ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс"(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"(далі –відповідач) про визнання недійсним кредитного договору №22.1/247-КЛТМ-08 від 06.06.2008 (далі –Кредитний договір) з моменту його укладання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Кредитний договір підписано не ОСОБА_1, а іншою невстановленою особою, оскільки підписи ОСОБА_1 на договорі при візуальному співставленні відрізняються від його ж підписів на інших документах, які є на підприємстві, у тому числі на довіреності №24 від 05.11.2007. Отже, договір підписано особою без достатніх на це повноважень.

Ухвалою суду від 27.07.2010 було порушено провадження у справі № 34/373, розгляд справи було призначено на 13.09.2010.

Судове засідання призначене до слухання на 15.09.2010 не відбулось та ухвалою від 22.09.2010 призначено на 06.10.2010.

На призначене судове засідання представник позивача не з’явився. Разом з тим, цього ж дня до загального відділу суду від позивача надійшла телеграма, відповідно до якої останній просив відкласти розгляд справи, у зв’язку з тим, що його юрист перебуває у черговій відпустці, а направити іншого представника не має можливості.

Відповідач проти задоволення цього клопотання заперечив та пояснив, що на його думку, подаючи даний позов до суду, позивач намагається ввести суд в оману перекручуючи факти, а відкладення розгляду даної справи є затягуванням її розгляду, оскільки в Господарському суді м. Києва знаходиться справа №4/255 про стягнення заборгованості за цим же Кредитним договором в судовому порядку.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника відповідача, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- жодних доказів на підтвердження обставин викладених у телеграмі позивачем суду надано не було (заява про надання чергової відпустки, наказ про відпустку тощо);

- у разі наявності наміру надати обґрунтовані доводи на позовну заяву чи додаткові докази, позивач мав можливість їх надати у письмовій формі через канцелярію суду до дати судового засідання, враховуючи значний час на підготовку до судового розгляду;

- у разі неможливості участі певного представника, позивач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду (направити іншого свого юриста);

- подальше відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі строку, встановленого ст. 69 ГПК України, а відповідного клопотання про продовження його розгляду суду надано не було.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

6 червня 2008 року між позивачем (Позичальником) в особі представника ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №24 від 05.11.2007 та відповідачем (Банком), в особі заступника Голови правління Дробнохода Юрія Миколайовича, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. від 19.09.2007, зареєстрованої в реєстрі за №К-2543-1 укладено Кредитний, за умовами якого Банк зобов’язався надати Позичальнику кредит (транш) в національній валюті України та/або в іноземній валюті (долар США, євро) в межах загальної суми 3 500 000 грн. основі додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього договору, які його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору заборгованість за кредитами, наданими за цим Кредитним договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових угодах, але не пізніше 5 червня 2009 року.

6 червня 2008 року відповідач та позивач уклали додаткову угоду №1 до Кредитного договору (Додаткова угода №1), згідно з якою Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 1 500 000 грн. та встановив процентну ставку за користування кредитом в розмірі 25% річних, а Позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 5 червня 2009 року на рахунок Банку №20622999000290.980.

9 червня 2008 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду №2 до Кредитного договору (Додаткова угода №2), згідно з якою Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 2 000 000 грн. та встановив процентну ставку за користування кредитом в розмірі 25% річних, а Позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 5 червня 2009 року на рахунок Банку №20622999000290.980.

30 січня 2009 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду №3 до Кредитного договору (Додаткова угода №3), згідно з якою сторони домовились, що проценти, нараховані за період з 26.12.2008 до 25.02.2009 будуть сплачені Позичальником у строк до 31.03.2009 включно.

Таким чином, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав повністю, у відповідності з умовами Кредитного договору та Додатковими угодами №1, №2 до нього надав відповідачу кредит у сумі 3 500 000 грн. шляхом перерахування на його поточний рахунок №26006000000099.980 у АТ "РОДОВІД БАНК".

У відповідності до Кредитного договору, Додаткової угоди №1, Додаткової угоди №2, Додаткової угоди №3 позивач зобов'язався повернути відповідачу кредит не пізніше 5 червня 2009 та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.

Отже, причиною виникнення спору уданій справі є те, що на думку позивача Кредитний договір підписано особою без достатніх на це повноважень.

Проте, суд не може погодитись з даною позицією позивача з наступних підстав.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав повністю, у відповідності з умовами Кредитного договору та Додатковими угодами №1, №2 до нього надав відповідачу кредит у сумі 3 500 000 грн. шляхом перерахування на його поточний рахунок №26006000000099.980 у АТ "РОДОВІД БАНК".

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Отримання Товариством кредиту та сплата ним відсотків за користування кредитними коштами є свідченням того, що відповідна угода схвалена Товариством.

Разом з тим, суд приймає до ваги те, що:

- позивач впродовж тривалого часу сплачував кошти в погашення заборгованості за Кредитним договором та додатковими угодами до нього, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача;

- Кредитний договір та додаткові угоди до нього були підписані сторонами ще в 2008 року, тобто більше ніж два роки тому, а про існування зазначених у позові обставин, позивач начебто дізнався лише 2010 року, сплачуючи відсотки за їх користування тривалий час;

- позивач жодних доказів на підтвердження того факту, що Кредитний договір та додаткові угоди були підписані не гр. ОСОБА_1, а іншою невстановленою особою суду не надав (доказів звернення до правоохоронних органів, з метою проведення відповідної перевірки, проведення експертних досліджень, з метою встановлення чи підписував гр. ОСОБА_1 освоюваний договір);

- Товариство не зверталось ані до керівництва Банку, ані до відповідних органів з листами, заявами щодо розгляду обставин, які викладені у позові

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Частиною 1 статті 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За встановлених в судовому засіданні обставин, а також враховуючи положення Кредитного договору, приписи чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 205, 207, 208 позовні вимоги Товариства визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог. Таким чином господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

У позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Повне рішення підписано –08.10.2010