Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 10-11/09 від 10.11.2009р. позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 45 145,20 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт в повному обсязі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. порушено провадження по справі № 53/243, розгляд справи призначено на 06.09.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача розгляд справи було відкладено на 04.10.2010р.

В судове засідання 04.10.2010р. представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх повністю. Разом з тим представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 45 145,20 грн. основного боргу та 4 551,00 грн. пені.

Відповідач в судове засідання 04.10.2010р. не з’явився, вимоги ухвал суду від 19.08.2010р. та від 06.09.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (v_482600-08) відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 (v_675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 (v_164600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році"(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 19.08.2010р. та від 06.09.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.10.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

10.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (надалі –відповідач) та Приватним підприємством "Спецбуд-Т" (надалі –позивач) укладено договір № 10-11/09 (надалі –договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався виконати ремонтні роботи системи кондиціювання, а відповідач зобов’язався оплатити надані роботи.

Даний договір передбачає виконання робіт, необхідних для нормальної роботи та функціонування кондиціонерів що знаходяться у приміщенні відповідача за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 1-А.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що загальна вартість договору складає 71 790,00 грн. з ПДВ.

П. 3.1 договору визначено, що перед початком робіт відповідач сплачує виконавцю аванс в розмірі 60 000,00 грн. з ПДВ від загальної вартості договору на підставі виставленого позивачем рахунку.

Згідно з п. 3.2 договору залишок в розмірі 11 790,00 грн. з ПДВ відповідач перераховує виконавцю протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Зобов’язання з авансування відповідач не виконав, передбачений пунктом 3.1 договору аванс на поточний рахунок позивача не перерахував.

Однак, незважаючи на порушення відповідачем умов договору, позивач приступив до виконання робіт.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 45 145,20 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми Кб-2в № 02/11/09 за листопад 2009 року на суму 45 145,20 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Виходячи зі змісту пункту 3.2 договору оплачувати виконані роботи відповідач зобов’язався протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Наданий суду акт приймання виконаних підрядних робіт містять дату його підписання –30.11.2009 року.

Враховуючи зазначене, роботи виконані в листопаді 2009 року, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 11.12.2009 року.

З пояснень представника позивача слідує, що за виконані підрядні роботи відповідач не розрахувався, таким чином, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 45 145,20 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 45 145,20 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 4 551,00 грн. за період з 17.12.2009р. по 14.06.2010р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку затримки відповідачем виконання зобов’язань передбачених п. 3.2 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України (436-15) визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, а тому вимога позивача про стягнення пені у розмірі 4 551,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 837, 854 ЦК України, статтями 33, 49, 82- 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-А, код ЄДРПОУ 334726705) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства "Спецтехбуд-Т" (46010, м. Тернопіль, вул. Грига, 3; ідентифікаційний код 36212297) основну заборгованість у розмірі 45 145 (сорок п’ять тисяч сто сорок п’ять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 4 551 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят одна) грн.. 00 коп., 496 (чотириста дев’яносто шість) грн. 59 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.