Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бондаренко В.В. за дов. від 01.03.2010 р.

3-ої особи-1 - не з"явився;

3-ої особи-2 - не з"явився.

відповідача-1 - не з"явився.

відповідача-2 - не з"явився.

3-ої особи-1 - Калюжна Л.О. за довір. № 1146/03 від 12.04.2010 р.

3-ої особи-2 - Басалюк І.В. за довір.б/н від 04.10.2010 р.

3-ої особи-3 - не з"явився.

3-ї особи-4 - не з"явився.

розглянувши справу за позовом

Комунального закладу охорони здоров"я "Харківський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер", м. Харків

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська обласна рада, м. Харків;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління охорони здоров"я Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків.

до

відповідача-1: Виконавчого комітета Харківської міської ради Харківської області м. Харків

відповідача-2: Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, м. Харків;

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління праці і соціального захисту населення Дзержинської районної ради в м. Харкові, м. Харків;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління освіти Дзержинської районної ради, м. Харків;

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дзержинська районна рада, м. Харків.

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м.Харків.

про скасування рішеннь

04.06.2010р. Позивач Комунальний заклад охорони здоров’я "Харківський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер" звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача-1 Виконавчого комітету Харківської міської ради, відповідача-2 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. В позові позивач просить суд відмінити рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №631 від 02.07.2003 р. "Про передачу в оперативне управління майна і нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Тобольська, 63", також Розпорядження управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради від 16.07.2003 р. № 816 "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління №819 від 24.07.1997р. з відділом освіти Дзержинської районної ради та №1060 від 03.12.2001р. з Дзержинським районним відділом праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова" в частині вилучення з оперативного управління відділу освіти Дзержинської районної ради та передачі в оперативне управління нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Харків, вул. Тобольська, 63. Також позивач просить визнати протиправним та відмінити Розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 12.07.2006р. №860 "Про внесення змін в розпорядження № 816 від 6.07.2003 р. "Про внесення змін в договори передачі майна в оперативне управління № 819 від 24.07.1997р. з відділом освіти Дзержинської районної ради та №1060 від 03.12.2001р. з Дзержинським відділом праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради м. Харкова".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 128 ЦК України, ст. 137 ГК України, ст.ст. 37, 55 Закону України "Про власність", ст. 29 Закону України "Про фізичну культуру і спорт". Позивач стверджує, що оскаржувані рішення та розпорядження є незаконними в частині передачі права оперативного управління на нежитлове приміщення по вул.. Тобольська, 65 в м. Харкові від третьої особи-2 третій особі-1 на стороні відповідача. Позивач вважає, що частина цих приміщень належить йому на праві оперативного управління, у нього не вилучалась і без його згоди вилучена не могла бути. Відтак, спірні рішення порушують його права та охоронювані законом інтереси і тому підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківська обласна рада, залучена до участі у справі ухвалою від 19.07.2010р., витребувані судом документи не надала. Представник третьої особи в судових засіданнях надав письмові (т.ІІ а.с. 3) та усні пояснення в яких зазначив що третя особа підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків, залучена до участі у справі ухвалою від 19.07.2010р., правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Відповідач-1 Виконавчий комітет Харківської міської ради відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Представники відповідача-1 в судових засіданнях в яких вони брали участь, проти задоволення позову заперечують, вказують, що спірні розпорядження жодним чином не стосуються прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки останній не наділений правом оперативного управління на спірне майно. Це майно, зазначають представники відповідача-1 знаходилось у позивача на праві оренди на підставі договору оренди від 01.06.2001р.№118, укладеного між позивачем та третьою сообою-2 на стороні відповідача. Відтак, вказують представники відповідача, відповідачі правомірно без погодження з позивачем ухвалили спірні рішення про передачу права оперативного управління спірним майном від третьої особи-2 третій особі-1 на стороні відповідача.

Відповідач-2 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у відзиві на позовну заяву (т.І а.с. 85-87) проти задоволення позову заперечує, вказує, що позивачеві не належить право оперативного управління майном –нежитловим приміщенням за адресою: м. Харків, вул. Тобольська, 63, і тому спірні рішення не стосуються його прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, 19.07.2010р. відповідачем-2 до суду була подана заява про застосування строку позовної давності по відношенню до позовних вимог позивача (т.І а.с. 104). На цій підставі відповідач-2 просить в позові відмовити. В судових засіданнях представник відповідача підтримує позицію наведену у відзиві на позов та у заяві про застосування строку позовної давності, просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління праці і соціального захисту населення Дзержинської районної ради в м. Харкові, залучена до участі у справі ухвалою від 09.06.2010р. у запереченнях на позовну заяву (т.І а.с. 60-63) проти задоволення позову заперечує. Третя особа-1 вказує, що право власності на нежитлові приміщення по вул.. Тобольській, 65 в м. Харкові належить територіальній громаді м. Харкова. В минулому частина цих приміщень перебувала в оперативному управлінні позивача, але станом на момент ухвалення спірних рішень ці приміщення вже були вилучені з оперативного управління позивача і знаходились в оперативному управлінні третьої особи-2 Управління освіти Дзержинської районної ради. Тому, вказує третя особа, відповідачі правомірно не брали до уваги знаходження у спірних приміщеннях позивача, адже він володіє частиною цих приміщень на підставі договору оренди, а не на підставі оперативного управління. Чинне законодавство, вказує тертя особа, не передбачає обов’язку власника погоджувати свої дії з орендарем під час розпорядження об’єктом оренди. На цій підставі третя особа-1 та її представник в судових засіданнях просять в задоволенні позову відмовити.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління освіти Дзержинської районної ради м. Харкова, залучена до участі у справі ухвалою від 19.07.2010р., відзиву на позов не надала. В судовому засіданні представник третьої особи-2 проти задоволення позову заперечує, вказує, що на момент ухвалення спірних рішень саме у третьої особи-2, а не у позивача, на праві оперативного управління перебували спірні нежитлові приміщення. На підтвердження цього представник надав документи, які долучені до матеріалів справи.

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дзержинська районна рада м. Харкова, залучена до участі у справі ухвалою від 19.07.2010р. надала письмові заперечення проти позову (т.ІІ а.с. 54-56). В запереченнях третя особа-3 вказує, що вичерпний перелік майна, яке було закріплено за позивачем на праві оперативного управління визначено у відповідному договорі про закріплення майна на праві оперативного управління (т. ІІ а.с. 58-61) і в цьому договорі спірне майно відсутнє. Натомість спірне майно вказане у договорі оренди від 01.06.2001р.№118, укладеному між позивачем та третьою сообою-2 на стороні відповідача. Останній, вказує третя особа-3 позивачем не оспорюється, що, на думку третьої особи-3, спростовує твердження позивача про наявність у нього права оперативного управління цим майном, а відтак і право на позов.

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківська міська рада, залучена до участі у справі ухвалою від 01.09.2010р. письмових пояснень стосовно позову не надала. Представник третьої особи-4, який брав участь у судових засіданнях, проти задоволення позову заперечує, вказує, що Харківська міська рада є власником нежитлової будівлі по вул.. Тобольська, 65 в м. Харкові, частина цієї будівлі належала на праві оперативного управління третій особі-2 Управління освіти Дзержинської районної ради м. Харкова і була вилучена у неї в установленому порядку. Позивач, вказує представник третьої особи-4, володів відповідними приміщеннями в цій будівлі на праві оренди, а не на праві оперативного управління, тому спірні рішення його не стосуються, прав і охоронюваних законом інтересів не порушують.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради є власником нежитлової будівлі літ. А-2 загальною площею 1830,5 м.2 розташованою за адресою м. Харків, вул.. Тобольська, 65. Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.05.2007р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.06.2007р. №14861248 (т.І а.с. 75).

Будівель за адресою м. Харків, вул.. Тобольська, 63 не існує. Наявність в різних документах посилань на будівлю за адресою вул.. Тобольська, 63 пояснюється такою, що свого часу мала місце, невпорядкованістю документації стосовно поштової адреси будівлі по вул.. Тобольська, 65. Ця невпорядкованість була усунена шляхом збереження за цією будівлею адреси вул.. Тобольська, 65 (т.І а.с. 81, 82, т. ІІ а.с. 30-46, 48). З урахуванням цього всі посилання в документах на будівлю по вул.. Тобольській, 63 і на будівлю по вул.. Тобольській, 65 в дійсності є посиланнями на оду й ту саму будівлю –нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 1830,5 м.2 розташовану за адресою м. Харків, вул.. Тобольська, 65. При цьому правильним слід вважати номер будівлі "65".

рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 25.03.1970р. №105 (т.ІІ а.с.81) у зв’язку із закінченням об’єктів житлового та комунального господарства ухвалено управлінню капітального будівництва передати на баланс Дзержинсього районного відділу народної освіти дитячий сад-ясла №44 по вул.. Тобольській на Павловому Полі.

рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 23.09.1970р. №426 (т.І а.с.21-22) ухвалено в приміщенні корпусу А в колишньому дитячому комбінаті №44 по вул.. Тобольській №65 площею 605 м2 розмістити обласний лікарсько-фізкультурний диспансер. 30.09.1970р. Конторою нежитлового фонду Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих Обласному лікарсько-фізкультурному диспансеру видано ордер для зайняття приміщень площею 650 м2 в будинку №65 по вул.. Тобольській.

Розпорядженням начальника представництва Фонду державного майна України в м. Харкові від 24.07.1997р. №1239 (т.ІІ а.с. 65) вирішено укласти з відділом освіти виконавчого комітету Дзержинської районної ради договір про передачу майна в оперативне управління майна, в т.ч. будівель зазначених в додатку №1. Позицією №94 додатку №1 до вказаного розпорядження від 24.07.1997р. №1239 є Будинок Центру дитячої та юнацької творчості по вул.. Тобольській, 65 (т. ІІ а.с. 68).

24.07.1997р. між Представництвом Фонду державного майна України в м.Харкові та Відділом освіти виконавчого комітету Дзержинської районної ради в м.Харкові був укладений договір про передачу майна в оперативне управління №819, яким було передано в оперативне управління відповідне майно, на виконання розпорядженням від 24.07.1997р. №1239 (т.ІІ а.с. 89-92).

01.07.2001р. між Відділом освіти виконавчого комітету Дзержинської районної ради в м.Харкові та Обласним лікарсько-фізкультурним диспансером був укладений договір оренди нежитлового приміщення №118 (т. І а.с. 64-66, т.ІІ а.с. 72-76). У відповідності до умов цього договору Орендодавець Відділ освіти Дзержинської районної ради в м.Харкові передав Орендареві Обласному лікарсько-фізкультурному диспансеру в користування нежитлове приміщення площею 650 м2 по вул.. Тобольській, 65 строком на три роки.

рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2006р. у справі №46/154-05 залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2007р. у справі №46/154-05 (т.І а.с. 76-79) встановлено, що у зв’язку із не направленням сторонами повідомлень про припинення дії договору строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2001р. №118 продовжився до 01.06.2007р.

30.07.2002р. між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та комунальною установою Харківський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер було укладено договір про закріплення майна на праві оперативного управління, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області №21. відповідно до якого позивачеві в оперативне управляння було передане майно вказане в додатку №1. (т.ІІ а.с. 58-61). При цьому ні в додатку №1 до договору від 30.07.2002р.№21 ні в акті приймання передачі майна за цим договором, ні в жодному іншому документі, що міститься в матеріалах справи не вказано про передачу позивачеві будівлі (частини будівлі) по вул.. Тобольській, 65.

03.12.2001р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради і відділом субсидій виконавчого комітету Дзержинської районної ради в м. Харкові був укладений договір про передачу в оперативне управління нежитлового приміщення №1060 у відповідності до якого в оперативне управління було передане нежитлове приміщення по вул.. Єсеніна, 7 в м. Харкові (т. І а.с. 69) (З урахування змін внесених додатковою угодою від 31.10.2003р. №2 – по вул.. Тобольській, 63).

02.07.2003р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради ухвалено рішення №631 яким Управлінню комунального майна та приватизації доручено вилучити у встановленому порядку з оперативного управління відділу освіти Дзержинської районної ради в м. Харкові майно у кількості 14 одиниць, в т.ч. нежитлове приміщення по вул.Тобольська, 63 (в дійсності –"65"); надати це майно в оперативне управління Дзержинському районному відділу праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради в м. Харкові (т.ІІ а.с. 70).

На виконання цього рішення від 02.07.2003р. №631 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 16.07.2003р. видано розпорядження №816 (т.І а.с.88-89) згідно якого вирішено внести зміни в договір передачі майна в оперативне управління від 24.07.199р. №819 укладений з відділом освіти Дзержинської районної ради в м. Харкові стосовно вилучення майна в кількості 14 одиниць в т.ч. нежитлового приміщення по вул.. Тобольській, 63 (в дійсності –"65") та в договір передачі майна в оперативне управління від 03.12.2001р. №1060 укладений з Дзержинським районним відділом праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради в м. Харкові в частині передачі названого майна в оперативне управління.

У зв’язку з впорядкуванням поштової адреси будівлі по вул.. Тобольській, 65 та уточненням її площі 12.07.2006р. Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради видано розпорядження №860 (т.І а.с. 90) яким внесено зміни в розпорядження від 16.07.2003р. №816 в частині визначення належної адреси (Тобольська,65) та площі (1830,5 м.) відповідної будівлі, переданої в оперативне управління Дзержинському районному відділу праці та соціального захисту населення Дзержинської районної ради в м. Харкові.

27.02.2007р. Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради видано розпорядження №181 яким по-перше, вирішено внести зміни в договір про передачу в оперативне управління майна від 03.12.2001р. №1060 та, по-друге, вирішено вважати скасованими розпорядження від 16.07.2003р. №816 та розпорядження від 12.07.2006р. №860 (т.І а.с. 74).

Викладені обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що є підставою для їх захисту в судовому порядку шляхом скасування рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.07.2003р. №631 та Розпоряджень Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 16.07.2003р. №816 та розпорядження від 12.07.2006р. №860.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

У відповідності до п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному разі спірні рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради та Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради винесені відповідно в 2003 та 2006 роках. Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в 2010 році, тобто із пропуском строку позовної давності відповідно на 7 та на 4 роки.

Відповідачем-2 заявлено про застосування строку позовної давності (т.І а.с.104). З клопотанням про визнання причин пропуску строків позовної давності поважними позивач не звертався.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в даному разі строк позовної давності позивачем пропущено і це згідно ст. 256, 257, 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що він не знав, що спірні рішення та від 02.07.2003р. №631 та розпорядження від 16.07.2003р. №816 відносяться до приміщень по вул.. Тобольській, 65, які він займає, адже в них вказано адресу вул.. Тобольська, 63. Суд зазначає, що наявні у справі докази в своїй сукупності свідчать що позивач повинен був знати і знав про те, що спірні рішення стосуються саме займаних ним приміщень. Так, згідно даних статуту та свідоцтва про державну реєстрацію (т.І а.с. 125, 132) позивач власне зареєстрований за адресою, яка вказана у спірних розпорядженнях – вул.. Тобольська, 63. Також з листування, в т.ч. листів наданих самим позивачем явно видно, що спірні розпорядження стосуються саме займаних позивачем приміщень і позивачеві було про це відомо, ще в 2003 році. (т.І а.с. 38-45, 105). Те саме стосується судових документів у справах пов’язаних із виселенням позивача із займаних приміщень (т.І а.с. 76-79, 106-109). Тобто, твердження позивача про те, що він не знав, що спірні рішення стосуються займаного ним приміщення не відповідають дійсності і не заслуговують на увагу.

Не може бути також строк позовної давності визнаний таким, що був перерваний. Посилання позивача на ст. 246 ЦК України та на факт подачі ним позову про скасування спірних рішень в порядку адміністративного судочинства є безпідставним. Зі змісту ст. 246 ЦК України вбачається, що позовна давність переривається подачею не будь-якого позову взагалі, а лише такого, який відповідає усім вимогам Закону, які до нього ставляться, в т.ч., щодо підвідомчості і підсудності справи. В даному ж разі позивачем подано позов з порушенням правил підвідомчості, що стало причиною закриття провадження у відповідній справі (т.І а.с. 46-55). За таких обставин визнання строку позовної давності таким, що перервався в результаті подачі неправильного (незаконного) позову є неможливим, адже це означало б перекладання вини за недбалість позивача на відповідача, що очевидно суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).

Крім того, відмовляючи в позові суд враховує також таке.

По-перше, майно ніколи не було закріплене за позивачем на праві оперативного управління. Так всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту закріплення за ним майна саме на праві оперативного управління.

В рішенні Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 23.09.1970р. №426 (т.І а.с.21-22) на яке посилається позивач йдеться про "розміщення" диспансеру, а не про "закріплення на праві оперативного управління", як помилково стверджує позивач. Жодного посилання на правовий режим на підставі якого буде здійснюватись розміщення це рішення, як і інші документи, надані позивачем, не містить.

Втім, крім права оперативного управління підставою "розміщення" міг бути правовий режим майнового найму (ст. 256 ЦК УРСР), режим безоплатного користування (ст. 324 ЦК УРСР) тощо. Наразі, як свідчать матеріали справи це був саме правовий режим майнового найму або оренди. Так, зокрема, з 01.07.2001р. позивач розміщувався в спірних приміщеннях на підставі укладеного між ним та Відділом освіти виконавчого комітету Дзержинської районної ради в м.Харкові договорі оренди нежитлового приміщення №118 (т. І а.с. 64-66, т.ІІ а.с. 72-76).

Посилання позивача на статут, п. 3.2. якого передбачає закріплення за позивачем майна на праві оперативного управління (т.І а.с. 124-131) не приймаються до уваги, тому що цей статут затверджено в 2008 році, тобто після прийняття оскаржуваних рішень 2003, 2006 років і тим більше після 1970 р., коли було прийняте рішення про "розміщення" позивача у відповідних приміщеннях. Статуту, положення чи іншого документу, який би підтверджував те, що і в 1970 році позивач був суб’єктом права оперативного управління ним не надано.

По-друге, в разі якщо допустити, що колись майно і було закріплено за позивачем, то все одно к моменту ухвалення оскаржуваних рішень воно вже було вилучено з його оперативного управління.

Про це в сукупності свідчать усі наявні у справі докази. Зокрема, -- це факт відсутності цих приміщень в переліку майна наданого позивачеві в оперативне управління на підставі відповідного договору про закріплення майна на праві оперативного управління, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 30.07.2002р. №21; факт укладення позивачем договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2001р. №118, чинність якого ніколи позивачем не заперечувалась. Підтверджена доказами і визнана всіма учасниками судового процесу, в т.ч. позивачем наявність правового режиму оренди майна виключає можливістьодночасного існування режиму оперативного управління на те саме майно.

По-третє, спірні розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 16.07.2003р. №816 та розпорядження від 12.07.2006р. №860 вже скасовані до подачі позову. Вони скасовані самим відповідачем-2 розпорядженням від 27.02.2007р. №181 (т. І а.с. 74), а відтак не порушують і не можуть порушувати право позивача на оперативне управління майном, навіть якщо б таке право в нього було.

По-четверте, безпідставними є посилання позивача на ст. 137 ГК України, яка встановлює певні обмеження права власника по вилученню майно у особи, котрій воно надано в оперативне управління. Господарський кодекс України (436-15) набув чинності 01.01.2004р. і не поширюється на відносини, які мали місце до цієї дати, в т.ч. не застосовується по відношенню до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.07.2003р. №631 та Розпоряджень Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 16.07.2003р. №816.

Натомість Цивільний кодекс УРСР (1540-06) 1963р., Закон України "Про власність" (697-12) (в т.ч. ст.39) таких обмежень права власника по вилученню майна з оперативного управління не містять, а отже правових підстав для скасування спірних рішень не утворюють.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не є безпідставними не ґрунтуються на нормах Закону а відтак задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України і покладає їх на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції (254к/96-ВР) , ст.ст. 15, 16, 256, 257, 267, 246 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України (1798-12) , суд –

В задоволенні позову відмовити повністю.

/справа №59/182-10

Повний текст рішення

підписано 08.10.2010р./