Головуючий у І інстанції Коваленко В.О.
Категорія 26 Доповідач Дундар І.О.
Апеляційний суд Донецької області
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Санікової О.С.
суддів Дундар І.О., Резникової Л.В.
при секретарі Пасічній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою здоров"я на виробництві
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки
на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 грудня 2012 року,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 13000 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки воно необґрунтовано, не відповідає фактичним обставинам справи, винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт послався на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 257 ЦК України. 23 лютого 2007 року Законом України "Про внесення змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли втрату працездатності" (717-16) були внесені зміни та доповнення, якими норми статей, що передбачали відшкодування Фондом моральної шкоди потерпілим за наслідками профзахворювання, виключені. Крім того, апелянт вважає, що позивачем недоведений факт заподіяння моральної шкоди.
В судове засідання сторони не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача моральні страждання пов"язані із втратою 40% працездатності, встановлення третьої групи інвалідності, тому посилаючись на ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли втрату працездатності", постановив рішення про стягнення з відповідача 13000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що позивач з 31 жовтня 1994 року по 26 липня 2002 року працював на підприємствах вугільної промисловості.
Згідно з висновком МСЕК від 5 липня 2002 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності за сукупністю двох професійних захворювань.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.
Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку, страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом (стаття 21) соціальні послуги та виплати. Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.
До страхових виплат належать, зокрема, грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону) .
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди умовами виробництва, що покладає саме на Фонд обов'язок відшкодувати цю шкоду незалежно він інших страхових виплат.
Посилання апелянта на необхідність застосування вимог ст. 257 ЦК України щодо пропуску позивачем строку звернення за захистом порушеного права є безпідставним, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер та обсяг фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, врахував характер немайнових втрат, їх тривалість, стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, неможливість відновлення попереднього стану і обґрунтовано встановив суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 13000 грн., що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а також засадам розумності, виваженості та справедливості.
Що стосується доводів відповідача в тій частині, що положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , які передбачають відшкодування моральної шкоди, призупинено Законом України від 23 лютого 2007 року №717-У "Про внесення змін до Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які потягли втрату працездатності" (717-16) та посилання відповідача на підпункт 2 пункт 44 розділу 2 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-УІ (107-17) , де йдеться про те, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року, вони не можуть бути прийняті до уваги і бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив в чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У даному випадку правовідносини виникли до введення в дію вказаних Законів і тому положення цих Законів не мають зворотної сили щодо вказаних правовідносин.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 40% вперше з 5 липня 2002 року.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди зазначеним професійним захворюванням, у зв'язку з яким позивачу встановлена втрата професійної працездатності. Вказані обставини також спростовують довід апеляційної скарги про необхідність висновку МСЕК про спричинення позивачу моральної шкоди.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вони не є суттєвими, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: