Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранатова зірка" (по тексту - ТОВ "Гранатова зірка") звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський кар'єр" (по тексту - ВАТ "Новоукраїнський кар'єр") 91 271 грн. 01 коп. боргу за товар, переданий по видатковій накладній № 2 від 30.10.06, накладних № 3 від 13.11.06, № 4 від 17.11.06, № 14 від 13.12.06, № 1 від 13.01.07, видаткових накладних № РН-000001Б від 02.03.07, № РН-000001А від 02.03.07 особам, які діяли на підставі довіреностей ЯМХ № 750909 від 25.10.06, ЯМХ № 75014 від 13.11.06, ЯМХ № 750920 від 16.11.06, ЯМХ № 750934 від 04.12.06, ЯМХ № 750950 від 09.01.07, ЯНА № 286444 від 02.03.07.

Відповідач вимоги заявника не визнав, посилаючись у відзиві на позов, наданому 13.09.10, на відсутність укладеного сторонами згідно вимог ст. ст. 180, 190 Господарського кодексу України договору поставки, та на відсутність грошових зобов'язань покупця, передбачених ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов, наданому 21.09.10, ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що

сторонами не був укладений договір поставки, так як не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умова;

видаткова накладна, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинним документом для бухгалтерського обліку господарських операцій і не містить вказівок на дії, які повинна виконати зобов'язана сторона;

відсутні умови про ціну і строк дії договору поставки;

при проведенні відповідачем перевірки встановлена відсутність накладних № 14 від 13.12.06, № 1 від 13.01.07, № РН-000001Б від 02.03.07, а накладна № 2 від 30.10.06 містить численні позначення та креслення і це викликає сумнів у її дійсності;

головою правління ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" станом на період спірних поставок (жовтень 2006 р. - липень 2007 р.) був Журов Іван Вікторович, він же і був директором та засновником ТОВ "Гранатова зірка"), тому всі правочини, виходячи з п. 11.1, 11.3 розділу 11 статуту ВАТ "Новоукраїнський кар'єр", стосовно придбання запчастин і пального від ТОВ "Гранатова зірка" повинні були вчинятися не головою правління, а наглядовою Радою, однак останньою рішення про вчинення правочинів не приймалися.

У письмових поясненнях "до клопотання про призначення експертизи" відповідач наполягає на призначенні почеркознавчої експертизи для встановлення того, чи були підписані накладні та видаткові накладні Дейкун Аллою Вікторівною та Талдою Юрієм Григоровичем.

Представник позивача у засіданні 04.10.10 проти призначення судової експертизи заперечив, зазначивши, що відповідачем не забезпечена явка осіб, від яких мають бути відібрані зразки підписів безпосередньо господарським судом, не надано оригінали документів за певний період, які містять підписи Дейкун Алли Вікторівни та Талди Юрія Григоровича для надсилання їх судовому експерту в порядку, встановленому для призначення та проведення судових експертиз.

Господарським судом у засіданні 04.10.10 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу було оголошено перерву до 09:40 13.10.10.

Після оголошеної у засіданні перерви господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з урахуванням доводів, викладених представником позивача.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.

Вимоги заявника ґрунтуються на тому, що ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" не оплачений у повному обсязі товар, переданий ТОВ "Гранатова зірка":

по видатковій накладній № 2 від 30.10.06 представнику, який діяв на підставі довіреності ЯМХ № 750909 від 25.10.06;

по накладній № 3 від 13.11.06 представнику, який діяв на підставі довіреності ЯМХ № 750914 від 13.11.06;

по накладній № 4 від 17.11.06 представнику, який діяв на підставі довіреності ЯМХ № 750920 від 16.11.06;

по накладній № 14 від 13.12.06 представнику, який діяв на підставі довіреності ЯМХ № 750934 від 04.12.06;

по накладній № 1 від 13.01.07 представнику, який діяв на підставі довіреності ЯМХ № 750950 від 09.01.07;

видатковим накладним № РН-00001А, № РН-00001Б від 02.03.07 представнику, який діяв на підставі довіреності № 286444 від 02.03.07

на загальну суму 190 771 грн. 01 коп., з яких сплачено 99 500 грн.

Заборгованість за товар становить 92 271 грн. 01 коп.

Позивач вважає, що сторонами фактично, відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 712 Цивільного кодексу України укладений договір поставки і відповідач зобов'язаний сплатити грошову суму за отриманий товар.

Однак, видаткові накладні та довіреності не є договором у розмінні чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форм та порядку укладання даного договору.

Договори (односторонні, дво- чи багатосторонні) за ст. 201 Цивільного кодексу України є праовчинами - дією особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 108 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Такі положення містить ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України. Як встановлено ч. 1 ст. 92 такого Кодексу, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Безпосередньо накладні (видаткові накладні) та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей не є договором поставки (двостороннім правочином) у розумінні викладених вище норм.

Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як встановлено ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, виходячи з вищевикладених норм законодавства правочини за Цивільним кодексом України (435-15) та угоди за Господарським кодексом України (436-15) - це не обов'язково договори.

ТОВ "Гранатова зірка" вважає, що ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" є зобов'язаною стороною, тобто боржником, яка зобов'язана сплатити гроші, що не протирічить ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України. Управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідачем не заперечений позов в тій частині, що за товар вартістю 190 771 грн. 01 коп. він у період з 28.12.06 по 24.07.07 розрахувався, сплативши 99 500 грн., тобто погодився із тим, що між сторонами існували відносини, за якими ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" мало грошові зобов'язання.

Саме по собі твердження відповідача про те, що особами, яким видавалися довіреності, перелічені вище, товарно-матеріальні цінності по накладних та видаткових накладних, доданих до позовної заяви, не отримувалися, не є підставою для відмови господарським судом у задоволенні позову (як і не є підставою для призначення судової почеркознавчої експертизи.

Наказом Міністерства статистики України № 192 від 21.06.1996 р. (v0192202-96) (який втратив чинність на підставі наказу Державного комітету статистики № 391 від 17.10.2008 (v0391202-08) ) була затверджена типова форма первинного обліку М-2 "Довіреність" і її введено в дію з 1 жовтня 1996 р. За узгодженням з Мінфіном України таку формі віднесено до бланків суворої звітності. Наказом Міністерства фінансів України від 16.05 1996 р. № 99 (z0293-96) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318 (z0293-96) , затверджено Інструкцію "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Як встановлено п. п. 4, 6, 13 названої Інструкції (z0293-96) , довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві; довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видала їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства; довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей; довіреності, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Довіреності, зазначені вище, видані ВАТ "Новоукраїнський кар'єр", а те, що товарно-матеріальні цінності видані особам, уповноваженим на їх одержання свідчить те, що такі довіреності знаходяться у ТОВ "Гранатова зірка".

Оскільки на час здійснення господарських операцій, про які йдеться у позовній заяві форма довіреності віднесено до бланків суворої звітності, і відповідач не надав доказів на підтвердження того, що особи, яким були видані довіреності, отримали від позивача інші, ніж вказані ним у позовній заяві товарно-матеріальні цінності, господарський суд прийшов до висновку про те, що ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" не спростував доводів ТОВ "Гранатова зірка" про передачу-прийом товару по накладних і довіреностях.

Однак, у господарського суду відсутні підстави вважати, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що встановлено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Безпосередньо із накладних (видаткових накладних) зобов'язання грошового характеру не виникають. Грошове зобов'язання у боржника виникає в силу договору або в силу того, що управнена сторона, використовуючи своє право на одержання коштів за переданий нею товар, вимагає від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Сторонами строк, в якій ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" зобов'язаний оплатити вартість одержаного від ТОВ "Гранатова зірка" товару не узгоджувався.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Докази на підтвердження того, що ТОВ "Гранатова зірка" як кредитор вимагала виконання ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" як від боржника виконання обов'язку оплатити товар, поставлений по вищеназваних накладних (видаткових накладних) відсутні.

Додана до позовної заяви претензія № 1 "про відшкодування боргу" за вих. № 76 від 01.07.10 не може бути визнана доказом надсилання кредитором вимоги до боржника.

У зазначеній претензії йдеться про договір купівлі-продажу, укладений сторонами 03.01.07, за яким позивач поставив запасні частини та матеріали на загальну суму 198 871 грн. 01 коп., а відповідач здійснив оплату на суму 107 600 грн., внаслідок чого виникла заборгованість на суму 91 271 грн. 01 коп.

Позов поданий не з причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 03.01.07, а з причин несплати товару, переданого по накладних (видаткових накладних) від 30.06.06, 13.11.06 17.11.06, 13.01.07, 02.03.07. Сума, на який по договору купівлі-продажу переданий товар - 198 871 грн. 01 коп., та сума, на яку товар був переданий по накладних - 190771 грн. 01 коп., як і сума оплати по договору - 107 600 грн., за накладними - 99 500 грн. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що у позові і у претензії йдеться про різні поставки.

Із доданих до позовної заяви копій банківських виписок не вбачається того, що ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" проводило перерахування коштів на рахунок ТОВ "Гранатова зірка" як оплату по договору від 03.01.07 чи як оплату товару, зазначеного у вищеназваних накладних. Безпосередньо у призначенні платежу у названих виписках зазначені рахунки-фактури, однак такі рахунки-фактури позивачем на вимогу господарського суду не надані.

Таким чином, ТОВ "Гранатова зірка" не довело строку, в якій у ВАТ "Новоукраїнський кар'єр" виникли зобов'язання оплатити отриманий по накладним (видатковим накладним) товар.

Оскільки, заявником не доведене порушення зобов'язання внаслідок його прострочення відповідачем, позов визнаний господарським судом поданим необґрунтовано і тому задоволенню не підлягає.