На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київської міської клінічної лікарні №1 до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія"про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди майна №1863/8 від 06.04.2006р. по орендним платежам та пені за її несплату, а також заборгованість по відшкодуванню податку за землю та пені за її несплату в загальній сумі: 11 362,00 грн., та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати орендної плати та відшкодування плати за землю, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010р. порушено провадження у справі № 35/331, розгляд справи призначено на 05.07.2010р.

02.07.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача направити копію позовної заяви з додатками відповідачу.

У зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розгляд справи №35/331 призначеної до слухання на 05.07.2010р. перенесено на 16.07.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.2010р. надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/331 від 15.06.2010р.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2010р. надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/331 від 15.06.2010р.; заявив клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача направити копію позовної заяви з додатками відповідачу.

Суд вирішив відмовити представнику відповідача в задоволенні вищезазначеного клопотання, як безпідставного та необгрунтованого.

Представники надали суду узгоджене сторонами клопотання про продовження строку розгляду спору у справі.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, своїх представників не направила, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/331 від 15.06.2010р. не виконала, витребуваних судом документів не надала, заяв та клопотань до суду не подавала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2010р., на підставі ч. 4 ст. 69, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі № 35/331, розгляд справи відкладено на 16.08.2010р.

13.08.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (збільшення) в якій позивач просить стягнути з відповідача:

1. заборгованість по орендним платежам: основний борг в розмірі

9 976,26 грн., пеню - 2 284,78 грн., індекс інфляції - 191,22 грн., 3% річних -

2. заборгованість по податку на землю: основний борг в розмірі 659,87 грн., пеню - 150,67 грн., індекс інфляції - 12,75 грн., 3% річних - 10,14 грн.;

3. заборгованість по комунальним послугам: основний борг в розмірі 4 169,12 грн., пеню - 764,83 грн., індекс інфляції - 79,25 грн., 3% річних - 95,60 грн.

У зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, розгляд справи № 35/331 призначеної до слухання на 16.08.2010р. перенесено на 20.08.2010р.

Представники позивача в судовому засіданні 20.08.2010р. надали документи на виконання вимог ухвали суду № 35/331 від 16.07.2010р.; підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.08.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду № 35/331 від 16.07.2010р.; заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.09.2010р.

Представники позивача в судовому засіданні 08.09.2010р. надали документи на виконання вимог ухвали суду; підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду; заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 08.09.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.09.2010р.

Представники позивача в судовому засіданні 20.09.2010р. надали документи для огляду суду та до матеріалів справи; підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2010р. надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 20.09.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.09.2010р.

При дослідженні матеріалів справи, у суду виникла необхідність витребувати у сторін додаткові докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.10.2010р.

Представники позивача в судовому засіданні 06.10.2010р. надали документи на виконання вимог ухвали суду; підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2010р. надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 06.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.10.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

06 квітня 2006 року між Київською міською клінічною лікарнею №1 (далі –позивач) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ГАРАНТІЯ" (далі –відповідач) було укладено договір оренди майна № 1863/8 (далі –договір).

Відповідно до п. 1. договору орендодавець (позивач) на підставі рішення Київради від 16.03.2006р. № 213/33 передає, а орендар (відповідач) приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для службового використання по вул. Харківське шосе, 121, загальною площею 34,4 кв.м.

16 березня 2006 року між сторонами було складено та підписано Акт передачі нежилого приміщення, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення по вул. Харківське шосе, 121, площею 34,4 кв.м.

Розрахунком орендної плати за березень 2006 року (додаток № 2 до договору) встановлено суму орендної плати з ПДВ за березень 2006 року в розмірі 1 239,75 грн.

Згідно ч. 2 п. 3.7. договору розмір орендної плати і комунально-побутових послуг може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Згідно з листом Фонду державного майна України від 07.04.94р. № 10-8-1673 та розпоряджень і рішень Київради і Київської міської державної адміністрації оплата орендної плати, що провадиться за місячним розрахунком, коригується орендарем відповідно до індексу інфляції, визначеного Міністерством статистики України, за місяць, що передує місяцю, в якому провадиться оплата.

Згідно пунктів 3.7., 3.8., 3.10., 3.15. договору орендар зобов’язався: проводити оплату орендованого майна щомісячно до десятого числа поточного місяця на рахунок орендодавця; проводити щомісячно оплату загальних для всього будинку та прибудинкової території витрат, пов’язаних з його експлуатацією, управлінням та ремонтом (для орендних приміщень пропорційно площі орендних приміщень) за окремими розрахунками орендодавця; проводити щомісячну оплату відповідним комунальним підприємствам фактичної вартості отримуваних комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія та ін.), а також сплачувати вартість фактичних послуг по технічному обслуговуванню інженерного устаткування за окремими розрахунками орендодавця; відшкодовувати орендодавцю плату податку за землю відповідно розрахунку.

06 березня 2009 року між сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі (повернення) нежилого приміщення, згідно якого відповідач повернув позивачу приміщення по вул. Харківське шосе, 121, площею 34,4 кв.м.

В серпні 2010р. між сторонами було складено та підписано акт взаємної звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача за відшкодування податку за землю перед позивачем, станом на 12 серпня 2010 року, становить 659,87 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору оренди майна відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, комунальних послуг та відшкодування податку за землю, що призвело до виникнення заборгованості, у розмірі 14356,35 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п. 3 с. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати та відшкодуванню плати за землю за договором оренди майна № 1863/8 від 06 квітня 2006р . в розмірі 10 636,49 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги, слід зазначити наступне.

Позивач на виконання умов договору оренди майна надав відповідачу комунальні послуги на суму 11 579,58 грн., що підтверджується наданими розрахунками вартості комунальних послуг. В суму наданих позивачем комунальних послуг було включено доплату вартості комунальних послуг за грудень 2008 року в розмірі 392,82 грн., в зв’язку з підвищенням тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008р.

Згідно з Указом Президента України №1199/2008 від 24 грудня 2008р. (1199/2008) зазначене розпорядження Київської міської державної адміністрації було скасовано як таке, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, яке суперечить Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цим рішенням, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідач комунальні послуги сплатив частково у розмірі 7 410,46 грн. Заборгованість відповідача за комунальні послуги перед позивачем становить 3 776,3 грн. (11 579,58 –7410,46 -392,82).

За таких обставин з відповідача на користь позивача за комунальні послуги підлягає стягненню 3 776,30 грн.

Позивачем також були заявлені вимоги стосовно інфляційних нарахувань, у розмірі 274,97 грн., та 3% річних у сумі 245,16 грн.

Відповідно до ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань в розмірі 274,97 грн., 3% річних в розмірі 245,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3200,28 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 3.7. договору оренди майна №1863/8 від 06.04.2006р. передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року в розмірі 3200,28 грн. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в однин рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ст. 175 ГК України).

Нормами Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Позивач дізнався про порушення свого права у квітні 2008р., саме з цієї дати почався строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, проте позовна заява була подана позивачем до Господарського суду міста Києва 09.06.2010р., тобто після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 1 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року в розмірі 3200,28 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 17- 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія

"Гарантія"(02140, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 12, кв. 425, код ЄДРПОУ

21562908) на користь "Київської міської клінічної лікарні № 1"(02091, м. Київ,

Харківське шосе, 121, код ЄДРПОУ 01981738, п/р 35426002001374 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019) з будь-якого рахунку,

виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 10 636,49 грн. (десять тисяч шістсот тридцять шість гривень 49 коп.) - заборгованість по сплаті орендної плати та відшкодуванню плати за землю; 3 776,30 грн. (три тисячі сімсот сімдесят шість гривень 30 коп.) –заборгованість за комунальні послуги; 274,97 грн. (двісті сімдесят чотири гривні 30 коп.) - інфляційних нарахувань; 245,16 грн. (двісті сорок п’ять гривень 16 коп.) - 3% річних; 149,33 грн. (сто сорок дев’ять гривень 33 коп.) - державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.