До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Інвест" (далі –відповідач) про стягнення 2266628,74 грн. заборгованості з лізингових платежів, 137884,39 грн. пені, 35613,91 грн. збитків від інфляції, 29583,68 грн. 3% річних, 727327,21 грн. штрафу, 3647356,38 грн. збитків.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору фінансового лізингу №019-03/2008-О від 11.03.2008 р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, в частині сплати всіх лізингових платежів.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. представник позивача надав суду письмові пояснення щодо строку чинності договору фінансового лізингу №019-03/2008-О від 11.03.2008 р. в яких зазначив, що договір зберігав чинність з 11.03.2008 р. по 21.06.2010 р.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. відповідач надав суду відзив на позов в якому позовні вимоги заперечив з тих підстав, що згідно п. 5.17 договору позивач розірвав договір лізингу з відповідачем з 05.01.2009 р. і таким чином зобов’язання сторін з 05.01.2009 р. є припиненими.

11.10.2010 р. позивач надав суду клопотання про витребування доказів у відповідача, які можуть слугувати доказами на підтвердження факту виведення чи не виведення з експлуатації основного засобу –предмета лізингу за січень 2009 р. та за 2010 р. Клопотання залишено судом без задоволення оскільки, на переконання суду, документи про які вказує у клопотанні позивач не мають значення для вирішення спору по суті.

11.10.2010 р. позивач надав суду письмові пояснення в яких виклав заперечення щодо доводів викладених відповідачем у відзиві.

Позивач позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

11 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"(далі - "Лізингодавець"або "Позивач"), та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА - ІНВЕСТ"(далі -"Лізингоодержувач"або "Відповідач"), було укладено Договір фінансового лізингу №019-03/2008-О (далі - "Договір").

Згідно п. 1.1. договору фінансового лізингу Лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати Предмет лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Специфікації), та передати Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

У свою чергу Лізингоодержувач. зобов'язується вчасно прийняти Предмет лізингу, що відповідає Специфікації на умовах, зазначених у Розділі 5 Договору (п. 8.1.2. Договору фінансового лізингу) та вчасно сплачувати всі платежі, передбачені Договором фінансового лізингу та у змінах і доповненнях до нього.

Згідно Додатків №1/1 "Специфікація"та №1/2 "Умови фінансування"від 11 березня 2008 року до Договору фінансового лізингу Сторони визначили такі Предмети лізингу:

1 Теслярський стіл WТZ 150 00166, №0-391-09-0733;

2 Стінний стіл WTW150/08, №0-391-09-0734;

3 Проміжний транспортер WTW 150/03/ZW, №0-391-09-0735;

4 Стінний стіл WTW150/08, №0-391-09-0736;

5 Багатофункціональний міст WMS 100, №0-392-09-0166;

6 Стінний стіл для транспортування виробів в магазин WTW150/08, №0-391-09-0737;

7 Стінний магазин WLW 100/S-Schrauben, №0-393-09-0112;

8 Центр для обробки балок з ЧПУ WBZ 100/6, №0-390-09-0134;

9 Теслярський стіл WTZ 150, №0-391-09-0738.

На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу ТОВ "Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг"було укладено Договір купівлі - продажу №19 від 11 березня 2008 року із Продавцем - ТОВ "НОВА ІНВЕСТ", Код ЄДРПОУ 32903611, за яким Позивачем було придбано у власність з метою подальшої передачі у фінансовий лізинг Відповідачу вищезгадане майно (згідно Додатку №1 "Специфікація"до Договору купівлі - продажу №19 від 11 березня 2008 року), загальною вартістю 7 269 121,28 грн.

22 грудня 2008 року між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем було укладено Акт прийому - передачі №019/1 до Договору фінансового лізингу, за яким Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв Предмети фінансового лізингу загальною вартістю 7 269 121,28 грн.

З моменту підписання Акта прийому - передачі №019/1 від 22.12.08 до Договору фінансового лізингу за умов обов'язкового виконання положень Договору фінансового лізингу відповідач отримав право розпочати використовувати Премети лізингу у своїх господарських цілях.

Згідно п. 3.1 Договору відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати позивачу всі передбачені договором платежів. Всі платежі, що здійснюються на підставі договору відповідач сплачує на умовах, вказаних в цьому договорі, Графіку лізингових платежів та Умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін.

Позивач зазначає, що відповідачем було грубо порушено узяті ним за Договором зобов'язання щодо вчасної оплати всіх платежів, передбачених п.8.1.3. Договору.

Згідно ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"Лізингодавець мас право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У зв'язку з тривалою несплатою (що значно перевищувала 30-денний строк) відповідачем Лізингових платежів за Договором фінансового лізингу 25.05.2010 на підставі звернення позивача на Договорі фінансового лізингу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук К.М. було вчинено виконавчий напис за реєстраційним №2863.

07.06.2010 на підставі виконавчого напису №2863 від 25.05.10 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво - Святошинського районного управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 19625039 щодо повернення відповідачем на користь позивача майна згідно виконавчого напису №2863 від 25.05.10.

В ході виконавчого провадження 14 червня 2010 згідно Акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні та передачі їх стягувану серії АА №019612 у відповідача у присутності директора останнього - Черкесова О.В., було вилучено на користь ТОВ "Хюпо Альпе - Адріа - Лізинг"майно:

1. Теслярський стіл WТZ 150 00166, №0-391-09-0733;

2. Стінний стіл WTW150/08, №0-391-09-0734;

3. Проміжний транспортер WTW 150/03/ZW, №0-391-09-0735;

4. Стінний стіл WTW150/08, №0-391-09-0736;

5. Багатофункціональний міст WMS 100, №0-392-09-0166;

6. Стінний стіл для транспортування виробів в магазин WTW150/08, №0-391-09-0737;

7. Стінний магазин WLW 100/S-Schrauben, №0-393-09-0112;

8. Центр для обробки балок з ЧПУ WBZ 100/6, №0-390-09-0134;

9. Теслярський стіл WTZ 150, №0-391-09-0738.

Згідно п. 18.1.3. договору сторони домовилися, що Договір може бути розірваний Лізингодавцем в односторонньому порядку, якщо Лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів від встановленої відповідно Договору дати платежу, не виплачує будь - який із платежів, що підлягає до сплати за Договором (включаючи Пені і Штрафи).

В позовній заяві позивач також зазначає, що 21 червня 2010 року, зважаючи на значну заборгованість відповідача за платежами (включаючи Пеню і Штрафи) за Договором фінансового лізингу, яка істотно перевищує 30-денний термін, з урахуванням факту вилучення Предметів лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису №2863 від 25.05.10, Лізингодавець розірвав Договір фінансового лізингу в односторонньому порядку згідно п. 18.1.3. Договору фінансового лізингу, про що Лізингоодержувача було повідомлено Листом Вих. №685 від 21.06.2010, одержаним відповідачем 30.06.2010, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення за №02172070.

При припиненні дії Договору фінансового лізингу на підставі п.18.1.3. всі платежі, виплачені Лізингодавцю на виконання даного Договору до припинення його дії, Лізингоодержувачу не повертаються, а також Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю збитки, які б відновили фінансовий стан Лізингодавця у такий стан, у якому він мав би бути, якби Лізингоодержувач виконував умови Договору належним чином (п.18.4. Договору фінансового лізингу).

Припинення дії даного Договору не звільняє Лізингоодержувача від виконання невиконаних за Договором зобов'язань, строк виконання яких настав до моменту припинення дії Договору. Протягом одного тижня від дня припинення дії Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю всі платежі, які підлягають сплаті на день припинення дії Договору (пп.18.4.3 Договору).

А відтак, на думку позивача, припинення дії Договору фінансового лізингу жодним чином не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати заборгованості за Договором фінансового лізингу, що виникла до 21 червня 2010 року.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем за Договором фінансового лізингу станом на 03 серпня 2010 року року за період з травня 2009 року по червень 2010 року (з 1-го по 18-тий Лізингові періоди) відповідно до виставлених відповідачу рахунків на оплату складає: 2 266 628,74 грн.

Проте, судом встановлено, що зазначена вимога позивача не може бути задоволена з огляду на наведене.

В позовній заяві позивач вказує на порушення умов Договору відповідачем, що полягає у несплаті лізингових платежів, тому вважає, що відповідач має сплатити заборгованість за Договором до моменту розірвання Договору, і цим моментом вважає 21 червня 2010 року –момент відправлення листа про розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку.

Однак суд не погоджується з зазначеною датою розірвання договору.

Так згідно до пункту 18.1. Договору, сторони домовились, що Договір може бути розірваний відповідачем в односторонньому порядку, якщо є хоча б одна з умов, яка вважається згідно Договору істотним порушенням Договору.

Згідно пункту 18.2 Договору, Договір вважається розірваним з дня, який зазначений у листі про припинення Договору, але не раніше ніж через тиждень від дня відправлення письмового повідомлення іншій Стороні.

Як вбачається з матеріалів справи та, зокрема не заперечується у поясненні позивачем (а.с. 152-153) згідно листа вих. №598 від 29.12.2008 р. у зв’язку з відмовою відповідача від прийняття предмета лізингу та підписання графіків лізингових платежів позивач в односторонньому порядку розірвав договір фінансового лізингу з 05.01.2009 р.

Відповідно до п. 5.17 договору якщо відповідач відмовляється прийняти предмет лізингу або не приймає Предмет лізингу в позивача, не пред’являючи при цьому претензій до продавця й не інформуючи Лізингодавця й продавця про свої претензії на підставах й у порядку передбаченому п. 5.14 цього договору, позивач має право розірвати даний договір, а відповідач приймає на себе зобов’язання компенсувати Лізингодавцю весь збиток понесений у зв’язку з цим. Після розірвання на цій підставі договору, всі платежі, сплачені відповідачем позивачу не повертаються, а відповідач втрачає право на пред’явлення будь-яких претензій до позивача на підставах невиконання або неналежного виконання умов даного Договору.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно частини 2 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір лізингу був розірваний позивачем і з чим погодився відповідач з 05.01.2009 р.

Позивач зазначає, що виключно після отримання письмового повідомлення про односторонній розрив Договору лізингу, а саме листа №598 від 29.12.2008 р. відповідач підписав акт приймання-передачі №019/1 предмета лізингу (додаток №3/1 від 22.12.2008 р. та Графік лізингових платежів (додаток №4/1 від 12.02.2009 р. до договору фінансового лізингу. А отже, у зв’язку із прийняттям відповідачем предмета лізингу за актом та узгодженням сторонами у Графіку лізингових платежів порядку, умов строків оплати та орієнтовний розмір Лізингових платежів за договором сторони продовжили свої договірні відносини і у подальшому вважали Договір чинним. Лише 21.06.2010 р. зважаючи на значну заборгованість відповідача за Договором позивач розірвав договір згідно п. 18.1.3 договору з 21.06.2010 р.

Однак, що стосується подальшого підписання Графіку лізингових платежів, суд враховує, що цей документ не є договором, оскільки взагалі не відображає суті домовленості, адже відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу Лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування Лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату. Графік платежів містить лише порядок сплати коштів і не передбачає переходу права власності на предмет лізингу до відповідача, не містить обов'язку відповідача сплачувати кошти, тож не може вважатися укладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов Договору.

Крім того, Графік платежів не є самостійним документом і посилається на Договір, який припинив свою дію.

Отже, підписання Графіку платежів не мало жодних наслідків для сторін по справі, оскільки не передбачило зобов'язань сторін, не містить обов'язкових реквізитів та посилається на Договір, який втратив свою силу.

Станом на 12.02.2009 р. жодних договорів лізингу між сторонами вже не існувало, а отже не було правових підстав укладати додаткові угоди до договору, який вже був розірваний.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення коштів за 1-18 Лізингові періоди не має під собою підґрунтя - адже позивач самостійно відмовився від Договору і не може вимагати повернення коштів за той період, за який Договір не діяв.

Доказів, що сторони уклали новий договір у встановленому законом порядку або домовились про продовження дії договору вже розірваного з 05.01.2010 р. про що сам вказав позивач сторонами суду не надано.

Отже, оскільки право на односторонню відмову було передбачено Договором, позивач правомірно розірвав цей Договір, з чим погодився відповідач і розірвання Договору не оскаржував. Тож і зобов'язання сторін припинились з 5 січня 2009 року.

Всі інші дії як-то приймання-об’єкту лізингу, перший платіж відповідач здійснив ще до розрівняння договору, тобто до 05.01.2009 р.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення коштів в сумі 2266628,74 грн. за 1-18 Лізингові періоди з 22.01.2009 р. по 22.06.2010 р. є необгрунтованими.

Таким чином оскільки суд відмовив у стягненні 2266628,74 грн. (основна вимога), то наслідком зазначеного є і відмова у стягненні 137884,39 грн. пені, 35613,91 грн. збитків від інфляції, 29583,68 грн. 3% річних, 727327,21 грн. штрафу (додаткові вимоги).

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача понесені ним збитки в сумі 3647356,38 грн., які складаються з 72692 грн. витрат на послуги нотаріуса з приводу вчинення виконавчого напису від 25.05.2010 р., 114999,60 грн. витрати сплачені за послуги ТОВ "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов’язань"щодо вилучення предмета лізингу, 11500 грн. витрати на послуги з перевезення предмету лізингу, 2200 грн. витрати за проведення незалежної оцінки обладнання предмету лізинга, 9961,78 грн. витрати пов’язані із страхуванням предмета лізингу, 3436003 грн. сума реальних збитків.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, позивач при обґрунтуванні підстав для відшкодування збитків, не наводить повного складу правопорушення, внаслідок якого він поніс зазначені збитки.

Щодо відсутності підстав для відшкодування витрат, пов'язаних зі страхуванням

предмету лізингу.

Відповідно до пункту 14.1. Договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного Договору Лізингоодержувач на строк лізингу укладає та підтримує чинним Договір страхування Предмета Лізингу зі страховою компанією від ризиків та на умовах, прийнятих від Лізингодавця.

Відповідно до пункту 14.16. Договору, при порушенні Лізингоодержувачем умов, передбачених пунктами 14.1., 14.4. або 14.3. Договору, Предмет лізингу вважається незастрахованим - а Лізингодавець має право негайно застрахувати предмет лізингу від свого імені.

Однак як встановлено судом вище відповідач не порушував пунктів Договору щодо страхування майна, оскільки договір було розірвано з 05.01.2009 р. При укладенні ж договору та на час його дії, відповідачем було укладено Договір страхування майна, про що не заперечується позивачем.

Укладення ж договору страхування від 04 лютого 2010 року позивачем не тягне правових наслідків для відповідача оскільки після розірвання договору лізингу у встановленому договором порядку позивач застрахував своє власне майно на свій розсуд.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, відсутні підстави відповідальності, оскільки відповідачем не порушено жодне зобов'язання. Отже, немає підстав для стягнення з відповідача витрат на страхування предмета лізингу та штрафів, пов'язаних зі страхуванням.

Щодо відсутності підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з послугами нотаріуса з приводу вчинення виконавчого напису від 25.05.2010 р., витрат які сплачені за послуги ТОВ "Консалтингова компанія "Фонд боргових зобов’язань"щодо вилучення предмета лізингу, витрати на послуги з перевезення предмету лізингу, витрат за проведення незалежної оцінки обладнання предмету лізинга, реальних збитків.

Суд бере до уваги що по позовних вимогах в частині відшкодування зазначених збитків відсутній прямий причинний зв’язок між зазначеними витратами які поніс позивач та про які він зазначає у позові та невиконанням відповідачем умов договору лізингу з урахуванням тих обставин, що договір лізингу припинив свою дію саме з 05.01.2010 р. за ініціативою позивача. Судом також встановлено, що понесення таких витрат позивачем при укладення відповідних договорів з третіми особами не було обов’язковим для позивача саме по договору лізингу. Позивачем не надано суду доказів та не доведено обставинами справи, що йому завдано будь-яких збитків саме з вини відповідача, а отже і вимоги позивача про відшкодування збитків є неправомірними та необґрунтованими В даному випадку зазначені збитки, які поніс позивач не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв’язку між понесенням витрат позивачем та невиконання відповідачем умов договору лізингу.