до 1-го відповідача - Відокремленого підрозділу "Луганськвуглепостачання"Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

до 2-го відповідача - Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство "Західенерго", м. Львів

про стягнення 3534 грн. 64 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Загнітко Я.А. - начальник юридичного відділу, довіреність № 22-12/48-Д від 22.12.2009;

від відповідача –Зоріна О.М., довіреність № 03/5-1086 від 25.12.2009;

від 3-ої особи –представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з 1-го відповідача збитків у сумі 3534,64 грн.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні 30.08.2010 надав відзив на позовну заяву №15-604 від 26.08.2010, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, з підстав вказаних у відзиві, зокрема, представник 2-го відповідача зазначає, що при одержанні вантажу від залізниці Бурштинська ТЕС у комерційному акті № АЧ 827265/75 є позначка про те, що по даному комерційному акті різниця у вазі на станції призначення не встановлена, хоча в ньому зазначена залізн. накладна № 50328952, у той час як вугільна продукція на ТЕС надійшла по накладних №36303635 і №36303650.

Згідно залізничної накладної №36303635 вагон № 65367922 повинен був бути поставлений на Бурштинську ТЕС у кількості 69 тон, а по залізничній накладній №36303650 зайва вага зазначена в кількості 6,8 тон, тобто загальна вага прийнятого вугілля повинна бути 75,8 тон.

Відповідно до акту звірення по кількості і якості № 99 від 23.05.2008 вугільна продукція по ППЯ 748 була прийнята Бурштинською ТЕС по залізничній накладній №50328952 по вазі в кількості 73,2 тон, тобто без перевантаження. Спираючи на надані документи, 2-й відповідач дійшов висновку про те, що Бурштинська ТЕС недодала в акт звірення по УДК 748 вагу в кількості 2,6тн., тим самим він не отримав кошти за це вугілля.

Стосовно стягнення держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі № 37/52 у сумі 66,04 грн. 2-й відповідач також не погоджується, оскільки його вини у цих збитках не має.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

Між Державним підприємством "Вугілля України" (позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством "Луганськвугілля"в особі ВП "Луганськвуглепостачання"(відповідач у справі), як Постачальником, було укладено Договір поставки вугільної продукції № 08-08/1-ЕН від 13.07.2007 (далі –Договір), згідно якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов’язується поставити Покупцю вугільну продукцію (далі - Вугілля), а Покупець - прийняти та оплатити її на умовах Договору .

Згідно п. 2.1 Договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах за реквізитами Покупця, вказаних у додатках до Договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору, Постачальник в залізничній накладній вказує також: номер партії, до якої належить вагон, кількість і номери інших вагонів цієї партії; масу вугілля нетто та масу тари, кг; № посвідчення якості.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у випадку надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, Постачальник повністю відшкодовує всі збитки Покупця та Вантажоотримувача, пов’язані з оплатою залізниці транспортування недовантаженого вугілля та –з оплатою транспортування надлишку вантажу (в т.ч. штрафів) у випадку перевантаження і транспортування такого надлишку в окремому вагоні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору, 11.05.2007 2-й відповідач відвантажив вагони за залізничною накладною: № 50328952, зокрема, вагон № 65367922.

Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго"згідно до договору поставки № 02-НЕ/08 від 20.07.2007, укладеного між ДП "Вугілля України"та ВАТ "Західенерго".

По маршруту слідування до станції призначення залізницею було проведено контрольне зважування вагону, в ході чого було встановлено перевантаження вагону на 4,2 тони, про що станцією Здолбунів Львівської залізниці складено комерційний акт № 827265/75 від 14.005.2008 та акти загальної форма №№ 233,384 від 13.05.2008 та № 119 від 17.05.2008.

У зв'язку з невідповідністю маси завантаженого вугілля з вантажопідйомністю вагону, вагон був затриманий залізницею. Надлишок вугілля було завантажено у вагон № 66232588, який залізничною накладною № 36303635 як досилку 19.05.2008 було відправлено на Бурштинську ТЕС ВАТ "Західенерго".

За проведені роботи залізницею з особового рахунку Вантажоотримувача було списано: плату за користування вагонами у сумі 488,10 грн., плату за зберігання у сумі 1354,20 грн., маневрові роботи у сумі 730,20 грн., зважування у сумі 177,60 грн., плату за оперативне повідомлення у сумі 88,40 грн., плату за роботу МЧ-3 у сумі 52,00 грн., ПДВ –578,10 грн., разом –3468,60 грн.

Дану суму, а також судові витрати, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 37/52 від 28.04.2009 було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ "Західенерго", яку ним було сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями № 16764, № 16766 та № 16769 від 13.07.2009 (а.с.35-36).

Як зазначає позивач, у зв’язку з тим, що досилка вугілля відбулася з вини 2-го відповідача, він, згідно п. 5.3 Договору зобов'язаний компенсувати всі витрати Вантажоотримувача та Покупця.

Таким чином, позивач просить стягнути з 1-го та 2-го відповідачів збитки у сумі 3468,40 грн.., зокрема, плату за користування вагонами у сумі 488,10 грн., плату за зберігання у сумі 1354,20 грн., маневрові роботи у сумі 730,20 грн., зважування у сумі 177,60 грн., плату за оперативне повідомлення у сумі 88,40 грн., плату за роботу МЧ-3 у сумі 52,00 грн., ПДВ –578,10 грн. та 66,04 грн. –судові витрати у справі № 37/52.

2-й відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України (435-15) , тощо.

Факт укладення сторонами у справі Договору № 08-08/1-ЕН від 13.07.2007 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов’язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення 2-м відповідачем за спірними правовідносинами. Розмір понесених ним збитків в частині витрат, що спричинені досилкою вугілля у зв’язку з перевантаженням вагону на 4,2 тони, підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.

Зокрема, суд вважає підставним стягнення з 2-го відповідача суми збитків, яка складається з плати за користування вагонами у сумі 488,10 грн., плати за зберігання у сумі 1354,20 грн., маневрових робіт у сумі 730,20 грн., зважування у сумі 177,60 грн., плати за оперативне повідомлення у сумі 88,40 грн., плати за роботу МЧ-3 у сумі 52,00 грн., ПДВ –578,10 грн., всього 3468,60 грн.

Посилання 2-го відповідача на те, що комерційний акт містить відомості про перевантаження вагону 65367922 на 4200 кг, а в залізничній накладній № 36303650 (досилка) зазначено нетто –6800 кг, тому 2-й відповідач не отримав кошти за 2,6 тони вугілля, не відповідають дійсності.

Так, дійсно в залізничній накладній № 36303650 (досилка) зазначено нетто –6800 кг, однак, це не спростовує факту перевантаження вагону на 4200 кг, оскільки залізницею при приведенні кількості вугілля у вагоні з надлишковою вагою у відповідність вантажопідйомності вагону, могло бути відвантажено більшу кількість вугілля ніж 4200 кг. Тим більше, що надійшло на адресу Вантажоотримувача за посвідченням якості № 748 –741,8 тон вугілля, що вбачається з акту № 99 від 23.05.2008 звіряння кількості та якості вугільної продукції, поставленої на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго" (а.с.46).

Доводи 2-го відповідача щодо відсутності підстав нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків позивачу, судом не приймаються як обґрунтовані з огляду на приписи пунктів 2.7 та 6.6 Договору.

Зокрема, пунктом 2.7 Договору встановлено, що Постачальник в залізничній накладній вказує також: номер партії, до якої належить вагон, кількість і номери інших вагонів цієї партії; масу вугілля нетто та масу тари, кг; № посвідчення якості.

В пункті 6.6 Договору зазначено, що у випадку надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, Постачальник повністю відшкодовує всі збитки Покупця та Вантажоотримувача, пов’язані з оплатою залізниці транспортування недовантаженого вугілля та – з оплатою транспортування надлишку вантажу (в т.ч. штрафів) у випадку перевантаження і транспортування такого надлишку в окремому вагоні.

Вищевказані витрати позивача підтверджуються накопичувальною карткою № 28050289 зборів за роботи та штрафи, пов’язані з перевезенням вантажів за період з 28.05.2008 по 28.05.2008 (а.с.26), зокрема, плата за користування вагонами у сумі 488,10 грн., плата за зберігання у сумі 1354,20 грн., маневрові роботи у сумі 730,20 грн., зважування у сумі 177,60 грн., плата за оперативне повідомлення у сумі 88,40 грн., плата за роботу МЧ-3 у сумі 52,00 грн., ПДВ –578,10 грн.

Стосовно стягнення з відповідача збитків у сумі 66,04 грн. –судових витрат у справі № 37/52, які поніс позивач у даній справі, суд зазначає про безпідставність заявлення такої вимоги з огляду на те, що вказана сума не є збитками в розумінні вище перелічених норм законодавства та умовами Договору не передбачено відшкодування саме таких витрат відповідачем позивачеві.

Згідно статей 33- 35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків з 2-го відповідача у сумі 3468,60 грн. В решті вимог до 2-го відповідача слід відмовити.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково з віднесенням судових витрат на позивача та 2-го відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Стосовно вимог до 1-го відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами та відповідачами –можуть бути підприємства та організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Відокремлений підрозділ "Луганськвуглепостачання" Державного підприємства "Луганськвугілля" згідно Положення про нього, не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом юридичної особи - Державного підприємства "Луганськвугілля".

Оскільки в господарському судочинстві сторонами у справі можуть бути виключно юридичні особи та фізичні особи –підприємці, то відокремлений підрозділ не підпадає під ознаки сторони в господарському процесі, оскільки не має статусу юридичної особи, а тому відносно 1-го відповідача провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Відносно першого відповідача провадження у справі припинити.

2. Позов задовольнити частково за рахунок 2-го відповідача.

3. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. Лермонтова 1в, ідентифікаційний код 32473323, в особі ВП "Луганськвуглепостачання", м. Луганськ, вул. Лермонтова 1в, ідентифікаційний код 26410511 на користь Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, збитки у сумі 3468,60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 100,09 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,59 грн.