ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Автомобіліст"відкритого акціонерного товариства Київське автотранспортне підприємство 13062 заборгованості за договором №8321/5-07 від 25.07.2000 року на суму 53 633,26 грн. (у тому числі 46 988,95 грн. основного боргу; 3 958,60 грн. пені; 1 930,23 грн. інфляційних втрат та 755,49 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому питну воду та приймання стічних вод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010 року порушено провадження у справі № 23/435 та призначено її розгляд на 21.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, зазначаючи, що заборгованість за постачання питної води та водовідведення відсутня, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за постачання холодної води на підігрів необґрунтовані.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №8321/5-07 від 25.07.2000 року про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до пункту 1 договору №8321/5-07 від 25.07.2000 року, Позивач зобов’язався надавати послуги з постачання питної води та водовідведення, а Відповідач –здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором. Відповідно до пункту 3.1 договору №8321/5-07 від 25.07.2000 року кількість води, що подається Позивачем та використовується Відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками Позивача та Відповідача.

Відповідно до пункту 3.6 договору №8321/5-07 від 25.07.2000 року Відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у п’ятиденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно з розрахунком до позовних вимог Позивач звернувся до суду, зокрема, із вимогою про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої. Оскільки, договором №8321/5-07 від 25.07.2000 року року не передбачений обов’язок Відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення інших договорів суду не надано, суд встановив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 36 262,30 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем у період з 01.05.2009 року по 01.07.2010 року було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 52 042,41 грн. Відповідачем оплачено 41 315,76 грн., отже борг становить 10 726,65 гривень.

Відповідач заперечуючи поти позову зазначає, що заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за заявлений Позивачем період відсутня. Однак, Відповідачем на виконання статей 32- 35 Господарського процесуального кодексу України не надано суду жодних доказів оплати за надані послуги у заявлений період.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково у розмірі 10 726,65 гривень.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 4.2 договору №8321/5-07 від 25.07.2000 року у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 3 958,60 гривень.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пеня позивачем нарахована поза межами цього строку.

Позивач заявив вимогу про стягнення пені за період з липня 2009 року по червень 2010 року. Зважаючи на вимоги законодавства до стягнення підлягає пеня за період з липня 2009 року по січень 2010 року у розмірі 109,10 гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд провів перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних на заборгованість по оплаті послуг за постачання питної води та водовідведення.

Судом встановлено, що до стягнення підлягає 54,70 грн. інфляційних втрат та 67,63 грн. трьох процентів річних.

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що позов відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"до дочірнього підприємства "Автомобіліст"відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062"підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Автомобіліст"відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062"(03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 75/79; ідентифікаційний код 30931778) на користь відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 10 726,65 грн. (десять тисяч сімсот двадцять шість гривень 65 копійок) основного боргу; 109,10 грн. (сто дев’ять гривень 10 копійок) пені; 67,63 грн. (шістдесят сім гривень 63 копійки) трьох процентів річних; 54,70 грн. (п’ятдесят чотири гривні 70 копійок) інфляційних втрат; 109,58 грн. (сто дев’ять гривень 58 копійок) державного мита та 48,21 грн. (сорок вісім гривень 21 копійку) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.