Ухвалою від 31.08.10р. суд прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі номер 40/140-2/223, розгляд справи призначив на 14.09.2010, залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне Казначейство України та зобов’язав сторін та третю особу надати письмове документально обґрунтоване пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 28.07.10р. Вищого господарського суду України.

Представники сторін в судове засідання 14.09.10р. з’явились, проте вимоги ухвали суду від 31.08.10р. ними не виконано.

Представники третьої особи в призначене судове засідання не з’явилися. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не від них надходило, вимоги ухвали суду від 31.08.10р. ними не виконано.

Крім того, від відповідача 14.09.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло Клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Міністерства Фінансів України. Судом оголошено, що дане клопотання буде розглядатись в наступному судовому засіданні з заслуховуванням думки представників сторін та третьої особи.

Ухвалою від 14.09.10р. суд відклав розгляд справи на 05.10.10р. та повторно зобов’язав сторін та третю особу надати письмове документально обґрунтоване пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 28.07.10р. Вищого господарського суду України.

В судовому засіданні 05.10.10р. представниками сторін та третьої особи надано письмове документально обґрунтоване пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 28.07.10р. Вищого господарського суду України.

Відповідачем в судовому засіданні 05.10.10р. заявлено усне клопотання про залучення до участі у розгляді справи Генеральної Прокуратури України, а також відповідач усно наполіг на раніше заявленому клопотанні про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Міністерства Фінансів України.

В судовому засіданні 05.10.10р. судом було оголошено перерву на 12.10.10р.

В судовому засіданні 12.10.10р. судом розглядалось клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору –Міністерства Фінансів України. Подане клопотання відповідач мотивує тим, що в разі задоволення позову по даній справі виникне необхідність у виконанні рішення та, відповідно, сплати 57 921 782,18 дол. США. Відповідач є бюджетною установою та видатки відповідача, як державного органу, фінансуються виключно з Державного бюджету України, і затверджуються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) розподілом видатків не передбачено 57 921 782,18 дол. США для Відповідача, а отже у зв'язку з відсутністю у Державному бюджеті України на 2010 рік розподілу видатків саме для Відповідача у сумі, що складає 57 921 782,18 дол. США., виникне необхідність у внесенні змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" (2154-17) . Тому, оскільки підготовка та подання Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України є одним з завдань Міністерства фінансів України, то Відповідач вважає, що рішення по даній справі може вплинути на його (Міністерства фінансів України) права або обов'язки, і просить суд залучити Міністерство фінансів України до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін .

Відповідачем в поданому клопотанні про залучення Міністерства

Фінансів України не обґрунтовано, яким чином рішення по даному конкретному спору може вплинути саме на права або обов’язки Міністерства Фінансів України щодо однієї зі сторін спору. Наявність у Міністерства Фінансів України, як у відповідного державного органу, наданих йому законом повноважень щодо підготовки та подання до Кабінету Міністрів України пропозицій про внесення змін до Державного бюджету України взагалі, не є доказом того, що рішення по даній конкретній судовій справі №40/140-2/223 створить перед Міністерством Фінансів України обов’язок з власної ініціативи підготувати та подати до Кабінету Міністрів України пропозицію про внесення змін до Державного бюджету України в зв’язку з прийняттям даного рішення.

Враховуючи вищенаведене, судом відхилено клопотання Відповідача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерства Фінансів України.

Щодо усного клопотання Відповідача про залучення до участі у розгляді справи Генеральної Прокуратури України, то судом дане клопотання також відхиляється, оскільки Відповідачем ні усно ні письмово не наведено нормативного та документального обґрунтування, чому Відповідач просить залучити до участі у розгляді справи Генеральну Прокуратуру України.

В судовому засіданні 12.10.10р. Відповідачем також заявлялось усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, оскільки Відповідач звернувся до Генеральної Прокуратури України з клопотанням від 04.10.10р., в якому просить прокуратуру вступити у справу.

Судом дане клопотання відхилено, оскільки Відповідачем не обґрунтовано та не доведено, яким чином звернення Відповідача до Генеральної Прокуратури України перешкоджає розгляду справи по суті та є підставою для оголошення перерви в судовому засіданні.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (v_675600-07) (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та третя особа були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові та у поясненнях від 05.10.10р. обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували, з підстав наведених у наданих раніше письмових запереченнях та у додаткових поясненнях від 05.10.10р., та просили в позові відмовити в повному обсязі.

Представники Третьої особи надали письмові пояснення по суті спору та підтримували їх у судових засіданнях в повному обсязі.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники Третьої особи в призначене судове засідання 12.10.10р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення судового засідання від них не надходило.

Сторони завчасно та належним чином повідомлені судом про оголошення перерви на 12.10.10р. –а саме в судовому засіданні 05.10.10р. було оголошено перерву на 12.10.10р. о 11 год. 20 хв., про що зроблено відповідний запис в протоколі судового засідання, та про що представники сторін та третьої особи розпилися в "Розписці про оголошення перерви".

Третьою особою не надано суду доказів, що третя особа була позбавлена можливості направити свого повноважного представника в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 12.10.10р. проводилось за відсутності повноважних представників третьої особи.

В судовому засіданні 12.10.10р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

23.03.2007 між Фондом державного майна України (Відповідач) та Закритим акціонерним товариством "Керуюча компанія "Брянський машинобудівний завод"(Позивач) за результатами конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону було укладено Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Холдингова Компанія "Луганськтепловоз"у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій, що становить 76% статутного фонду товариства за № КПП-509 (далі - Договір).

Як свідчить п. 3 Договору та додані до позовної заяви платіжні доручення, розрахунки за придбаний об‘єкт здійснювались наступним чином:

- конкурсна гарантія внесена Покупцем (Позивачем) для участі у конкурсі у сумі 5 782 178,22 дол. США та перерахована ним відповідно до платіжного доручення №52 від 22.09.2006 року;

- кошти Покупця у сумі 52 139 603,96 дол. США перераховані відповідно до платіжного доручення №14 від 05.04.2007р.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Відповідача про стягнення з нього коштів у сумі 57 921 782,18 дол. США на користь Позивача на підставі ст. 215, 216 та 1212 ЦК України.

Постановою від 28.07.10р. Вищий господарський суд України при скасуванні раніше прийнятого по даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.10р., зазначив, що задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що, відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зок рема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, і отже, враховуючи, що позивачем поверну то набуте за договором майно, суд першої інстанції при прийняття рішення прийшов до висновку про обов'язок відпо відача повернути позивачу кошти, сплачені ним на виконання умов договору купівлі-продажу акцій № КПП-509 від 23.03.2007. У касаційній скарзі Відповідач зазначає, що у справі відсутні докази одержання скаржником від Позивача грошових коштів за отриманий пакет акцій саме у сумі 57 921 782,18 дол. США, крім того Відповідач стверджує, що відсутність позабюджетного Державного фонду не є підставою для незастосування спеціальних положень, що регулюють, зокрема, здійснення розрахунків тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення коштів сумі 57 921 782, 18 дол. США, а органи Державного казна чейства здійснюють управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті. Отже місцевим господарським судом допущено порушення вимог процесуально го законодавства - не залучено до участі у справі Державне казначейство Укра їни.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, також виконавши вимоги Постанови від 28.07.10р. Вищого господарського суду України щодо витребування нових доказів по справі та залучення до участі у розгляді справи Державного казначейства України, дійшов наступних висновків.

Як зазначало вище, 23.03.2007 між Відповідачем та Позивачем за результатами конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону було укладено Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій, що становить 76% статутного фонду товариства за № КПП-509 (Договір).

- кошти Покупця у сумі 52 139 603,96 дол. США перераховані відповідно до платіжного доручення №14 від 05.04.2007р.

На виконання вказаного Договору, Позивач сплатив 57 921 782,18 дол. США, що підтверджується, зокрема наступним:

1) Платіжне доручення № 52 від 22.09.2006 року (на суму 5 782 178,22 дол. США) та Платіжне доручення №14 від 05.04.2007 року (на суму 52 139 603,96 дол. США);

2) в наданих на вимогу суду письмових поясненнях Державне Казначейство України підтверджує, що на рахунок в іноземній валюті №2513101284489, відкритий на ім'я Державного казначейства України в АТ "Укрексімбанк", надійшли кошти від Фонду державного майна України:

- 29.03.2007 в сумі 5 687 658,30 дол. США (гривневий еквівалент на дату зарахування 28722674,42 грн.) з призначенням платежу: "Кошти від приватизації на фінансування ЗФ ДБ за березень 2007р. згідно із ЗУ Про Державний бюджет України на 2007 (489-16) ст. 19 п.2 конкурсна гарантія від ЗАТ КК Брянський машинобудівний завод за пакет акцій ВАТ ХК "Луганськтепловоз";

- 06.04.2007 в сумі 52 139 603,96 дол. США (гривневий еквівалент на дату зарахування 263305000,00 грн.) з призначенням платежу: "Кошти від приватизації на фінансування ЗФ ДБ за квітень 2007р. згідно із ЗУ Про Державний бюджет України на 2007 (489-16) ст. 19 п.2 за пакет акцій ВАТ ХК Луганськтепловоз від ЗАТ КК Брянський машинобудівний завод, договір КПП-509 від 23.03.07".

Відповідно до умов Договору, в свою чергу, Відповідач передав Позивачу 166 583 258 штук простих іменних акцій.

рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2007 по справі № 30/163 було визнано недійсним Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" від 23.03.2007 № КПП-509 у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій, що становить 76% статутного фонду товариства, укладеного між Фондом державного майна України та ЗАТ "КК "Брянський машинобудівний завод", та зобов’язано ЗАТ "КК "БМЗ" повернути ФДМУ вищезазначений пакет акцій. Правомірність вказаного рішення була підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2007. Ухвалою Верховного Суду України від 27.12.2007 р. було відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2007.

При розгляді вищенаведеної справи № 30/163 питання повернення покупцю сплачених за пакет акцій коштів не розглядалось та не вирішувалось.

рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2009р. по справі № 10/167пн за позовом ФДМУ до ЗАТ "КК "БМЗ" та ТОВ "Центр-Реєстратор", який є реєстроутримувачем системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", було частково задоволено позовні вимоги ФДМУ, а саме:

- визнано недійсним сертифікат, виданий ЗАТ "КК "БМЗ" на 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

- зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор" списати з рахунку ЗАТ "КК "БМЗ" акції ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" кількістю 166 583 258 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

- зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор" відкрити в системі реєстру власників іменних цінних паперів рахунок ФДМУ для зарахування акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

- зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор" внести в реєстр власників іменних цінних паперів ФДМУ як власника акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" шляхом зарахування 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

- зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор" видати ФДМУ сертифікат на 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства.

На виконання вказаного рішення, 05.11.2009 р. ТОВ "Центр-Реєстратор" було списано з рахунку ЗАТ "КК "БМЗ" та зараховано на рахунок ФДМУ 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства.

Позивач вважає, що у зв’язку з визнанням недійсним Договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" від 23.03.2007 № КПП-509, у державну власність було повернуто 166 583 258 штук простих іменних акцій товариства, тобто було застосовано односторонню реституцію, і враховуючи також підготовку Відповідачем вказаного пакету акцій до повторної приватизації, Позивач вважає, що Відповідач безпідставно утримує та не повертає Позивачу сплачені ним 57 921 782,18 дол. США.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 216 ЦК України, правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Законодавство України містить спеціальні норми, що регулюють правовідносини у сфері приватизації, в тому числі, відносини, які стосуються питання повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі визнання недійсним договорів купівлі-продажу. Тобто законодавством України у сфері приватизації встановлено особливі правові наслідки недійсності окремих видів правочинів. Закон України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) (пункт 133) деталізує відповідні правовідносини у сфері приватизації і визначає, що порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України; у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

Відповідно до наказу ФДМУ від 15.08.2000 № 1701 "Про затвердження Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу"( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2000 р. за № 567/4788 (z0567-00) , далі - Порядок), встановлено, що джерелом розрахунків з Покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу. У разі отримання від повторного продажу об'єкта суми коштів у розмірі більшому, ніж сплачено Покупцем за договором купівлі-продажу, поверненню підлягає сума, визначена договором. Коригуванню, з урахуванням індексу інфляції за період, що минув з часу його укладення, ця сума не підлягає.

Також, щодо посилання Позивача на Перший Протокол до Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (994_535) , відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, то попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, яки на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Також суд відхиляє посилання Позивача, що кошти, про стягнення яких просить Позивач та які були сплачені за пакет акцій - 57 921 782,18 дол. США є інвестицією, і тому до даних правовідносин повинні застосовуватись положення законодавства про інвестиційну діяльність в Україні, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України "Про режим іноземного інвестування", іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації, однак Позивачем не надано суду доказів здійснення ним державної реєстрації коштів в сумі 57 921 782,18 дол. США, про стягнення яких просить Позивач, як іноземної інвестиції.

Як зазначалось вище, відповідно до частини 3 статті 216 Кодексу, правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, і Закон України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) (пункт 133) визначає, що порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України; у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом. Відповідно до Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу (z0567-00) , джерелом розрахунків з Покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкта, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу.

Повторний продаж пакету акцій ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз"відбувся і 29.06.2010 між Відповідачем та Позивачем укладено договір № КПП-570 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз"(далі –Договір-2). Відповідно до п. 2 Договору-2 Позивач зобов'язаний розрахуватися за придбаний пакет акцій ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" протягом 60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення Договору в сумі 410 000 000 (чотириста десять мільйонів) гривень. У визначений Договором-2 строк Позивач не розрахувався за придбаний пакет акцій ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз", і кошти до Державного бюджету України від повторного продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" не надійшли; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оскільки встановлені чинним законодавством України особливі правові наслідки недійсних правочинів з приватизації передбачають розрахунок з попереднім покупцем тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації. повернутого у її власність, і після надходження коштів від цього повторного продажу, то оскільки на сьогоднішній день кошти до Державного бюджету України від повторного продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" не надійшли, то у Позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення цих коштів у примусовому порядку.