Приватне підприємство "ІТАЛ КЕРАМІКА"(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"(далі - відповідач) про стягнення 89081,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 30.03.2010 р. з ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"договору № 84/03 п поставки товарів, згідно якого ПП "ІТАЛ КЕРАМІКА"зобов’язувалося поставляти у власність покупця товар, а відповідач –приймати та оплачувати його.

Позивач здійснив поставку товару відповідачеві на суму 79814,00 грн., який покупцем не був сплачений, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 79814,00 грн. основного боргу, 7981,40 грн. відсотків, 1258,60 грн. пені, 890,81 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

20.08.2010 р. до господарського суду Київської області ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"було подано відзив на позовну заяву про стягнення боргу, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись при цьому на наступне.

Позивач, як на підставу виникнення у відповідача заборгованості в сумі 79814,00 грн. посилається на договір поставки товарів № 84/03 п від 30.03.2010 р. Проте у ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"згідно бухгалтерського обліку відсутня заборгованість згідно договору поставки товарів № 84/03 п від 30.03.2010 р., а також відповідач зазначив про відсутність у позивача вказаного вище договору поставки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2010 р. за клопотанням ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"було продовжено строк розгляду даної справи на 15 днів до 11.10.2010 р.

11.10.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення на заперечення відповідача, відповідно до яких зазначив, що факт отримання товару на загальну суму 79814,00 грн. відповідачем не заперечується, проте заперечується факт укладення договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р. між ПП "ІТАЛ КЕРАМІКА"та ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ". У свою чергу, відповідач в якості доказу відсутності укладеного між сторонами договору поставки надав суду 2 примірники оригіналу договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р., підписаного лише позивачем.

Водночас представник позивача наголошував на тому, що суду було надано факсову копію договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р., який було укладено між сторонами у спрощений спосіб шляхом обміну факсограмами, що допускається законодавством України.

Крім того, позивачем неодноразово було направлено на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 79814,00 грн.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.10.2010 р. проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

За твердженням позивача, 30.03.2010 р. між Приватним підприємством "ІТАЛ КЕРАМІКА"(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"(покупець) було укладено договір № 84/03 п поставки товарів, відповідно до п. 1.1 якого продавець протягом дії цього договору передає покупцю у власність товар за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 2.2 договору у випадку прострочення термінів по сплаті покупцем згідно умов п. 5.2 цього договору суми вартості товару, передбаченої видатковою накладною, покупець погоджується на збільшення ціни на відвантажений та несплачений товар на 10% та зобов’язується негайно сплатити збільшену вартість цього товару.

У відповідності з п. 5.2 договору покупець зобов’язаний провести з продавцем повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару продавцем. Непроведення покупцем оплати за відповідну партію товару протягом 30 календарних днів з дня її отримання покупцем, вважається порушенням покупцем умов цього договору щодо оплати ним вартості зазначеної партії товару.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець несе відповідальність за цим договором у випадку прострочення термінів зі сплати покупцем суми вартості партії товару, поставленої згідно умов п. 5.2 договору, покупець на вимогу продавця зобов’язаний сплатити на користь останнього пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період такого прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "ІТАЛ КЕРАМІКА"поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"товар на загальну суму 79814,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № D.PH-0002391 від 06.04.2010 р.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 709 від 06.04.2010 р., виданою на ім`я Кнурьова С.В., оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 (z0293-96) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318 (z0293-96) , довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

У зв’язку з неоплатою поставленого товару ПП "ІТАЛ КЕРАМІКА"було направлено на адресу ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"досудове повідомлення № 369/05 від 20.05.2010 р. про термінове погашення заборгованості.

Відповідь на повідомлення отримано не було.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивачем було направлено на адресу відповідача досудове повідомлення № 369/05 від 20.05.2010 р. про термінове погашення заборгованості, що підтверджується наданою суду квитанцією № 3149 від 07.06.2010 р., описом вкладення у цінний лист від 07.06.2010 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"09.06.2010 р.

Окрім того, у відповідності з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № D.PH-0002391 від 06.04.2010 р. на суму 79814,00 грн. та відповідною довіреністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач контррозрахунок або докази оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язання з оплати отриманого від позивача товару встановлений судом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 79814,00 грн., підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% збільшення ціни за відвантажений товар у сумі 7981,40 грн. відповідно до п. 2.2 договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р., а також пеню у сумі 1258,60 грн. згідно з п. 6.2 договору.

Проте дані вимоги не підлягають задоволенню судом у зв’язку з відсутністю підстав для їх нарахування, виходячи з наступного.

Позивач, звертаючись до суду, посилається на укладення між сторонами договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р., яким, зокрема, зазначені умови відповідальності для покупця.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано суду копію факсового примірника договору, підписаного, за твердженням позивача, з боку ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"(оригінал факсового примірника оглянуто судом).

Водночас позивач посилається на приписи статті 181 Господарського кодексу України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проте наведені посилання позивача не беруться судом до уваги, оскільки на підтвердження факту неукладення договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р. ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"були надані суду оригінали обох примірників договору, направлених відповідачеві позивачем, які підписані з боку ПП "ІТАЛ КЕРАМІКА". Жодний з примірників договору з боку відповідача не підписаний (оригінал обох примірників договору долучено до матеріалів справи).

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА".

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"(08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, код ЄДРПОУ 30219145) на користь Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА"(65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Паустовського, 7, кв. 97, код ЄДРПОУ 35641104) –79814 (сімдесят дев’ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 798 (сімсот дев’яносто вісім) грн. 14 коп. державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.