Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до господарського суду Івано-Франківської області подано позовну заяву (вх. №3801 від 17.08.10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" про відшкодування збитків в сумі 8 100,00 грн.

Ухвалою суду від 20.08.10 порушено провадження та призначено справу до розгляду на 02.09.10.

В судовому засіданні 02.09.10 представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що внаслідок порушення відповідачем авторських прав позивача, йому було завдано збитків в сумі 8100 грн., які він сплатив за проведення судової експертизи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В зв'язку із витребуванням висновку судової експертизи ухвалою суду від 02.09.10 розгляд справи було відкладено на 22.09.10.

В судовому засіданні представник позивача подав витребувані документи та надав пояснення по справі. Представник відповідача проти позову заперечував, однак відзиву не подав.

В зв'язку із витребуванням додаткових документів ухвалою суду від 22.09.10 розгляд справи було перенесено на 12.10.10.

В судовому засіданні 12.10.10 представник позивача підтримав позовні вимоги та надав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та надав відзив у справі. При цьому представник відповідача посилався на те, що відповідачем помилково судові витрати віднесено до збитків, а також вказував на те, що експертиза, вартість якої просить стягнути позивач, не має відношення до справи №5/57, яка розглядалась господарським судом Івано-Франківської області між цими сторонами щодо використання знаку для товарів і послуг.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд встановив, що в 2008 році між сторонами мав місце спір щодо використання знаку для товарів і послуг, який був переданий на вирішення господарського суду Івано-Франківської області. рішенням господарського суду по справі №5/57 від 20.01.09, яке залишено в силі апеляційною та касаційною інстанцією, ТОВ "Мальва" було заборонено використовувати позначення "ГНК". Під час розгляду даної справи за ініціативою позивача Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності при Академії правових наук України (м. Київ) проводилась судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності, що оформлена висновком №468 від 20.08.08 (а.с.14).

Як стверджує позивач, рахунок на оплату вказаного висновку експертизи йому було виставлено тільки через два роки, а саме 1 червня 2010 року (а.с.27). Акт здавання-приймання робіт з проведення судової експертизи згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.08 у господарській справі №5/57 (а.с.28) було складено 1 червня 2010 року. При цьому в Акті вказано, що роботи були виконані згідно вказаного вище рахунку №48 від 1 червня 2010 р. Яким чином було виставлено рахунок, проведено експертизу та передано висновок про експертизу замовнику впродовж 1 червня 2010 року, однак при цьому висновок про експертизу переданий для розгляду суду у справі 5/57 в 2008 році, позивач не зміг пояснити. Позивач посилається на те, що експертиза насправді була проведена та передана в 2008 році, однак оплачена ним тільки в червні 2010 року. Однак дане твердження позивача спростовується матеріалами справи, оскільки акт здавання-приймання робіт із проведення експертизи, який є документом що підтверджує факт виконання роботи та прийняття її виконавцем і одночасно є підставою для оплати виконаних робіт, підписаний тільки 1 червня 2010 року.

Таким чином, судом встановлена невідповідність між висновком експертизи №468 від 20.08.08., який був виготовлений на вимогу ухвали суду по справі 5\57 від 29.07.08 і переданий на розгляд суду у 2008 році, та висновком експертизи, який також був виготовлений на вимогу ухвали суду по справі 5\57 від 29.07.08, однак переданий позивачу в 2010 році. При цьому тільки останній був оплачений позивачем (а.с.29).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки в своїй позовній заяві позивач посилається і на висновок експертизи №468 від 20.08.08, і на акт здавання-приймання виконаних робіт від 01.06.10, які суперечать один одному, дані обставини не вважаються доведеними.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, належать до сум судових витрат.

Як встановлено судом, при розгляді господарським судом Івано-Франківської області справи №5/57 позивач не заявляв вимогу щодо стягнення сум за проведення експертизи і також не просив про покладення таких витрат на відповідача.

Оскільки експертиза (висновок №468 від 20.08.08) була призначена господарським судом при розгляді справи №5/57, то витрати по оплаті даної експертизи відносяться до судових витрат по даній справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Відповідно, оскільки позовні вимоги позивача у справі №5/57 було задоволено, суму, яка підлягає сплаті за проведення судової експертизи, необхідно стягувати за рахунок відповідача, однак позивач такої вимоги не заявляв.

У додаткових поясненнях позивач посилається на те, що він звертався до господарського суду Івано-Франківської області 02.02.09 з проханням про прийняття додаткового рішення по справі №5/57. У відповіді від 12.02.09 №166 (а.с.65) суддя Цюх Г.З. повідомила позивачу про те, що суд не міг вирішити питання про відшкодування витрат на проведення судової експертизи з питань інтелектуальної власності, оскільки позивачем не було поставлено ні вимоги про покладення витрат по експертизі на відповідача, ні повідомлено суд про оплачену вартість проведеної експертизи, а також у висновку експерта відсутня будь-яка інформація стосовно суми проведеної оплати позивачем за експертизу. Окрім того, на час звернення позивача справа № 5/57 була уже передана на розгляд апеляційної інстанції. За поясненнями позивача, при вказаному зверненні до суду він також не надав докази оплати ним робіт із проведення судової експертизи.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до яких він вважає суму в розмірі 8100 грн., яку ним було сплачено за проведення експертизи у судовій справі, збитками, які були ним зроблені для відновлення свого порушеного права.

Зважаючи на те, що позивач довів тільки факт оплати ним висновку експертизи, отриманого ним згідно акту здавання-приймання від 01.06.10, то підстав для відшкодування збитків за оплату висновку експертизи, отриманого судом у справі №5/57 у 2008 році, немає.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши усі докази у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми судових витрат покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82- 84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

в позові Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "КЕРШЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" про відшкодування збитків в сумі 8 100,00 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.