (копії платіжних доручень в матеріалах справи, оригінали досліджені в судовому засіданні).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 20 398 459,64 грн. за актом приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 19.04.2010р.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Параграф 3 договору врегульовує порядок розрахунків між сторонами.

Згідно п. 3.5. договору розрахунки за виконані роботи здійснюється на підставі оформлених актів виконаних робіт форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 протягом 30 банківських днів з моменту їх підписання відповідачем.

Параграф 5 договору врегульовує порядок виконання, здавання та приймання робіт, поставки запчастин та матеріалів.

Відповідно до п. 5.9. договору приймання виконаних позивачем робіт з урахуванням поставлених в межах виконання цих робіт товарно-матеріальних цінностей оформлюється виключно двохстороннім актом виконаних робіт з обов’язковим зазначенням суми авансу, що погашається та суми остаточного розрахунку, що підлягає оплаті за виконаний етап робіт.

Згідно п. 5.11. договору разом з актом виконаних робіт позивач надає копії документів, що підтверджують номенклатуру і вартість матеріально-технічних ресурсів, що використані в межах виконання робіт.

Пунктом 5.12. договору встановлює, що запчастини та матеріали, що не використовуються в межах виконання робіт, приймається за місцем зберігання на ВП АЕС. Акт приймання передачі товарно-матеріальних цінностей підписується з боку позивача та відповідача.

Таким чином, договором в редакції від 18.04.2008р. встановлено, що товарно-матеріальні цінності затрачені позивачем в процесі виконання договору приймаються відповідачем шляхом включення їх до акту виконаних робіт.

Як випливає з положень п. 3.5. договору, тільки такий акт в сукупності з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 є підставною для розрахунку за договором.

Позивач не подав до суду жодних доказів існування вказаних документів, щодо товарно-матеріальних цінностей, переданих відповідачеві за актом приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів від 19.04.2010р. на суму 63 474 784,13 грн.

Відповідно до ч.1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, договором сторін встановлений строк оплати виконаних за договором робіт, що становить 30 (тридцять) банківський днів з моменту підписання відповідачем актів виконаних робіт форми КБ-2 та надання позивачем довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

Отже, обов’язок відповідача оплатити роботи та товарно-матеріальні цінності обумовлений обов’язком позивача надати йому пакет документів, передбачених договором: акти виконаних робіт форми КБ-2, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та копії документів, що підтверджують номенклатуру і вартість матеріально-технічних ресурсі, що використані в межах виконання робіт.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів надання відповідачеві вказаних документів, строк виконання відповідачем свого обов’язку оплати за договором не настав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20 398 459,64 грн. заборгованості необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору № 07-08/СП від 18.04.2008р., то згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.6. договору розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки, як зазначено вище, судом встановлено, що з боку відповідача не мало місця істотне порушення умов договору, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 526, 529, 530, 613, 626, 651, 837, 838 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.