Прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2940,05 грн. шкоди, заподіяної нецільовим використанням земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на землях сільськогосподарського призначення Нахімовського району в СТ "Голландия"розташована земельна ділянка № 46-3, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно отриманого Акту серії КМ № 152035 від 24.03.2005 з цільовим призначенням земельної ділянки –для ведення садівництва. Прокурор в обґрунтування позову посилається на той факт, що ОСОБА_1 на земельній ділянці, призначеній для садівництва, здійснює підприємницьку діяльність, що є порушенням вимог статей 96, 211 Земельного кодексу України. Керуючись Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 (963-2007-п) , прокурором було розраховано розмір шкоди, спричиненого відповідачем –2940,05 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.08.2010 порушено провадження у справі № 5020-4/145.

Відповідач у судовому засіданні 14.10.2010 з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов, в якому зазначив, що земельна ділянка, яка на думку прокурора відноситься до земель сільськогосподарського призначення, фактично до вказаної категорії не відноситься. Відповідач посилається на рішення Севастопольської міської ради № 394 від 04.07.2006 згідно з яким спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, у зв’язку з чим, вимоги земельного законодавства не порушуються.

У судові засідання 07.09. та 14.10.2010 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, заявив клопотання про розгляд справи у відсутність його представника, а також заявив про підтримку поданого прокурором позову (а.с.30).

Прокурор та третя особа у судове засідання 14.10.2010 не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином.

Приймаючи до уваги той факт, що явка прокурора та третьої особи у судове засідання обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи повною мірою характеризують стан правовідносин, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність прокурора та Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів.

Відповідачу у судових засіданнях роз’яснювались його процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

20.01.2010 Державним інспектором по контролю за використанням і охороною земель в м.Севастополі Івановим О.М. було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в Нахімовському районі по вул. Дм.Ульянова, 1. Причиною обстеження земельної ділянки з`явилось її нецільове використання (а.с.19).

В результаті перевірки було встановлено, що в СТ "Голландия"розташована земельна ділянка № 46-3, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно отриманого Акту серії КМ № 152035 від 24.03.2005 з цільовим призначенням земельної ділянки –для ведення садівництва. У відповідності з державним актом розмір земельної ділянки складає 0,0731 га. Фактично на зазначеній земельній ділянці побудовано капітальну будову (типу ангар) орієнтовною площею 0,035 га, в якому ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність по реалізації будівельних матеріалів.

У вказаному акті також йдеться посилання на відповідь ДПІ в Нахімовському районі м.Севастополя, якою підтверджується факт перебування ОСОБА_1 як суб’єкта підприємницької діяльності на обліку в ДПІ як платник податків. Факт ведення господарської діяльності (комерційної) підтверджується показаннями громадянки ОСОБА_3, яка 12.01.2010 придбала в магазині монтажну піну вартістю 37,00 грн.

Аналогічні обставини зафіксовані Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 58 від 20.01.2010 (а.с.15).

01.02.2010 Державною інспекцією по контролю за використанням і охороною земель в м.Севастополі СПД ОСОБА_1 було видано Припис № 000075, в якому було викладено зафіксовані Актом перевірки від 20.01.2010 обставини щодо порушення вимог земельного законодавства та приписано в 30-денний строк усунути виявлені порушення (а.с.13).

01.02.2010 Державною інспекцією по контролю за використанням і охороною земель в м.Севастополі було винесено постанову № 000068 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (а.с.12).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, вислухавши пояснення відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пункту "а"частини 1 статті 90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до частин 1-3 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельна ділянка № 46-3 розташована в межах СТ "Голландия"та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно отриманого Акту серії КМ № 152035 від 24.03.2005 з цільовим призначенням земельної ділянки –для ведення садівництва.

Судом встановлено, що пунктом 1 рішення ХІХ сесії Севастопольської міської ради ХХІV скликання від 13.12.2005 № 4114 "Про затвердження генерального плану міста Севастополя до 2015 року"було затверджено розроблений "НИПИ градостороительства"та "Крымниопроектом"генеральний план міста Севастополя до 2015 на планувальну територію загальною площею суши 86,4 тис. га.

04.06.2006 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 394 "Про категорії земель житлової та громадської забудови в межах міста Севастополя", зокрема, пунктом 1.3 якого віднесено до земель житлової та громадської забудови землі в межах міста Севастополя, які не відносяться згідно законодавства до інших категорій земель.

Згідно зі статтею 30 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

В даному випадку ані із змісту матеріалів перевірки Державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель в м.Севастополі, ані із змісту заявленого прокурором позову не вбачається того –на підставі яких первинних документів зроблено висновок про віднесення земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наявне в матеріалах справи викопіювання з генерального плану міста Севастополя, засвідченого ТОВ "Кримндопроект", з якого вбачається, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, відноситься до земель громадської та житлової забудови (а.с.32-33).

Крім того, із змісту довідки від 13.09.2010 Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації також вбачається, що земельна ділянка № 46-3 в СТ "Голландия"площею 0,0650 знаходиться в зоні малоповерхової забудови, в тому числі присадибної, що відповідає Генеральному плану міста.

Згідно зі статтею 90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладених вище обставин, суд дійшов до висновку про те, що прокурором у встановленому законом порядку не доведено факту віднесення спірної земельної ділянки на момент перевірки до земель сільськогосподарського призначення, та, як наслідок, не доведення факту порушення збоку відповідача вимог земельного законодавства шляхом використання ним земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказання лише в Акті серії КМ № 152035 від 24.03.2005, виданого ОСОБА_1, цільового призначенням земельної ділянки –для ведення садівництва, не може свідчити про те, що станом на момент проведення перевірки –20.01.2010 спірна земельна ділянка має те саме призначення.

Суд звертає увагу на той факт, що Акт серії КМ № 152035 видавався ОСОБА_1 24.03.2005, тобто до прийняття Севастопольською міською радою рішення № 4114 від 13.12.2005 про затвердження Генерального плану міста Севастополя. Тому, суд вважає, що станом на момент видачі Акту зазначене в ньому цільове використання земельної ділянки відповідало фактичному, однак станом на 20.01.2010 цільове використання, згідно з рішенням міської ради № 4114, є іншим –громадська та житлова забудова.

Із змісту представлених відповідачем документів суд вбачає збоку ОСОБА_1 дії, спрямовані на переоформлення Акту на право власності на земельну ділянку, зокрема, зміну вказаного в ньому цільового призначення на фактичне.

Наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом встановлено, що наявний у справі розрахунок розміру шкоди, розраховано із застосуванням формули розрахунку для земель саме житлової та громадської забудови, що, на думку суду, також суперечить доводам прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.