Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Сімферопольський електротехнічний завод", в якій просить суд:

- визнати вимоги ДК "Газ України" на суму 26 588,05 грн. та включити до передавального балансу;

- зобов’язати відповідача в особі комісії з припинення діяльності вчинити дії по погашенню заборгованості в сумі 26 588,05грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що після публікування в Бюлетені державної реєстрації №149 (9) від 12.05.2010 р. інформації про припинення юридичної особи шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Сімферопольський електротехнічний завод" Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було направлено комісії з припинення діяльності ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" претензію №31/10-7018 від 08.07.2010 р. на суму 26 588,05 грн. Вказана претензія мотивована наявністю у відповідача заборгованості за невиконаним рішенням Господарського суду АР Крим від 14-23.05.2002 р. у справі №2-9/4501-2002 на суму 16 787,61 грн. та нарахованими на цю суму інфляційними втратами та 3% річних. Враховуючи, що ліквідаційна комісія Закритого акціонерного товариства "Сімферопольський електротехнічний завод" в листі №638 від 14.07.2010 р. відхилила вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у зв’язку з пропуском строку позовної давності, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в порядку частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2002 р. Господарським судом АР Крим на примусове виконання рішення від 14-23.05.2002 р. у справі №2-9/4501-2002 був виданий наказ про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Сімферопольський електротехнічний завод" на користь Дочірньої компанії "Газ України" 22890,52 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 1000 грн. пені, 249,91 грн. держмита та 66,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Невиконана частина цього наказу дорівнює 16 787,61 грн., що підтверджується відповідними довідками Департаменту боргових зобов’язань Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (а. с. 12-13).

Матеріали справи свідчать, що після публікування в Бюлетені державної реєстрації №149 (9) від 12.05.2010 р. інформації про припинення юридичної особи шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства "Сімферопольський електротехнічний завод" Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було направлено комісії з припинення діяльності ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" претензію №31/10-7018 від 08.07.2010 р. з проханням включити до передавального балансу ЗАТ "Сімферопольський електротехнічний завод" вимоги позивача в розмірі 26 588,05 грн.

Вказана сума складається з суми непогашеної за судовим рішенням заборгованості у розмірі 16 787,61 грн., а також нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних.

Листом №638 від 14.07.2010 р. Закрите акціонерне товариство "Сімферопольський електротехнічний завод" претензія позивача була відхилена у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений статтею 111 Цивільного кодексу України.

Так, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Черговість задоволення вимог кредиторів закріплена в часині 1 статті 112 Цивільного кодексу України.

При цьому, частиною 3 цієї статті визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Отже, з наведених приписів вбачається, що визнання грошових вимог кредиторів віднесено до виключної компетенції ліквідаційної комісії юридичної особи, а суд лише здійснює контроль за дотриманням ліквідкомісією положень чинного законодавства при здійсненні нею повноважень. При цьому, у випадку виявлення допущених ліквідаційною комісією порушень суд, зокрема, вправі зобов’язати ліквідаційну комісію включити вимоги кредитора до ліквідаційного балансу, у разі встановлення факту безпідставного та необґрунтованого відхилення вимог. Наведений спосіб (примусове виконання обов’язку в натурі), на думку суду, буде відповідати суті допущеного порушення та буде направлений на відновлення порушеного права кредитора (позивача у справі).

Так, суд звертає увагу на те, що способи захисту цивільних прав та інтересів закріплені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та ними є:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, визнання судом кредиторських вимог та включення їх до передавального балансу не є належним способом захисту порушених прав, який може застосовуватися судом у спірних правовідносинах. При цьому, як вже було зазначено вище, визнання кредиторських вимог та включення їх до ліквідаційного балансу є компетенцією відповідної ліквідаційної комісії, а не суду.

Вищевказаною статтею 16 ЦК України закріплено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, позивач не надав суду доказів того, що якимось законом закріплений такий спосіб захисту порушеного права як визнання судом кредиторських вимог та включення їх до передавального балансу, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Не передбачений такий спосіб захисту права і статтею 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання вимоги ДК "Газ України" на суму 26 588,05 грн. та включення її до передавального балансу має бути відмовлено саме через невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що позивач просить зобов’язати Закрите акціонерне товариство "Сімферопольський електротехнічний завод" в особі комісії з припинення діяльності вчинити дії по погашенню заборгованості в сумі 26 588,05 грн. без чіткого зазначення, які саме дії необхідно вчинити відповідачеві та без урахування того, що кредиторські вимоги позивача до ліквідаційного балансу включені не були.

При цьому, суд звертає увагу на те, що належним способом захисту порушеного права, який би відповідав суті допущеного порушення, у даному випадку є спонукання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі ліквідаційної комісії включити вимоги позивача до ліквідаційного балансу, оскільки лише за цієї умови ліквідкомісія може здійснювати подальші дії по погашенню заборгованості в порядку черговості, встановленому частиною 1 статті 112 ЦК України.