Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" про стягнення з відповідача на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суми неустойки у розмірі 2 176 635,36 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань по оздоблюванню квартир за договором купівлі-продажу від 22.05.2009р., на підставі чого за ствердженням позивача, у Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникло право вимагати стягнення з відповідача неустойки відповідно до пункту 13 вказаного договору.

Таким чином, вважаючи, що право позивача порушено Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД", позивач, посилаючись на норми чинного законодавства та умови договору купівлі-продажу від 22.05.2009р. просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2 176 635,36 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 серпня 2010 року позов Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує, вважає, що ним не були порушені умови договору, оскільки оздоблення квартир відповідачем виконане, що підтверджується актами виконаних робіт з липня 2009р. по вересень 2009р., а посилання позивача на те, що відповідачем не були направлені та підписані акти виконаних робіт, є неспроможними з огляду на те, що п. 3 спірного договору передбачено здійснення кінцевого розрахунку після проведення всього об’єму робіт на підставі підписаного сторонами акту приймання – передачі виконаних робіт, жодним пунктом договору не передбачено обов’язку саме відповідача, щодо складання та направлення позивачу актів виконаних робіт.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, телеграмою від 13.10.2010 р. просив суд розгляд справи відкласти на інший день.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання в зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 69 чинного Господарського процесуального кодексу України (1798-12) процесуальні строки розгляду справи судом обмежені двохмісячним строком, який обчислюється від дня одержання позовної заяви.

З урахуванням змін, внесених до статті 69 Господарського процесуального кодексу України Законом України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) , що набрав чинності 30 липня 2010 року, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні, що відбулося 04.10.2010 р., представником відповідача було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку його задовольнити та ухвалою від 04.10.2010 р. продовжив строк розгляду справи до 19 жовтня 2010р.

Оскільки процесуальний строк розгляду справи спливає 19.10.2010 р., а чинне законодавство України не надає суду права подальшого продовження строку розгляду спору, оскільки продовження строку розгляду справи можливе тільки один раз, у суду відсутня законна можливість відкладення розгляду справи.

Відповідачем було надано додаткові пояснення по справі, відповідно до яких він повідомив про те, що додані до матеріалів справи акти приймання виконаних підрядних робіт повністю підтверджують виконання оздоблення в квартирах №№ 10, 18, 21 і 22 по вул. Артема, 21, в м. Полтава. При цьому роботи з оздоблення були проведені у повної відповідності до підписаного між сторонами паспорту оздоблення.

Також відповідачем було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналів актів виконаних робіт.

Судом вказане клопотання було задоволено та вказані документи були залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

22.05.2009 року між відповідачем по справі ( Продавець ) та позивачем ( Покупець) був укладений договір купівлі – продажу.

Пунктом 1 вказаного договору на виконання попереднього договору від 16.10.2008 р. відповідач передає у власність, а позивач приймає у власність наступне майно:

- квартиру №10, загальною площею 69,9 кв. м., ( реєстраційний номер 27310832 ), розташовану на 5 – ому поверсі, вартістю 559 651,55 грн.;

- квартиру №18, загальною площею 77,7 кв. м., ( реєстраційний номер 27312088 ), розташовану на 7 – ому поверсі, вартістю 622 101,94 грн.;

- квартиру №21, загальною площею 78,1 кв. м., ( реєстраційний номер 27312284 ), розташовану на 8 – ому поверсі, вартістю 625 304,53 грн.;

- квартиру №22, загальною площею 69,8 кв. м., ( реєстраційний номер 27312509 ), розташовану на 9 – ому поверсі, вартістю 558 850,91 грн.;

Вказані квартири знаходяться в будинку №21, по вул.. Артема, в м. Полтава.

Відповідно до п. 3 вказаного договору продаж цей за домовленістю сторін на виконання умов попереднього договору вчинено за 2 365 908, 93 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 394 318,16 грн.

Оплата згідно цього договору здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору, актів прийому – передачі квартир та державної реєстрації цього договору ( державної реєстрації прав власності на квартири №№10, 18, 21, 22 ) шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі 1 565 990,43 грн.

У виконання вказаного, позивачем було представлено платіжні доручення №4324 від 03.06.2009 р. на суму 565 990,43 грн. і №4323 від 02.06.2009 р. на суму 1000 000 грн., які підтверджують сплату позивачем на користь відповідача 1 565 990,43 грн. ( а. с. 33 ).

Також у вищевказаному договорі було зазначено, що остаточний розрахунок за цим договором здійснюється після проведення всього обсягу оздоблювальних робіт в квартирах №№ 10, 18, 21, 22, передбачених паспортами оздоблення на підставі підписаного сторонами акту прийому – передачі оздоблення до 01.08.2009 р.

Остаточний розрахунок здійснюється в загальному розмірі 799 918,50 грн.

Відповідно до п. 4 вказаного договору загальна вартість квартир згідно до Витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданих ПП Полтавського БТІ "Інвентаризатор" 21.05.2009 р. за №22797472 на квартиру за №10, №22797283 на квартиру №10, №22797368 на квартиру за №21, №22797566 на квартиру за №22. Всього загальна сума за всі квартири становить 2 365 908,93 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Позивач вказує на той факт, що відповідачем роботи з оздоблення проданих квартир виконані не були, в зв’язку з чим акт приймання – передачі оздоблення між сторонами підписаний не був. Позивач вважає, що своєю бездіяльністю відповідач порушив взяті на себе зобов’язання відносно своєчасного виконання своїх обов’язків за договором.

Тобто підставами позову позивач вважає як невиконання відповідачем робіт з оздоблення квартир, так і факт не підписання відповідного акту приймання – передачі оздоблення.

Таким чином, насамперед необхідно встановити, чи дійсно відповідачем не було виконано покладене на нього договором зобов’язання щодо здійснення робіт з оздоблення вищевказаних квартир.

Позивачем було долучено до матеріалів справи паспорт оздоблення квартир №№10, 18, 21, 22, в якому вказано, які саме роботи з оздоблення повинні бути виконані ( т. 1, а. с. 87 – 88 ).

Відповідач в свою чергу стверджує, що ним взяте на себе зобов’язання щодо проведення робіт з оздоблення вищевказаних квартир було виконано у повному обсязі, у підтвердження чого представив суду акти приймання виконаних підрядних робіт з оздоблення квартир №№10, 18, 21, 22, що знаходяться в будинку №21, по вул.. Артема, в м. Полтава.

Дослідивши вказані акти судом було встановлено наступне.

Відповідно до актів № 51168/2 за вересень 2009 р. на суму 1308 грн.; № 50492/2 за липень 2009 р. на суму 3 602,40 грн.; № 50897/3 за серпень 2009 р. на суму 1 387 грн.; № 50900/2 за серпень 2009 р. на суму 2 823 грн.; б/н за липень 2009 р. на суму 4 126 грн.; б/н. за липень 2009 р. на суму 567,54 грн.; № 52130 за червень 2009 р. на суму 6 993,60 грн.; № 52130/1 за червень 2009 р. на суму 11 646 грн.; № 52130/3 за червень 2009 р. на суму 12 750 грн. та № 52131/4 за липень 2009 р. на суму 1 549 грн. було виконано роботи з оздоблення в квартирі № 10 по вул. Артема, 21 в м. Полтава.

Як вбачається з актів № 51171/1 за вересень 2009 р. на суму 6 756 грн.; № 51168/1 за вересень 2009 р. на суму 8 733 грн.; № 51170 за вересень 2009 р. на суму 10 673 грн.; № 50492/3 за липень 2009 р. на суму 1876 грн.; № 51489/4 за липень 2009 р. на суму 3 114 грн.; № 51487/2 за червень 2009г. на суму 1 888 грн.; № 51490/1 за червень 2009 р. на суму 6 307 грн.; № 50491/3 за липень 2009 р. на суму 1 178 грн.; № 50900/1 за серпень 2009 р. на суму 538 грн.; № 52130/3 за червень 2009 р. на суму 12 750 грн. було виконано роботи з оздоблення в квартири № 18 по вул. Артема, 21 в м. Полтава.

Як вбачається з актів № 51492/2 за липень 2009 р. на суму 1 315 грн.; б/н за липень 2009 р. на суму 1985,10 грн.; б/н. за липень 2009 р. на суму 4 126 грн.; № 52130/2 за липень 2009 р. на суму 11 646 грн.; № 52130/3 за червень 2009 р. на суму 12 750 грн.; № 52131/4 за липень 2009 р. на суму 1549 грн. було виконано роботи з оздоблення в квартири № 22 по вул. Артема, 21 в м. Полтава.

Як вбачається з актів № 51487/2 за червень 2009 р. на суму 8733 грн.; № 51487/3 за червень 2009 р. на суму 10673 грн.; № 51486/5 за липень 2009 р. на суму 6 756 грн.; № 51489/3 за червень 2009 р. на суму 582 грн.; № 51491/2 за червень 2009 р. на суму 3 114 грн.; № 51487/2 за червень 2009 р. на суму 1 888 грн.; № 51489/2 за липень 2009 р. на сумму 4 998 грн.; № 50897/4 за серпень 2009 р. на сумму 1 221,18 грн.; № 52130/3 за червень 2009 р. на суму 1270 грн. було виконано роботи з оздоблення в квартирі № 21 по вул. Артема, 21 в м. Полтава.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем зобов’язання щодо здійснення робіт з оздоблення вищевказаних квартир виконані у повному обсязі, у відповідності до наявного в матеріалах справи паспорту на оздоблення вищевказаних квартир.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач доказів того, що відповідачем вказані роботи з оздоблення не виконані, не надав. У судовому засіданні позивач пояснив, що, на його думку, доказом належного виконання робіт з оздоблення, може бути лише двосторонній акт приймання – передачі оздоблення.

Вказані доводи суд до уваги не приймає з врахуванням доказів, наданих відповідачем, та відсутності відповідних положень у договорі купівлі – продажу від 22.05.2009 р.

Позивач вказує на те, що саме з вини відповідача між сторонами не було підписано акту прийому – передачі оздоблення.

Суд не може з цим погодитися, оскільки п. 3 вищевказаного договору купівлі – продажу не покладає саме на відповідача зобов’язання зі складання вказаного акту. Подібний акт повинні були скласти і підписати обидві сторони по результатам прийому робіт з оздоблення, а тому це не є обов’язком тільки відповідача по справі.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2 176 635,36 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 13 вищевказаного договору купівлі - продажу у разі прострочення свого виконання продавець зобов’язався сплатити неустойку у розмірі 0,5% від ціни договору за кожен день прострочення.

Як вже вказано вище, судом вже встановлено, що відповідач покладене на нього вищевказаним договором купівлі – продажу зобов’язання зі здійснення робіт з оздоблення виконано у повному обсязі.

Позивач вважає, що вказане зобов’язання відповідачем було виконано несвоєчасно, тобто не до 01.08.20009 р., тому і неустойку він розраховує починаючи з 01.08.2009 р., що видно з наданого ним розрахунку неустойки.

З вказаним суд не може погодитися в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.. 530 Цивільного кодексу України (435-15) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Вищевказана норма визначає важливу умову виконання зобов'язання - строк (термін) виконання. Зазначена умова відповідно до положень ЦК (435-15) не є істотною, оскільки зобов'язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.

У вищевказаній нормі застосовуються поняття "строк" та "термін" виконання. Строк в розумінні вказаної норми є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання.

Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

Дослідивши п. 3 вищевказаного договору купівлі – продажу, суд встановив, що дата – 01.08.2009 р. визначає строк виконання позивачем, а не відповідачем, свого зобов’язання і це зобов’язання стосується остаточного розрахунку за придбані квартири, тому не можна вважати, що саме до цієї дати відповідач повинен був здійснити оздоблення.

До речі сторони дійшли також згоди про те, що остаточний розрахунок повинен бути здійснений позивачем після виконання відповідачем робіт з оздоблення, тобто крім дати – 01.08.2009 р., сторонами встановлена ще один строк виконання позивачем свого зобов’язання з остаточного розрахунку за придбані квартири, цим строком є виконання відповідачем робіт з оздоблення, тобто визначено умову виникнення зобов'язання по остаточному розрахунку позивача в цілому.

При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що сторонами не було визначено у вищевказаному договорі строку виконання відповідачем свого зобов’язання щодо проведення робіт з оздоблення квартир.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Однак в матеріалах справи відсутні докази пред’явлення позивачем, а рівно докази отримання відповідачем, вимоги щодо саме виконання робіт з оздоблення квартир.

Позивачем тільки представлена вимога №Юр – 7338 від 16.10.2009 р. ( т. 1, а. с. 84 – 85 ) та докази її відправки відповідачу ( т. 1, а. с. 86 ).

Однак у вказаній вимозі ніде не вказано про те, що позивач вимагає від відповідача здійснити роботи з оздоблення квартир, у вказаному листі лише наявна вимога у семиденний строк здійснити сплату нарахованої неустойки у розмірі 839 897,34 грн. за період з 01.08.2009 р. по 31.10.2009 р.

На момент пред’явлення вказаної вимоги, тобто станом на 16.10.2009 р., роботи з оздоблення квартир вже були виконані, як вже вказувалося вище.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повне текст рішення буде складено 18.10.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.10.2010 р.