До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об’єднання здорового харчування "Еко продукт" м. Артемівськ до закритого акціонерного товариства "Насолода" м. Слов’янськ про стягнення основного боргу в сумі 48404,34 грн., пені в сумі 5842,00 грн., 3% річних у розмірі 4062,49 грн., інфляції в сумі 27118,49 грн., усього ціна позову складає 85427,32 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/333, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні оголошувалися перерви з 10.02.2010 р. до 15.02.2010 р., з 15.02.2010 р. до 22.02.2010 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 19.01.2010 р. строк вирішення спору продовжений до 03.03.2010 р.

Ухвалою від 22.02.2010 року по справі призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 22.02.2010 р. суд зупинив провадження у даній справі.

Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 419 повернув до суду справу № 15/333 без виконання у зв’язку з ненадходженням коштів по рахунку № 420 за проведення експертизи.

Ухвалою від 29.09.2010 р. суд поновив провадження у справі, призначив справу до розгляду в судовому засіданні.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

17.07.2006 р. сторони уклали дистриб’юторський договір № 1/4-2006, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність дистриб’ютора товар в асортименті, вказаному в специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору, а дистриб’ютор (відповідач) зобов’язався прийняти товар, оплатити його вартість та здійснити його реалізацію (дистрибуцію) згідно умов даного договору, додатків та додаткових угод до нього.

Згідно п. 2.1.2 договору постачальник зобов’язаний разом з товаром передати наступні документи: видаткову накладну на партію товару, товарно–транспортну накладну, податкову накладну, сертифікат якості на товар.

Відповідно до п.п. 2.2.5, 6.3 договору прийом товару представнику дистриб’ютора відбувається на підставі довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей.

Пунктом 4.2 договору (з урахуванням умов додаткової угоди № 5 від 01.02.2007 р. до нього) встановлено, що дистриб’ютор здійснює оплату відвантаженої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару на складах дистриб’ютора або з моменту отримання товару уповноваженими представниками дистриб’ютора на складі постачальника.

Згідно п. 6.1 договору здача–приймання товару по кількості та якості здійснюється в порядку, визначеному в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю № П-6 (va006400-65) , затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, та в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 (v0007400-66) , затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про його розірвання у вищевказані строки, то договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Згідно п. 11.1 договору будь–які зміни та доповнення до договору дійсні за умови здійснення їх письмовій формі.

До спірного договору сторони підписали додаток № 1 від 17.07.2006 р. (специфікацію), а також додаткові угоди № 1 від 01.08.2006 р., № 2 від 02.10.2006 р., № 3 від 23.11.2006 р., № 4 від 27.11.2006 р., № 5 від 01.02.2007 р., б/н від 13.06.2007 р. Спірний договір, додаток та додаткові угоди до нього підписані сторонами та скріплені печатками, завірені копії містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання дистриб’юторського договору № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. (з урахуванням специфікацій та додаткових угод до нього) за період з 11.06.2007 р. по 24.10.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1074723,73 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі "Прийняв", а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, податковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання дистриб’юторського договору № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. суд робить виходячи з того, що позивач в позовній заяві посилається як на підставу здійснення поставок саме на спірний договір. Крім того, в податкових накладних умовою поставки вказаний договір № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, навпаки у відзиві на позовну заяву підтвердив факт укладення між сторонами спірного договору, а під час здійснення часткових оплат за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, посилався на договір № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. як на підставу перерахування коштів. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

В позовній заяві позивач вказував, що відповідач частково оплатив та частково повернув отриманий товар, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, склала 48404,34 грн. В підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат та часткового повернення товару позивач надав до суду завірені копії банківських виписок та накладних на повернення.

В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акти звірки взаєморозрахунків між сторонами за підписом позивача від 30.12.2009 р., від 27.01.2010 р., які по суті є детальними та розширеними розрахунками суми позову. Завірені копії вказаних актів звірки містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

04.02.2010 р. від позивача до суду надійшла заява вих. № 44 від 02.02.2010 р. про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути: основний борг у сумі 48404,34 грн., пеню у сумі 13388,23 грн., 3% річних в розмірі 4062,49 грн., інфляцію в сумі 27118,49 грн. Усього уточнена сума позову до стягнення складає 92973,55 грн. (сума позову збільшена). До уточнення додані нові розрахунки пені (інші позовні вимоги позивач не змінює). Факт направлення даної заяви позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком про оплату поштових відправлень відповідачу № 3684 від 03.02.2010 р.

Суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та в подальшому розглядав позовні вимоги на загальну суму 92973,55 грн. (в тому числі основний борг в сумі 48404,34 грн., пеня у сумі 13388,23 грн., 3% річних в розмірі 4062,49 грн., інфляція в сумі 27118,49 грн.).

Відповідач надав до суду відзив № 03/02 від 05.02.2010 р. на позовну заяву, яким підтвердив факт укладення спірного договору № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. між сторонами. Але проти позовних вимог відповідач заперечував наступним:

За даними позивача 24.07.2007 р. на склад відповідача був відвантажений товар за двома видатковими накладними: № 910 на суму 65989,44 грн., № 911 на суму 64777,25 грн. Відповідач підтверджує отримання від позивача товару за видатковою накладною № 911 від 24.07.2007 р. на суму 64777,25 грн., але заперечує проти факту отримання від позивача товару за видатковою накладною № 910 від 24.07.2007 р. на суму 65989,44 грн. За даними бухгалтерського обліку відповідача у нього відсутня заборгованість перед позивачем, навпаки існує переплата на суму 17489,44 грн. У підтвердження вказаного відповідач додав до відзиву акт звірки від 27.01.2010 р. за підписами та печатками представників обох сторін, з якого вбачаються чисельні розбіжності в обліку сторін щодо поставки товару та його оплати. Позивач вказує кінцеве сальдо на свою користь на суму 48404,34 грн., а відповідач – на свою користь на суму 17489,44 грн.

На вимогу суду відповідач надав розпечатку електронного реєстру обліку вхідних податкових накладних, де не облікована податкова накладна № 671 від 24.07.2007 р., яка відображає податкові зобов’язання по ПДВ по факту поставки товару позивачем відповідачу 24.07.2007 р. на суму 65989,44 грн. згідно видаткової накладної № 910 (завірена копія цієї податкової накладної є в матеріалах справи).

Також у відзиві відповідач звертав увагу суду на той факт, що в спірній видатковій накладній відсутній номер довіреності, а довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей також неналежно оформлена (відсутній зразок підпису особи, на яку виписана довіреність, вимірювання вказано в грошовому виразі кількісних показників товару).

У матеріалах даної справи є письмові пояснення директора по логістиці та закупівлям ТОВ "Артемівське виробничо-комерційне об’єднання здорового харчування "Еко продукт" Флейшера Юрія Едуардовича, який за довіреністю серії ЯНЮ № 689754 від 24.07.2007 р. був уповноважений відповідачем на отримання товарно–матеріальних цінностей від позивача за період з 24.07.2007 р. по 02.08.2007 р. Флейшер Ю.Е. в період з 20.07.2006 р. по 20.11.2008 р. перебував з відповідачем у трудових відносинах та обіймав посаду менеджера ЗАТ "Насолода". В посадові обов’язки входило здійснення закупівлі товару для подальшої реалізації в торгівельній мережі "Насолода". Флейшер Ю.Е. стверджує, що ним на підставі довіреності серії ЯНЮ № 689754 від 24.07.2007 р. на отримання товарно–матеріальних цінностей було отримано для відповідача товар від позивача на загальну суму 130766,69 грн. за видатковими накладними: № 910 від 24.07.2007 р. на суму 65989,44 грн., № 911 від 24.07.2007 р. на суму 64777,25 грн. До письмових пояснень додані завірені копії трудової книжки, паспорту, наказу № 171–л від 16.07.2009 р. про прийом на роботу Флейшера Ю.Е. Вказані обставини Флейшер Ю.Е. як представник позивача у даній справі за довіреністю № 148 від 15.02.2010 р. підтвердив в усній формі в судовому засіданні 15.02.2010 р.

Крім того, позивач надав до суду письмові пояснення, в яких посилається на наступне:

Реєстр вхідних податкових накладних та податкові декларації за липень 2007 р., в яких не відображено за бухгалтерським обліком ЗАТ "Насолода" за липень 2007 р. податкової накладної № 671 від 24.07.2007 р. до спірної видаткової накладної № 910 від 24.07.2007 р., не є належним доказом неотримання товару відповідачем від позивача за спірною накладною.

Статтею 7 пунктом 7.2 підпунктом 7.2.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) №168/97–ВР від 03.04.1997 р. передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Позивач вважає, що наданий відповідачем реєстр є недостовірним у зв’язку з тим, що виїзною плановою перевіркою Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства на підприємстві позивача в період з 01.07.2007 р. по 31.03.2008 р. було встановлено, що сума податкового зобов’язання за липень 2007 р. становить 706345,00 грн. Вказана сума податкових зобов’язань повністю відповідає сумі виданих податкових накладних за липень 2007 р., які вказані в реєстрі виданих та отриманих видаткових накладних ТОВ "Артемівське виробничо-комерційне об’єднання здорового харчування "Еко продукт". В даному реєстрі під номером 68 вказана податкова накладна № 671 від 24.07.2007 р. з податковим зобов’язанням по ПДВ на суму 10998,24 грн.

Також податковою перевіркою була підтверджена наявність дебіторської заборгованості відповідача на користь позивача станом на 01.07.2007 р. на суму 205343,62 грн., станом на 31.03.2008 р. на суму 90904,34 грн.

В обґрунтування вищевикладених обставин позивач надав до суду копію акту виїзної планової перевірки Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції № 2048/23/33771799 від 16.09.2008 р., завірену копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

З врахуванням позиції кожної сторони по даній справі, заяви відповідача про неотримання товару по спірній видатковій накладній, з метою повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважав за необхідне призначити судову економічну експертизу для визначення за бухгалтерськими та іншими обліковими документами дійсної суми боргу відповідача перед позивачем станом на теперішній час, станом на день подачі позову до суду, перевірки факту погашення відповідачем вартості товару по спірним накладним за 2007 р.

У зв’язку з неоплатою витрат на проведення експертизи ДНДІСЕ повернув матеріали справи № 15/333 до суду без виконання.

Згідно рекомендацій ВГСУ № 04–5/5 від 16.01.2008 р. витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз під час судового розгляду має нести зацікавлена сторона. У разі відмови чи ухилення зацікавленої сторони від оплати витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

За вказаних обставин суд розглянув спір за наявними у справі документами та доказами.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 вказаного Закону серед обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні та зведені облікові документи, передбачено назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна № 910 від 24.07.2007 р. на суму 65989,44 грн., податкова накладна № 671 від 24.07.2007 р., довіреність серії ЯНЮ № 689754 від 24.07.2007 р. на отримання товарно–матеріальних цінностей, видана на Флейшера Ю.Е., письмові пояснення Флейшера Ю.Е. про фактичне отримання ним товару для відповідача від позивача за спірною видатковою накладною, акт виїзної планової перевірки Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції № 2048/23/33771799 від 16.09.2008 р.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач сам собі суперечить, тому як у випадку отримання товару по видатковій накладній № 911 від 24.07.2007 р. на суму 64777,25 грн. довіреність серії ЯНЮ № 689754 від 24.07.2007 р. він вважає дійсною з усіма наявними в ній недоліками, а у випадку отримання товару по видатковій накладній № 910 від 24.07.2007 р. на суму 65989,44 грн. цю саму довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей відповідач вважає недійсною у зв’язку з неналежним її оформленням (відсутність зразку підпису особи, на яку виписана довіреність, вимірювання в грошовому виразі кількісних показників товару).

Крім того, сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку вимогам чинного законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов’язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей. Наявні в матеріалах справи первинні документи свідчать про фактичну передачу позивачем та отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 910 від 24.07.2007 р. на суму 65989,44 грн.

Не відображення відповідачем податкової накладної № 671 від 24.07.2007 р. в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних не є доказом відсутності факту отримання ним товару від позивача по видатковій накладній № 910 від 24.07.2007 р. на суму 65989,44 грн.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є змішаним договором: поставки та дистриб’юції (послуги щодо реалізації товару).

Статтею 628 ч. 2 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В додатковій угоді № 5 від 01.02.2007 р. до договору № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. сторони передбачили строк оплати отриманого товару протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Виходячи з того, що за першою спірною видатковою накладною № 658 товар був отриманий 11.06.2007 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 12.06.2007 р. по 25.06.2007 р. включно, а вже з 26.06.2007 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару. За останньою спірною видатковою накладною № 1422 товар був отриманий 24.10.2007 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 25.10.2007 р. по 07.11.2007 р., а вже з 08.11.2007 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. Таким чином, по всім спірним видатковим накладним для відповідача строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар у встановлений договором № 1/4-2006 від 17.07.2006 р. (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 01.02.2007 р. до нього) строк, в сумі 48404,34 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 7.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 26.06.2007 р. по 05.05.2008 р. (окремо по кожній спірній видатковій накладній) в сумі 13388,23 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення або недотримання дистриб’ютором строку оплати за поставлений товар, дистриб’ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (543/96-ВР) в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вказані вимоги закону позивач при нарахуванні пені виконав.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2010 р. в усній формі заявив клопотання про застосування строку позовної давності до стягнення пені та штрафних санкцій, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.10.2010 р. Статтею 81–1 ГПК України (1798-12) передбачено, що у протоколі судового засідання зазначаються усні заяви і клопотання сторін. Статтею 22 ГПК України не встановлено, що сторони подають суду заяви та заявляють клопотання виключно в письмовій формі.

Відповідно до Глави 19 ЦК України (435-15) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 11 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01–6/438 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" (v_438800-93) (з наступними змінами) якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов’язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Вказане роз’яснення суд приймає до уваги при розгляді даного спору, оскільки застосування строку позовної давності можливо тільки стосовно права на судовий захист, яке фактично вже виникло у позивача.

При нарахуванні пені право на судовий захист виникає у позивача щоденно в залежності від тривалості періоду прострочення виконання грошового зобов’язання, кожен день на певну суму пені. До настання відповідної дати прострочки право звернення до суду про стягнення пені за конкретний день у позивача відсутнє.

З урахуванням початку прострочення виконання грошового зобов’язання по останній спірній видатковій накладній та шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, останній можливий строк нарахування пені витікає 05.05.2008 р. Передбачений ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності закінчився 05.05.2009 р. Таким чином, виходячи з дати направлення позовної заяви до суду – 26.11.2009 р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, суд дійшов висновку, що строк позовної давності до пені підлягає застосуванню. За вказаних обставин позовні вимоги про стягнення пені в сумі 13388,23 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Основний борг, інфляція та 3% річні включно нараховані в межах строку без пропущення позовної давності. При цьому слід вважати, що чинне законодавство не відносить інфляційні нарахування та 3% річних до штрафу, пені та неустойки. Тому на ці вимоги розповсюджується загальна позовна давність у три роки.

07.10.2010 р. позивач надав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому уточнює суму 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.06.2007 р. по 01.10.2010 р. на суму 15072,32 грн. Таким чином ціна позову збільшилася та склала 103983,38 грн. (в тому числі основний борг в сумі 48404,34 грн., пеня у сумі 13388,23 грн., 3% річних в розмірі 15072,32 грн., інфляція в сумі 27118,49 грн.). При цьому позивач здійснив доплату держмита за платіжними дорученнями: № 90 від 05.10.2010 р. на суму 74,74 грн., № 91 від 05.10.2010 р. на суму 110,00 грн.

Факт направлення клопотання про уточнення позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 7143 від 01.10.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 01.10.2010 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. В судовому засіданні 07.10.2010 р. представник відповідача в усній формі підтвердив факт отримання даного клопотання від позивача. За вказаних обставин клопотання про уточнення та збільшення позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 26.06.2007 р. по 01.10.2010 р. у розмірі 15072,32 грн., інфляцію за період з 26.10.2007 р. по 31.10.2009 р. в сумі 27118,49 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 15072,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку інфляції судом встановлено, що позивач помилково нараховує інфляцію по днях, що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., у зв’язку з тим, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За власним розрахунком суду інфляція за період з 26.10.2007 р. по 31.10.2009 р. складає 27241,94 грн. За розрахунком позивача інфляція за вказаний період складає 27118,49 грн. Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 27118,49 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд, -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Насолода" (юридична адреса: 84115, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Нарвська, буд. 9; фактична адреса: 84116, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Олімпійська, 5/7; 84116, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Волжська, 162; код ЄДРПОУ 31477332; рахунок 26001230026411 в Слав’янській філії АКБ "Укрсоцбанку", МФО 334226) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівське виробничо-комерційне об’єднання здорового харчування "Еко продукт" (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Корсунського, 73; код ЄДРПОУ 33771799; рахунок 2600501519953 в філії ВАТ "Укрексімбанк" м. Донецька, МФО 334817) суму 90595,15 грн. (а саме: основний борг на суму 48404,34 грн., 3% річних в сумі 15072,32 грн., інфляцію в розмірі 27118,49 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 905,95 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,61 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 13388,23 грн.

У судовому засіданні 08.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.10.2010 р.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.